Постанова № 63706221, 27.12.2016, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/3393/16-а

Провадження № 2-а/0182/129/2016

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27.12.2016 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретар Малишко Д.О.

за участю представника відповідачів ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Нікопольського міського голови ОСОБА_3 та Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання незаконним розпорядження про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Нікопольського міського голови ОСОБА_3 та Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання незаконним розпорядження про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на наступне.

01.04.2009 року вона була прийнята на роботу до відділу архітектури та містобудування на посаду спеціаліста І категорії, а 03.04.2012 року переведена на посаду головного спеціаліста відділу архітектурного планування та забудови міста управління містобудування та архітектури Нікопольської міської ради. 30.03.2016 року вона була попереджена про майбутнє звільнення у звязку із змінами в організації праці - ліквідацією управління містобудування та архітектури, відповідно до рішення Нікопольської міської ради „Про затвердження структури, загальної чисельності штатних одиниць виконавчих органів Нікопольської міської ради, а саме ліквідації посади, яку вона займала. 26.05.2016 року розпорядженням Нікопольського міського голови ОСОБА_3 за № 243к від 26.05.2016 року вона була звільнена на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у звязку із змінами в організації праці і скороченням штату працівників. Вона вважає, що вищевказане розпорядження Нікопольського міського голови та її звільнення з роботи є незаконним, виходячи з наступного. Статтею 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 ч. 1). Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина 2). Частиною 3 ст.49-2 КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв"язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-40 цс15, власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював. Оскільки обовязок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України, роботодавець є таким, що виконав цей обовязок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які зявилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Проте, їй в день попередження про майбутнє звільнення - 30.03.2016 року - відповідачами була запропонована лише одна вакансія. Після 30.03.2016 року вона взагалі не отримувала від відповідачів пропозицій щодо вільних вакантних посад, які б вона могла зайняти, виходячи з освіти, кваліфікації та досвіду роботи. При цьому, відповідачі в ході пропонування 30.03.2016 року посади спеціаліста І категорії відділу комунального господарства управління житлово-комунального господарства, не розяснили та не проінформували її про умови праці, права та обовязки, розміру заробітної плати за даною посадою. Не знаючи про умови праці, розміру заробітної плати, а також обовязків, які вона повинна буде виконувати за цією посадою, вона вимушена була від неї відмовитися. Таким чином, вважає, що відповідачі належним чином не виконали вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України. Крім того, як вбачається з розпорядження Нікопольського міського голови № 243к від 26.05.2016 року, вона була звільнена на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у звязку із змінами в організації праці і скорочення штату працівників. Відповідно до розяснення Міністерства юстиції України „Гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації від 25.01.2011 року, скорочення штату - зменшення кількості або ліквідація певних посад, спеціальностей, професій тощо. Як вбачається з рішення Нікопольської міської ради „Про затвердження структури, загальної чисельності штатних одиниць виконавчих органів Нікопольської міської ради за № 3-5/УІІ від 26.02.2016 року та рішення Нікопольської міської ради „Про створення ліквідаційної комісії з припинення діяльності управління містобудування та архітектури Нікопольської міської ради шляхом ліквідації за № 56-6/УІІ від 31.03.2016 року, мало місце ліквідація відділу архітектурного планування та забудови міста управління містобудування та архітектури Нікопольської міської ради, а не скорочення штату - ліквідації посади, яку вона займала. Оскільки будь-які рішення Нікопольською міською радою щодо скорочення штату - ліквідації посади, яку вона займала, не приймалися, тому Нікопольський міський голова не мав правових підстав, виносити розпорядження про її звільнення у зв"язку зі скороченням штату. Також зазначає, що загальна чисельність штатних одиниць управлінь та виконавчих органів Нікопольської міської ради, відповідно до рішення Нікопольської міської ради „Про затвердження структури, загальної чисельності штатних одиниць виконавчих органів Нікопольської міської ради за № 59-63/УІ від 03.07.2015 року, яке розміщене і було нею роздруковане з офіційного сайту Нікопольської міської ради, складала 217 осіб. В той же час, загальна чисельність штатних одиниць управлінь та виконавчих органів Нікопольської міської ради, згідно рішення Нікопольської міської ради „Про затвердження структури, загальної чисельності штатних одиниць виконавчих органів Нікопольської міської ради за № 3-5/УІІ від 26.02.2016 року, складає 236 осіб. Тобто, в даному випадку має місце збільшення, а не скорочення штатних одиниць управлінь та виконавчих органів Нікопольської міської ради, що в черговий раз вказує на незаконність її звільнення. Виходячи з вищенаведеного, вона вважає, що розпорядження Нікопольського міського голови ОСОБА_3 за № 243к від 26.05.2016 року про її звільнення має бути визнане незаконним і скасоване, а відповідачів зобовязано вчинити дії щодо вирішення питання подальшого проходження публічної служби та виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У звязку з тим, що вона незаконно була звільнена з роботи, вимушена витрачати свій час на відстоювання своїх прав у суді, що призвело до порушення її звичного життєвого укладу. Також, через втрату роботи, неможливості працевлаштуватися на іншу роботу та відсутності заробітку вона постійно була схвильована та роздратована, оскільки її не залишала думка, яким чином вона зможе прогодувати себе та свою дитину. У звязку із звільненням її сімя залишилася у скрутному матеріальному становищі, що негативно впливало на її психологічний стан. Розмір моральної шкоди вона оцінює в розмірі 3000 гривень. За таких обставин звернулась до суду і просить визнати противоправним та скасувати розпорядження Нікопольського міського голови ОСОБА_3 „Про звільнення ОСОБА_2О. за № 243к від 26.05.2016 року; зобовязати Нікопольського міського голову ОСОБА_3 та Нікопольську міську раду вчинити дії щодо вирішення питання подальшого проходження нею публічної служби в управліннях та виконавчих органів Нікопольської міської ради, відповідно до вимог КЗпП України; стягнути з Нікопольської міської ради на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та стягнути з Нікопольської міської ради на її користь моральну шкоду в розмірі 3 000 гривень.

Представник відповідачів надала до суду заперечення, в яких посилається на те, що, згідно рішення Нікопольської міської ради № 3-5/VII від 26.02.2016 року, затверджено структуру, загальну чисельність штатних одиниць виконавчих органів Нікопольської міської ради та, відповідно до п.3, прийнято рішення ліквідувати, в тому числі, управління містобудування та архітектури. Відповідно до рішення Нікопольської міської ради від 31.03.2016 року № 56-6/VIІ, було прийнято рішення про припинення діяльності управління містобудування та архітектури Нікопольської міської ради, код ЄДРПОУ - 38033247, розташоване за адресою: 53200, м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 17/1, шляхом ліквідації. Відповідно до п.8.4 Положення про управління містобудування та архітектури Нікопольської міської ради, управління створюється, реорганізується та ліквідується, відповідно до чинного законодавства, за рішенням Нікопольської міської ради. ОСОБА_2 01.04.2009 року прийнята на посаду спеціаліста 1 категорії відділу архітектури та містобудування. 03.04.2012 року переведена на посаду головного спеціаліста відділу архітектурного планування та забудови міста управління містобудування та архітектури. 30 березня 2016 року позивачку було письмово повідомлено про скорочення штату, про що вручено попередження про наступне вивільнення ОСОБА_2 - головного спеціаліста відділу архітектурного планування та забудови міста управління містобудування та архітектури у звязку із змінами в організації праці - ліквідацією управління містобудування та архітектури, відповідно до рішення міської ради від 26.02.2016 № 3-5/УІІ „Про затвердження структури, загальної чисельності штатних одиниць виконавчих органів Нікопольської міської ради та штатного розпису, затвердженого розпорядженням міського голови від 09 березня 2016 року № 76к „Про затвердження штатного розпису виконавчих органів Нікопольської міської ради. Посаду, яку позивачка займає, буде ліквідовано. Згідно зі ст.49-2 КЗпП України, ОСОБА_2 попереджена про майбутнє звільнення з посади 31.05.2016 року, згідно з п.1 ст.40 КЗпП. З пропозицією про переведення на посаду спеціаліста 1 категорії відділу комунального господарства управління житлово-комунального господарства з окладом, згідно з штатним розписом ознайомлена та не згодна з переведенням, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_2 Також ОСОБА_2 було ознайомлено про перелік вакантних посад у виконавчих органах Нікопольської міської ради станом на 30.03.2016 року, про що вона особисто ознайомилась та відмовилась від переведення. Правові, організаційні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначення загальних засад діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі регулюються Законом України „Про службу в органах місцевого самоврядування. Посадовою особою місцевого самоврядування Закон (ч.1 ст.2) визначає особу, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно - розпорядчих та консультативно - дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Згідно із частиною 1 статті 20 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування, підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування можуть бути загальними, тобто передбаченими Кодексом законів про працю України, та спеціальними, які передбачені цим та іншими законами України. Таким чином, при звільненні особи або переведенні на іншу роботу за загальними підставами, передбаченими КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії, передбачені КЗпП України, якщо інше прямо не передбачено спеціальним законом. Відповідно до ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів містяться роз'яснення, згідно з якими, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, тощо. Таким чином, позивачці було запропоновано переведення на іншу посаду з переліком вакантних посад станом на 30.03.2016 року, від яких ОСОБА_2 відмовилась, про що є її особистий підпис та відмова. Для звільнення працівників за п.1 ст.40 КЗпП України, трудовим законодавством України передбачена спеціальна процедура, визначена ст.42-44 КЗпП України, яка Нікопольською міською радою була дотримана, зокрема, позивачку попередили про звільнення за два місяці, пропонували інші посади від яких вона відмовилась. Відповідно до розяснення Міністерства юстиції України від 25.01.2011 року „Гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації, скорочення чисельності та скорочення штату - це різні поняття. Так, скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому одночасно можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в окремих випадках навіть збільшуватися. Згідно ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.42 Закону України „Про місцеве самоврядування, Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів, розяснення Міністерства юстиції України від 25.01.2011 року, ст.40 п.1, 49-2, 233 КЗпП України, ст.7-11, 49, 51, КАС України, просять суд відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову про визнання незаконним розпорядження про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги своєї довірительки підтримав в повному обсязі і суду пояснив, що існує певний порядок, коли його довірительці повинні були запропонувати іншу роботу. Так, його довірителька була попереджена про наступне вивільнення за 2 місяці і в цей же день їй було запропоновано вакантну посаду, саме одну вакантну посаду, хоча вакантних посад було багато. Однак, його довірительці було запропоновано посаду спеціаліста І категорії ЖКГ і все. ОСОБА_2 стала писати, що вона відмовляється від посади спеціаліста І категорії та не проти інших посад. Однак, в неї з рук вирвали лист ознайомлення і не дали дописати те, що вона бажає працювати на іншій посаді. Посади, яка б підходила його довірительці за фахом та досвідом роботи, їй запропоновано не було. Крім того, відповідачем було видано наказ про скорочення чисельності штату, а насправді було ліквідовано управління. Позивачка дуже переживала, що залишиться без роботи, була роздратована, схвильована, знаходилась в скрутному матеріального становищі, тому оцінює моральну шкоду в 3000 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала і просила суд в позові ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі. Суду пояснила, що позивачка з 2009 року була призначена на посаду спеціаліста І категорії у відділі архітектури та містобудування Нікопольської міської ради. В 2012 році переведена на посаду головного спеціаліста цього відділу. 30.03.2016 року позивачка була попереджена про звільнення з посади в звязку з ліквідацією юридичної особи. На цей момент вона продовжувала працювати головним спеціалістом відділу. В утвореному управлінні архітектури та містобудування було лише одна посада спеціаліста І категорії та дві посади головних спеціалістів. Оскільки в ліквідованому відділі були три особи з вищою категорією та більшим стажем роботи, ніж у ОСОБА_2, ці посади було запропоновано їм. А позивачці пропонувалась посада спеціаліста І категорії в іншому відділі, від якої вона відмовилась. Посади начальників відділів та управлінь конкурсні. Тому позивачка мала право приймати участь на посаду начальника відділу чи управління на конкурсній основі. Але вона не захотіла. Звертає увагу суду на ту обставину, що позивачці був запропонований весь перелік вакантних посад для її кваліфікації та стажу роботи, але вона не бажала обіймати посади, які, на її думку, їй не підходили. Як вбачається з відповіді з Центру зайнятості, багато посад були заповнені в липні, серпні та, навіть, у вересні 2016 року, що свідчить про те, що позивачка мала можливість обійняти якусь з цих посад, якби їй потрібна була робота. Тим більше, що працівники відділу кадрів неодноразово дзвонили позивачці з різними пропозиціями. Але вона не тільки відмовлялась від запропонованих посад, а й взагалі не хотіла спілкуватись з кадрами. Це свідчить лише про той факт, що позивачка не була дуже зацікавлена в роботі, бо вхопилась би за будь-який шанс залишитись на роботі та отримувати стабільну заробітну плату. Тому вважають позов безпідставним і просять в його задоволенні відмовити в повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, перевіривши докази, надані в судове засідання сторонами, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Згідно із ч.1 ст.20 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування, підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування можуть бути загальними, тобто передбаченими Кодексом законів про працю України, та спеціальними, які передбачені цим та іншими законами України. Таким чином, при звільненні особи або переведенні на іншу роботу за загальними підставами, передбаченими КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії, передбачені КЗпП України, якщо інше прямо не передбачено спеціальним законом.

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1)змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації,

банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2, на підставі розпорядження № 136к від 20.03.2009 року, 01.04.2009 року була призначена на посаду спеціаліста І категорії відділу архітектури та містобудування, як така, що пройшла за конкурсом, і їй встановлено 13-й ранг посадової особи місцевого самоврядування (а.с.4 зв). Розпорядженням № 166к від 18.04.2011 року позивачці ОСОБА_2 було присвоєно 12-й ранг посадової особи місцевого самоврядування (а.с.4 зв.). 21.02.2012 року, згідно розпорядження № 84к від 21.02.2012 року, ОСОБА_2 була переведена на посаду спеціаліста І категорії відділу архітектурного планування та забудови міста управління містобудування та архітектури (а.с.4 зв.). З 01.04.2013 року ОСОБА_2, згідно з розпорядженням № 116к від 10.04.2013 року, було присвоєно 11-й ранг посадової особи місцевого самоврядування (а.с.5). 03.04.2012 року, відповідно до розпорядження № 171к від 02.04.2012 року, позивачка ОСОБА_2 була переведена на посаду головного спеціаліста відділу архітектурного планування та забудови міста управління містобудування та архітектури як така, що успішно пройшла стажування (а.с.5). 31.05.2016 року ОСОБА_2 звільнена з посади у звязку із змінами в організації праці і скорочення штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України), згідно з розпорядженням № 243к від 26.05.2016 року (а.с.5).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів, діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватись на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників в дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Розглядаючи трудові спори, повязані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобовязані зясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до Рішення № 3-5/VІІ від 26.02.2016 року Нікопольської міської ради VІІ скликання „Про затвердження структури, загальної чисельності штатних одиниць виконавчих органів Нікопольської міської ради, Нікопольська міська рада, в числі інших, вирішила:

3. Ліквідувати:

3.1. Управління містобудування та архітектури.

3.2. Відділ архітектурного планування та забудови міста у складі управління містобудування та архітектури.

3.3. Відділ містобудівного кадастру у складі управління містобудування та архітектури (а.с.8-9).

Відповідно до Рішення Нікопольської міської ради VІІ скликання № 56-6/ VІІ від 31.03.2016 року „Про створення ліквідаційної комісії з припинення діяльності управління містобудування та архітектури Нікопольської міської ради шляхом ліквідації, Нікопольська міська рада вирішила:

1. Припинити діяльність управління містобудування та архітектури Нікопольської міської ради, код ЄДРПОУ 38033247, розташоване за адресою: 53200 м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 17/1, шляхом ліквідації.

2. Створити ліквідаційну комісію в складі згідно з додатком (а.с.10).

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачці при повідомленні про наступне вивільнення в звязку із змінами в організації праці ліквідацією управління містобудування та архітектури (а.с.47) було запропоновано переведення на іншу посаду з переліком вакантних посад станом на 30.03.2016 року, від яких ОСОБА_2 відмовилась, про що є її особистий підпис та відмова (а.с.46). Посилання представника позивача на ту обставину, що з рук його довірительки вирвали лист ознайомлення і не дали дописати те, що вона бажає працювати на іншій посаді, судом не приймається до уваги, оскільки ці посилання не підтверджені ніякими доказами, крім слів представника позивача.

Для звільнення працівників за п.1 ст.40 КЗпП України, трудовим законодавством України передбачена спеціальна процедура, визначена ст.42-44 КЗпП України, яка Нікопольською міською радою була дотримана в повному обсязі.

В звязку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Оскільки суд не знаходить підстав для поновлення позивача на попередньому місці роботи, немає підстав і для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також для стягнення моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.6-15, 70-71, 79, 86, 104, 151, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Нікопольського міського голови ОСОБА_3 та Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання незаконним розпорядження про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: ОСОБА_4