Ухвала суду № 63712320, 06.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 623/1480/16-к Головуючий 1-ї інстанції: Одарюк М.П.

Провадження №11-кп/790/2593/16 Доповідач: Савченко І.Б.

Категорія: ч.1 ст.286 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Савченка І.Б.

суддів - Очеретного С.С., Ємця О.П.,

при секретарі - Боровській О.В.

за участю прокурора - Ізотової М.О.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2

потерпілого - ОСОБА_3

представника цивільного відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_3, цивільного відповідача ПАТ «Страхова крмпанія «УНІКА» на вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06 вересня 2016 року відносно ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06 вересня 2016 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, працюючий старшим майстром цеха №16 ПАО НКМЗ, раніше не судимий, зареєстрований та проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

визнанний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України з призначенням покарання у виді штрафу у розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що складає 6800,00 грн. без застосування додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відмовлено в задоволенні цивільного позову прокурора в інтересах держави в особі комунальної медичної установи «Медична лікарня №3» до ОСОБА_1.

Відмовлено в задоволенні цивільного позову прокурора в інтересах держави в особі Донецького національного медичного університету ім. М. Горького до ОСОБА_1.

Частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ПАТ "Страхова компанія "УНІКА" та ОСОБА_1

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 6770,95 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Вказаним вироком встановлено, що 06.03.2016 року, близько 07 години 20 хвилин, ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем ЗАЗ ТF696Р, реєстраційний номер НОМЕР_1, в районі 630 км + 400 м автошляху Київ-Харків-Довжанський, рухаючись зі сторони м. Словянськ Донецької області в напрямку м. Ізюм Харківської області, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій ОСОБА_1 не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу, та безпечно керувати ним, чим грубо порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, в результаті чого втратив контроль над керуванням, допустив виїзд автомобілю у правий кювет по напрямку руху.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого осколкового перелому правого плеча, які відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоровя.

Не погодившись із зазначеним рішенням районного суду, потерпілий ОСОБА_3 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06.09.2016 року в частині відшкодування моральної та матеріальної шкоди - скасувати. Ухвалити вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на його користь суму завданого матеріального збитку в розмірі 25 082,51 грн., суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн., а всього на загальну суму 30 082,51 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що суд першої інстанції безпідставно та необгрунтовано відмовив в частині заявлених ним позовних вимог про стягнення завданої внаслідок скоєння злочину матеріальної шкоди, посилаючись на відсутність документів, щодо придбання медичних препаратів та інших предметів заявлених в цивільному позові, але ним було надано фіксальні чеки на придбання ліків. Крім того вказує на надходження йому від ОСОБА_1 двох платежів по 5000 грн. без зазначення призначення платежів. Суд не зясував у потерпілого та обвинуваченого мету та ціль цих платежів. Не зважаючи, що обовязок доказування призначення платежу покладено на сторони процесу, суд вийшов за межі своїх повноважень при постанові вироку і самостійно зарахував зазначену суму в рахунок погашення моральної шкоди потерпілому.

Представник цивільного відповідача ПАТ «Страхова крмпанія «УНІКА» в апеляційній скарзі просить про зміну вироку в частині задоволення цивільного позову до ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» та ухвалити в цій частині новий вирок про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «Страхова компанія «УНІКА». Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» на користь ОСОБА_3 6770,95 грн. витрат понесених на лікування та 338,55 грн. моральної шкоди. В задоволенні інших позовних вимог відмовити. Також цивільний відповідач просить змінити вирок суду в частині відмови у задоволенні цивільного позову прокурора. Цивільний позов прокурора до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, понесених державою на лікування потерпілого задовольнити у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційних вимог вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст.ст. 9, 26-1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1206 Цивільного кодексу України, що потягло за собою неправильне призначеняя відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. Оскільки розмір матеріальної шкоди залежить від розміру страхової виплати за шкоду заподіяну здоровю та складає 5 % від страхової виплати, а не від ліміту відповідальності. Вказує ,що відшкодування потерпілому моральної шкоди в розмірі 5000 грн. можливе лише за умови заподіяння шкоди здоровю потерпілого на суму 100000 грн, або більше.

Крім того вказує, що витрати закладу охорони здоровя на лікування потерпілого повина відшкодувати особа, яка вчинила злочин відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України. Посилається і на те, що сторонами договору обовязкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. Договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам у наслідок скоєння ДТП за участі забезпеченого транспортного засобу, а отже, витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від злочину не можуть бути відшкодовані за договором обовязкового страхування страховою компанією.

Заслухавши доповідача; пояснення потерпілого , який підтримав свою апеляційну скаргу; пояснення представника цивільного відповідача , який також підтримав апеляційну скаргу; пояснення обвинуваченого та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг; пояснення прокурора , який вважав апеляційній скарги частково обґрунтованими; дослідивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Дії обвинуваченого кваліфіковано правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України, не перевіряє.

Вид та розмір призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 покарання в апеляційних скаргах не оскаржується.

Даючи оцінку доводам апеляції цивільного відповідача , колегія суддів находить їх обґрунтованими , зважаючи на наступне.

Так відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до положень ст. 3 Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 5 Закону , об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок

експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно п. 1.3. ст. 1 Закону потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Комунальна медична установа «Медична лікарня №3» м. Краматорська та Науково дослідний інститут травматології та ортопедії Донецького національного медичний університету ім. М. Горького, де потерпілий ОСОБА_3 проходив лікування, не є юридичними особами майну яких заподіяна шкода безпосередньо внаслідок дорожньо - транспортної пригоди з використанням транспортного засобу обвинуваченого (страхувальника), тобто ці установи не є потерпілими за змістом закону.

Відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину відповідно до ст. 1206 ЦК України віднесено до обовязків особи , яка вчинила злочин .

Тому суд безпідставно відмовив в задоволенні цивільних позовів прокурора поданих в порядку ст. 128 КПК України в інтересах держави в особі комунальної медичної установи «Медична лікарня №3» та Донецького національного медичного університету ім. М. Горького до ОСОБА_1 і зазначив у вироку про обовязок відшкодування витрат закладу охорони здоровя цивільним відповідачем.

Відповідно до п. 9.1. ст. 9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобовязаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно п. 9.4. ст. 9 Закону, страхові виплати за договорами обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами,

які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Таким чином страхова виплата та страхова сума (ліміт відповідальності) не є тотожними поняттями.

Відповідно до ст. 26-1 Закону страховики відшкодовують потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоровя під час дорожньо-транспортної пригоди,

моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровю.

Отже суд помилково ототожнив зазначений в договорі страхування (а.с.17) та ст. 9 Закону ліміт відповідальності страховика та конкретну страхову виплату за шкоду, заподіяну здоровю від якої вираховується розмір компенсації моральної шкоди .

Вирішуючи позов потерпілого щодо стягнення матеріальної шкоди суд встановив її розмір в сумі 6770 грн., однак не звернув увагу на те, що відповідно до виписного епікризу (а.с.25) НДІ Травматології та ортопедії Донецького національного медичного університету ім. Горького 15.03.2016р. потерпілому було проведено операцію «открытая репозиция , МОС перелома правой плечевой кости пластиной и винтами с угловой стабильностью». Відповідно наданої потерпілим копії товарного чеку від 14.03.2016р. лише вартість пластини з гвинтами які були придбані ним для операції складає 13600 грн.

Враховуючи заперечення обвинуваченого щодо обґрунтованості позову потерпілого про розмір спричиненої моральної шкоди , суд мав врахувати не тільки вимоги Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо визначення її розміру виходячи з вимог розумності , виваженості та справедливості, але й врахувати вимоги п.6 ч.2 ст. 242 КПК України щодо обовязкового проведення експертизи для визначення розміру шкоди немайнового характеру.

Відповідно до вимог ст.408 КПК України апеляційний суд має право лише зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

В цьому випадку суд першої інстанції взагалі необґрунтовано відмовив прокурору в задоволенні позову в інтересах держави та неправильно зясував дійсний розмір спричиненої потерпілому матеріальної та моральної шкоди, що потягло за собою неправильне вирішення цивільного позову потерпілого до страхової компанії та обвинуваченого.

Тому суд апеляційної інстанції вважає необхідним частково задовольнити апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_3 та цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «Уніка» , вирок районного суду в частині вирішення цивільних позовів прокурора та потерпілого скасувати і призначити новий судовий розгляд в цій частині в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 405,407, 412 КПК України судова колегія ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_3 та цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «Уніка» задовольнити частково.

Вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 6 вересня 2016 року відносно ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову прокурора в інтересах держави ,про стягнення витрат лікувальних установ, та цивільного позову потерпілого, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, скасувати, і призначити новий розгляд в частині цивільних позовів в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства .

В решті вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області залишити без змін .

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим , який тримається під вартою , - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий

Судді -