Постанова № 63710389, 26.12.2016, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

26.12.2016

Справа № 638/2723/16-а

Провадження № 2-а/638/143/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.

при секретарі Вороніні Д.Г.

за участю :

позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоровя « Обласний центр медико соціальної експертизи » Департаменту охорони здоровя Харківської обласної Державної адміністрації « Про визнання дій протиправнимита зобовязання вчинити певні дії », третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Лозівському районі Харківської області, -

В С Т А Н О В И В:

15.02.2016 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до КЗОЗ « Обласний центр медико соціальної експертизи » Департаменту охорони здоровя Харківської обласної Державної адміністрації « Про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії », в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог ( а.с.а.с. 93-108 ), посилається на те, що з 05.08.1996 вона працювала лікарем-стоматологом-терапевтом в КЗОЗ « Лозівська центральна районна лікарня », за час роботи у якому 28.04.2010 її були встановлені професійні захворювання, а саме : лікарська та латексна алергія у формі хронічної часто рецидивуючої екземи кистів та передпліч, рецидивуючий набряк Квінке, хронічний алергічний ринофарингіт, про що свідчить повідомлення про професійне захворювання форми П-3, реєстраційне за №153 від 28.04.2010, видане науково-дослідним інститутом гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету. В повідомленні про професійні захворювання, крім професійних захворювань вказано також супутні захворювання, що відносяться до супутнього діагнозу.

Як висновок, в повідомленні також зазначено, що до професії стоматолога вона не придатна, може працювати лікарем поза дією алергізуючих і дратівливих речовин, лікарських препаратів, деззасобів, необхідності застосування латексних рукавичок, потребує направлення на МСЕК для пенсіонування за професійним захворюванням.

Відповідно до пункту 81 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМУ №1112 від 25.08.2004, у разі втрати працівником працездатності внаслідок професійного захворювання лікувально-профілактичний, що обслуговує підприємство, працівником якого є потерпілий, направляє потерпілого на медико-соціальну експертну комісію для встановлення ступеня втрати ним професійної працездатності.

Статтею 30 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою повязане ушкодження здоровя, причину, час настання та групу інвалідності у звязку з ушкодженням здоровя, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Відповідно до ст. 69 «Основ законодавства України про охорону здоровя» та ст. 7 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», МСЕК визначає для інвалідів роботи і професії, доступні їм за станом здоровя, перевіряє правильність використання праці інвалідів згідно з висновком експертної комісії та сприяє відновленню працездатності інвалідів.

Згідно рекомендацій для практичного використання інструкції «Критерії встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, особливостей працевлаштування хворих та інвалідів», затвердженої наказом МОЗ України №238 від 05.08.1998, ступінь втрати працездатності визначається медико-соціальними комісіями у відсотках від професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоровя.

03.08.2011 МСЕК встановила її 3 групу інвалідності з професійних захворювань та 50 % ступінь втрати професійної працездатності на період до 01.07.2012, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААА №617274 від 03.08.2011 та довідкою МСЕК серії ХАР-08 №000786 від 03.08.2011. До довідки МСЕК надавалася індивідуальна програма реабілітації інваліда №722 від 03.08.2011. Даною програмою реабілітації МСЕК визначена серед професій і спеціальностей, доступних за станом її здоровя і професія лікаря-статиста, що не відповідає чинному законодавству.

04.07.2012 МСЕК встановила її 3 групу інвалідності з професійних захворювань та 50 % ступінь втрати професійної працездатності на період до 01.07.2014, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААА №617728 від 04.07.2012 та довідкою МСЕК серії ХАР-08 №002016 від 04.07.2012. До довідки МСЕК надавалася індивідуальна програма реабілітації інваліда №623 від 04.07.2012, в якій зазначалися реабілітаційні заходи. Даною програмою реабілітації визначено види професій і спеціальності, які доступні за станом здоровя її, а саме: лікар ЛФК, лікар - реабілітолог.

09.07.2014 МСЕК встановила її 3 групу інвалідності з професійних захворювань та 50 % ступінь втрати професійної працездатності на період до 01.07.2017, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААБ №201588 від 09.07.2014 та довідкою МСЕК серії 10 ААА №255985 від 09.07.2014. До довідки МСЕК надавалася індивідуальна програма реабілітації інваліда №45 від 09.07.2014. Даною програмою реабілітації визначено види професій і спеціальності, які доступні за станом її здоровя і професія лікаря-статиста, що не відповідає чинному законодавству.

Отже, позивач ОСОБА_1 вважає, що дії МСЕК щодо встановлення 3 групи інвалідності з професійних захворювань та 50 % ступеня втрати професійної працездатності із зазначенням певного терміну є такими, що не відповідають законодавству України, так як їй необхідно встановити 2 групу інвалідності з професійних захворювань безстроково та максимальні відсотки втрати професійної працездатності в стоматології, а саме 85%, у звязку з чим визначити відповідні види медичної та соціальної допомоги.

Тому, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними дії відповідача, а саме : щодо не встановлення її 2 групи інвалідності з професійних захворювань та 85 % ступеня втрати професійної працездатності безстроково; щодо визначення професії лікаря статиста доступного за станом її здоровя в індивідуальних програмах реабілітації інваліда №722 від 03.08.2011 та №45 від 09.07.2014; щодо складання індивідуальної програми реабілітації інваліда №45 від 09.07.2014, яка не відповідає її стану здоровя, медичним показанням та протипоказанням, а також законодавству України; щодо не становлення її страхових виплат на побутове обслуговування (соціальна допомога).

Також позивач ОСОБА_1 просить суд зобовязати відповідача вчинити певні дії, а саме : скасувати рішення МСЕК №1 КЗОЗ « ОЦ МСЕ » від 09.07.2014 щодо встановлення її 3 групи інвалідності з професійних захворювань та 50 % ступеня втрати професійної працездатності з встановлення строку чергового переогляду 01.07.2017; встановити її 2 групу інвалідності з професійних захворювань та 85 % ступеня втрати професійної працездатності безстроково; скасувати її індивідуальну програму реабілітації інваліда №45 від 09.07.2014; встановити її страхові виплати на побутове обслуговування ( соціальна допомога ).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, на які вона посилається в своєму адміністративному позові та додаткових письмових поясненнях. Наголошуючи на тому, що на підставі відповідного рішення суду, відповідачем була дотримана встановлена процедура розгляду питання з приводу визнання її інвалідом з профзахворювань, однак при прийняття остаточного рішення, відповідачем не були враховані всі обставини та наслідки її захворювань, у звязку з чим її була встановлена не 2 група інвалідності з професійних захворювань та 85 % ступеня втрати професійної працездатності безстроково, а лише 3 група інвалідності з професійних захворювань та 50 % ступеня втрати професійної працездатності з встановленням строку чергових переоглядів. Невірно визначення групи інвалідності та процента втрати професійної працездатності привели до негативних для неї наслідків, а саме : не встановлення відповідних страхових виплат на побутове обслуговування, безпідставне визначення видів професій і спеціальностей, які доступні за станом її здоровя, відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда, яка не відповідає її медичним даним. Вважає, що на теперішній час є всі необхідні обєктивні данні для встановлення її 2 групи інвалідності, тому категорично заперечує щодо проведення у відношенні неї додаткових обстежень, чи експертних досліджень. ( а.с.а.с. 2-17, 93-108, 173-176, 186-195, 210-220 ).

Представники відповідача КЗОЗ « ОЦ МСЕ » Департаменту охорони здоровя Харківської обласної Державної адміністрації ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які діють на підставі відповідних довіреностей ( а.с.а.с. 121, 122 ) у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, просив відмовити в його задоволенні з підстав, на які вони посилаються в своїх письмових запереченнях, так як відсутні обґрунтовані підстави для задоволенню вимог позивача. В разі незгоди позивача з висновком МСЕК, вона має право на обстеження у відповідних лікарняних закладах вищого рівня, що її і пропонувалось, однак остання категорично з вказаною пропозицією не згодна. ( а.с.а.с. 116-118, 238-242 ).

Представник третьої особи - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Лозівському районі Харківської області ОСОБА_4 ( а.с. 135 ) в судовому засіданні наголошувала на тому, що відсутні будь які підставі для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, так як вони не ґрунтуються на діючому законодавстві.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового засідання та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частиною 1статті 2 КАСУзавданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3статті 2 КАСУперевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимогКодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні, з пояснень сторін та досліджених наданих сторонами доказів встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 05.08.1996 працювала лікарем-стоматологом-терапевтом в КЗОЗ « Лозівська центральна районна лікарня » ( а.с.а.с. 58-59, 233-234 ).

За час роботи у КЗОЗ «Лозівська центральна районна лікарня» позивачу ОСОБА_1 28.04.2010 були встановлені професійні захворювання, а саме: лікарська та латексна алергія у формі хронічної часто рецидивуючої екземи кистів та передпліч, рецидивуючого набряку Квінке, хронічного алергічного ринофарингіту, про що свідчить повідомлення про професійне захворювання форми П-3, реєстраційний № 153 від 28.04.2010, видане науково-дослідним інститутом гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету.

В зазначеному повідомленні про професійні захворювання крім професійних захворювань вказано також супутні захворювання, що відносяться до супутнього діагнозу. Як висновок, в повідомленні також зазначено, що до професії стоматолога ОСОБА_1 не придатна, може працювати лікарем поза дією алергізуючих і дратівливих речовин, лікарських препаратів, деззасобів, необхідності застосування латексних рукавичок, потребує направлення на МСЕК для пенсіонування за професійним захворюванням, підлягає нагляду та лікуванню у дерматолога, алерголога, онколога, терапевта, невропатолога, ЛОР-лікаря за місцем роботи або проживання ( а.с. 39 ).

03.08.2011 МСЕК встановила ОСОБА_1 3 групу інвалідності з професійних захворювань та 50% ступінь втрати професійної працездатності на період до 01.07.2012, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААА №617274 від 03.08.2011 та довідкою МСЕК серії ХАР-08 №000786 від 03.08.2011. ( а.с.а.с. 40-41 ).

До довідки МСЕК надавалася індивідуальна програма реабілітації інваліда №722 від 03.08.2011. Даною програмою реабілітації МСЕК визначена серед професій і спеціальностей, доступних за станом здоровя ОСОБА_1 і професія лікаря-статиста ( а.с.а.с. 50-53 ).

04.07.2012 МСЕК встановила ОСОБА_1 3 групу інвалідності з професійних захворювань та 50% ступінь втрати професійної працездатності на період до 01.07.2014, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААА №617728 від 04.07.2012 та довідкою МСЕК серії ХАР-08 №002016 від 04.07.2012. ( а.с.а.с. 42-43 ).

До довідки МСЕК надавалася індивідуальна програма реабілітації інваліда № 623 від 04.07.2012, в якій зазначалися реабілітаційні заходи. Даною програмою реабілітації визначено види професій і спеціальності, які доступні за станом здоровя ОСОБА_1, а саме: лікар ЛФК, лікар-реабілітолог. ( а.с.а.с. 46-49 ).

Визначаючи професію лікаря-статиста, МСЕК у листах-відповідях від 05.10.2012 №91 та від 13.11.12 №109, направлених на імя головного лікаря Лозівської ЦРЛ , за місцем праці позивача ОСОБА_1, наголошувала, що ОСОБА_1 за фахом лікар-стоматолог, лікарем-стоматологом працювати не може у звязку з латексною алергією, і згідно рекомендацій Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності м. Дніпропетровська від 08.07.2011 та рекомендацій Українського науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань м. Харкова від 17.05.2012 може працювати лікарем-статистом. ( а.с.а.с. 60; т. 1 а.с. 27 цивільної справи № 638/9778/14-ц ).

У консультативному висновку №3704 Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності м. Дніпропетровська від 08.07.2011рекомендована перекваліфікація і раціональне працевлаштування ОСОБА_1 без впливу алергічного фактору, можлива робота лікарем-реабілітологом, лікарем-статистом, лікарем ЛФК ( а.с.а.с. 250-251 ).

Відповідно до рекомендацій Українського науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань м. Харкова від 17.05.2012 позивач ОСОБА_1 може працювати лікарем-реабілітологом, лікарем-статистом, лікарем ЛФК ( т. 1 а.с. 29 цивільної справи № 638/9778/14-ц ).

09.07.2014 МСЕК встановила ОСОБА_1 3 групу інвалідності з професійних захворювань та 50% ступінь втрати професійної працездатності на період до 01.07.2017, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААБ №201588 від 09.07.2014 та довідкою МСЕК серії 10 ААА №255985 від 09.07.2014. ( а.с.а.с. 44-45, 64-65, 68, 69 ).

До довідки МСЕК надавалася індивідуальна програма реабілітації інваліда №45 від 09.07.2014. Даною програмою реабілітації визначено види професій і спеціальності, які доступні за станом здоровя ОСОБА_1, а саме : професія лікаря-статиста, лікаря ДФК, лікаря-реабілітолога. ( а.с.а.с. 54-57 ).

Статтею 3 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII « Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні »інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

У відповідності дост. 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

За цією ж статтею медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Частиною 1статті 7Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» встановлено, що медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями.

Згідно з частиною 8 статті 7Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», саме медико-соціальні експертні комісії визначають групу інвалідності, її причину і час настання; види трудової діяльності, рекомендовані інваліду за станом здоров'я тощо.

Відповідно до підпункту 6.13 пункту 6 та абзацу двадцять третього підпункту 8.8 пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженогоУказом Президента України від 13.04. 2011 року № 467, Міністерство охорони здоров'я відповідно до покладених на нього завдань проводить медико-соціальну експертизу з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності особи та затверджує порядок її проведення.

Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу відповідно до абзацу першого пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Комісії перебувають у віданні Міністерства охорони здоров'я України і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі; міські, міжрайонні, районні комісії (абзац третій пункту 4 згаданого Положення).

Абзац четвертий пункту 10 цього Положення… визначає, що комісія складається з представників Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства соціальної політики України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби Служби безпеки України та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості та, у разі потреби, працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.

В пункті 17 Положення… зазначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до пункту 19 Положення… комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Відповідно до пункту 20 Положення… комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Пунктом 25 Положення… передбачено, що рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 №561 затверджена Інструкція про встановлення груп інвалідності (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 за № 1295/20033).

Відповідно до пункту 1.10 Інструкції… при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Відповідно до частини третьоїстатті 8 Закону України від 06.10. 2005 № 2961-IV « Про реабілітацію інвалідів в Україні »рішення медико-соціальних експертних комісій є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними установами незалежно від типу і форми власності.

Таким чином, рішення медико-соціальних експертних комісій спрямовані на забезпечення реалізації державної політики у сфері реабілітації інвалідів, створення правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їхніх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності, а тому вони мають публічний характер та підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Як встановлено в судовому засіданні позивачу ОСОБА_1, з зазначених підстав, було встановлено 3 групу інвалідності з професійних захворювань та 50% ступінь втрати професійної працездатності з строком чергового переогляду.

Позивач ОСОБА_1 оскаржує встановлення її відповідачем 3 групи інвалідності з професійних захворювань та 50% ступінь втрати професійної працездатності з визначенням строком чергового переогляду, просив суд зобовязати відповідача скасувати рішення МСЕК №1 КЗОЗ « ОЦ МСЕ » від 09.07.2014 щодо встановлення її 3 групи інвалідності з професійних захворювань та 50 % ступеня втрати професійної працездатності та встановлення строку чергового переогляду 01.07.2017, встановивши її 2 групу інвалідності з професійних захворювань та 85 % ступеня втрати професійної працездатності безстроково.

Натомість, в матеріалах справи містяться лише медичні висновки та довідка МСЕК, якою ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності. Суду не надано жодних інших медичних висновків, окрім як міркувань самої позивача ОСОБА_1 про необхідність, відповідно до стану здоров'я встановити 2 групу інвалідності.

Пунктом 27 Положення про медико-соціальну експертизу зазначено підстави для встановлення особі 2 групи інвалідності. Це стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення 2 групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому 2 ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:

- обмеження самообслуговування 2 ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності до самостійного пересування 2 ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності до навчання 2 ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;

- обмеження здатності до трудової діяльності 2 ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності до орієнтації 2 ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності до спілкування 2 ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності контролювати свою поведінку 2 ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

До 2 групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Інваліди 2 групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта Законами України.

З вищезазначеної норми Конституції України слідує, що кожен орган державної влади зобов'язаний діяти виключно в межах передбачених чинним законодавством. Відповідно, суд при вирішенні питання щодо правомірності дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень може вирішувати питання щодо відповідності таких дій нормам чинного законодавства, однак не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені по компетенції цього органу державної влади.

Крім того, як вбачається зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частини 3 статті 2КАСУ критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд наголошує на тому, що вирішення питань стану здоров'я інваліда, визначення ступеня обмеження його життєдіяльності та встановлення групи інвалідності (що фактично є наміром позивача ОСОБА_1 в даній справі) не входить до компетенції адміністративного суду, а вимоги позивача, розцінюються судом як втручання в дискреційні повноваження відповідача.

Така позиція суду повністю узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Пленуму № 13 від 24.10.2008, згідно з яким, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Згідно до п. 15 розяснень, викладених в Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20.05.2013 за № 8, вбачається , що у розумінністатті 1 Закону України від 06.10.2005 № 2961-IV « Про реабілітацію інвалідів в Україні »медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.5 Європейської хартії прав пацієнтів, кожен має право на свободу вибору між різними медичними процедурами та закладами (фахівцями) на підставі адекватної інформації.

А відповідно до ч. 2 ст. 38 Основ законодавства України про охорону здоров'я, кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим в будь-якому державному лікувально-профілактичному закладі за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.

Отже, аналіз положень ст. 5 Європейської хартії прав пацієнтів та ч.2 ст.38 Основ законодавства України про охорону здоров'я, дозволяє суду дійти до висновку, що отримання медичної допомоги або проходження певних медичних процедур залежить виключно від бажання та ініціативи особи, яка їх потребує, звичайно окрім випадків, повязаних з наданням медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях.

Між тим, в судовому засіданні з пояснень позивача ОСОБА_1 та представників відповідача встановлено, що у звязку незгодою позивача ОСОБА_1 з висновком МСЕК, останній відповідачем пропонувалось пройти обстеження у відповідних лікарняних закладах вищого рівня, однак остання, вважаючи, що на теперішній час є всі необхідні обєктивні данні для встановлення її 2 групи інвалідності, категорично заперечує щодо проведення у відношенні неї додаткових обстежень, чи експертних досліджень.

Таким чином, зазначені вимоги позивача ОСОБА_1 з приводу зобовязання відповідача скасувати рішення МСЕК №1 КЗОЗ « ОЦ МСЕ » від 09.07.2014 щодо встановлення її 3 групи інвалідності з професійних захворювань та 50 % ступеня втрати професійної працездатності та встановлення строку чергового переогляду, зобовязання відповідача встановити її 2 групу інвалідності з професійних захворювань та 85 % ступеня втрати професійної працездатності безстроково, задоволенню не підлягають, так як законодавством України чітко визначено орган, до компетенції яких входить вирішення питань щодо визнання громадян інвалідами, тому суд не може взяти на себе повноваження органу, що здійснює медико соціальну експертизу, так як в такому разі суд вийде за межі своєї компетенції.

З приводу позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобовязання відповідача скасувати її індивідуальну програму реабілітації інваліда № 45 від 09.07.2014 та встановити її страхові виплати на побутове обслуговування ( соціальна допомога ), визнання протиправними дії відповідача щодо визначення професії лікаря статиста доступного за станом її здоровя в індивідуальних програмах реабілітації інваліда №722 від 03.08.2011 та №45 від 09.07.2014, суд зазначає наступне.

Пунктом 24 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 передбачено, що Комісія видає особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому інвалід перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою повязане ушкодження здоровя, причину, час настання та групу інвалідності у звязку з ушкодженням здоровя, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Відповідно до статті 69 «Основ законодавства України про охорону здоровя» та статті Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», МСЕК визначає для інвалідів роботи і професії, доступні їм за станом здоровя, перевіряє правильність використання праці інвалідів згідно з висновком експертної комісії та сприяє відновленню працездатності інвалідів.

Згідно рекомендацій для практичного використання інструкції «Критерії встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, особливостей працевлаштування хворих та інвалідів», затвердженої наказом МОЗ України №238 від 05.08.1998, ступінь втрати працездатності визначається медико-соціальними комісіями у відсотках від професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоровя.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм, або з уродженими дефектами, що призводять до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі та захисті.

Згідно до Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 року за №561, такий критерій як «здатність до самообслуговування» - можливість ефективно виконувати соціально-побутові функції і задовольняти потреби без допомоги інших осіб. Параметри оцінки - інтервал часу, через який виникає потреба в допомозі: епізодична допомога (рідше одного разу на місяць), регулярна (декілька разів на місяць), постійна допомога (декілька разів на тиждень - регульована або декілька разів на день нерегульована допомога).

Наказом МОЗ України від 08.10.2007 року за №623 затверджена форма індивідуальної програми реабілітації інваліда, в пункті 5 якої «трудова рекомендація» зазначаються види професій і спеціальностей, доступних за станом здоровя. Згідно рекомендацій для практичного використання інструкції «Критерії встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках, особливостей працевлаштування хворих та інвалідів», затвердженої наказом МОЗ України №238 від 05.08.1998 року, при встановленні втрати професійної працездатності МСЕК керується можливим працевлаштуванням з урахуванням основної професії, освіти, стажу роботи.

Згідно п. 8 додатку до постави Постанови Кабінету Міністрів України №321 від 05.04.2012 Перелік технічних та інших засобів реабілітації для інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення, до спеціальних засобів самообслуговування та догляду належать: захисні засоби, що одягаються на тіло; засоби для захисту області ліктьового суглоба або верхньої кінцівки (налокітники);засоби для захисту кистей рук (рукавиці); засоби для захисту області колінного суглоба або нижньої кінцівки (наколінники); засоби для захисту тулуба або всього тіла (подушки абдукцій ні, косинки, обтюратори, суспензорії для кінцівок, частин тіла, вкладиші із силіконової або селевої композиції для кукс верхніх та нижніх кінцівок, подушки проти пролежневі, східці, підставки для ванни, умивальники.

Даний перелік технічних та інших засобів реабілітації для інвалідів, дітей - інвалідів та інших окремих категорій населення є вичерпним.

Між тим, позивач ОСОБА_1 в своїх позовних вимогах на ставить питання про забезпечення її постійним стороннім доглядом або допомогою чи побутовим обслуговуванням.

Індивідуальна програма реабілітації інваліда № 45 від 09.07.2014, саме щодо інваліда 3 групи ОСОБА_1, складена згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 № 1686 «Про затвердження Державної типової програми реабілітації інвалідів» та Наказу Міністерства охорони здоровя України від 08.10.2007 №623 Про затвердження форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда та Порядку їх складання та має рекомендуючий для інваліда характер.

Пунктом 3 Положення « Про організацію професійної реабілітації (професійного

навчання), перекваліфікації інвалідів внаслідок нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання » №3 від 12.06.2014 передбачено, що забезпечення потерпілих професійною реабілітацією здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Фонд) робочими органами виконавчої дирекції Фонду відповідно до укладених договорів з відповідними закладами, що надають послуги з перенавчання інвалідів, які мають ліцензію з надання освітніх послуг, у межах річних затверджених кошторисів Фонду.

Позивач ОСОБА_1. не може за своїм фахом виконувати роботу стоматолога не у звязку з втратою чи обмеженням трудових навиків та професійних здібностей, а за наявності алергії на ліки та латекс.

Згідно до лікувальних рекомендацій, наданих клінікою науково дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ, в якому в період з 07.042014 по 29.04.2014 проходила обстеження позивач ОСОБА_1 ( виписка із карти амбулаторного ( стаціонарного ) хворого № 08-06/423, ОСОБА_1 встановлені протипоказання роботи в умовах запилення, загазованості, впливу алергізуючих та паразитуючих речовин, лікарських препаратів, дезречовин, необхідності використання латексних рукавичок. ( а.с. 249 ).

Зазначені в індивідуальній програмі реабілітації інваліда № 45 ОСОБА_1, саме як інваліда 3 групи, носять рекомендуючий характер. Тому, позивач може бути перекваліфікована в будь-яку іншу професію за її згодою та з урахуванням протипоказань до роботи за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Крім того, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобовязання відповідача скасувати її індивідуальну програму реабілітації інваліда № 45 від 09.07.2014 та встановити її страхові виплати на побутове обслуговування ( соціальна допомога ), визнання протиправними дії відповідача щодо визначення професії лікаря статиста доступного за станом її здоровя в індивідуальних програмах реабілітації інваліда №722 від 03.08.2011 та №45 від 09.07.2014, є похідними від позовних вимог щодо зобовязання відповідача скасувати рішення МСЕК №1 КЗОЗ « ОЦ МСЕ » від 09.07.2014 щодо встановлення її 3 групи інвалідності з професійних захворювань та 50 % ступеня втрати професійної працездатності та встановлення строку чергового переогляду, зобовязання відповідача встановити її 2 групу інвалідності з професійних захворювань та 85 % ступеня втрати професійної працездатності безстроково, які є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Суд також зазначає, що індивідуальна програма реабілітації інваліда № 45 від 09.07.2014, визначення професії лікаря статиста доступного за станом здоровя позивача ОСОБА_1 в індивідуальних програмах реабілітації інваліда №722 від 03.08.2011 та №45 від 09.07.2014 були складені щодо ОСОБА_1, як особи яка визнана інвалідом 3 групи.

Вимоги позивача ОСОБА_1 щодо скасування її індивідуальної програми реабілітації інваліда № 45 від 09.07.2014, встановлення її страхових виплат на побутове обслуговування ( соціальна допомога ), визнання протиправними дії відповідача щодо визначення професії лікаря статиста доступного за станом її здоровя в індивідуальних програмах реабілітації інваліда №722 від 03.08.2011 та №45 від 09.07.2014, обумовлені тим, що позивач ОСОБА_1 вважає за необхідне, за її станом здоровя, встановлення саме 2 групи інвалідності, що в свою чергу, на її думку, є підставою для складення її відповідачем індивідуальної програми реабілітації інваліда саме 2 групи, проведення її страхових виплат на побутове обслуговування ( соціальна допомога ), як інваліду 2 групи, то б то непрацездатній особі.

При таких обставинах позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі з вищезазначених підстав.

На підставі викладеного, ст. 19 Конституції України, Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», Закону України « Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні », Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженогоУказом Президента України від 13.04. 2011 року № 467, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009, Інструкція про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 №561, керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 71, 72, 122, 86, 159-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоровя « Обласний центр медико соціальної експертизи » Департаменту ( головного управління ) охорони здоровя Харківської обласної Державної адміністрації » « Про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії », третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Лозівському районі Харківської області, - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І.В.Семіряд