Ухвала суду № 63702105, 21.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

секретар: Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою Беседіна Владислава Івановича в інтересах Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 08 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Полтава про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/15208/2016Головуючий у суді першої інстанції: Антонова Н.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О. в с т а н о в и л а :

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08 листопада 2016 року справу за позовом ОСОБА_2 до філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі по тексту - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») в м. Полтава про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням передано до Ленінського районного суду м. Полтави.

Не погодившись із такою ухвалою суду Беседін В.І. в інтересах ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для розгляду в Голосіївський районний суд м. Києва. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про передання справи іншому суду, оскільки позов було подано за місцезнаходженням банку з додержанням правил підсудності, визначених ч.2 ст.109 ЦПК України, а тому на момент прийняття судом позовної заяви до провадження не існувало підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК України для передачі справи на розгляд іншому суду. Звертає увагу на те, що суд фактично виключив зі складу відповідачів ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», не зазначивши в ухвалі мотивів такого виключення та посилань на норми процесуального права, що передбачають можливість такого виключення.

В суді апеляційної інстанції представник ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» - Мосійчук П.І. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з наведених в ній підстав.

Позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про передачу справи до іншого суду, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд справи по суті не розпочатий, а зі складу відповідачів виключений відповідач, за місцем знаходження якого поданий даний позов.

З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.

Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут, який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду для розгляду по першій інстанції.

За загальним правилом, визначеним ст. 109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Статтями 110-114 ЦПК України встановлені виключення із загального правила територіальної підсудності.

Позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача ( ч.1 ст.110 ЦПК України).

Підсудність за вибором позивача називається альтернативною підсудністю. Право вибору між судами, яким згідно із загальним правилом територіальної підсудності (ст.109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності ( ст.110 ЦПК), підсудна дана справа, належить виключено позивачу ( ч.13 ст.110 ЦПК).

Відповідно до п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 №3, якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

На підставі викладеного можливо зробити висновок, що законодавець надав позивачу право визначати підсудність розгляду справи лише при пред'явленні позову.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позов ОСОБА_2, який проживає: АДРЕСА_1, пред'явив до відповідачів: Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Полтава.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців» місцезнаходження юридичної особи - це місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності - місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою. Місцезнаходження юридичної особи зазначається у свідоцтві про державну реєстрацію.

Місцезнаходженням Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» є м.Київ, вул.Антоновича, №127, що за адміністративно територіальним поділом відноситься до Голосіївського району м.Києва.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року провадження у справі за вищевказаним позовом відкрито за місцезнаходженням Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (а.с.14).

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 116 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності. Забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 45 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 №3 відповідно до частини четвертої статті 116 ЦПК забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, незалежно від зміни обставин, що впливають на визначення підсудності справи, крім випадків, установлених частиною першою цієї статті. При цьому вирішення питання про передачу справи на розгляд іншому суду на підставі пункту 1 частини першої статті 116 ЦПК залежить від обґрунтованості клопотання відповідача. Якщо після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду (розгляду справи по суті - стаття 173 ЦПК) виявиться, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду незалежно від волевиявлення сторін (пункт 2 частини першої статті 116 ЦПК).

Таким чином, норма права, а саме п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 116 ЦПК України підлягає застосуванню лише у разі виявлення факту прийняття заяви з порушенням правил підсудності.

Враховуючи, що провадження у справі правомірно відкрито було за місцезнаходженням відповідача - Банку, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про передачу справи до іншого суду не вірними. При цьому, колегія судді враховує ту обставину, що право альтернативної підсудності належить позивачу лише в момент пред'явлення позову.

Посилання позивача на той факт, що позов пред'явлено не ним особисто, а його представником, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дії вчинені представником відповідно до вимог ст.38 ЦПК України є такими, що створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє факт, зокрема, і у судовому процесі, а, відтак, вважається, що позов пред'явлений саме ОСОБА_2

За наведених обставин, доводи суду першої інстанції про те, що справа повинна розглядатися Ленінським районним судом м. Полтави за місцезнаходженням відповідача - філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Полтава, оскільки зі складу відповідачів було виключено Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» є необґрунтованими та прийнятими з порушенням норм процесуального права, враховуючи відкриття провадження у справі з додержанням правил підсудності.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у даних правовідносинах Банк, як юридична особа є належним відповідачем, однак суд першої інстанції не навів будь-яких мотивів виключення останнього зі складу відповідачів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України постановлена судом ухвала підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції,.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Беседіна Владислава Івановича в інтересах Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 08 листопада 2016 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: Д.Р. Гаращенко

А.А.Пікуль