Рішення № 63705913, 13.12.2016, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

13.12.2016 Єдиний унікальний номер 205/8450/15-ц

Справа №205/8450 /15-ц

Пров. №2/205/1622/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Ленінський районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Федченко В.М.,

при секретарях Бунакової С.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

його представника ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5, Третя особа: Державний нотаріус другої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, «Про визнання договору дарування житлового будинку недійсним», -

В С Т А Н О В И В:

Позивач первісно звернувся до суду з позовом до Відповідача про поділ та виділ в натурі частки будинку №36 по вул. Професійній у Ленінському районі м. Дніпропетровська, який раніше вже був предметом спору, Третя особа: Державний нотаріус другої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_6.

Звернення до суду Позивач мотивував тим, що спірним домоволодінням володіли у різних частках їхня мати ОСОБА_5, якій належало 4/6 частин, його брату Відповідачу у справі та йому самому у рівних частках по 1/6 кожному. У 2015 році їхня мати здійснила на користь Відповідача дарування своєї частки, після чого Відповідач прийняв рішення щодо продажу своєї збільшеної частини у розмірі 5/6 частин, повідомивши його через державного нотаріуса ОСОБА_6 відповідною письмовою заявою 28.10.2015 року. Грошова сума, в яку Відповідач оцінив свою частку для продажу, складає 240000,0 грн..

Позивач зазначає, що винесеним 22.01.2015 року рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська були задоволені позовні вимоги ОСОБА_5 до нього та його брата Відповідача-2 щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном. Після того, як новим співвласником у збільшеної частини став Відповідач, спір про порядок користування спірним житловим будинком залишився невирішеним через те, що належні частки, якими володіють сторони, не виділені в натурі. Між ним і Відповідачем систематично виникають суперечки стосовно порядку користування будинком, Відповідач намагається перешкоджати нормальному проживанню у будинку йому та його сімї.

Тому просив суд провести поділ спірного будинку (а.с.1-2).

На підставі заяви Позивача про забезпечення позову ухвалою судді Ленінського районного суду від 30.05.2016 року було накладено арешт на спірне домоволодіння (а.с.36, 42).

В подальшому Позивач 12.07.2016 року згідно зі ст.ст.27, 31 ЦПК України уточнив заявлені позовні вимоги, просив суд лише визнати недійсним договір дарування частини домоволодіння №36 по вул. Професійна в м. Дніпропетровську між ОСОБА_5 та Відповідачем ОСОБА_3, посвідчений 17.03.2015 року держаним нотаріусом Другої дніпропетровської держаної нотаріальної контори міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с.51-53).

В судовому засіданні Позивач та його представник підтримали уточнені позовні вимоги, просили суд задовольнити їх та визнати недійсним спірний договір дарування частини домоволодіння від 17.03.2015 року між ОСОБА_5 та Відповідачем.

Відповідач та його представник не визнали уточнені позовні вимоги, просили суд відмовити Позивачеві у позові, оскільки викладені в ньому обставини у своєї більшості фактично не відповідають дійсності.

На підтвердження своїх заперечень проти позову надали суду копії спірного Договору дарування домоволодіння від 17.03.2015 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстр рацію права власності (а.с.54-56, 57-58, 59-60).

Третя особа в судове засідання не явилась за невідомих суду обставин. Її неявка не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушений, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобовязуєт ься передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно п.5 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про розірвання договору дарування.

Згідно ст.728 ЦК України до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.

В судовому засіданні встановлено, що за Договором дарування частини домоволодіння від 17.03.2015 року дарувальник ОСОБА_5 Іддінічна (мати сторін) подарувала Відповідачу ОСОБА_3 належні їй на праві приватної власності 2/3 частини спірного домоволодіння, які оцінюються ними у 201534,0 грн.. Договір посвідчений державним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 (а.с.54-56, 59-60).

Як слідує з матеріалів справи, спірний договір дарування частини домоволодіння було укладено ще 17.03.2015 року, а Позивач звернувся до суду з уточненою позовною про визнання недійсним зазначеного договору лишу 12.07.2016 року (а.с.51-53). Тобто, майже через чотири місяці після закінчення встановленого ст.ст.259 ч.2 п.5, 728 ЦК України строку за для подачі до суду позовної заяви про визнання спірного договору дарування частини домоволодіння недійсним.

При цьому Позивачем в уточненій позовні заяві не вказані причини пропуску строку звернення до суду та їх поважність, а також ним взагалі не порушується питання про поновлення процесуального строку для звернення до суду з позовом про визнання спірного договору дарування недійсним.

Таким чином, право Позивача не є порушеним і тому не підлягає захисту.

З оглядом на викладене суд вважає за необхідне відмовити Позивачеві у задоволенні його позову до ОСОБА_3 та ОСОБА_5, Третя особа: Державний нотаріус другої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, «Про визнання договору дарування житлового будинку недійсним».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.256, 258 ч.2 п.4, 728 ЦК України, ст.ст.3 ч.1, 10, 11, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_3 та ОСОБА_5, Третя особа: Державний нотаріус другої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, «Про визнання договору дарування житлового будинку недійсним».

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Ленінський районний суд м.Дніпропетровська.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення буде виготовлений упродовж пяти днів.

Суддя: В.М. Федченко