Ухвала суду № 63697719, 16.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7169/16

Головуючий у першій інстанції Смирнов

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Сидоренко І.П., Погорєлової С.О.,

при секретарі: Колмакові В.І.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу Головного державного виконавця Іллічівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 02 вересня 2016 року про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця,-

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 02 вересня 2016 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця задоволено частково.

Зобовязано головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_2 зупинити виконавче провадження ВП № 46758729 з виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 08 травня 2014 року по справі №501/1051/2014-ц; 2/501/10/2014 2014 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В інший частині скарги відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Головний державний виконавець Іллічівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області подав до суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 02 вересня 2016 року та постановити нову, якою відмовити в повному обсязі в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Так судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено що рішенням Іллічівського міського суду Одеської області по справі №501/1051/2014-ц; 2/501/10/2014 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 890398,13 грн., а також судовий збір у розмірі 3441,00 грн.(а.с. 5).

Згідно п.1.1. Договору про надання споживчого кредиту №1217804000 від 18.09.2007 року ПАТ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 100 000 (сто тисяч) доларів США 00 центів.

Відповідно до розділу 2 договору про надання споживчого кредиту №11217804000 від 18.09.2007 р., укладеного між ОСОБА_1, як Позичальником, та відповідачем ПАТ «УкрСиббанк», у забезпечення виконання зобовязань Позичальника банк прийняв у заставу двохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно Інформаційної довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №64275147 від 25.07.2016 р. квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1

Згідно технічного паспорту квартири від 27.08.3015 року площа зазначеної квартири складає 49,6 кв. м.(а.с. 12-13).

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не може бути примусово стягнуто (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника /майнового поручителя або є обєктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

Отже дія вказаного Закону поширюється на правовідносини що є предметом розгляду лише за наявністю певних умов серед яких, зокрема, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Згідно п.п.3 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» - стягнення на нерухоме майно (будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку) звертається за відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна з додержанням правил ст. 62 Закону № 606-XIV.

Частково задовольняючи вимоги скарги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що при введенні спеціальною нормою закону мораторію на примусову реалізацію певного майна виконавче провадження підлягає зупиненню.

Як випливає з п. 15 розяснень постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07.02.2014р. при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржене до суду.

Відповідно розяснень викладених в Листі № 24-152/0/4-13 від 28.01.2013р. ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ - суд не може зупинити виконавче провадження, так як це виключне повноваження державного виконавця. Навіть у разі оскарження дій державного виконавця, який не зупинив виконавче провадження, суд вправі визнати його дії незаконними та зобовязати зупинити виконавче провадження, а не сам зупиняє таке провадження (частина друга статті 387 ЦПК).

Суд може покласти на субєктів оскарження виконання лише тих обовязків, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та розясненням Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не проживає у вказаній квартирі не підтверджені належними та допустимими доказами , а іншого нерухомого майна у власності останньої не знаходиться.

Відповідно до вимог ст. 307, ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційній суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Апеляційній суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу суду без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі наведеного, колегія судів, вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив надані сторонами докази, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, отже, ухвала суду першої інстанції є справедливою, законною та обґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного державного виконавця Іллічівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області - відхилити

Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 02 вересня 2016 року про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: І.П. Сидоренко

ОСОБА_3