Рішення № 63705684, 17.10.2016, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4584/15-ц

Провадження № 2/0203/132/2016

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Давіденко Ю.А.,

за участю представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1, третьої особи за первісним позовом - ОСОБА_2, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3, представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа - Кіровський районний відділ в м. Дніпропетровськ Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_30 до ОСОБА_6, треті особи - ОСОБА_2, орган опіки та піклування Центральної районної у м. Дніпрі ради, Кіровський районний відділ в м. Дніпропетровськ Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, про вселення, визнання права користування житлом, усунення перешкод у користуванні житлом, зобов?язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ОСОБА_5 пред'явила через суд зазначений позов до відповідача на предмет захисту свого права власності на квартиру АДРЕСА_1 з підстав того, що вона несе тягар обов'язків з утримання майна та оплати комунальних послуг з розрахунку на спільну реєстрацію і проживання з нею відповідача ОСОБА_3, яка за згодою усіх власників після одруження у 2006 році зі ОСОБА_2 була зареєстрована у квартирі як її невістка, проте ніколи там не проживала, а з 15 червня 2012 року взагалі не є членом її сім?ї, оскільки зі ОСОБА_7 вони шлюб розірвали і відповідач проживає в іншому житлі, у її квартирі не проживає, комунальні послуги не оплачує, тому позивач, посилаючись на ст.ст. 71,72 ЖК УРСР, ст. 3 СК України, ст.ст. 318, 319, 383, 405 ЦК України, просила суд визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1 та зняти її з реєстрації місця проживання у зазначеній квартирі.

Відповідач, не визнавши позов у повному обсязі, подала у жовтні 2015 року зустрічну позовну заяву, яку в листопаді 2015 року змінила, пред'явивши вимоги до ОСОБА_5 про вселення її та малолітньої ОСОБА_30 ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартиру АДРЕСА_2, визнання права користування за нею та малолітньою дочкою Дар?єю у цій квартирі, зобов'язання відповідача не чинити перешкод у праві користуванні житлом у цій квартирі, зобов'язання міграційної служби зареєструвати малолітню дитину ОСОБА_30 у вказаній квартирі, обґрунтовуючи такі вимоги тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_2 до 15 червня 2012 року від якого у них народилася дочка ОСОБА_30 ІНФОРМАЦІЯ_2, та зі згоди власників квартири ОСОБА_8 та її чоловіка ОСОБА_9 вона вселилася і була зареєстрована в квартирі батьків чоловіка, де вони проживали разом із дитиною до 2012 року, коли шлюб був розірваний, а її вигнали з дитиною з квартири, проте іншого житла вона не має, а відповідач чинить перешкоди у користуванні, тому вона вимушено не проживає у цій квартирі.

Позивач за первісним позовом та її представники в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі, наполягаючи на його задоволенні з викладених у позові підстав.

Відповідач за первісним позовом та її представник в судовому засіданні первісний позов не визнали в повному обсязі, наполягаючи на задоволенні зустрічного позову з наведених у позовній заяві підстав, пояснивши, що в липні 2012 року після розірвання шлюбу ОСОБА_3 з дитиною поїхала до матері, а повернувшись не змогла потрапити до квартири, оскільки були змінені замки.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов підтримав в повному обсязі, заперечуючи проти задоволення зустрічних позовних вимог, пояснивши, що з дружиною ОСОБА_3 вони ніколи не проживали у його батьків в квартирі, оскільки там лише дві кімнати в одній із яких проживав його лежачий хворий батько, а в іншій мати, тому вони проживали у квартирі його бабусі на АДРЕСА_11 після того, як він зробив там ремонт, а зареєстрована ОСОБА_3 була для отримання водійського посвідчення та влаштування на роботу, оскільки не мала реєстрації у м. Дніпрі.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Центральної районної у м. Дніпрі ради в судовому засіданні підтримала зустрічний позов в інтересах малолітньої дитини та заперечувала проти задоволення первісного позову, оскільки у разі його задоволення будуть порушуватись права малолітньої дитини на житло, а іншого у неї немає.

Третя особа - Кіровський РВ в м. Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив та у поданій заяві клопотав про розгляд справи у відсутності їх представника, що згідно ст. 36 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у відсутності такої особи.

Свідок ОСОБА_10, будучи допитаною судом під присягою, в судовому засіданні показала, що є сусідкою ОСОБА_5 з квартири напроти - АДРЕСА_12 та проживає там з 1971 року по даний час, допомагала ОСОБА_5 доглядати за хворим ОСОБА_9, якому регулярно з 2006 року робила уколи і бувала у них вдома, тому їй добре відомо, що невістка ОСОБА_9 ніколи не проживала з ними разом, оскільки там ніде було проживати. ОСОБА_11 з ОСОБА_3 приходили в гості, а після народження і з дитиною, проте там вони не проживали, бо не було умов для цього. Щоб мінялись замки на вхідних дверях не бачила, хоч з 2013 року взагалі не працює і постійно знаходиться вдома. В маленькій кімнаті проживав хворий ОСОБА_12, який в останні роки взагалі лежав, а в більшій кімнаті - ОСОБА_13. Дитячих речей і ліжка в квартирі ніколи не бачила.

Свідок ОСОБА_14, будучи допитаним судом під присягою, в судовому засіданні показав, що дружить з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з кінця літа 2011 року, разом святкували свята, проводили вихідні, бачились приблизно раз на місяць, раз на два тижні. За час коли він знає це подружжя вони проживали в квартирі на АДРЕСА_11 у м. Дніпропетровську, куди він приходив до них в гості, іншого місця проживання цієї родини він не знає.

Свідок ОСОБА_15, будучи допитаним судом під присягою, в судовому засіданні показав, що є товаришем ОСОБА_2 і ОСОБА_3, був у них на весіллі, бував у них в гостях в квартирі по АДРЕСА_13, оскільки проживав від них на відстані однієї зупинки також на АДРЕСА_13 Про те, що ОСОБА_2 з ОСОБА_3 проживали у батьків ОСОБА_11 йому не відомо і таких обставин він не пам?ятає. Останній раз в гостях у ОСОБА_2 з ОСОБА_3 він був приблизно у 2012-2013 році ще до того як вони розсварились.

Свідок ОСОБА_16, будучи допитаним судом під присягою, в судовому засіданні показав, що є троюрідним братом ОСОБА_2, проживає у м. Дніпродзержиньску і приїжджав в гості до тітки ОСОБА_5 приблизно 5 разів на рік і ніколи не бачив, щоб там проживала ОСОБА_3 з ОСОБА_2 і дитиною, оскільки вони мешкали в квартирі баби ОСОБА_2 на вул. ОСОБА_17, а в 2009 році у ОСОБА_9 трапився інсульт і він став лежачим хворим, тому проживати там молодій сім?ї з дитиною просто ніде було, тому там ні ліжка дитячого, ні речей дитячих чи ОСОБА_3 не було, а приходили вони до батьків ОСОБА_11 тільки разом на свята, в гості.

Свідок ОСОБА_18, будучи допитаною судом під присягою, в судовому засіданні показала, що є матір?ю ОСОБА_3 та їй відомо, що з 2005 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали разом однією сім?єю без реєстрації шлюбу, а в 2006 році одружилися і проживали до 2012 року разом. У 2008 році у них народилася дочка ОСОБА_30. З 2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали у квартирі бабусі ОСОБА_2 на АДРЕСА_11, 3/50, а потім з 2006 року - в квартирі батьків ОСОБА_11 - по АДРЕСА_1 на 7-му поверсі у двокімнатній квартирі, в одній кімнаті жили батьки, а в другій - ОСОБА_2 з ОСОБА_3 та дитиною, оскільки в квартирі на АДРЕСА_11 робили ремонт. Дитячого ліжка там не було, оскільки не було місця для нього, тому ліжечко перебувало у будинку свідка. В гостях у ОСОБА_3 з ОСОБА_2 в квартирі на АДРЕСА_3 вона бувала раз на півроку, на свята. У 2012 році, коли ОСОБА_2 з ОСОБА_3 подали на розлучення, ОСОБА_3 не впустили до квартири та вигнали з дитиною. Коли точно закінчили ремонт в квартирі на АДРЕСА_13 вона не пам?ятає, була там раз чи два.

Свідок ОСОБА_19, будучи допитаним судом під присягою, в судовому засіданні показав, що є вітчимом ОСОБА_3 та йому відомо, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали в квартирі на АДРЕСА_1 у батьків ОСОБА_11, він там був в гостях один раз в 2009 році і бачив онуку Дар?ю, дитячі речі, коляску. ОСОБА_21 відчинила квартиру власними ключами, тоді матері ОСОБА_20 не було вдома, а батько хворий лежав в іншій кімнаті, ОСОБА_2 також вдома не було. Більше він в цій квартирі не був. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 у 2012 році ОСОБА_3 винаймає житло, де проживає з дитиною. ОСОБА_21 з ОСОБА_2 не проживали в квартирі на АДРЕСА_11 йому не відомо. Також зі слів ОСОБА_21 йому відомо, що її вигнали з дитиною з квартири у 2012 році після розірвання шлюбу.

Свідок ОСОБА_22, будучи допитаним судом під присягою, в судовому засіданні показав, що ОСОБА_5 є його сестрою, а ОСОБА_2 - його племінником, у зв?язку з чим йому відомо, що у 2006 році ОСОБА_2 одружився з ОСОБА_21, а у 2008 році у них народилася дитина. Проживали вони в квартирі на вул. ОСОБА_17, що залишилась ОСОБА_2 після баби, а в квартирі у сестри ОСОБА_5 на АДРЕСА_3 умов навіть для того, щоб залишитися на ніч не було, оскільки хворів ОСОБА_9, а після інсульту був взагалі лежачим хворим, тому в одній маленькій кімнаті був він, а в іншій ОСОБА_5 В гостях у сестри він з 2006 по 2012 роки бував по 2-3 рази на рік, проте зупинявся у ОСОБА_2 в квартирі на вул. ОСОБА_17. Дитячих речей він в квартирі на АДРЕСА_3 не бачив, ліжка стільця для годування там не було. Всі дитячі речі, ліжко, диван були в квартирі на вул. ОСОБА_17, оскільки ОСОБА_2 зробив ремонт і вони з ОСОБА_21 і дитиною мешкали там, що він бачив особисто, коли був в гостях.

Свідок ОСОБА_23, будучи допитаним судом під присягою, в судовому засіданні показав, що проживав в одному будинку разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_21 по АДРЕСА_6, а з 2008 року товаришував з ними, оскільки у нього в 2008 році також народилась дитина і вони з цього приводу спілкувались. Він постійно бачив автомобіль ОСОБА_2, як він заносив до дому покупки, бачив як вони гуляли з дитиною. Їх діти ходили в один дитячий садок у 2010-2012 роках. До 2012 року свідок показав, що постійно бачив ОСОБА_21, ОСОБА_2 та їх доньку, що вони проживали в АДРЕСА_6. У 2008 році він був у них в квартирі, оскільки відбувся прорив труби, а він проживав поверхом вище, тому спускався до них в квартиру.

Свідок ОСОБА_24, будучи допитаною судом під присягою, в судовому засіданні показала, що з 2000 року товаришує з ОСОБА_21, у 2006 році познайомилась і з ОСОБА_2, коли вони приїжджали до неї в гості, приблизно через рік чи два у них народилася донька. Весь цей час ОСОБА_2 з ОСОБА_21 проживали в квартирі на АДРЕСА_3, про що їй розповідала ОСОБА_21. Також вона приїжджала до неї в гості в цю квартиру один раз як дитині було 4 місяці, поспілкуватися, погуляти з дитиною. В квартирі вона інших мешканців не бачила, оскільки була тільки в одній кімнаті з двох, а ОСОБА_2 був на роботі. В подальшому вона була ще приблизно разів 6-7, останній раз приблизно в 2011 чи 2012 році. В кімнаті, де була ОСОБА_21 з дитиною були дитячі речі, візочок, ліжка дитячого не було. Після того як вони з ОСОБА_2 посварились приблизно у 2012 році, ОСОБА_21 з дитиною до квартири не впустили і вигнали, про що свідку відомо зі слів ОСОБА_21.

Свідок ОСОБА_25, будучи допитаною судом під присягою, в судовому засіданні показала, що знайома зі ОСОБА_3 приблизно з 2009 року, тоді ОСОБА_3 проживала на АДРЕСА_3, а вона на пр. ОСОБА_17. Вони разом гуляли з дітьми в парку. З чоловіком ОСОБА_3 вона особисто не знайома, проте знає, що в кінці весни - на початку літа 2012 року ОСОБА_3 з дитиною збиралась поїхати до своєї матері, а після того як вона повернулася і вони побачились, то розповідала, що чоловік її не пустив до дому, у зв?язку з чим свідок запропонувала залишитись у неї, проте ОСОБА_3 сказала, що поїде до матері. Також свідок показала, що декілька разів була в гостях у ОСОБА_3 на АДРЕСА_3, вони пили чай, спілкувалися, проте вони залишалися лише в кімнаті, де була ОСОБА_3 з дитиною, однак там не було дитячого ліжка, були дитячі речі, іграшки, крісло, диван та книжкова шафа.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши зібрані у справі докази, розглянувши позовні вимоги в заявлених межах, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25 січня 1994 року (а.с.6-7, 96).

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_10, про що до матеріалів справи долучено свідоцтво про смерть в копії (а.с.143).

В силу ст. 1268 ЦК України ОСОБА_5 вважається такою, що прийняла спадщину після ОСОБА_26

За даними довідки КП «Житлове господарство Кіровського району» ДМР від 12 червня 2015 року №2934, в квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані були ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_3 (а.с.5), що узгоджується з даними паспорта ОСОБА_3, в якому наявна відмітка про реєстрацію 11 грудня 2006 року АДРЕСА_4 та даними довідки адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС, УДМС України в Дніпропетровській області від 10 серпня 2015 року (а.с.32, 17).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК).

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК).

Також, Конституцією (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону N 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 квітня 2006 року по 25 червня 2012 року, коли їх шлюб було розірвано на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2012 року (а.с.8).

ОСОБА_3 була зареєстрована у спірній квартирі 11 грудня 2006 року за згодою усіх на той час власників - ОСОБА_5 та ОСОБА_9, що визнано сторонами у судовому засіданні та за ст. 61 ЦПК України додатковому доказуванню не підлягає.

Разом з тим, за розгляду справи встановлено, що відповідач за первісним позовом в спірну квартиру після реєстрації не вселялася та ніколи там постійно не проживала. Вказані обставини знайшли підтвердження показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_22, ОСОБА_23, які показали в судовому засіданні, що подружжя ОСОБА_9 - ОСОБА_27 та ОСОБА_28 проживали в АДРЕСА_6 що належить ОСОБА_2 і ніколи, зокрема, ОСОБА_3, з дитиною ОСОБА_30 ІНФОРМАЦІЯ_5 не проживали в АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 Показання цих свідків узгоджуються між собою та з наявними письмовими доказами у справі, в тому числі сімейними фотокартками (а.с.156-171), які відображають різні події в сім?ях сторін з 2008 року по 2011 рік включно, з яких вбачається, що одну кімнату спірної квартири займав ОСОБА_9, який тривалий час був хворим, а з 2009 року - з повною втратою можливості самообслуговування, і місця для мешкання в цій кімнати іншої особи немає, а в іншій кімнаті- мешкала ОСОБА_5 При цьому доказів проживання в цій квартирі дитини за розгляду справи не встановлено, оскільки з наявних у справі фотокарток, показань усіх допитаних свідків, встановлено, що місця для проживання дитини в спірній квартирі облаштоване не було: відсутнє було дитяче ліжко, візочок, годувальний столик, відсутнє місце для дитячих речей.

Так само показання цих свідків повністю узгоджуються з актами обстеження квартири АДРЕСА_5 від 02 липня 2014 року, 14 січня 2015 року, які складені сусідами та засвідчені паспортистом та печаткою КП «ЖГ Кіровського району» ДМР (а.с.9, 10), даними довідки з КЗО «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №226 комбінованого типу» ДМР (м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 16-Б) від 12 грудня 2015 року про те, що ОСОБА_5 ОСОБА_30 з 01 вересня 2010 року по 2014 рік відвідувала даний заклад і адреса проживання дитини батьками вказана: АДРЕСА_6 (а.с.116), а також даними медичних установ, зокрема, довідки КЗ «ДЦПМСД №1» від 07 грудня 2015 року, довідки з КЗ «ДЦПМСД №1» від 10 грудня 2015 року про те, що ОСОБА_3 за медичною допомогою до лікарів закладу за місцем реєстрації не зверталася, довідки КЗ «Дніпропетровський пологовий будинок №1» ДОР» від 07 грудня 2015 року про те, що за даними історії розвитку новонародженого №3993 матір?ю ОСОБА_3 власноруч написана адреса вибуття з дитиною: АДРЕСА_6 (а.с.1, 110, 113, 114).

Одночасно свідки ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_24, ОСОБА_25 в судовому засіданні підтвердили обставини того, що ОСОБА_3 знаходилась в спірній квартирі іноді, проте не підтверджують постійного проживання там відповідача з дитиною, оскільки вказані свідки не показали на обставини постійного ведення побуту ОСОБА_29 в спірній квартирі, а лише підтвердили обставини періодичного відвідування ОСОБА_5, а на досліджених в судовому засіданні фотокартках вказали на спільні свята де присутні усі родичі, та проживання відповідача з дитиною в іншому житлі, де в повному обсязі облаштоване місце для проживання дитини, наявні її речі - квартирі по АДРЕСА_6 Решта обставин відома свідкам не особисто, а виключно зі слів ОСОБА_3, тому до уваги судом прийняті бути не можуть.

Натомість обставини постійного проживання ОСОБА_3 з дитиною та чоловіком ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_8 знайшли підтвердження показаннями свідків, фотокартками, фактом належності ОСОБА_2 на праві власності вказаної квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 січня 1998 року (а.с.65).

Таким чином, встановивши обставини того, що відповідач за первісним позовом разом з малолітньою ОСОБА_30, ІНФОРМАЦІЯ_1, ніколи не вселялася і не проживала у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, а відтак, статусу члена сім?ї власника - ОСОБА_5 не набула, суд приходить висновку, що вказані правовідносини регулюються нормами ст.ст. 383, 391 ЦК України та права власника підлягають захисту за ст. 16 ЦК України шляхом визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням в спірній квартирі.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, у спосіб, визначений законами України, а тому не підлягає задоволенню вимога про зобов'язання зняття з реєстрації місця проживання відповідача, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» ухвалене судом у цій справі рішення є достатньою підставою для зняття з реєстрації місця проживання відповідача за заявою позивача, а вимога про зобов'язання вчинити такі дії може бути розглянута лише у випадку оскарження відмови органу реєстрації в задоволенні такої заяви.

Розв?язуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 суд виходить з того, що за розгляду справи на підставі досліджених безпосередньо доказів, оцінених кожний окремо та в сукупності і логічному взаємозв?язку за правилами ст. 212 ЦПК України встановлено, що ОСОБА_3 в спірну квартиру після реєстрації в ній за згодою власників не вселялась та фактично там не проживала, а відтак не набула прав члена сім?ї власника згідно ст. 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК УРСР, тому підстави для визнання за нею права користування, вселення, зобов?язання відповідача - власника квартири ОСОБА_5 не чинити перешкод в користуванні цим житлом як члену сім?ї власника, - відсутні, у зв?язку з чим в задоволенні зустрічного позову належить відмовити.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Місце проживання відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» фізичною особою, яка постійно або тимчасово проживає в Україні, реєструється відповідно до вимог вказаного Закону, а батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

Таким чином, з огляду на те, що батьком малолітньої ОСОБА_30 ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2, який має зареєстроване у встановленому зазначеним Законом порядку місце проживання в АДРЕСА_6 де також фактично проживала і мати дитини ОСОБА_3, не будучи членом сім?ї власника квартири в якій була зареєстрована, то за вказаних обставин вимоги до ОСОБА_5 про реєстрацію дитини в належній їй на праві власності квартири задоволенню не підлягають і правові підстави для цього відсутні.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати належить покласти на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 57-64, 214, 215,218, 88, 222 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5 - задовольнити частково.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженку смт. Червоногригорівка Нікопольського району Дніпропетровської області, визнати такою, що втратила право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 - відмовити.

ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_30 в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_6, треті особи - ОСОБА_2, орган опіки та піклування Центральної районної у м. Дніпрі ради, Кіровський районний відділ в м. Дніпропетровськ Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, про вселення, визнання права користування житлом, усунення перешкод у користуванні житлом, зобов?язання вчинити певні дії - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_5 (РНОКП НОМЕР_1) зі ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), сплачений нею судовий збір в розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий О.В. Колесніченко