Ухвала суду № 63697801, 13.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4617/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Сидоренко І.П., Цюри Т.В.

при секретарі Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення частки у спільному майні подружжя та визнання права власності,-

встановила:

ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до відповідача, який було уточнено, про визнання права власності на 1/2 частину незакінченого будівництвом житлового будинку з відповідною частиною господарчих будівель та споруд та 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарчих будівель та споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0.11 га, які розміщенні за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, вул. Виноградна, 16, 1/2 частину автомобільного гаражу № 20, який розміщений за адресою: м. Трускавець, вул. Мазепи, територія гаражного товариства «Бескид», Львівської області, судові витрати та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 гривень (а. с. 4-7, 111-113).

В обґрунтування свого позову посилався на те, що з 20.09.1976 року по 15.08.2011 рік знаходилась у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За час вказаного шлюбу ними на підставі договору купівлі-продажу був придбаний незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю 58 % та земельна ділянка площею 0.11 га за адресою: с. Нова Долина, вул. Виноградна, 16, Овідіопольського району, Одеської області, а також автомобільний гараж №2 0, який розміщений в м. Трускавець, вул. Мазепи на території гаражного товариства «Бескид». Оскільки відповідач вважає, що вказане майно належить тільки йому, то ОСОБА_3 змушена звернутись до суду із вказаним позовом.

Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визначено, що частка ОСОБА_3 у спільному сумісному майні подружжя незакінченому будівництвом житловому будинку з господарчими будівлями та спорудами, земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарчих будівель та споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0.11 га, які розміщенні за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, вул. Виноградна,16, автомобільного гаражу № 20, який розміщений за адресою: м. Трускавець, вул. Мазепи, територія гаражного товариства «Бескид», Львівської області складає 1/2 частину вказаного будинку з відповідною частиною господарчих будівель та споруд, вказаної присадибної земельної ділянки та вказаного автомобільного гаражу. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину незакінченого будівництвом житлового будинку з відповідною частиною господарчих будівель та споруд, 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарчих будівель та споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0.11 га, які розміщенні за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, вул. Виноградна, 16, 1/2 частину автомобільного гаражу № 20, який розміщений за адресою: м. Трускавець, вул. Мазепи, територія гаражного товариства «Бескид», Львівської області. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 4395,16 гривень (а. с. 130-132).

Ухвалою суду від 19.04.2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення відмовлено (а. с. 145).

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (а. с. 147-152).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив із доведеності позову.

Такий висновок суду відповідає матеріалам справи та зібраним доказам.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.09.1976 року, який рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 15.08.2011 року був розірваний (а. 15).

Від даного шлюбу у сторін є двоє повнолітніх синів: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 06 серпня 2010 року у справі № 2-225/10 за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Трускавецької міської ради про визнання права власності на самочинно збудований гараж № 20, позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на самочинно збудований гараж № 20. Який знаходиться на наданій Гаражному товариству «Бескид» в постійне користування земельній ділянці на вул. І.Мазепи в м. Трускавці Львівської області (а. с. 16).

На підставі рішення суду від 06.08.2010 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на гараж № 20, який знаходиться за адресою: Львівська область, м. Трускавець, гаражне товариство «Бескид», що вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.11.2010 року, номер запису про право власності 32029476 (а. с. 17).

Відповідно до договорів дарування від 07.10.2002 року, ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_6 прийняв у дар земельну ділянку, розміром 0,110 га та незакінчений будівництвом житловий будинок, готовністю 58%, які розташовані за адресою: вул. Виноградна, 16, с. Нова Долина, Овідіопольський район Одеська область (а. с. 38-39, 40-41).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_7 про визнання договорів дарування удаваними правочинами, визнано договори дарування незакінченого будівництвом житлового будинку та земельної ділянки, площею 0,110 га, які розташовані за адресою: вул. Виноградна, 16, с. Нова Долина, Овідіопольський район Одеська область, удаваними правочинами та визнано дійсними договори купівлі-продажу даних обєктів (а. с. 10-12).

Таким чином, спірне майно було придбано сторонами за час їх спільного шлюбу, у звязку з чим є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма ст. 368 ЦК України.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).

За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина 2 статті 372 ЦК України).

Довід апеляційної скарги про те, що суд помилково визначив частки подружжя в незакінченому будівництвом спірному житловому будинку, є неспроможним.

Обєкт будівництва (обєкт незавершеного будівництва) це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких субєктивних майнових, а також зобовязальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення субєктивних цивільних прав стосовно обєкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, обєкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обовязки, тому такий обєкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За позовом дружини, членів сімї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ обєкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

У разі неможливості поділу обєкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що обєкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний обєктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

При цьому суд може визнати право на частину обєкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

Аналогічний правовий висновок міститься у Постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, урахувавши, що спірне майно було збудовано за час шлюбу, за спільні кошти подружжя є обєктом спільної сумісної власності подружжя.

Що стосується доводів апеляційної скарги про необхідність застосування строків позовної давності, який закінчився 15.08.2014 року, слід зазначити наступне.

Згідно зіст. 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно дост.ст.257,258 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. ч. 1, 5ст. 261 ЦК України).

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (ч. 4ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5ст. 267 ЦК України)

20.10.2011 року ОСОБА_3 звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання часток у спільному майні подружжя, придбаного за час шлюбу. Під час ознайомлення з матеріалами цивільної справи ОСОБА_3 стало відомо, що спірний будинок та земельна ділянка були придбані ОСОБА_2 на підставі договору дарування, а не договору купівлі-продажу як їй було відомо. 20.02.2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування удаваними. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 липня 2012 року визнано договори дарування незакінченого будівництвом житлового будинку та земельної ділянки, площею 0,110 га, які розташовані за адресою: вул. Виноградна, 16, с. Нова Долина, Овідіопольський район Одеська область, удаваними правочинами та визнано дійсними договори купівлі-продажу даних обєктів, тобто 18 липня 2012 року був визначений правовий статус спірних обєктів нерухомості, який передбачає право на поділ спільного майна подружжя, а відтак колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в межах строку, передбаченого законом.

Інших доводів, які б спростовували правильні висновки суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2016 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Цюра Т.В.

ОСОБА_8