Рішення № 63702171, 21.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.

при секретарі: Юрченко А.С.

за участю: представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

Справа №753/1761/16-ц № апеляційного провадження:22-ц-796/15306/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Лужецька О.Р. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. Позивач ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 30 грудня 2005 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір кредиту № 39.5-26/449к, згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 68 000 доларів США з розрахунку 12,75 % річних за користування кредитом на строк до 30 грудня 2020 року. ТОВ «Укрсоцбанк» виконав свої зобов'язання у повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти, проте, всупереч умовам Кредитного договору, останній не виконує належним чином свої зобов'язання за Кредитним договором, в результаті чого станом на 24 березня 2015 року виникла заборгованість в розмірі 104 237,62 доларів США, яку позивач просив стягнути з відповідача разом із судовими витратами.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада 2016 року позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 104 237 (сто чотири тисячі двісті тридцять сім) доларів США 62 центи, з яких: сума заборгованості за кредитом - 51 082 (п'ятдесят одна тисяча вісімдесят два) долара США 50 центів, заборгованості за відсотками - 40 473 (сорок тисяч чотириста сімдесят три) долари США 19 центів, пеня - 12 681 (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят один) долар США 93 центи та судовий збір в сумі 36 196 (тридцять шість тисяч сто дев'яносто шість) грн. 12 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду представником відповідача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3, подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що при вирішенні справи не було застосовано норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення суду ґрунтується на недоведених припущеннях, а висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3, підтримав доводи апеляційної скарги.

Позива ПАТ «Укрсоцбанк»,будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи (а.с.49), явку свого представника не забезпечив, а тому колегія суддів у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає в повній мірі вказаним вимогам процесуального закону.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30 грудня 2005 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №39.5-26/449к (а.с.7-9).

Відповідно до п. 1.1 даного договору Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 68 000 доларів США, зі сплатою 12,75 процентів річних з кінцевим терміном погашення не пізніше 30.12.2020 року.

Відповідно до п.1.1.1 договору, починаючи з місяця, що слідує за місяцем надання кредиту, позичальник щомісячно 30 числа кожного місяця рівними частинами сплачує кредитну суму грошових коштів, яка включає заборгованість за кредитом і проценти за користування кредитом у розмірі 857 дол. США.

30 грудня 2005 року між тими ж сторонами був укладений іпотечний договір №39.5-26/272і, за умовами якого іпотекодавець ОСОБА_3 передає в іпотеку іпотекодержателю АКБ «Укрсоцбанк» в якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язання за договором кредиту №39.5-26/449к від 30 грудня 2005 року нерухоме майно: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Позивачем на виконання умов договору було надано відповідачеві кредит у повному обсязі, відповідно до умов договору, що не заперечується сторонами однак, на відміну від позивача, що виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, відповідач, отримавши та використавши кредитні ресурси, свої зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитним договором, сплати відсотків не виконав.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У ч. 2 ст. 1050 ЦК України зазначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), тому у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

В зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним Договором, станом на 24.03.2015 року сума заборгованості становить 2413087 гривень 78 копійок по тілу кредиту, що в еквіваленті складає 104 237 доларів США 62 центів, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем, а також розширеним розрахунком заборгованості з урахуванням платежів відповідача.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно матеріалів справи 22 березня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. було вчинено виконавчий напис № 624 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 77 230,97 $ США, що станом на 05 січня 2012 року становить 617 060 гривень 05 копійок заборгованості за кредитним договором та 6 170 гривень 60 копійок витрат за вчинення виконавчого напису.

Запропоновано банку задовольнити його вимоги за рахунок заставленного майна - однокімнатної квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_7

Колегія суддів вважає безпідставними посилання представника відповідача на те, що сума заборгованості раніше стягувалась з відповідача на підставі виконавчого напису нотаріуса від 22 березня 2012 року, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту. У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має з'ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

Як убачається з матеріалів справи, 08 червня 2012 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису № 624 від 22 березня 2012 року.

24 червня 2014 року заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві Тертичною В.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа - виконавчого напису нотаріуса № 624 від 22 березня 2012 року стягувачеві.

Станом на час розгляду справи доказів реального виконання виконавчого напису нотаріуса від 22 березня 2012 року матеріали справи не містять. Не надано також доказів на підтвердження повного погашення заборгованості за договором відповідачем, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність обов'язку відповідача сплатити на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 51 082 долара США 50 центів, заборгованості за відсотками - 40 473 долари США 19 центів.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту та стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, суд першої інстанції не застосував положення ч.3 ст.551 ЦК України та залишив поза увагою валюту, у якій нарахована пеня та постановив рішення, яким стягнута пеня у долларах США.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Виходячи з того, що виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то наряду зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за користування кредитом в іноземній валюті, оскільки такий процент не є фінансовою санкцією. Отже положення ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК України, Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом, та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення пені.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частина 2 ст.258 ЦК України установлює, що до вимог про стягнення пені установлюється спеціальна позовна давність - 1 рік.

Як убачається із змісту ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доти, доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню, за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен дізнатися про порушені права.

Таким чином, строк позовної давності в один рік згідно із ст.258 ЦК України щодо стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, а починається окремо за кожен день, за який вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Строк позовної давності за основним зобов'язанням не пропущений, у зв'язку з чим позивач має право на стягнення пені ( неустойки) за рік, що передує зверненню до суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить джо висновку про необхідність стягнення пені за період з 30 січня 2015 року по 29 січня 2016 року, оскільки до суду позивач звернувся з позовом 29 січня 2016 року.

Оскільки позивачем не надано суду розрахунок заборгованості за вказаний період а надано лише розрахунок розміру пені за період з 23 березня 2014 року по 24 березня 2015 року, то колегія суддів вважає що до стягнення підлягає пеня за несвоєчасне погашення кредиту та пеня за несвоєчасне повернення відсотків за період з 30 січня 2015 року по 24 березня 2015 року, а саме в сумі 23574 гривні 47 копійок та 47108 гривень 42 копійки відповідно, що в сумі складає 70682 гривні 89 копійок.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача щодо застосування строків позовної давності, оскільки що ОСОБА_3 неодноразово зверталась до ПАТ «Укрсоцбанк» з заявами від 09.08.2012 року, від 12.09.2013 року з проханням надати реструктуризацію, а 30.01.2014 року зверталась з заявою про продовження терміну дії прийнятого рішення № 19.301-86/12891 від 27.11.2013 року, тобто дані дії відповідача свідчать про визнання відповідачем свого боргу та переривають строк позовної давності.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове, наступного змісту.

Позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором, а саме: сума заборгованості за кредитом - 51 082 (п'ятдесят одна тисяча вісімдесят два) долара США 50 центів, заборгованості за відсотками - 40 473 (сорок тисяч чотириста сімдесят три) долари США 19 центів, пеня в сумі 70682 гривні 89 копійок та судовий збір в сумі 36 196 (тридцять шість тисяч сто дев'яносто шість) грн. 12 коп.

В задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: