Рішення № 63714588, 20.12.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.12.2016 Справа № 920/968/16Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/968/16

за позовом Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради, м. Суми,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маркет», м. Суми,

про стягнення 1809528,06 грн.,

за участю представників:

прокурора Правдюк В.В.,

позивача не зявився,

відповідача ОСОБА_1 за довіреністю від 01.06.2015, ОСОБА_2 за довіреністю від 05.01.2016.

Суть спору: прокурор у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість з коштів пайової участі у розвитку інфраструктури в розмірі 1809582,06 грн., в тому числі основний борг в сумі 1377712,00 грн. відповідно до договору № 37 від 15.10.2015 року про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми, пеня в сумі 295396,56 грн. нарахована на підставі пункту 4.3 договору, інфляційні збитки в сумі 101483,50 грн., 3 % річних в сумі 34990,00 грн., а також просить суд стягнути з відповідача на користь прокуратури Сумської області витрати по сплаті судового збору в сумі 27143,73 грн.

Відповідач відзиву на позов не подав.

05.12.2016 року представник відповідача подав суду клопотання про припинення провадження у справі (за назвою), а по суті це клопотання про долучення до матеріалів справи копії висновку судового експерта про визначення вартості пайових внесків за договорами, зокрема, за договором № 37 від 15.10.2015 року.

20.12.2016 року відповідачем подано до суду клопотання про колегіальний розгляд даної справи та клопотання про зупинення провадження у справі у звязку з поданням до суду позову до позивача про внесення змін до договору про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми.

Розглянувши наведені клопотання відповідача, суд визнав їх необргутованими та безпідставними, оскільки відповідачем не наведено жодного обгрунтування з яких саме підстав необхідно припинити провадження у справі чи зупинити його, а також не наведено в чому саме полягає складність даної справи, не надано суду належних та допустимих доказів в обргунтування вищезгаданих клопотань про припинення провадження у справі, про зупинення провадження у справі та про призначення колегіального розгляду даної справи.

Подання відповідачем в останній день строку вирішення спору, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про колегіальний розгляд справи, яка не є складною, суд розцінює як спробу затягнути строк вирішення спору.

У клопотанні про зупинення провадження у справі відповідач посилається на статтю 79 Господарського процесуального кодексу України і просить зупинити провадження у даній справі до вирішення повязаної з нею іншої справи про внесення змін до договору, однак не зазначає ніякої іншої справи, що розглядається іншим судом, а також не обґрунтовує неможливість розгляду даної справи.

Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у даній справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Відповідач не подав суду ні доказів наявності іншої справи, повязаної з даною справою, ні доказів та обґрунтувань неможливості розгляду даної справи, а тому його клопотання є безпідставним, необгрунтованим і непідлягаючим задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся з позовом до відповідача, у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму разового пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Суми в розмірі 1377712,00 грн. відповідно до договору № 37 від 15.10.2015 року про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми, пеню в сумі 295396,56 грн. нараховану на підставі пункту 4.3 згаданого договору, інфляційні збитки в сумі 101483,50 грн. та 3 % річних в сумі 34990,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено його обовязок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом сплати коштів пайової участі, який встановлено статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та договором № 37 від 15.10.2015 року про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми, укладеним між позивачем та відповідачем.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у розгляді судами справ; внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99, поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Одночасно у відповідності до вищевказаного рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 в основі поняття «інтереси держави» завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх субєктів права власності та господарювання тощо.

Пунктом 2.2 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Суми і Типового договору про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 22.06.2011 року № 601-МР (розміщене на муніципальному інформаційному порталі за посиланням http://www.sumy.ua/) встановлено, що у всіх питаннях щодо організації залучення пайових коштів у розвиток інфраструктури м. Суми Виконавчий комітет Сумської міської ради виступає в особі Управління реконструкції та капітального будівництва Сумської міської ради.

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Положення про Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 30.03.2016 року № 528-МР (розміщене на інформаційному порталі Сумської міської ради за посиланням http://smr.gov.ua/) Управління утворюється Сумською міською радою та є її виконавчим органом. Управління є правонаступником управління реконструкції та капітального будівництва Сумської міської ради, є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, печатку із зображенням ОСОБА_3 України та своїм найменуванням.

Згідно з пунктом 4.1.2 Положення Управління має право виступати позивачем, відповідачем, третьою особою в суді з питань, що належать до повноважень Управління.

Відповідно до статті 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах виступає Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради. Проте, незважаючи на спив строку сплати пайового внеску за договором 16.11.2015 року позивач не вжив заходів, спрямованих на реальне стягнення коштів до бюджету.

Відповідно до частин другої, третьої та пятої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобовязаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття обєкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва обєкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

15.10.2015 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 37 про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми (далі - договір), пунктом 1.1 якого визначено, що предметом договору є залучення, розрахунок розміру і використання коштів замовника (відповідача) у розвитку інфраструктури м. Суми під час здійснення будівництва обєкту: «Багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Суми, пр. М. Лушпи, 5, корпус № 9».

Відповідно до пункту 2.1 договору, відповідач зобовязується перерахувати на рахунок цільового фонду розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Суми, а саме: на рахунок спеціального фонду міського бюджету по КБК 24170000, відкритий у ГУДКСУ у Сумській області № 31510921700002, МФО 837013, код одержувача платежу 37970593, одержувач платежу УК м. Суми 241700002, грошові кошти у розмірі 1377712,00 грн., що становить 4% від вартості загальної кошторисної вартості будівництва обєкта.

Розмір пайової участі визначений Управлінням капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради відповідно до рішення Сумської міської ради від 22.06.2011 року № 601-МР «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Суми і Типового договору про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми», після одержання звернення відповідача та документів, що підтверджують вартість будівництва обєкта містобудування з техніко-економічними показниками.

Відповідно до пункту 2.3 договору, відповідач перераховує кошти, зазначені у пункті 2.1 даного договору, в повному обсязі до 16.11.2015 року.

Згідно декларації про готовність обєкта до експлуатації, яка зареєстрована Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області 21.09.2015 року за № СМ 142642487, багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Суми, пр. М. Лушпи, 5, корпус № 9 є готовим до експлуатації. Згідно пункту 16 декларації, кошторисна вартість будівництва за затвердженою документацією 72024500,00 грн.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього ж Кодексу.

За приписами частини третьої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсність договору № 37 від 15.10.2015 року не встановлена законом і цей договір не визнаний судом недійсним, а відтак він є правомірним.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 629 цього ж Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи, відповідачем не вчинено жодних дій, які складають зміст зобовязання, а саме, не перераховано коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми на відповідний рахунок, оскільки належних та допустимих доказів сплати пайового внеску відповідач суду не надав.

Оскільки відповідач всупереч діючого законодавства, зобовязання щодо оплати заборгованості відповідно до договору про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктур м. Суми не виконав, не надав суду доказів сплати даної заборгованості та не надав обґрунтованого заперечення щодо позовних вимог, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу в розмірі 1377712,00 грн. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки, що передбачено статтею 611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 4.3 договору, у разі прострочення термінів сплати відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Відповідно до наданого прокурором обгрунтованого розрахунку, сума пені становить 295396,56 грн., нарахована за періоди з 16.11.2015 року по 17.12.2015 року, з 18.12.2015 року по 02.03.2016 року, з 03.03.2016 року по 21.04.2016 року та з 22.04.2016 року по 15.05.2016 року.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених частиною другою статті 193, частиною першою статті 216 та частиною першою статті 218 Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина шоста статті 232 названого Кодексу встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Вимоги цієї норми Закону при нарахуванні пені прокурором дотримано.

Такий вид забезпечення виконання зобовязання як пеня, та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобовязань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами вищевказаного договору, тому позовні вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 295396,56 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552, 629 Цивільного Кодексу України.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань прокурор просить стягнути з відповідача 3 % річних від суми заборгованості в сумі 34990,00 грн. та інфляційні збитки в сумі 101483,50 грн. за період з 16.11.2015 року по 20.09.2016 року. В обґрунтування зазначених вимог прокурором наведено обґрунтований розрахунок процентів річних та інфляційних збитків.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 34990,00 грн. та інфляційних збитків в сумі 101483,50 грн. за період з 16.11.2015 року по 20.09.2016 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 наведеного вище Кодексу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина перша статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду наперед встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1377712,00 грн. основного боргу, 295396,56 грн. пені, 34990,00 грн. - 3 % річних та 101483,50 грн. інфляційних збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 32-34, 43, 49, 75, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маркет» (40000, м. Суми, вул. Петропавлівська, буд. 86, ідентифікаційний код 31814196) на користь Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради (40000, м. Суми, вул. Петропавлівська, буд. 91, ідентифікаційний код 00433331; на рахунок спеціального фонду міського бюджету по КБК 24170000, відкритий у ГУДКСУ у Сумській області № 31510921700002, МФО 837013, код одержувача платежу 37970593, одержувач платежу УК м. Суми 241700002) заборгованість з коштів пайової участі у розвитку інфраструктури в сумі 1377712,00 грн., пеню в сумі 295396,56 грн., інфляційні збитки в сумі 101483,50 грн., 3 % річних в сумі 34990,00 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маркет» (40000, м. Суми, вул. Петропавлівська, буд. 86, ідентифікаційний код 31814196) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, буд. 33; код 03527891, р/р № 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в сумі 27143,73 грн.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.12.2016.

Суддя ОСОБА_4