Рішення № 63698698, 23.12.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/3123/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1716/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 54

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Лузан Л. В.,

суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 вересня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Міського голови м. Суми ОСОБА_4, Сумської міської ради, Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Сумської міської ради

про визнання незаконним та скасування розпорядження Міського голови м. Суми про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про визнання незаконним та скасування розпорядження Міського голови м. Суми про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

22 червня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Міського голови м. Суми № 182-к від 29.04.2016 р. про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та № 214-к від 23.05.2016 р. про його звільнення, поновити його на посаді директора Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Сумської міської ради, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 вересня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано незаконним розпорядження Міського голови м. Суми ОСОБА_4 від 29.04.2016 р. № 182-к "Про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності".

Визнано незаконним розпорядження Міського голови м. Суми ОСОБА_4 від 23.05.2016 р. № 214-к "Про звільнення ОСОБА_3М.".

Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді директора Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Сумської міської ради на період з 24 травня 2016 року по 15 червня 2016 року.

Стягнуто з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Сумської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.05.2016 р. по 15.06.2016 р. в сумі 7792,12 грн.

В задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Стягнуто з Сумської міської ради на користь ОСОБА_3 понесені ним витрати по сплаті судового збору у сумі 551,20 грн.

Стягнуто з Сумської міської ради на користь держави судовий збір у сумі 551,20 грн.

Стягнуто з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Сумської міської ради на користь держави судовий збір у сумі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі ставиться питання про часткове скасування рішення суду і постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

Розпорядженням Міського голови м. Суми від 03 листопада 2014 року № 365-к ОСОБА_3 призначений на посаду директора Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Сумської міської ради ( далі - КП ЕЗО "Міськсвітло" СМР або Підприємство) з 03 листопада 2014 року з укладенням контракту (а.с.9).

Між Сумською міською радою та ОСОБА_3 був укладений контракт строком на один рік. Через рік, а саме, 02 листопада 2015 року дія контракту була продовжена ще на один рік до 02 листопада 2016 року (а.с.43-50).

Відповідно до п.п.3.1, 3.6. Статуту КП ЕЗО "Міськсвітло" СМР підприємство підпорядковане, підзвітне та підконтрольне Сумській міській раді. Безпосереднє керівництво Підприємством здійснює директор Підприємства, який призначається та звільняється Міським головою, з урахуванням пропозиції профільної депутатської комісії Сумської міської ради. З директором Підприємства укладається Контракт (а.с.136-140).

Розпорядженням Міського голови м. Суми № 182-к від 29 квітня 2016 року за неналежне виконання обовязків, передбачених контрактом, а саме, неефективне ведення фінансово-економічної діяльності підприємства ОСОБА_3 була оголошена догана (а.с.51).

Розпорядженням Міського голови м. Суми від 23 травня 2016 року № 214-к ОСОБА_3 було звільнено з посади директора КП ЕЗО "Міськсвітло" СМР з 23 травня 2016 року за одноразове грубе порушення трудових обовязків, п. 1 ст. 41 КЗпП України (а.с.64, 65).

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 17 травня 2016 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Сумської області від 15 червня 2016 року, ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності.

З постанови суду від 17 травня 2016 року вбачається, що достовірно знаючи про наявний в нього реальний конфлікт інтересів, ОСОБА_3 не повідомив у письмовій формі безпосереднього керівника про реальний конфлікт інтересів; крім того, достовірно знаючи про наявний в нього реальний конфлікт інтересів, ОСОБА_3 вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, чим порушив вимоги п.2 і п.3 ч.1 ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції", тобто скоїв адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

Названою постановою суду від 17 травня 2016 року на ОСОБА_3 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 3400 грн. з позбавленням права займати посади, повязані з виконавчо-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 6 місяців.

Дана постанова суду від 17 травня 2016 року набрала чинності після розгляду справи в суді апеляційної інстанції, тобто 15 червня 2016 року (а.с.101, 102-103).

Рішення суду в частині визнання незаконними розпоряджень Міського голови м. Суми від 29.04.2016 р. №182-к та від 23.05.2016 р. № 214-к, а також в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді директора КП електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Сумської міської ради з 24 травня 2016 року в апеляційному порядку сторонами не оскаржується.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на незаконність постановленого у справі рішення лише в частині встановленого судом обмеження щодо поновлення його на роботі на певний строк, а саме, на період з 24 травня 2016 року по 15 червня 2016 року. Крім того, вважає незаконним рішення суду про відмову у стягненні 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, як це передбачено ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи відповідач не довів наявності в діях позивача одноразового грубого порушення трудових обов'язків, яке може бути підставою для звільнення його з роботи за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України.

В той же час суд прийшов до висновку про те, що позивача необхідно поновити на період з 24.05.2016 р. по 15.06.2016 р., при цьому суд виходив з того, що 15.06.2016 р. набрала чинності постанова суду, якою позивач був позбавлений права займати посади, повязані з виконавчо-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 6 місяців.

Проте, колегія суддів вважає, що при вирішенні названого питання суд першої інстанції помилився у застосуванні норми матеріального права, а доводи апеляційної скарги з цього приводу заслуговують на увагу. При цьому виходить з наступного.

По-перше. Статтею 3 ЦПК України передбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.ст. 1, 4 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

По-друге. Кодексом законів про працю України передбачені правові підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника, а також правові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Названий Кодекс не передбачає правових підстав для розірвання (припинення) трудового договору за рішенням суду.

Статтею 235 КЗпП України передбачається, зокрема, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Таким чином, вбачається, що вирішення судом першої інстанції питання про кінцевий строк трудових відносин сторін виходить за межі заявленого у справі позову про поновлення на роботі. Крім того, висновки суду не узгоджуються з вимогами діючого законодавства про те, що завданням цивільного судочинства є, зокрема, вирішення цивільних справ з метою захисту порушених прав фізичних осіб та що суд захищає права у спосіб, визначений законами України.

В той же час ст. 235 КЗпП України передбачається, зокрема, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений судом на попередній роботі.

З вищенаведеного можна зробити висновок про те, що після поновлення позивача на раніше займаній посаді всі питання, повязані з подальшими трудовими відносинами сторін, а також припиненням їх трудових відносин мають вирішуватись відповідно до Кодексу законів про працю України.

Вищеназваного суд першої інстанції не врахував. Ухвалюючи рішення про поновлення позивача на посаді і при цьому обмежуючи трудові відносини сторін певною датою, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що при вирішенні питання про звільнення працівника визначається не тільки дата припинення трудових відносин, але й правова підстава звільнення, яка має визначатись або за ініціативою працівника, або за ініціативою власника або уповноваженого ним органу.

При цьому заслуговують на увагу доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача, а також у поясненнях представника позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції про те, що з часу набрання чинності постанови суду від 17 травня 2016 року, якою позивач був на 6 місяців позбавлений права займати посади, повязані з виконавчо-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, питання про подальші трудові відносини сторін могли бути вирішені не тільки шляхом звільнення позивача за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, але й іншими шляхами. Зокрема, позивач, за його згодою, міг бути тимчасово переведений на іншу роботу при її наявності або звільнений за власним бажанням і т.і.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення в частині вирішення позову про поновлення позивача на роботі підлягає зміні, з виключенням кінцевого строку трудових відносин сторін, а саме, 4-й абзац резолютивної частини рішення суду має бути викладений у наступній редакції : "поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді директора Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Сумської міської ради з 24 травня 2016 року" .

Поновлюючи позивача на раніше займаній посаді, суд першої інстанції стягнув на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.05.2016 р. по 15.06.2016 р. Колегія суддів вважає передчасним і неможливим вирішувати у даній справі питання про наявність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку після 15.06.2016 р. При цьому виходить з наступного.

По-перше. Після 15.06.2016 р. відсутні підстави для нарахування позивачу заробітної плати (або стягнення середнього заробітку) за посадою директора Підприємства, оскільки за постановою суду він на протязі шести місяців не мав права займати названу посаду.

По-друге. Позивач обіймав посаду директора Підприємства на підставі контракту, строк якого закінчувався у листопаді 2016 року.

Таким чином, питання про право позивача на отримання заробітної плати (або за певних обставин- середнього заробітку) може бути вирішене тільки після вирішення питання про характер трудових відносин сторін після 15.06.2016 р., зокрема, чи будуть вони продовжуватися після 15.06.2016 р., чи будуть з певної дати припинені. Назване питання (щодо заробітної плати позивача) може бути вирішене сторонами у добровільному порядку, а у випадку спору судом у іншій цивільній справі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення на користь позивача 10 000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Позивач не надав доказів, що у зв'язку з неправомірними діями відповідача він зазнав моральних страждань, втратив нормальні життєві зв'язки і це вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а відтак підстав для скасування рішення суду та задоволення позову про стягнення моральної шкоди не вбачається.

При цьому колегія суддів вважає, що констатація порушеного права позивача та його захист шляхом визнання незаконним розпоряджень Міського голови м. Суми від 29.04.2016 р. № 182-к та від 23.05.2016 р. № 214-к, а також поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є достатньо справедливою сатисфакцією за будь-яку моральну шкоду, якої він зазнав.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Сумської міської ради підлягає стягненню в дохід держави 606 грн. 32 коп. судового збору, від сплати якого позивач був звільнений на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" в частині оскарження рішення суду, яким був визначений кінцевий строк його трудового договору з відповідачем.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, пп. 3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 вересня 2016 року в частині вирішення позову про поновлення ОСОБА_3 на роботі змінити, виклавши 4-й абзац резолютивної частини рішення суду в наступній редакції:

"Поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді директора Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Сумської міської ради з 24 травня 2016 року" .

В іншій, оскаржуваній частині, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 вересня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Сумської міської ради 606 грн. 32 коп. судового збору в дохід держави.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -