Ухвала суду № 63701223, 20.12.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 672/392/16-ц

Провадження № 22-ц/792/2310/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Костенка А.М.,

суддів: Гринчука Р.С., Грох Л.М.,

секретар Гриньова А.М.

з участю представника позивача

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 672/392/16-ц за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанію «ВАШ АВТО»» на заочне рішення Городоцького районного суду від 12 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанію «ВАШ АВТО»» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Позивач звертаючись до суду з позовом, вказував, що в березні 2016 року в мережі Інтернет він знайшов оголошення про продаж транспортного засобу - трактор МТЗ, комплектації/модифікації 821, обєм двигуна 4,75, тип КП, механ, привід повний, по вказаному номеру телефону зателефонував до представника товариства з метою придбання даного транспортного засобу. 17 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО»» було укладено договір фінансового лізингу відповідно до умов якого позивач отримував вказаний вище транспортний засіб вартість якого 17463,24 долари США. На час укладення договору фінансового лізингу товариство запевнило позивача про наявність такого трактора та можливість його передачі на умовах укладеного між сторонами договору на протязі трьох днів. Позивачем було сплачено перший внесок в розмірі 49 00 гривень на рахунок відповідача, що підтверджується квитанцією про сплату коштів. Згодом, як стало відомо позивачу при

укладені договору відповідачем було не дотримано вимоги діючого законодавства, а саме Закону України «Про фінансовий лізинг», Цивільного кодексу України. Вважаючи даний договір незаконним позивач звернувся до відповідача про припинення договору та повернення сплачених коштів, Проте, відповідач вважаючи, що договір фінансового лізингу укладений з дотриманням вимог діючого законодавства відмовився не тільки повернути кошти, а й надати письмову відповідь з цього приводу. Тому, даний договір фінансового лізингу хоч і є нікчемним, в силу недотримання його нотаріальної форми, однак є оспорюваним, так як відповідач вважає його законним. Крім того, при укладені договору

_________________

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_2 Провадження № 22-ц/792/2310/16

Доповідач Костенко А.М. Категорія № 57

фінансового лізингу відповідачем позивачу не було надано для ознайомлення відповідної ліцензії, наявність якої не зазначалася в самому договорі фінансового лізингу, що вказує на її відсутність та відповідно недійсність укладеного договору фінансового лізингу.

Заочним рішенням Городоцького районного суду від 12 вересня 2016 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір фінансового лізингу укладений 17 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО»». Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО»» на користь ОСОБА_1 49000 грн.. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Городоцького районного суду від 26 жовтня 2016 року відмовлено в задоволені заяви ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО»» про перегляд заочного рішення Городоцького районного суду від 12 вересня 2016 року.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО»» просить скасувати заочне рішення суду та постановити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО»» про визнання недійсним договору фінансового лізингу за безпідставністю, посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції при розгляді справи взагалі не було досліджено правовідносини, що склалися між сторонами, невірно надано правову оцінку наданим сторонам доказам, невірно встановлено правову природу правочину. Зазначав, що при укладенні договору фінансового лізингу між сторонами було досягнуто згоди по всіх істотних умовах, які ставляться чинним законодавством України для чинності таких правочинів. Тому, даний договір не може бути визнаний недійсним лише з підстав заперечення його дійсності стороною по справі. Правочин сторонами було укладено в письмові формі, особисто підписано позивачем та повноваженою особою відповідача, що свідчить про дотримання вимог ст. ст. 202, 203 ЦК України. Крім того, судом першої інстанції не було належним чином мотивовано можливість застосування до Договору та до окремих його частин норм Закону України «Про захист прав споживачів», не враховано, що даним законом не регулюються правовідносини у сфері укладення, виконання, розірвання договору фінансового лізингу, не застосовано норми спеціального Закону, які регулюють цивільно-правові відносини, що виникають із договорів фінансового лізингу.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що 17 березня 2016 між позивачем та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» було укладено договір фінансового лізингу № 002391 з додатками до нього.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору предметом договору лізингу є трактор моделі МТЗ, комплектація/модифікація 821, обєм двигуна 4,75, тип КПП механ. вартістю 17463,24 долара США., що еквівалентно на дату підписання договору 475 000 грн. За п. п. 3.1.1, 3.3.1., 3.3.2 договору Лізингодавець бере на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу в строк та умовах даного договору, а лізингоодержувач зобовязаний до отримання предмету лізингу на умовах та порядку, передбаченому у договорі сплатити, передбачені даним договором платежі, прийняти предмет лізингу, у встановлений строк та в повному обсязі оплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов даного договору.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та дії протягом 78 календарних місяців, але до повного виконання сторонами своїх зобовязань по ньому. Строк лізингу починається з моменту передачі предмета лізингу та підписання сторонами акту прийому-передачі та закінчується через 60 календарних місяців з моменту підписання акту-прийому-передачі та останнього місяця сплати лізингового платежу (п. п. 2.1, 2.2 договору).

Відповідно до пункту 3.2.7 договору лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір у випадку неможливості придбання предмета лізингу або відмови продавця здійснити продаж та/або поставку предмета лізингу й у разі необрання нового предмета лізингу лізингоодержувачем протягом року. У такому випадку лізингодавець повертає лізингоодержувачу кошти на умовах пункту 12.1 цього договору, що стосуються обсягу повернення коштів.

При цьому згідно з пунктом 12.1 договору лізингодавець повертає лізингоодержувачу лише 60 % авансового платежу, а 40 % утримує як штраф за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж у такому випадку поверненню не підлягає.

Згідно з п. 4.1 договору Предмет Лізингу передається в користування Лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 (сто двадцять) робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця Адміністративного платежу, Авансового платежу та Комісії за Передачу Предмета Лізингу. Лізингоодержувач має право сплачувати Авансовий платіж впродовж (але не більше) 12 місяців з моменту підписання даного Договору платежами, визначеними Лізингодавцем залежно від вартості Предмета Лізингу в Додатку № 1 до даного Договору, який є його невід'ємною частиною, та розрахований по формулі, визначеній в п. 9.1 даного Договору.

За умовами договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю перший внесок, який не входить до обсягу фінансування та складається з: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу.

У додатку № 1 до договору фінансового лізингу № 002391 від 17 березня 2016 року «Графік сплати першого лізингового платежу» встановлено вартість предмета лізингу трактора МТЗ-17463,24 долари США., що еквівалентно на дату підписання договору 475000 грн., авансовий платіж -8731,62 доларів США та щомісячний платіж авансового платежу 727, 63 доларів США, розмір комісії за передачу (3%) 523,9 долари США, адміністративний платіж 1746,32 доларів США та графік сплати авансового платежу.

Згідно додатку № 2 до договору фінансового лізингу № 002391 від 17 березня 2016 року визначено специфікацію предмету лизінгу.

Після підписання договору позивач 17 березня 2016 року сплатив ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» 49000 грн. Відповідно до квитанцій від 17 березня 2016 призначення цих платежівдоговір фінансового лізингу № 002391 від 17 березня 2016 року.

Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі), відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач має право вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках.

За частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу між сторонами нотаріально посвідчено не було.

Крім того, відносини, що виникають в звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Ст. 18 Закону України «Про фінансовий лізинг» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини пятої цієї норми в разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір. У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону ).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Проаналізувавши норму статті 18 Закону, слід дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

У даній цивільній справі судом встановлено, що згідно із укладеним між сторонами договору фінансового лізингу лізингодавець зобовязався придбати та передати на умовах фінансового лізингу в користування майно (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобовязався прийняти предмет лізингу та сплачувати передбачені договором платежі.

Вартість предмета лізингу на момент укладення договору становила 17463,24 долара США., що за обмінним курсом долара США до гривні на момент укладення цього договору складало 475000 грн..

Гривневий еквівалент вартості предмета лізингу, визначений на дату укладення договору, може змінюватися в разі зміни обмінного курсу долара США до гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу в продавця (пункт 8.3).

Усі планові платежі здійснюються лізингоодержувачем відповідно до умов, визначених у додатках 1, 3 до договору фінансового лізингу. Планові платежі зараховуються лізингодавцем згідно з обмінним курсом долара США до гривні на дату фактичного зарахування платежу на рахунок лізингодавця (пункт 8.5).

За змістом указаних пунктів договору розмір лізингової плати може змінюватися залежно від зміни ситуації на грошовому ринку, що впливає на вартість предмета лізингу, проте формули перерахунку не передбачає.

Таким чином судом встановлено, що за невиконання своїх зобовязань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності, а, навпаки, отримує вигоду штраф у розмірі 40 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченого адміністративного платежу (пункти 3.2.7, 12.1 договору).

З огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положень статті 692 ЦК України споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобовязань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому, ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно вимог статей 638, 655, 691 ЦК України.

Відповідно до пункту 10.4 договору в разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладення договору сторони домовились та беруть на себе зобовязання до купівлі транспортного засобу підписати додаток 3 до цього договору із установленням щомісячних платежів, які розраховуються із ціни транспортного засобу на момент купівлі.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони не погодили постачальника (продавця) трактора, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів згідно з додатком 3 до договору, на який робиться посилання у змісті договору фінансового лізингу, однак який до договору не додається.

Таким чином, на момент укладення договору фінансового лізингу лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобовязань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобовязань лізингоодержувача.

Відповідно до пункту 1.4 договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За такими зобовязаннями відповідає продавець.

Якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобовязанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу (статті 808 ЦК України).

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, тому що в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності тощо суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Крім того, статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» № 723/97-ВР передбачено, що лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу.

За положеннями цієї статті адміністративний платіж не відноситься до витрат лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу. Відповідач не обґрунтував співмірності розміру адміністративного платежу (10 % вартості предмета лізингу) за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору і вартості виконаної послуги, яка в розумінні статті 16 Закону «Про фінансовий лізинг» не вважається лізинговим платежем, а фактично полягала лише у виготовленні типової форми договору.

За змістом частини пятої статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що положення договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами, є несправедливими.

Така ж правова позиція Верховного Суду України, висловлена у постановах від 16 грудня 2015 року № 6-2766цс15, 11 травня 2016 року № 6-65цс16, 811 травня 2016 року № 6-30230цс15, 8 червня 2016 року № 6-330 цс16, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватись судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір містить несправедливі умови, визначені частиною третьою статті 18 Закону України «Про фінансовий лізинг», та суперечить цивільному законодавству.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та неправомірності рішення суду першої інстанції слід відхилити, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать чинним вимогам законодавства та правовим висновкам Верховного суду України

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанію «ВАШ АВТО»» відхилити.

Заочне рішення Городоцького районного суду від 12 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий (підпис) А.М. Костенко

Суддя (підпис) Р.С. Гринчук

Суддя (підпис) Л.М. Грох

Згідно з оригіналом : Суддя А.М. Костенко