Ухвала суду № 63712187, 20.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/7593/16 Головуючий 1 інст. - Маслов М.І.

Справа № 2029/2-2700/11 Доповідач - Бурлака І.В.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«20» грудня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову, в обґрунтування якої посилався на те, що ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2011 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Вважав, що застосування заходів забезпечення позову на сьогоднішній день є недоцільним, оскільки вони втратили свою актуальність. При цьому їх існування впливає на обсяг його прав, оскільки між ним, як іпотекодержателем, та ОСОБА_3, як іпотекодавцем, укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 18 березня 2016 року в рахунок заставного майна, а саме вищезазначеної квартири.

Таким чином з 18 березня 2016 року здійснено державну реєстрацію його права власності на квартиру, і з цього часу він є єдиним законним власником квартири.

Зазначив, що оскільки майно було предметом договору іпотеки, його придбання відбувалося на підставі договору іпотеки PML 702/014/2007 від 07 лютого 2007 року, а право іпотекодержателя йому належить на підставі договору про відступлення права вимоги за договором PML 702/014/2007 від 07 лютого 2007 року.

Просив скасувати заходи забезпечення позову, застосовані на підставі ухвали від 04 листопада 2011 року як такі, що втратили свою актуальність у зв'язку з чим втрачена їх необхідність як засобів обтяження.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2016 року, в якій ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2016 року виправлено описку, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2011 року - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу - скасувати, прийняти нову ухвалу, за якою його заяву задовольнити. При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, і як доводи апеляційної скарги виклав вимоги заяви. При цьому зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що він не був стороною у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу і жодних боргових відносин з ОСОБА_2 не мав.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно відхилити, ухвалу суду - залишити без змін.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Частиною 3 статті 154 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обгрунтовано виходив з того, що у справі за позовом, який забезпечено шляхом накладення арешту на спірну квартиру, і розгляд якої закінчено, ОСОБА_1 не брав участі у справі, тому не має права звертатися з такою заявою в межах цього позову.

Судом встановлено, що в провадженні суду першої інстанції знаходилася справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за розпискою в сумі 147500,00 грн. З метою забезпечення позову ухвалою судді від 04 листопада 2011 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 яка зареєстрована за ОСОБА_3 Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2011 року, яке ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 03 травня 2012 року залишено без змін, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 147500,00 грн. заборгованості за розпискою та вирішено питання щодо стягнення судових витрат. Рішення є чинним. Постановою державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 18 червня 2012 року відкрито виконавче провадження.

Крім того, спірна квартира знаходиться в іпотеці Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» з лютого 2007 року за кредитним договором та договором іпотеки, укладеними між банком та ОСОБА_3, на неї накладено заборону. Як вбачається з матеріалів справи заходи забезпечення позову не скасовано, заборгованість за кредитним договором та договором позики не погашено, однак станом на 18 березня 2016 року власником спірної квартири є інша особа - ОСОБА_1

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 пояснив, що заочне рішення не виконано, заборгованість за договором позики ОСОБА_3 не погасив, у зв'язку з чим і арешт на спірну квартиру не скасовано.

Посилання представника ОСОБА_1 на те, що оскільки ОСОБА_1 є єдиним власником спірної квартири, його право власності заочним рішенням, ухвалою про забезпечення позову порушено, є безпідставними, оскільки на час ухвалення рішення, постановлення ухвали власником та іпотекодавцем спірної квартири був ОСОБА_3, а не ОСОБА_1 і в рамках цієї справи його право не порушено.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи повно, надавши доказам у справі належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні заяви.

Пунктом 1 частини 1 статті 312 ЦПК України передбачено, що розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Оскільки ухвалу постановлено з додержанням вимог закону, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, п.1 ч.1 ст. 312, ст.313, п.4 ч.1.ст.314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя Судді колегії