Рішення № 63713597, 20.12.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/121/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2016 Справа № 908/3069/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СВГ Плюс (36008, м. Полтава, вул. Кагамлика, 35)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Алеро (69035, АДРЕСА_1)

про стягнення суми,

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 572 від 14.12.2016 р.;

від відповідача : не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СВГ Плюс звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства Алеро заборгованості за договором поставки (купівлі-продажу) нафтопродуктів, скрапленого газу пропан-бутан № 01-10/1 від 01.10.2014 р. в розмірі 99450,00 грн.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 01-10/1 від 01.10.2014 р., позивач, за накладними від 22.03.2016 р. та від 25.03.2016 р. поставив відповідачу газ скраплений на загальну суму 123340,00 грн. Проте, відповідач поставлений газ розрахувався частково в сумі 23890,00 грн. Решта боргу в сумі 99450,00 грн. залишилась несплаченою. Посилаючись на приписи ст. ст. 173-175, 265 ГК України позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.11.2016 р. порушено провадження у справі № 908/3069/16, розгляд якої призначено на 20.12.2016 р.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалі від 18.11.2016 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвала господарського суду від 18.11.2016р. (з інформацією про час та місце судового розгляду справи) була направлена судом на адресу відповідача: 69035, АДРЕСА_1, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (Витяг з ЄДРПОУ наявний в матеріалах справи).

Крім того, долучене до матеріалів справи Повідомлення про вручення поштового відправлення свідчить, що ухвала господарського суду Запорізької області про порушення провадження у справі № 908/3069/16 була отримана уповноваженим представником відповідача 28.11.2016 р.

Тобто, про час та місце судового розгляду даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача судовий процес здійснювався без застосування засобів технічної фіксації.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. ОСОБА_2 (вих. № 580 від 20.12.2016 р.) за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства, згідно якої станом на 20.12.2016 р. основна сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором складає суму 99450,00 грн.

В судовому засіданні 20.12.2016 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 01.10.2014 р. між позивачем (Продавцем) та відповідачем (Покупцем) було укладено договір поставки (купівлі-продажу) нафтопродуктів, скрапленого газу пропан-бутан (далі Договір), за умовами якого Продавець зобов'язується постачати та передавати у власність Покупця нафтопродукти, скраплений газ пропан-бутан (Товар), а Покупець зобовязується приймати товар та оплачувати його вартість на умовах цього Договору.

Ціна товару, що передається у власність Покупця узгоджується Сторонами та зазначається в накладних на товар та рахунках, що є невідємною частиною цього Договору (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору Сторонами домовлено, що оплата здійснюється Покупцем шляхом внесення ним попередньої оплати вартості товару згідно виставленого рахунку-фактури Продавця. За домовленістю Сторін, можуть бути передбачені інші умови та строк оплати за товар, але при цьому, в будь-якому випадку, термін відстрочення оплати товару Покупцем згідно виставленого рахунку-фактури не може перевищувати 5 (п'яти) банківських днів з моменту поставки товару.

Згідно із п. 5.5. договору приймання-передача товару та перехід права власності здійснюється в пункті поставки товару з оформленням відповідного Акта приймання-передачі або видаткової накладної. Для отримання товару та всіх товаросупровідних документів представник Покупця зобов'язаний надати представнику Продавця, належним чином оформлену довіреність.

За результатами поставки партії товару, Сторонами підписується відповідний Акт приймання-передачі товару або видаткова накладна або товарно-транспортна накладна. Зобов'язання по складанню зазначених документів лежить на Продавцеві, якщо сторонами не домовлено інше (п. 5.8. Договору).

Договір діє до 31.12.2014, а в порядку взаємних розрахунків має юридичну силу - до повного виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (п. 6.1. Договору).

Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із Сторін не заявить про намір його розірвати, договір автоматично вважається пролонгованим на наступний календарний рік на попередніх умовах (п. 6.2. Договору).

Як зазначено в позовній заяві, протягом дії Договору позивач передав у власність відповідача товар в кількості 131,17 т. на загальну суму 1638097,00 грн., але оплату відповідачем було проведено частково на суму 1538647,00 грн. Позивач вказує, що починаючи з січня 2016 р. відповідачем постійно порушуються строки проведення оплат за поставлений позивачем товар.

Так, 22.03.2016р. та 25.03.2016р., відповідачем було придбано партії Товару на загальну суму 123340,00 грн., що підтверджується накладними № 22-03-10 від 22.03.2016 р. на суму 59740,00 грн. та № 25-03-5 від 25.03.2016 р. на суму 63600,00 грн.

Товар отримано уповноваженим представником відповідача на підставі Довіреностей № 16 від 22.03.2016 р. та № 17 від 25.03.2016 р., виданих на імя ОСОБА_3

На оплату Товару відповідачу були виставлені відповідні рахунки-фактури.

В порушення умов Договору, оплату за товар, отриманий згідно накладних № 22-03-10 від 22.03.2016 р. та № 25-03-5 від 25.03.2016 р., відповідачем проведено лише частково в сумі 23890,00 грн.

Решта боргу в сумі 99450,00 грн. залишилась несплаченою.

У звязку з цим, позивачем відповідачу було направлено Претензію (вих. № 223/1 від 29.04.2016р.) в вимогою погасити існуючу заборгованість.

У відповідь на претензію, відповідач свої грошові зобов'язання визнав у повному обсязі та зобов'язався їх виконати. При цьому, з метою запобігання банкрутства, відповідач запропонував позивачу укласти Договір про реструктуризацію заборгованості (боргу) з розстроченням його сплати частинами до 01.01.2017р.

Позивачем було розглянуто пропозицію відповідача, прийнято її до уваги та запропоновано оформлення розстрочення в погашенні заборгованості в рамках уже укладеного договору № 01-10/1 від 01.10.2014р., шляхом підписання Сторонами додаткової угоди до цього Договору із розподілом сплати боргу до 01.01.2017р., що й було реалізовано.

Відповідну додаткову угоду Сторонами було підписано 03.06.2016р.

За умовами Додаткової угоди від 03.06.2016 р. до Договору, відповідачу надано розстрочку у погашенні заборгованості за Договором, що утворилась станом на 03.06.2016 р. у розмірі 220000,00 грн. терміном з 03.06.2016 р. до 01.01.2017 р. включно.

Строки та умови погашення заборгованості встановлені у розділі 1 Додаткової угоди від 03.06.2016 р. до Договору.

Відповідно до п. 4.2 Додаткової угоди від 03.06.2016 р. до Договору Продавець (позивач) має право достроково припинити дію даної Додаткової угоди у разі порушення Покупцем (відповідачем) строків та умов погашення заборгованості, які встановлені розділом 1 цієї Додаткової угоди. В даному випадку, Продавець направляє на адресу Покупця, що зазначена в реквізитах цієї Додаткової угоди, повідомлення про дострокове припинення її дії і Додаткова угода вважається такою, що достроково припинена. Але при цьому, дія Договору від 01.10.2014 р. № 01-10/1 продовжується у повному обсязі.

За твердженням позивача, відповідачем забезпечувалось вчасне виконання Додаткової угоди від 03.06.2016 р. до Договору до вересня 2016 року.

Проте, у вересні-листопаді 2016 року відповідачем умови досягнутих домовленостей знову було порушено в односторонньому порядку, сплата заборгованості припинилась, що дало право позивачу відповідно до умов п 4.2. Додаткової угоди до Договору достроково припинити її дію та вимагати сплати відповідачем заборгованості в порядку та на умовах передбачених договором № 01-10/1 від 01.10.2014р. без врахування попередніх домовленостей про розстрочку.

Так, листом від 09.11.2016р. за № 514 позивачем було повідомлено відповідача про припинення Додаткової угоди від 03.06.2016р. до Договору у зв'язку із порушенням відповідачем строків погашення заборгованості.

Станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду, борг в сумі 99450,00 грн. залишився відповідачем несплаченим.

Позовна вимога про стягнення з ПрАТ Алеро заборгованості за договором поставки (купівлі-продажу) нафтопродуктів, скрапленого газу пропан-бутан № 01-10/1 від 01.10.2014р. в розмірі 99450,00 грн., стала предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з долучених до справи копій накладних (№ 22-03-10 від 22.03.2016 р. та № 25-03-5 від 25.03.2016 р.), позивач на виконання своїх договірних зобовязань протягом березня 2016 року поставив відповідачу товар на загальну суму 123340,00 грн.

Отримання відповідачем товару підтверджується вказаними вище накладними, які містять підпис уповноваженого представника Покупця та відбиток печатки підприємства відповідача, а також Довіреностями № 16 від 22.03.2016 р. та № 17 від 25.03.2016 р., виданих на імя ОСОБА_3

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умови здійснення розрахунків між Сторонами, узгоджено в розділі 4 Договору.

Так, в пункті 4.1 Договору Сторонами передбачено, що оплата здійснюється Покупцем шляхом внесення ним попередньої оплати вартості товару згідно виставленого рахунку-фактури Продавця. За домовленістю Сторін, можуть бути передбачені інші умови та строк оплати за товар, але при цьому, в будь-якому випадку, термін відстрочення оплати товару Покупцем згідно виставленого рахунку-фактури не може перевищувати 5 (п'яти) банківських днів з моменту поставки товару.

Як вже зазначалось вище, Товар було поставлено 22.03.2016 р. та 25.03.2016р.

При цьому, судом враховується, що у зв'язку із порушенням відповідачем строків погашення заборгованості, визначених у розділі 1 Додаткової угоди від 03.06.2016 р. до Договору, позивач скористався своїм правом, передбаченим п. 4.2 Додаткової угоди від 03.06.2016 р. до Договору, та листом від 09.11.2016р. за № 514 повідомив відповідача про припинення Додаткової угоди від 03.06.2016р. до Договору та залишив за собою право вимагати сплати боргу в порядку, встановленому умовами Договору шляхом звернення із відповідною позовною заявою до суду.

Отже, станом на дату звернення позивача із даним позовом до суду, строк оплати за вказаними вище накладними наступив.

Відповідач свої зобовязання щодо повної оплати отриманого Товару, всупереч умов Договору та вимог закону, не виконав.

З наданих позивачем доказів (реєстр оплат за Договором) вбачається, що платежами, здійсненими 13.09.2016 р., 03.10.2016 р. та 17.10.2016 р., відповідачем було перераховано позивачу суму 8000,00 грн., суму 10000,00 грн. та суму 8000,00 грн., відповідно (всього суму 26000,00 грн.).

Як зазначено у позовній заяві, в якості оплати за накладними № 22-03-10 від 22.03.2016 р. та № 25-03-5 від 25.03.2016 р., позивачем зараховано суму 23890,00 грн.

У звязку із відсутністю цільового призначення платежу - за якою саме накладною здійснено платіж, позивач зарахував грошові кошти в оплату існуючої заборгованості за попередні поставки в порядку календарної черговості виникнення боргу. Зокрема, з суми платежу 8000,00 грн., здійсненого відповідачем 13.09.2016 р, позивачем було зараховано суму 2110,00 грн. на погашення боргу за попередню поставку від 17.03.2016 р., а суму 5890,00 грн. в рахунок погашення боргу за накладною № 22-03-10 від 22.03.2016 р. Перераховані відповідачем 03.10.2016 р. та 17.10.2016 р. грошові кошти на загальну суму 18000,00 грн. були зараховані позивачем в рахунок погашення боргу за накладною № 22-03-10 від 22.03.2016 р.

Суд відзначає, що такі дії позивача не суперечать приписам ані Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ані Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 р.

Решта боргу в сумі 99450,00 грн. залишилась несплаченою. Доказів її погашення відповідачем господарському суду надано не було.

Згідно з долученої до матеріалів справи ОСОБА_2 (вих. № 580 від 20.12.2016 р.) за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства, станом на 20.12.2016 р. основна сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором складає 99450,00 грн.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань в частині оплати отриманого Товару, та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 99450,00 грн., а тому задовольняє її у повному обсязі.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

В даному випадку, відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним договірних зобовязань.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Алеро (69035, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 23853596) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СВГ Плюс (36008, м. Полтава, вул. Кагамлика, 35, код ЄДРПОУ 36396839) суму 99450 (девяносто девять тисяч чотириста пятдесят) грн. 00 коп. основного боргу та суму 1491 (одна тисяча чотириста девяносто одна) грн. 75 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 23.12.2016 р.

Суддя М.В. Мірошниченко