Ухвала суду № 63712388, 08.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11кп/790/2580/16 Головуючий 1 інстанції: Омельченко К.О.

Справа №638/4366/14-к Доповідач: Протасов В.І.

Категорія: ч.2 ст.125, ч.1 ст.121 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області:

головуючого судді - Протасова В.І.,

суддів - Гришина П.В., Глініна Б.В.,

при секретарі - Луніній О.В.,

за участю прокурора - Пресс Г.С.,

захисника-адвоката - ОСОБА_1,

обвинувачених - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

потерпілого - ОСОБА_4,

представника потерпілого - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області, захисника ОСОБА_1 на вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 08 вересня 2016 року стосовно ОСОБА_2, обвинуваченого за ч.1 ст.121 КК України, та ОСОБА_3, обвинуваченої за ч.2 ст.125 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Зазначеним вироком,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2

Кіровоградської області, громадянин України,

одружений, ІНФОРМАЦІЯ_3, не

працюючий, зареєстрований за адресою: Харківська

область, Богодухівський район, с.Новоселівка, буд.42,

раніше не судимий, -

засуджений за ч.1 ст.121 КК України до 5 (пяти) років позбавлення волі.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженка м.Харкова, громадянка України, одружена,

з середньою освітою, працююча двірником

гуртожитку ХІРЕ, зареєстрована за адресою: м.Харків,

АДРЕСА_1,раніше не судима, -

засуджена за ч.2 ст.125 КК України до 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік з покладенням на неї обовязків, передбачених п.п.2, 3, 4 ст.76 КК України.

Вирішені питання про цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 та процесуальні витрати.

Вироком встановлено, що 04 січня 2014 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 о 18 годині 00 хвилин знаходилися разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у приміщенні квартири АДРЕСА_2. Між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на побутовому ґрунті виник словесний конфлікт. Побачивши це, ОСОБА_2 схопив кухонну сокиру, реалізуючи свій намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, почав наносити удари ОСОБА_4

ОСОБА_2 завдав один удар кухонною сокирою ОСОБА_4 по голові, в районі лобу, два удари по кісті лівої руки, один удар по лівій руці вище суглобу кісті, один удар у ліктьовий згиб лівої руки, один удар у плече лівої руки, один удар по кісті правої руки, один удар вище кистьового суглобу правої руки, один удар у лівий бік тулубу, один удар у лівий бік животу. Зазначені дії ОСОБА_2 призвели до двох рубців на шкірі правої тімяної ділянки, рубця у лівій лобно-тімяній ділянці; рубцю зовнішньої поверхні лівого плеча; рубця у проекції лівого ліктьового суглобу; травматичної ампутації пятого пальця лівої кісті на рівні основної фаланги; рубця по ліктьовій поверхні правого передпліччя; рубця по долонній та ліктьовій поверхні правої кісті; двох рубців по ліктьовій поверхні лівого передпліччя; рубця на передньо-боковій поверхні животу зліва; рубцю у середніх відділах животу зліва, які у своїй сукупності мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя.

Крім того, 04 січня 2014 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, близько 18 годині 00 хвилин, знаходилися разом зі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у приміщенні квартири АДРЕСА_2. Між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на побутовому ґрунті виник словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_3 виник намір, спрямований на спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень. ОСОБА_3 схопила філіровочні ножиці, зажавши їх у правому кулаку, так, що їх лезо було спрямовано від мізинця перпендикулярно передпліччя, та почала ними завдавати удари ОСОБА_4, завдавши п'ять ударів ножицями у задню частину голови та п'ять ударів у верхню частину спини у районі лопаток. Зазначені дії ОСОБА_3 призвели до двох рубців на шкірі правої тімяної ділянки, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

В апеляційних скаргах:

-прокурор просить вирок скасувати у звязку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених, ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді 7 років позбавлення волі; ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.125 КК України у виді 2 років обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

-захисник ОСОБА_1, в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3, просив вирок в частині задоволення цивільного позову змінити, відмовити в задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_3 у звязку з порушеннями норм процесуального закону, невідповідністю висновків суду наданим доказам на підтвердження позову.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначив, що позовна заява не відповідає вимогам закону, предмет та підстави позову були змінені наприкінці розгляду справи, розмір спричиненої моральної шкоди не підтверджується доказами;

-захисник ОСОБА_1, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, просив вирок скасувати та закрити кримінальне провадження у звязку з не встановленням достатніх доказів доведення його винуватості за ч.1 ст.121 КК України, порушеннями норм процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Посилаючись на неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_2, оскільки він діяв у стані уявної оборони, суперечливі висновки судово-медичних експертиз, які не відповідають вимогам закону, неправильний розгляд та вирішення цивільного позову.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника та обвинувачених, які підтримали доводи апеляційної скарги захисника та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, думку прокурора, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та вважав, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, потерпілого та його представника, які вважали вирок суду законним, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу захисника слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Відповідно до положень п.2 ч.2 ст.242 КПК України для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень обовязково проведення експертизи.

Висновком судово-медичного експерта встановлено, що у потерпілого ОСОБА_4 мали місце «множественные «резано-рубленные раны теменной области, наружной поверхности левого плеча, проекции левого локтевого сустава, ладонной поверхности левой кисти, 5 пальца левой кисти с его травматической ампутацией, в верхней трети внутренней поверхности правого предплечья, ладоней поверхности правой кисти, в средне левых отделах живота, передней поверхности грудной клетки. Указанная травма в своем течении осложнилась развитием геморрагического шока, аспирационным синдром, что вызвало остановку эффективного кровообращения (клиническую смерть)», тобто тяжке тілесне ушкодження, що небезпечне для життя (т.1 а.с.56-57).

Цей висновок експерта відповідає вимогам п.2.1.3.«о» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, відповідно до якого до ушкоджень, що небезпечні для життя, належать ушкодження, що спричинили шок тяжкого ступеня.

Про це ж експерт показав під час допиту в суді першої інстанції.

Розяснюючи висновок він пояснив, що рубці, виявлені на тілі потерпілого, є наслідком заподіяних ран, кожна окрема з яких, не має небезпеки для життя. Але зазначена сукупність тілесних ушкоджень, що виникли за одним механізмом впливу протягом тривалого часу, спричинили шок тяжкого ступеню, а тому і є тяжким тілесним ушкодженням, що небезпечне для життя.

Всупереч зазначеному висновку експерта, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обвинувачений заподіяв потерпілому «два рубці на шкірі правої тімяної ділянки, рубці у лівій лобнотімяній ділянці, рубці зовнішньої поверхні лівого плеча, рубець у проекції лівого ліктьового суглоба, рубець по ліктьовій поверхні правого передпліччя, рубець по долонній та ліктьовій поверхні правої кісті, два рубці по ліктьовій поверхні лівого передпліччя, рубець на передньо-боковій поверхні зліва, рубець у середніх відділах животу зліва , які у своїй сукупності мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя».

Отже, висновок суду про ступень тяжкості тілесного ушкодження має характер припущення («має ознаки»), що неприпустимо з огляду на положення ч.3 ст.373 КПК України, і крім того, не узгоджується з висновком судово-медичного експерта про характер тілесного ушкодження.

Крім того, суд визнав ОСОБА_3 винуватою в у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, тобто заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя, а саме заподіяння потерпілому двох рубців на шкірі правої тімяної ділянки.

Але суд визнав, що ці ж самі тілесні ушкодження - два рубці на шкірі правої тімяної ділянки спричинені ОСОБА_2, а згідно висновку судово-медичного експерта, ці тілесні ушкодження віднесені до сукупності ушкоджень, які спричинили шок тяжкого ступеню, тобто є ушкодженнями, які небезпечні для життя.

Зазначені суперечності у висновках суду першої інстанції свідчать про те, що судом не виконані вимоги положень ст.370 КПК України про те, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Оскільки зазначені порушення кримінально-процесуального закону є істотними і перешкодили суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а апеляційний суд не має процесуальної можливості поновити порушенні права обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2, тому, на підставі ч.1 ст.412 КПК України, вирок підлягає скасуванню та слід призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції апеляційний суд не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому колегія суддів не дає оцінки доводам апеляційних скарг захисника та прокурора про винуватість, кваліфікацію дій та призначене покарання обвинуваченим.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, ч.1 ст.412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 08 вересня 2016 року стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: