Рішення № 63713948, 20.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2016Справа №910/19892/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

про стягнення 9618,29 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

від позивача: Сагач І.М. (представник за довіреністю №ГН-173-Ю від 15.09.2016)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Пред'явлені вимоги про стягнення з відповідача 9 618,29 грн. страхового відшкодування в зв'язку з ДТП, яка мала місце 02.04.2016 в м. Львові.

30.11.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він пояснив, що немає правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не було розраховано коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу, строк експлуатації якого на момент ДТП перевищив 7 років, та вже мав пошкодження, а також надав свій розрахунок, та зазначив про наявність 500 грн. франшизи згідно полісу № АЕ/31686643.

Ухвалою суду від 06.12.2016 в зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 20.12.2016, відповідно до ст. 77, 86 ГПК України

У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.07.2015 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Вусо», як страховиком та ОСОБА_2, як страхувальником було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №2094487-02-14-01, предметом якого є страхування транспортного засобу марки Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску.

Довідкою про дорожньо-транспортну пригоду, що міститься в матеріалах справи підтверджується, що 02.04.2016 мала місце дорожньо-транспортна пригода, що трапилася у м. Львові по вул. Зеленій, 99 за участі застрахованого легкового автомобіля Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та легкового автомобіля Mersedes-Benz Sprinter, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, яка сталася внаслідок порушення останнім правил дорожнього руху, що спричинило механічні пошкодження.

Постановою Личаківського районного суду міста Львова у справі № 463/1636/16-п від 06.04.2016 ОСОБА_3 визнано винним у порушенні п.п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху та у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На підставі страхового акта № 1956-02 та Договору добровільного страхування, страховиком було виплачено страхове відшкодування страхувальнику у сумі 21 380,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5905 від 14.09.2016.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», здійснивши виплату страхового відшкодування, набуло права потерпілої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За таких обставин, Страховик, виплативши страхове відшкодування, набуває право зворотної вимоги до страховика (винної особи) в сумі страхового відшкодування у межах страхової суми.

На час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Mersedes-Benz Sprinter, державний номер НОМЕР_2, була застрахована за договором (полісом) № АЕ3168643, на підставі якого відповідач взяв відповідальність щодо свого страхувальника.

Отже, відповідач є особою, на яку полісом № АЕ3168643, покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля Mersedes-Benz Sprinter, державний номер НОМЕР_2, на час спірної ДТП.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача лист-претензію № 4037 від 15.07.2016 про відшкодування шкоди.

Відповідач здійснив лише часткову виплату у сумі 11 762,43 грн., посилаючись на те, що визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу повинно здійснюватися з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

Щодо заперечень відповідача щодо розміру страхового відшкодування та підстав його визначення суд зазначає таке.

Дійсно, статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

При цьому п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Суд зазначає, що за вказаними нормами врегульовано правовідносини, пов'язані у тому числі із визначенням розміру збитків у правовідносинах у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Натомість, як було встановлено судом, правовідносини позивача і страхувальника виникли на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №2094487-02-14-01 від 01.07.2015, отже, є добровільним страхуванням. Вказані правовідносини не регулюються нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Добровільним же страхуванням згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" визначено страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Суд звертає увагу на норми ст. 25 Закону України "Про страхування", якими визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Закон України "Про страхування" не містить положень, які б зобов'язували страховика за договором добровільного страхування визначити розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи, а також лише на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу.

Не порушуючи вимог законодавства, сторонами у п. 5.1 договору добровільного страхування наземного транспорту №2094487-02-14-01 було погоджено, що страхове відшкодування визначається без урахування амортизаційного зносу запчастин, деталей, матеріалів.

Оскільки відповідно до норм чинного законодавства, відшкодування шкоди в порядку регресу здійснюється саме в межах фактично понесених витрат, то наявність страхового акта, платіжного доручення та звітів, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Посилання відповідача на ту обставину, що застрахований транспортний засіб вже мав пошкодження лакофарбового покриття бампера, що зафіксовано у протоколі огляду від 04.04.2016, суд не приймає такими, що відповідають дійсності, оскільки докази описаного не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи.

Згідно з приписами статей 22, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За твердженнями відповідача, франшиза за полісом № АЕ3168643 дорівнює 500,00, тому страхове відшкодування зменшується на цю суму.

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АЕ3168643, та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1192 ЦК України, відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком, виходячи із розміру фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування з урахувннмя уже виплаченої суми, в розмірі 9 118,29 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код 20033533) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31, ідентифікаційний код 31650052) 9 118 (дев'ять тисяч сто вісімнадцять) грн. 29 коп. інфляційних втрат та 1 306 (одну тисячу триста шість) грн. 37 коп. судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

2. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.12.2016

Суддя О.М. Ярмак