Рішення № 63713827, 21.12.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/103/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2016 Справа № 908/2852/16

За позовом: Концерну Міські теплові мережі в особі філії Концерну МТМ Вознесенівського району (69091, Запорізька область, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4)

До відповідача: ОСОБА_1 особи підприємця ОСОБА_2 (69118, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 53 а, кв. 88)

про стягнення 5 167,24 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_3, довіреність № 239/20-19 від 11.07.2016 р.;

Від відповідача: не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

27.10.2016 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну Міські теплові мережі в особі філії Концерну МТМ Вознесенівського району до ОСОБА_1 особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення 5 167,24 грн.

Ухвалою суду від 27.10.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/2852/16, справі присвоєно номер провадження 5/103/16, розгляд якої призначено на 05.12.2016 р. об 11 год. 00 хв.

У звязку із виробничою необхідністю, ухвалою суду від 07.12.2016 р. розгляд справи №908/2852/16 перенесено на 21.12.2016 р.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Позивач повністю підтримав позовні вимоги та надав суду пояснення, відповідно до яких: 01.01.2013 р. між ОСОБА_1 особою - підприємцем ОСОБА_2 та Концерном Міські теплові мережі було укладено договір № 202391 купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого теплопостачальна організація бере на себе зобовязання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобовязується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до нього, що є його невідємними частинами. Однак, теплова енергія поставлена відповідачу за період з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р. залишилась відповідачем не сплачена, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 3805,61 грн. Вказує на те, що невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності передбачених законом та договором санкцій. У звязку з чим, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спірний період у розмірі 5167,24 грн.в т.ч.: 3 805,61 грн. суму основного боргу, 172,13 грн. 3% річних, 1 189,50 грн. інфляційних втрат. Просить позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання 21.12.2016 р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву та документи, витребувані ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.10.2016 р. відповідачем не надано. Про дату, час та місце призначеного судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18) місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців).

В п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 зазначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Ухвала господарського суду Запорізької області про порушення провадження у справі від 27.10.2016 р. № 908/2852/16, направлена відповідачу ОСОБА_1 особі підприємцю ОСОБА_2 на адресу АДРЕСА_1, повернулась на адресу суду із відміткою пошти: за зазначеною адресою не проживає (а.с. 107-109).

В матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на час розгляду справи, відповідно до якого місцезнаходженням ОСОБА_1 особи підприємця ОСОБА_2 є: 69118, АДРЕСА_1 (а.с. 116-119).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Надання відзиву та документів, що підтверджують заперечення проти позову, є не обовязком, а правом відповідача, в чому вбачається прояв принципу диспозитивності.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають право брати участь у господарських засіданнях. Оскільки зміст норми не передбачає обовязку сторін брати участь в судових засіданнях, незявлення повноважних представників сторін в судові засідання є реалізацією процесуального права сторони.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2013 між ОСОБА_1 особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі - споживач) та Концерном Міські теплові мережі (далі енергопостачальна організація) було укладено договір № 202391 купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді (далі договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до якого теплопостачальна організація бере на себе зобовязання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобовязується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до нього, що є його невідємними частинами.

Теплова енергія постачалась в частину приміщення XIX підвалу літ.А-5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 159, яке перебуває в оренді відповідача на підставі Договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2012 р., Додаткової угоди про зміну договору оренди нежилого приміщення до договору від 01.12.2012 р. та на праві приватної власності належать ОСОБА_4, що підтверджується Договором купівлі-продажу нерухомого майна №АЕК №764215 від 05.06.2002 р.

Відповідно до п. 2.1 Договору та п. 1 Додатку №1 до Договору, Теплопостачальна організація відпускає споживачу в період з 01.01.2013 р. по 01.01.2014 р. теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення та вентиляцію на протязі опалювального періоду, підігрів води за наявної можливості, кондиціонування, інші технологічні потреби по замовленню споживача, на обєкти, які розташовані за адресою пр. Леніна, 159.

Згідно з п. 3.2.1. Договору Споживач зобов'язався виконувати умови цього договору.

Пунктом 3.2.6. договору передбачено, що споживач зобовязаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та терміни, які передбачені договором.

Теплопостачальна організація відповідно до п. 4.1.1 Договору, зобовязана відпускати теплову енергію в гарячій воді за договором купівлі - продажу.

Відповідно до п. 5.1. договору облік теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Згідно п.п. 6.1. 6.7.2. договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, згідно з діючими на ас розрахунків тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку, на підставі показань вузла обліку теплової енергії, а у випадках їх відсутності відповідно до обсягів фактично спожитої теплової енергії, розрахованих згідно законодавства та умов договору.

Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Споживач зобовязаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

При наявності приладів комерційного обліку обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку.

Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) робити тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.

При перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі споживач повинен зазначати район міста, номер та дату даного договору. За наявності заборгованості за даним договором теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди.

Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

ОСОБА_5 приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі пяти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом дата за зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа по місту 3 дні, по області 5 днів, по Україні - 7 днів.

У разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного ОСОБА_5 приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в ОСОБА_5 споживач зобовязаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного ОСОБА_5 з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.7.1. договору строк. При отриманні заперечень в підписанні ОСОБА_5 та доказів в обґрунтування заперечень до нього, теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в ОСОБА_5 наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений споживачем у Господарському суді.

Відповідно до п. 6.7.3. Договору сторони щоквартально, (по мірі необхідності), з ініціативи Теплопостачальної організації, проводять звірку взаємних розрахунків за фактично спожиту теплову енергію з підписанням акту звірки.

Розділом 10 Договору сторони погодили термії дії договору. Договір набирає чинності з 01.01.2013 р. і діє до 01.01.2014 р. Договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторони про його припинення, прийняття відповідного рішення Господарським судом, ліквідації однієї із сторін. Припинення дії договору не звільняє споживача від обовязку повної сплати за спожиту теплову енергію та відповідальності, передбаченої цим договором і чинним законодавством України. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не відбулася ні одна із обставин передбачених у п. 10.2 Договору.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензії №500/05-юр від 18.05.2015 р., №406/05-юр від 01.06.2016 р. про погашення заборгованості за відпущену теплову енергію, які залишені ним без відповіді та без виконання.

Відпущена за Договором у спірний період теплова енергія відповідачем не оплачена в повному обсязі, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 3805,61 грн.

Позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 особи підприємця ОСОБА_2 заборгованості за договором № 202391 від 01.01.2013 р. купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді в розмірі 5 167,24 грн., в т.ч.: 3805,61 грн. основного боргу, 172,13 грн. 3% річних, 1189,50 грн. інфляційних втрат є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до загальних умов виконання зобовязань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з жовтня 2014 по квітень 2015 позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на суму 3 805,61 грн., що підтверджується виставленими рахунками на оплату, реєстрами на відправлення рахунків, актами приймання-передачі, які містяться в матеріалах справи (а.с. 99-105, 54-60, 89-98).

В свою чергу відповідач свої зобовязання за договором щодо своєчасної та повної оплати отриманої теплової енергії не виконав, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 3 805,61 грн.

Всупереч умовам договору, відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії за період з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р., на адресу Теплопостачальної організації не направив, заперечень щодо причин їх не підписання не надав.

Необґрунтована відмова від підпису актів не звільняє Споживача від сплати за надані послуги з постачання теплової енергії у вказані в Договорі строки. В актах приймання-передачі теплової енергії зазначено, що в разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені Договором терміни, акт вважається погодженим, тобто, відповідач фактичного погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з нарахованими позивачем сумами до сплати.

Доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково, будь-яких заперечень щодо нарахування заборгованості відповідачем суду не надано.

Таким чином, сума основного боргу у розмірі 3 805,61 грн. підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 172,13 грн. 3% річних, 1 189,50 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобовязання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобовязання", вбачається, що кредитор вправі вимагати, в т.ч. в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, як разом зі сплатою суми боргу, так і окремо від неї.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Згідно з розрахунками позивача відповідачу нараховано 3 % річних за період з 20.11.2014 по 31.08.2016 у розмірі 172,13 грн. та втрати від інфляції за період з жовтня 2014 по квітень 2015 у розмірі 1 189,50 грн. Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов до висновку, що вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в межах заявлених в позові сум.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 особи підприємця ОСОБА_2 (69118, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 53 а, кв. 88, ІПН НОМЕР_1) на користь Концерну Міські теплові мережі в особі філії Концерну МТМ Вознесенівського району (69091, Запорізька область, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4, п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у філії ЗОУ ПАТ Державний ощадний банк України, МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) основний борг у розмірі 3805 (три тисячі вісімсот пять) грн. 61 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з ОСОБА_1 особи підприємця ОСОБА_2 (69118, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 53 а, кв. 88, ІПН НОМЕР_1) на користь Концерну Міські теплові мережі в особі філії Концерну МТМ Вознесенівського району (69091, Запорізька область, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4, п/р 26007301001951 у філії ЗОУ ПАТ Державний ощадний банк України, МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) 3 % річних у розмірі 172(сто сімдесят дві) грн. 13 коп., інфляційні втрати у розмірі 1189 (одна тисяча сто вісімдесят девять) грн. 50 коп., судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 26.12.2016.