Ухвала суду № 63698148, 01.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6287/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Колеснікова Г.Я.,

ОСОБА_2,

при секретарі - Сідлецькій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третіх осіб державного нотаріуса Третьої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, переведення прав заставодержателя нерухомого майна, визнання договорів застави нерухомого майна виконаними, визнання права власності на нерухоме майно, визнання боргу повернутим, стягнення грошових коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 4 грудня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_3, звернувшись 27 червня 2013 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що між ним ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нотаріально посвідчено 13 липня 2010 року договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого по вул. Приморській, 82 «а» в смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області. Позивач зазначив, що правочин купівлі-продажу був удаваним, в дійсності сторони мали на увазі заставу нерухомого майна для забезпечення зобовязань за укладеним 13 липня 2010 року між ним ОСОБА_3 та ОСОБА_5 договором позики 47000 Євро під 5% винагороди на один рік. У червні 2012 року звернувся до ОСОБА_5 з вимогою повернути заставу та переоформити будинок на нього, проте отримав відмову. Посилаючись на удаваність правочину, позивач ОСОБА_3 просив визнати нотаріально посвідчений 13 липня 2010 року договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого по вул. Приморській, 82 в смт. Затока, недійсним з підстав удаваності (т.1 а.с.2-4). В ході розгляду справи 23 вересня 2014 року позивач ОСОБА_3 доповнив позовні вимоги та, звернувши такі до ОСОБА_4, ОСОБА_5, просив визнати удаваним укладений між ним ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого по вул. Приморській, 82 «а» в смт.Затока, посвідчений державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 13 липня 2010 року за реєстровим номером 2-785, та визнати цей договір купівлі-продажу договором застави; визнати удаваним укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 202 кв.м кадастровий номер 5110300000:02:027:0064, розташованої по вул. Приморській, 82 «а» в смт.Затока, посвідчений державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 13 липня 2010 року за реєстровим номером 2-788, та визнати цей договір купівлі-продажу договором застави; перевести права заставодержателя за договором застави житлового будинку та земельної ділянки на ОСОБА_5; визнати договір від 13 липня 2010 року застави житлового будинку виконаним; визнати договір від 13 липня 2010 року застави земельної ділянки виконаним; поновити право власності його ОСОБА_3 на житловий будинок та на земельну ділянку; вважати виданий 13 липня 2010 року ОСОБА_5 борг в розмірі 49350,00 Євро з урахуванням 5% винагороди виконаним в повному обсязі, стягнути з ОСОБА_5 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 166945,00 грн., еквівалентні 9650,00 Євро; стягнути судові витрати (т.2 а.с.213-220).

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала (т.3 а.с.1-6).

Відповідач ОСОБА_5 пояснень, заперечень суду першої інстанції не надав.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 4 грудня 2014 року позов задоволено частково, визнано удаваними договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки та визнано ці договори договорами застави житлового будинку та земельної ділянки, передано права заставодержателя житлового будинку та земельної ділянки на ОСОБА_5; поновлено ОСОБА_3 в праві власності шляхом визнання за ним права власності на житловий будинок та на земельну ділянку; стягнуто з ОСОБА_5 безпідставно набуті кошти в сумі 166945,00 грн., що еквівалентно 9650,00 Євро; розподілено судові витрати; в частині вимог про виконання боргу відмовлено (т.3 а.с.52-60).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 5 лютого 2016 року виправлено описку та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 безпідставно набуті кошти в сумі 166945,00 грн., що еквівалентно 9650,00 Євро (т.4 а.с.20-21).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 7 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання удаваними договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, визнання договорів договорами застави, переведення прав заставодержателя, поновлення права власності ОСОБА_3 на майно шляхом визнання права власності на житловий будинок та на земельну ділянку, стягнення судових витрат, ухвалено в цій частині вимог нове рішення про відмову в задоволенні вимог; в іншій частині вимог рішення суду першої інстанції залишено без змін, стягнуто з позивача ОСОБА_3 на користь відповідача ОСОБА_4 судові витрати, понесені в суді апеляційної інстанції (т.3 а.с.144-154, 202-206).

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 4 грудня 2014 року в частині стягнення з нього ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 безпідставно набутих грошових коштів та судових витрат скасувати (т.4 а.с.23-24).

Неправильність рішення суду в оскаржуваній частині мотивовано невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржена, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з огляду на наступне.

13 липня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого по вул. Приморській, 82 «а» в смт. Затока м.Білгород-Дністровський. Договір посвідчено державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 13 липня 2010 року, зареєстровано в реєстрі за №2-785. Реєстрація права власності ОСОБА_4 на нерухоме майно на підставі договору проведена державним реєстратором 24 липня 2013 року (т.1 а.с.6-7, 75-76, 94).

13 липня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 5110300000:02:027:0064, розташованої по вул. Приморській, 82 «а» в смт. Затока м. Білгород-Дністровський. Договір посвідчено державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 13 липня 2010 року, зареєстровано в реєстрі за №2-788. Реєстрація права власності ОСОБА_4 на нерухоме майно на підставі договору проведена державним реєстратором 24 липня 2013 року (т.1 а.с.77-78, 86-93).

13 липня 2010 року ОСОБА_5 написав розписку, за змістом якої він дав в борг ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 47000,00 Євро на 12 місяців під 5% річних, в забезпечення повернення боргу взяв в заставу будинок, розташований по вул. Приморській, 82 «а» в смт. Затока, який зобовязався повернути після виплати суми позики. Вказана розписка містить відомості про передачу ОСОБА_3 ОСОБА_5 у період з 13 липня 2010 року по 16 червня 2013 року грошових коштів на загальну суму 59000,00 Євро (т.1 а.с.8).

Згідно вимог ОСОБА_3 в позику взято 47000,00 Євро, підлягало поверненню з урахуванням 5% річних 49350,00 Євро, фактично повернуто 59000,00 Євро, що є більшим обумовленої суми боргу на 9650,00 Євро, рівних по курсу НБУ станом на день звернення до суду 166945,00 грн., які ОСОБА_3 просить стягнути з ОСОБА_5 в порядку частини 1 статті 1212 ЦК України як безпідставно набуті грошові кошти (т.2 а.с.213-220).

Ухвалюючи рішення в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів в сумі 166945,00 грн., еквівалентних 9650,00 Євро, суд першої інстанції вважав встановленим, що ОСОБА_5 передав 13 липня 2010 року ОСОБА_3 в борг (позику) 47000,00 Євро на 12 місяців під 5% річних, що підлягали поверненню борг (сума позики) та проценти за користування коштами в загальній сумі 49350,00 Євро, згідно відміток в розписці ОСОБА_3 повернув ОСОБА_5 грошову кошти в загальній сумі 59000,00 Євро, що перевищує суму позики і процентів, які підлягали поверненню, на 9650,00 Євро. Суд дійшов висновку, що кошти в сумі 9650,00 Євро є набутими ОСОБА_5 без достатньої правової підстави, відтак, такі в гривневому еквіваленті, рівному 166945,00 грн., в силу положень частини 1 статті 1212 ЦК України підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 як безпідставно набуті.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

ОСОБА_5 не заперечує надання ОСОБА_3 коштів в сумі 47000,00 Євро під 5% річних на 12 місяців та повернення ОСОБА_3 коштів в загальній сумі 59000,00 Євро.

ОСОБА_5 зазначає, що переплати при поверненні боргу та сплаті процентів за користування коштами ОСОБА_3 не здійснено, однак не наводить розрахунку на підтвердження своїх доводів, який би спростовував висновки суду.

ОСОБА_5 не зявлявся ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, який переглядав справу в апеляційному порядку за скаргою ОСОБА_4, не зявився до суду апеляційної інстанції при перегляді поданої ним апеляційної скарги, при тому будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, що вбачається зі змісту його заяв, довідкового листа про ознайомлення з матеріалами справи, судової розписки тощо (т.4 а.с.48, 57-59, 71, 72, 73, 82).

Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази мають бути належними та допустимими. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_5 не довів належними та допустимими доказами свої заперечення проти вимог ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

Правові підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 4 грудня 2014 року (описку виправлено ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 5 лютого2016 року) в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Г.Я.Колесніков

ОСОБА_2