Рішення № 63713440, 22.12.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" грудня 2016 р. Справа № 906/1031/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 05.09.16.);

ОСОБА_2 (довіреність від 05.09.16.)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут"

до Управління освіти Житомирської міської ради

про стягнення 271917,57 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 271917,57 грн. заборгованості за спожитий природний газ у квітні та травні 2016 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях від 07.12.16. Повідомив, що станом на дату судового засідання заборгованість відповідача не змінилась і складає 271917,57 грн. Додатково в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що твердження відповідача про те, що акти приймання-передачі природного газу підписані не уповноваженими на те особами, є безпідставними, оскільки вони були підписані зі сторони відповідача посадовим особами, які виконують функції керівників (відповідальних осіб) на об'єктах газопостачання управління освіти ЖМР. Цими ж особами були підписані і акти приймання-передачі розподілу природного газу, які оплачені відповідачем. На думку позивача, підписання актів приймання-передачі розподілу природного газу та оплата відповідачем, свідчить про схвалення відповідачем дій посадових осіб навчальних закладів щодо отримання газу.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. До суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням у відпустці по навчанню.

Суд відхиляє клопотання відповідача, оскільки за нормами ст.28 ГПК України, інтереси підприємства може представляти будь-яка особа на підставі довіреності виданої його керівником. Відповідно до ст.22 ч.3 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідачем у клопотанні не вказано причини необхідності у відкладенні розгляду справи. Позиція відповідача щодо вимог позовної заяви викладена у відзиві, письмових та усних поясненнях представника відповідача.

На попередніх судових засіданнях представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.64), з урахуванням письмових пояснень від 06.12.16 (а. с. 238). Вважає, що акти приймання-передачі природного газу, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, не містять печатки та підпису уповноважених осіб відповідача. Всі вони підписані представниками та засвідчені печатками навчальних закладів, які виступили безпосередніми споживачами природного газу, які є окремими юридичними особами і самостійно відповідають за свої зобов'язання. Відповідач також вказує, що позивачем у позовній заяві не розмежовано та не визначено самостійні підстави для залучення управління освіти Житомирської міської ради у даній справі внаслідок невиконання саме управлінням освіти господарських зобов'язань перед ТОВ "Житомиргаз збут". Вважає, що фактично позовну заяву подано позивачем не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом. Разом з тим, як зауважено відповідачем, позивач не надав детальні розрахунки, де було б об'єктивно зазначено обсяг та загальну вартість споживання природного газу кожним навчальним закладом, а також тариф на підставі якого було розраховано загальну вартість товару. Також представник відповідача зауважив, що, у відповідності до ч. 3 ст. 48 БК України, зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. Оскільки зобов'язання зі сплати боргу на підставі підписаних освітніми закладами актів приймання-передачі природного газу за період квітень-травень 2016 року не були зареєстровані та взяті на облік в установленому законом порядку, за ними не виникло бюджетних зобов'язань з їх оплати та не утворилась бюджетна заборгованість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом спору в даній справі є заборгованість з оплати за спожитий у квітні - травні 2016 року природний газ, поставка якого здійснювалась до комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання, розташованих в освітніх закладах м. Житомира а саме: дошкільних навчальних закладах за номерами 10, 15, 27, 35, 39, загальноосвітніх школах І-ІІІ ступенів № 1, 8, 20, 32, 36, гуманітарній гімназії № 23, міській гімназії № 3, міському центрі науково-технічної творчості учнівської молоді, спеціальному центру розвитку дитини санаторного типу № 41.

Позов обґрунтовано позивачем з посиланням на акти приймання-передачі природного газу в кількості 34843 м. куб. на загальну суму 271917,57 грн., підписані представниками та підписи яких скріплені печатки вищевказаних освітніх закладів.

При цьому слід зазначити, що поставка газу здійснювалась не безпосередньо відповідачу, а до комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання, розташованих у вказаних вище освітніх закладах м. Житомира.

В матеріалах справи містяться підписані представниками позивача та представниками навчальних закладів акти приймання-передачі природного газу за квітень - травень 2016 року на загальну суму 271917,57 грн. (а. с.8-43).

Суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо відсутності у нього обов'язку зі сплати наявної заборгованості за спожитий третіми особами природний газ з огляду на таке.

Приписами п. 4.6 Положення про управління освіти Житомирської міської ради (в новій редакції), затвердженого рішенням Житомирської міської ради від 29.05.2009 № 969 (а. с. 132), передбачено право управління освіти укладати на правах головного розпорядника бюджетних коштів централізовані договори (угоди) в інтересах та задля задоволення господарських та інших потреб підпорядкованих навчальних закладів.

Матеріалами справи підтверджено, що з метою забезпечення в освітніх закладах м. Житомира у 2016 роках газопостачання, управлінням освіти ЖМР було укладено з позивачем заяву-приєднання № 0942023Z6JAB016 до умов договору розподілу природного газу від 01.01.2016 (а. с. 142).

Як зазначено в Кодексі газорозподільних систем, договір розподілу природного газу це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи.

В матеріалах справи містяться акти приймання-передачі протранспортованого (розподіленого) природного газу за квітень - травень 2016 року, підписані зі сторони споживача уповноваженими особами освітніх закладів м. Житомира (а. с. 8-43). Також до справи додано документи, які підтверджують факт оплати відповідачем послуг з розподілу третім особам газу за вказаний вище період на загальну суму 28158,96грн. по виставленим йому рахункам №00008299 від 18.04.16 на суму 21978,35грн. та №00010237 від 19.05.16 на суму 6180,61грн. (а. с. 119 - 123,246,247).

Вказаними вище діями, які виражені в оплаті розподіленого освітнім закладам м. Житомира у квітні - травні 2016 року природного газу, відповідач підтвердив, що у відносинах з поставки позивачем до закладів освіти м. Житомира природного газу виступає його споживачем, хоча і не безпосереднім. Таким чином, не дивлячись на відсутність у представників навчальних закладів повноважень на підписання актів приймання передачі, ці акти (які є правочинами) схвалені відповідачем шляхом оплати розподіленого газу, отже відповідно до ст. 241 ч.2 ЦК України створюють права та обов'язки відповідача щодо їх (актів) оплати.

Суд також не приймає до уваги заперечення відповідача, які ґрунтуються на відсутності бюджетного зобов'язання з оплати поставленого газу, оскільки спірні акти не були взяті на бюджетний облік, приймаючи до уваги наступне.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 2 БК України, бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (ст. 1 БК України).

Разом з тим, суд зауважує, що між сторонами у справі виникли не бюджетні, а майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України), які регулюються актами цивільного законодавства України, тому застосування бюджетного законодавства до відносин юридично рівних учасників є неприпустимим.

Відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобовязань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, не звільняє цього субєкта від виконання господарських зобовязань, яке не припинилось відповідно до приписів глави 50 ЦК України. Відсутність відповідних бюджетних асигнувань не є підставою для припинення зобовязання відповідно до ЦК України.

Наявність чи відсутність бюджетного фінансування не залежить від волі та дій позивача, а невиконання відповідачем своїх зобовязань порушує право позивача на отримання коштів за поставлений природний газ. Відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від обовязку щодо оплати отриманого товару.

Враховуючи, що чинне законодавство України не містить будь-яких особливостей щодо регулювання правовідносин, які виникають між субєктами підприємницької діяльності та бюджетними установами у сфері енергопостачання поставка газу як і його оплата повинні здійснюватись між ними на загальних підставах.

Так, за приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар виникає з моменту його прийняття.

Звідси обов'язок відповідача щодо здійснення оплати за отриманий природний газ у відповідача виник з моменту підписання особами, в інтересах яких були здійснені поставки газу, актів приймання-передачі газу за спірний період.

Факт отримання товару відповідачем і Акти прймання-передачі газу, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Наданими до справи документами підтверджено, що загальна сума поставленого позивачем відповідачу у 2016 році природного газу склала 271917,57 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу від 06.10.16 про сплату заборгованості у вказаному вище розмірі (а. с. 201), яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач у судове засідання не з'явився, позов не визнав, докази сплати боргу не надав.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в сумі 271917,57 грн. обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з управління освіти Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд. 7, код ЄДРПОУ 02143235) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (10002, м. Житомир, Корольовський район, вул. Фещенка-Чопівського, буд. 35, код ЄДРПОУ 39577504) - 271917,57 грн. заборгованості, 4078,76 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення 27.12.16

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)