Рішення № 63699699, 22.12.2016, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/2440/16-ц

Провадження № 2/653/804/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

22.12.2016 року Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді - Венглєвської Н.Б.,

секретаря - Мустафаєва Ф.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Дитячий оздоровчий центр «Орлятко» ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія» про стягнення заборгованості із заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

28.07.2016 р ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, який мотивує тим, що з 01.04.2010 р. працював на посаді підсобного робочого дочірнього підприємства «Дитячий оздоровчий центр «Орлятко» ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія». З 01.06.2010 р. його було переведено на посаду вантажника та з 02.11.2012 р. на посаду сторожа. 16.09.2015 р. його звільнено у звязку з закінченням строку трудового договору та не виплачено заробітну плату в сумі 16000, 00 грн. внаслідок відсутності грошових коштів. У звязку з чим він змушений звернутись до суду та просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за період затримки розрахунку у розмірі 16000,00 грн.

09.08.2016 р. ОСОБА_2 подано заяву про уточнення позовних вимог. В даній заяві позивач зазначив, що в день звільнення роботодавцем не було виплачено йому заробітну плату в розмірі 15597,56 грн. Судовим наказом від 28.07.2016 р. дана сума була стягнена на його користь Генічеським районним судом. Але відповідач відмовив йому у видачі довідки про середню заробітну плату, у звязку з тим, що майно ДП «Орлятко» ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія» перебуває в рейдерському захваті. У звязку з чим позивач вважає необхідним при обчисленні середнього заробітку виходити з розміру мінімальної заробітної плати, просить суд стягнути на його користь без утримання обовязкових платежів середній заробіток за період затримки розрахунку у розмірі 13924,00 грн та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

У судовому засіданні позивач, в порядку ч.2 ст.. 31 ЦПК України, відмовився від позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку у розмірі 13924,00 грн, і ця відмова прийнята судом, але збільшив суму моральної шкоди, просить стягнути з відповідача завдані моральні збитки у розмірі 10000 грн., які полягають у заподіянні йому моральних страждань, так як він на протязі довгого проміжку часу, він майже рік залишався без засобів на існування, втратив нормальні життєві звязки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Представник відповідача до суду не з'явився, причини своєї неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до вимог частини п'ятої статті 74 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України) шляхом надіслання судової повістки за місцезнаходження ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія». За таких обставин, враховуючи згоду позивача, суд вважає, що справа може бути розглянута без участі представника відповідача, на підставі наявних у справі доказів, з постановленням заочного рішення.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено з трудової книжки, 01.04.2010 р. позивач був прийнятий на посаду підсобного робочого дочірнього підприємства «Дитячий оздоровчий центр «Орлятко» ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія», з 01.06.2010 р. його було переведено на посаду вантажника та з 02.11.2015 р. на посаду сторожа. 16.09.2015 р. його звільнено у звязку з закінченням строку трудового договору на підставі п.2 ст.36 КЗпП України.

Відповідно до судового наказу Генічеського районного суду від 28.07.2016 р. з дочірнього підприємства «Дитячий оздоровчий центр «Орлятко» ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія» стягнуто на користь ОСОБА_1 нараховану але не виплачену заробітну плату у розмірі 15597,56 (п'ятнадцять тисяч пятсот девяносто сім) грн.. 56 коп..

Згідно з частиною першою статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

З викладеного вище вбачається, що відповідач, який в день звільнення позивача не здійснив виплату останньому заборгованої заробітної плати, порушив вимоги законодавства щодо своєчасної виплати нарахованої заробітної плати.

Вирішуючи питання про стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., завданої порушенням законних прав позивача, суд виходить з того, що порядок відшкодування такої шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як встановлено судом, заробітна плата позивачеві в день звільнення 16.09.2015 р виплачена не була, а присуджена судом до стягнення 28.07.2016р., внаслідок чого позивач був позбавлений можливості використовувати зароблену заробітну плату для проживання, при цьому у вказаний період він інших джерел доходу не мав, що в свою чергу порушило його благополуччя, позбавило можливості повноцінно підтримувати нормальні життєві зв'язки та змусило застосовувати додаткові зусилля для покращення свого матеріального добробуту.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача в якості компенсації моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. 00 коп. суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року N 3674-VI позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових відносин.

Відповідно до частини третьої статті 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У зв'язку з тим, що позов підлягає задоволенню повністю, з відповідача в дохід держави відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» необхідно стягнути судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтею 21 Закону України «Про оплату праці», статтями115,116,117,237-1 КЗпП України, статтями 2,10,11,60,88,209,212-215,218,224-226,294,367 ЦПК України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Дитячий оздоровчий центр «Орлятко» ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія» про стягнення заборгованості із заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з дочірнього підприємства «Дитячий оздоровчий центр «Орлятко» ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія», ідентифікаційний код юридичної особи 31412474, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в якості компенсації моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з дочірнього підприємства «Дитячий оздоровчий центр «Орлятко» ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія», ідентифікаційний код юридичної особи 31412474 в дохід держави судовий збір у розмірі 551 (пятсот пятдесят одну) гривню 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Генічеський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, відповідно до ст. 294 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя ОСОБА_3