Вирок № 63699655, 23.12.2016, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/3333/16-к

Провадження № 1-кп/653/330/16

ВИРОК

іменем України

23 грудня 2016 року м. Генічеськ

Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Крапівіна О.П.

при секретарі Пшенична В.М.

за участю:

обвинуваченого ОСОБА_1

прокурора Гальченко В.М.

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Вахш, Курган-Тюбинськоі області, республіки Таджикистан, мешканець АДРЕСА_1 громадянин України, узбек, освіта середня, не одружений, не працюючий, депутатом не обирався, раніше не судимий ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016230140001771 від 27.08.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

26.08.2016 року біля 18:40 години ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючи автомобілем ВАЗ 2102 д.з. НОМЕР_2, рухаючись по автошляху Генічеськ - Стрілкове, в районі бази відпочинку «Промінь», розташованої по вул. Набережній, 36 с. Генічеська Гірка, Генічеського району, Херсонської області в порушенні вимог Правил дорожнього руху України п.п.14.2 в) Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, не впевнившись в небезпеці свого маневру, допустив необачність і здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, що призвело до контактування з автомобілем ВМW М5 д.з. НОМЕР_3 під керування ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, що рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок вказаних подій ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому основної фаланги 5-го пальця лівої стопи, забійної рани на передній поверхні в проекції правого колінного суглобу, синця на передній поверхні в проекції правого колінного суглобу, опіку другого ступеню 1% середньої третини лівого передпліччя, які, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 236/Н від 30.08.2016 року, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості по критерію тривалості розладу здоров'я.

Вказані наслідки знаходяться в причинному зв'язку з грубим порушенням Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_1, а саме: п.п. 14.2. Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані;

Таким чином своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 286 КК України - порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Будучи допитаним в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав в повному обсязі, пояснив, що не переконався, що смуга зустрічного руху вільна та виїхав на зустрічну смугу та врізався в автомобіль потерпілого. Подробиць не пам*ятає, але дивився відео на реєстраторі та розуміє, що винен. Попросив вибачення у потерпілого.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що ніяких претензій до обвинуваченого не має. Вказав, що ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху, що й призвело до аварії. Не бажає суворо його карати, хоче щоб він зрозумів, що не потрібно порушувати ПДР України, всі вони випадково залишились живі.

Враховуючи, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи та судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позицій відсутні, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення частини 3 ст. 349 КПК України, суд вважає визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись дослідженням наступних доказів:

-Висновок експерта № 137АТ від 20.09.2016 року із довідкою про вартість у розмірі 880,40 грн. Згідно до висновку експерта - У дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля ВАЗ 2102 д.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 14.2 (в) Правил дорожнього руху України. У дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля ВАЗ 2102 д.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити дорожньо-транспортну подію шляхом виконання вимог Правил дорожнього руху України. В дорожній ситуації, що склалася, дії водія автомобіля ВАЗ 2102 д.з.

НОМЕР_2 ОСОБА_1 знаходилися в причинному зв'язку із скоєнням

даної дорожньо-транспортної пригоди. В дорожній ситуації, що склалася, в діях водія автомобіля ВМW М5 д.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору могли знаходитися в причинному зв'язку із скоєнням даної дорожньо-транспортної пригоди.

- постанови про визнання та прилучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 03.09.2016 року та 29.09.2016 року, згідно до яких автомобілі ВМW М5 д.з. НОМЕР_3, ВАЗ 2102 д.з. НОМЕР_2 були визнані речовими доказами та передані на зберігання володільцям;

- матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, згідно до яких, особу ОСОБА_1 встановлено паспортом громадянина України, серії НОМЕР_4, виданого Генічеським РС УДМС України в Херсонській області, обвинувачений народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, уродженець м. Вахш, Курган-Тюбинськоі області, республіки Таджикистан, зареєстрований в АДРЕСА_1, характеризується посередньо, має посвідчення водія, виданого 02.02.2016 року, автомобіль д/з НОМЕР_2 згідно свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_3, автомобіль застрахований з 01.09.2015 року на строк до 31.08.2016 року включно. На обліку у лікарів нарколога та психіатра обвинувачений не перебуває. Зареєстрована нерухомість за обвинуваченим не значиться.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 встановленою та доведеною, а його дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.32 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005р. за №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50-52 КК України, судом не встановлено, обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання.

Обставинами, які пом'якшують покарання, визначених ст. 66 КК України, суд вважає визнання вини та щире каяття..

Вирішуючи питання про вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд керується ст. 65 КК України і враховує ступінь тяжкості скоєного ним діяння, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, характеризується посередньо, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав.

З урахуванням обставин скоєння кримінального правопорушення, його наслідків, позицію прокурора, який просив застосувати до обвинуваченого обмеження волі із випробуванням, із позбавленням водійських прав, позицію потерпілої особи, який не має до обвинуваченого жодних претензій, просив суворо не карати та не позбавляти водійських прав, позицію обвинуваченого, який просив суворо не карати, враховуючи письмові матеріали справи, враховуючи тяжкістькримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, а саме визнання вини, наслідки у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості, характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, які були допущенні через грубе порушення встановлених правил дорожнього руху, ставлення особи до порушення та поведінку після вчинення злочину, а саме визнання вини, каяття, враховує наведені обставини кримінального провадження та приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання в межах санкцій інкримінованої статті у виді обмеження волі.

Також суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливі без відбування покарання, та вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.75 КК України і покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005р. за №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд вважає, що з урахуванням обставин справи, слід застосувати додаткове покарання, передбачене санкцією ч.1 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки дорожньо-транспортна пригода були скоєна, через грубе порушення правил дорожнього руху, та на думку суду, обвинуваченого слід позбавити таких прав.

Відповідно до ч. 2ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Судові витрати по справі складаються з вартості проведення авто технічної експертизи по дослідженню обставин ДТП № 137 АТ у сумі 880,40 грн., що підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів та документів, які були надані суду, вирішити в порядку, визначеному ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368-371,373,374 КПК України, суд-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 3 (трьох) років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового строку терміном в 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

У відповідності зі ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_1 - не обирати.

Речові докази:

автомобілі ВМW М5 д.з. НОМЕР_3 , ВАЗ 2102 д.з. НОМЕР_2 - вважати повернутими володільцям.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ІНН НОМЕР_1) на користь держави (р/р 31118115700002, код ЄДРПОУ 37959779, МФО 852010, отримувач УК у м. Херсоні, 24060300, банк ГУДКСУ у Херсонській області) витрати за проведену експертизу в сумі 880,40 (вісімсот вісімдесят гривень 40 копійок).

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його оголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя Генічеського районного суду О. П. Крапівіна