Ухвала суду № 63712934, 27.12.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2016 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Петлюка В.І.

суддів Потоцького В.П., Колотила О.О.

за участю секретаря

судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016260030000420 від03.09.2016 року, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Садгірського районного суду від 17.06.2016 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений з випробуванням з іспитовим строком на три роки,-

та

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючого без реєстрації село Горішні Шерівці, вул.. 6-й провулок Головний, 4 Заставнівського району Чернівецької області, ІНФОРМАЦІЯ_7, не працюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого, -

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від02листопада 2016року,

Єдиний унікальний № 726/1701/16-к Головуючий у 1 інстанції: Мілінчук С.В.

Провадження № 11-кп/794/446/16 Доповідач: Петлюк В.І.

Категорія ч. 2 ст. 185 КК України

за участю: прокурора Марусяк Ю.В., -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Садгірського районного суду м. Чернівців від02листопада 2016року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України та призначено: - ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного судом покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Садгірського районного суду м.Чернівців від 17.06.2016 року і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 3 (три) місяці.

Змінено запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили з домашнього арешту на взяття під варту, взявши останнього під варту в залі суду.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, у строк покарання ОСОБА_2 зараховано попереднє увязнення.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_2 слід рахувати з моменту проголошення вироку, а саме з 02.11.2016 року.

- ОСОБА_3 покарання у виді арешту на строк 3 (три) місяці.

Змінено запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили з особистого зобовязання на взяття під варту, взявши останнього під варту в залі суду.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід рахувати з моменту проголошення вироку, а саме з 02.11.2016 року.

Цивільний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, солідарно, на користь ПАТ «Українська залізниця» в особі виробничого структурного підрозділу «Чернівецька дистанційна сигналізація і зв'язок» регіональної філії «Львівська залізниця» (ЄДРПОУ регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» 40081195, п/р 26004300461365 в Чернівецькому обласному управлінні АТ «Ощадбанк» - ТВБВ 10025/057, МФО банку 356334, одержувач - виробничий СП «Чернівецька дистанційна сигналізація і зв'язок» регіональної філії «Львівської залізниці»), матеріальну шкоду 4730,74 гривень.

Вирішено питання повязане з речовими доказами та судовими витратами.

На вказаний вирок суду 1-ї інстанції обвинуваченим ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, у якій він, не заперечуючи кваліфікації своїх дій, доведеності його вини у скоєнні кримінального правопорушення, просить вирок районного суду змінити, у звязку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого, та призначити покарання більш мяке, ніж передбачено санкцією статті.

Інших апеляційних скарг від учасників судового розгляду не надходило.

Як зазначив районний суд у своєму вироку ОСОБА_4

Васильович 02 вересня 2016року о 14 годині 30 хвилин, перебуваючи на перегоні станції Чернівці Північна Садгора 3 км пікет 5, переслідуючи корисливу мету, реалізуючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_3, шляхом перепилювання пилою для різання металу, викрали кабель призначений для роботи АТС та компютерного звязку марки ТЗБ-12-4-09 довжиною 16 метрів. В подальшому з місця вчинення злочину втекли, розпорядившись викраденим на свій розсуд, спричинили своїми діями Чернівецькій дистанції сигналізації і зв'язку регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», матеріальних збитків на суму 3942, 28 гривень.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного вироку суду та апеляційної скарги, міркування прокурора, який вважає, що вирок суду, як законний слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу, як необґрунтовану - без задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Колегією суддів при перевірці вироку суду першої інстанції встановлено, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України, тобто у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненої за попередньою змовою групою осіб та за кваліфікуючою ознакою вчинено повторно, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_2 не оскаржує обсяг обвинувачення та правильність кваліфікації своїх дій, колегія суддів, керуючись ст. 404 КПК України, не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оспорено в апеляційній скарзі та вважає їх доведеними.

Аналізуючи вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги обвинуваченогощодо невідповідності призначеного йому покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 65 КК України та розяснень п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Зазначених вимог закону районний суд при винесенні вироку дотримався в повному обсязі.

При обранні ОСОБА_2 виду та міри покарання суд, у відповідності

до правил ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, зокрема, те, що обвинувачений неодноразово судимий, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання, на спеціальних обліках не перебуває.

До помякшуючих обставин районний суд відніс щире каяття, сприяння в розкритті злочину.

Обтяжуючих вину ОСОБА_2 обставин районним судом не встановлено.

На підставі зазначеного, районний суд дійшов висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити у виді позбавлення волі в наближених до мінімальних меж, передбачених в санкції ч. 2ст. 185 КК України.

Призначене судом першої інстанції реальне покарання, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів.

З огляду на фактичні обставини справи, положення кримінального закону, мету покарання, призначене судом покарання ОСОБА_2 за своїм видом та розміром є обґрунтованим та необхідним, а тому підстав для помякшення призначеного обвинуваченому покарання, про яке йдеться в апеляційній скарзі, останнього, колегія суддів не вбачає.

Крім того, не допустив районний суд помилки і при приєднанні невідбутого покарання за вироком Садгірського районного суду м. Чернівців від 17.06.21016 року, оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в ст. 71 КК України.

У розясненнях Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 26 постанови від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що у разі, коли особа була засуджена до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням і в період іспитового строку вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі.

Остаточне покарання визначене у такому випадку, за сукупністю вироків, повинно бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2залишити без задоволення, а вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від02листопада 2016року щодо ОСОБА_2

Васильовича, засудженого за ч.2 ст.185 КК України без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим ОСОБА_2, який тримається під вартою, з моменту вручення йому копії судового рішення.

Головуючий В.І. Петлюк

Судді В.П. Потоцький

ОСОБА_5

Копія вірна: суддя