Ухвала суду № 63699486, 14.12.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 599/968/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Чорна В.Г. Провадження № 22-ц/789/1431/16 Доповідач - Щавурська Н.Б.Категорія - 45

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Щавурської Н.Б.

суддів - Фащевська Н. Є., Ходоровський М. В.,

при секретарі - Панькевич Т.І.

з участю сторін - представника позивача ОСОБА_1 -

ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

Б.Є. - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 сільської ради, Відділу Держгеокадастру у Зборівському районі, третя особа приватне підприємство Фірма Матек про визнання відмови суміжного землекористувача у підписанні акта погодження меж земельних ділянок неправомірною, визнання права на приватизацію без підпису суміжного землекористувача, зобовязання погодити кадастрові плани, здійснити державну реєстрацію земельних ділянок, видати витяги з Державного земельного кадастру та свідоцтва про право власності на землю,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2016 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, вважаючи його незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи та ухвалити нове, яким вказаний позов задовольнити.

В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що встановивши факт наявності у неї права на здійснення приватизації земельної ділянки, що перебуває в її фактичному користуванні, без підпису суміжного землекористувача ОСОБА_3, суд безпідставно відмовив їй у задоволенні позовних вимог. Вважає, що висновки суду суперечать вимогам ч.1 ст.106, п.п.а, б ч.3 ст.152 ЗК України що стосується захисту прав на земельну ділянку шляхом визнання права та запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Також, необгрунтованою вважає відмову суду в задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_5 сільської ради та Відділу держгеокадастру Зборівського району, якими її позов визнавався.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1В ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 апеляційної скарги не визнала, вважаючи рішення суду законним й обгрунтованим, таким, що скасуванню не підлягає. В подальшому в судове засідання не зявилася, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає продовженню апеляційного розгляду справи у її відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку не підписання акту погодження меж суміжним землекористувачем спір про право відсутній.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Судом встановлено, що 27.04.2016 року рішенням сесії ОСОБА_5 сільської ради Зборівського району Тернопільської області № 69 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з подальшою передачею у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,7321 га в с.Мшанець Зборівського району (а.с.11).

ОСОБА_1 і суміжний землекористувач ОСОБА_3 звернулися до ПП Фірми Матек із замовленням на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і за спільним замовленням сторін вказаним підприємством здійснено комплекс робіт зі встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

ПП Фірмою Матек було проведено підготовчі роботи - зібрані та проаналізовані наявна документація із землеустрою, матеріали інвентаризації земель, планово-картографічні матеріали, правові підстави надання земельної ділянки у власність (користування), переліку обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути, списків координат пунктів державної геодезичної мережі. Відомості про наявність спірних питань, щодо меж суміжних земельних ділянок під час проведення підготовчих робіт не були виявлені. Також, були виконані топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи з землеустрою, камеральні роботи. Обміри меж земельних ділянок на місцевості, в тому числі спільної межі, були проведені спеціалістами фірми у присутності замовників - ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а також голови ОСОБА_5 сільської ради ОСОБА_6 (а.с.12-16, 44-47)

Польові кадастрові зйомки (обміри) на місцевості спільної межі суміжних земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 здійснювались за фактичним використанням суміжних земельних ділянок. Жодних спорів щодо встановлення меж фактичного використання суміжних земельних ділянок та встановлення поворотних точок на місцевості у користувачів (власників) суміжних земельних ділянок (ОСОБА_1 та ОСОБА_3Є.) під час польової кадастрової зйомки не виникало.

Разом з тим, суміжний землевласник відповідач ОСОБА_3 від підпису в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі на місцевості від 04.05.2016 року відмовився. Свою відмову пояснював тим, що йому не вказали де проходить межа його земельної ділянки.

Рішення про погодження меж без підпису суміжного землекористувача на сесії ОСОБА_5 сільської ради Зборівського району не приймалося.

У відповідності до ч.1 ст.81 ЗК України громадяни набувають право власності на ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності.

Статтею 116 ЗК України визначено підстави набуття права на землю, а саме те, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч.1ст.118 цього Кодексу.

Зокрема, вказаною статтею встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають заяву до відповідної районної або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 4 травня 1999 року за № 43 (з відповідними змінами), технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку не містить вимог погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі і землекористувачами.

Пунктом 2.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 року № 376 передбачено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Пунктом 2.8 Інструкції передбачено, що після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками складається акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який містить підписи суміжних землевласників (землекористувачів) у разі, якщо вони не заявляють претензій до існуючих меж.

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно зі ст.55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Згідно 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Враховуючи наведене, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами є лише складовою кадастрової зйомки. Погодження полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки, повинен виходити не з самого факту відмови від підписання акту, а з мотивів відмови, наприклад, провести додаткову перевірку, чи має місце «накладання» ділянок.

Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на уникнення технічних помилок, а підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок на праві приватної власності.

Отже, непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації.

Крім того, чинне законодавство України не передбачає обов'язку землекористувача надавати згоду на погодження меж суміжних земельних ділянок.

Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, враховуючи те, що законом не передбачено обовязку землекористувача надавати згоду на погодження меж суміжних земельних ділянок, й встановивши, що позивачем ОСОБА_1 не виконано передбачених земельним законодавством (ст.118 ЗК) дій для прийняття сільською радою рішення про передачу земельної ділянки у власність (не надано відповідний проект на затвердження), суд першої інстанції, на думку колегії суддів прийшов до вірного висновку про те, що діями відповідачів права позивача на приватизацію земельної ділянки не порушено. Сам по собі факт припинення ПП Фірма Матек дій по виготовленню проекту землеустрою у звязку з непогодженням ОСОБА_3 меж земельних ділянок (а.с.16) не може вважатися підставою для зобовязання відповідача здійснити таке погодження чи інших відповідачів вчинити дії, в той час як з боку позивача не виконано передбачених ст.118 ЗК дій для прийняття кінцевого рішення.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права (ст.116, 152 ЗК) колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з врахуванням відсутності обовязку в ОСОБА_3 підписувати акт погодження меж та відсутністю відомостей, що проект відведення земельної ділянки позивачем виготовлено, погоджено з відповідними органами та передано на розгляд відповідному органу місцевого самоврядування, однак останнім у встановлений законом строк вказаний проект не розглянуто та не прийнято будь-яке рішення, обраний ОСОБА_1 спосіб захисту не є належним в розумінні вимог закону.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про необгрунтованість рішення суду з посиланням на визнання відповідачами ОСОБА_5 сільською радою та відділом Держгеокадастру в Зборівському районі позовних вимог, оскільки по-перше, визнання позовних вимог відповідачем не є безумовною підставою для задоволення позову (якщо таке визнання суперечить вимогам закону, то суд не приймає його до уваги), а по-друге, матеріали справи не містять даних, згідно яких позов, зокрема, ОСОБА_5 сільською радою визнавався.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачає.

У відповідності до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.305 ч.2, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ч.ч.1, 2; 319 ч.1, 324 ч.1 п.1, 325 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.Б. Щавурська

Судді : Н.Є.Фащевська

ОСОБА_7