Рішення № 63712276, 20.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/7173/16 Головуючий 1 інст. Назаренко О.В.

Справа № 635/241/15-ц Доповідач Бурлака І.В.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«20» грудня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживачів та стягнення неустойки,

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним та у подальшому уточненим позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк». В обґрунтування свого позову посилалася на те, що 09 липня 2013 року та 01 жовтня 2014 року вона уклала з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» договори № 003-20523-011014 та № 004-20542-090713 про відкриття та обслуговування платіжних карток на умовах видачі вкладу на першу вимогу на загальну суму 32153,55 грн. Проте, при спробі зняти грошові кошти з рахунків за допомогою електронних карток було встановлено наявність обмеження видачі коштів до 1400,00 грн. на добу, а згодом електронні картки було заблоковано. У видачі коштів у касі банку їй також було відмовлено. Лише 16 червня 2015 року відповідач повернув їй грошові кошти за вказаними договорами.

Просила стягнути на її користь з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» неустойку за небажання виконувати вимоги її розпорядження щодо перерахування 32153,55 грн. з її рахунку на вказаний нею рахунок у Публічному акціонерному товаристві «Укрсоцбанк» у вигляді 3% річних від суми замовлення, яка складає за кожен день затримки 964,61 грн. в період з 26 грудня 2014 року по 02 березня 2015 року включно, загальна сума якої становить 68487,31 грн.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 02 липня 2016 року, в якому ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18 липня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 32153,55 грн., стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь держави 551,20 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, судові витрати покласти на позивача. При цьому посилався на неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що 03 березня 2015 року на підставі постанови Правління НБУ про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних Фонд запровадив тимчасову адміністрацію і розпочав процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з ринку, у звязку з чим під час дії тимчасової адміністрації/ліквідаційної процедури не можуть бути задоволені вимоги вкладників про нарахування та стягнення неустойки; що позивача було включено до списку клієнтів банку, які підпадають під виплати коштів Фондом гарантування вкладів за договорами банківського вкладу та поточними рахунками; що гарантовану суму відшкодування в розмірі 34416,79 грн. та 40041,29 грн. позивач отримала 16 червня 2015 року та 03 вересня 2015 року; що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було запроваджено ліквідаційну процедуру, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; що ОСОБА_1 вже зверталась до суду з позовною заявою стосовно тих же самих вкладів, з одним і тим же обґрунтуванням позовної заяви та з тотожними позовними вимогами, в задоволенні яких їй було відмовлено.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» необхідно задовольнити, рішення суду скасувати.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на час ухвалення оскаржуваного рішення не застосовується.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09 липня 2013 року та 01 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договори № 003-20523-011014 та № 004-20542-090713 про відкриття та обслуговування платіжних карток на умовах видачі вкладу на першу вимогу на загальну суму 32153,55 грн.

26 грудня 2014 року позивач звернулася до відповідача з заявами до банку про неможливість отримання коштів з рахунків № 003-20523-011014 та № 004-20542-090713 ані через банкомат, ані через касу банку та надала розпорядження про перерахування зазначених грошових коштів на карткові рахунки в Публічному акціонерному товаристві «Укрсоцбанк».

Постановою Правління Національного Банку України від 02 березня 2015 року № 150 банк віднесено до категорії неплатоспроможних та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 від 02 березня 2016 року запроваджено у банку тимчасову адміністрацію з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 08 квітня 2015 року за № 71 дію тимчасової адміністрації продовжено до 02 вересня 2015 включно, а рішенням від 03 серпня 2015 року № 147 до 02 жовтня 2015 року включно. Постановою Правління Національного Банку України від 02 жовтня 2015 року за № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 182 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

Із копії витягу з електронної бази банку вбачається, що 16 червня 2015 року та 03 вересня 2015 року ОСОБА_1 отримала грошові кошти за вказаними договорами в сумі 34416,79 грн. та 40041, 29 грн. відповідно.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що 22 грудня 2014 року ОСОБА_1 вже зверталася до суду з позовом до банку про стягнення неустойки за період з 13 грудня 2014 року до 02 березня 2015 року за 84 дня в розмірі 81027, 24 грн., в який увійшов період по цій справі(з 26 грудня 2014 року по 02 березня 2015 року). Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 15 червня 2015 року, яке скасовано рішенням Апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишено без змін, відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову на підставі статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом щодо неплатоспроможності банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, у спорах, повязаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобовязань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним щодо інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється у тому числі задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку і нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), а також зобовязань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобовязань банку.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Аналізуючи зазначену норму, слід зазначити, що під час тимчасової адміністрації неустойка за вимогою вкладників не повертається, якщо судове рішення ухвалено під час запровадження тимчасової адміністрації, навіть якщо вкладник звернувся до суду з позовом до запровадження тимчасової адміністрації.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 січня 2016 року та 13 червня 2016 року.

Як вбачається із змісту позову ОСОБА_1 просила нарахувати та стягнути з відповідача на її користь неустойку за період обмежений її зверненням до банку і запровадженням тимчасової адміністрації.

Таким чином під час дії тимчасової адміністрації не можуть бути задоволені і вимоги вкладників про нарахування та стягнення неустойки за порушення виконаних умов договору про відкриття поточного рахунку.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущений строк позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки в порушення вимог ст. 212 214 ЦПК України суд першої інстанції не надав належної оцінки наявним у справі доказам, не встановив фактично обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 як споживача звільнено від сплати судового збору, з неї судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 606,32 грн. не стягується.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2. ч. 1. ст. 307, п.1 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч.2.ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 липня 2016 року скасувати і в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії