Рішення № 63714031, 21.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2016Справа №910/21278/16За позовом Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс

Про стягнення заборгованості

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Більська Л.В.

від відповідача: Сопків С.В.

В судовому засіданні 21.12.2016 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.11.2016 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс (надалі - відповідач) стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/21278/16, розгляд справи призначено на 07.12.2016.

02.12.2016 від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання.

В судове засідання, призначене на 07.12.2016, представник відповідача з'явився.

В судове засідання, призначене на 07.12.2016, представник позивача не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду 07.12.2016 розгляд справи відкладено на 21.12.2016.

В судове засідання, призначене на 21.12.2016, з'явилися представники сторін, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

02.01.2014 між Дочірнім підприємством "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс (далі - Відповідач, Покупець) був укладений Договір поставки № ДП64/нему-14 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити Покупцю, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити товар.

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).

На виконання умов Договору, Позивач поставив Продукцію Відповідачеві на загальну суму 28 700 грн., що підтверджується видатковими накладними підписаними та скріпленими печатками Сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 4.4 Договору Покупець здійснює оплату суму товаруу безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, до 5 числа поточного місяця.

Відповідачем не було оплачено отриманий товар., таким чином на час розгляду справи заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 28 700 грн. Відповідач стверджує, що ним не надавались замовлення на отримання товару, товар не приймався, а вказані позивачем видаткові накладні оформлені неналежним чином, у зв'язку з тим , що відсутні довіреності на отримання товару.

Разом з тим в матеріалах справи містяться копії видаткових накладних, а також копії довіреності на отримання товару.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, свого обов'язку щодо поставки товару відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 28 700 грн.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 4 673,55 грн. пеню встановлену п.8.2. Договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, п. 6.3 Договору Сторони погоджуються, що неустойки/штрафи за цим Договором стягуються за весь період прострочення, буз урахування норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України стосовно обмеження такого строку шістьма місяцями.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Суд перевірив розрахунок позивача, та приходить до висновку, про його правильність та задовольняє вимоги в частині стягнення пені.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 відсотка річних в сумі 2 260,41 грн. та індексу інфляції в сумі 23 323,26 грн. нарахованих на суму боргу за весь час прострочення.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3 % річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс (04074, м. Київ, вулиця Мостицька, будинок 14, квартира 175; ідентифікаційний код: 05378938) на користь Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (82482, Львівська обл., місто Моршин, вулиця Паркова площа, будинок 3; ідентифікаційний код 02649905) 28 700 грн. 00 коп. - основного боргу, 4 673 грн. 55 коп. - пені, 23 323 грн. 26 коп. - інфляційних втрат, 2 260 грн. 41 коп. - 3 відсотка річних та 1 378 грн. 00 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 26.12.2016.

Суддя М.О. Лиськов