Ухвала суду № 63695383, 26.12.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №471/716/16-ц 26.12.2016 26122016 26.12.2016

Провадження № 22ц/784/2712/16 Суддя першої інстанції Скарницька І.Б.

Справа№471/716/16-ц

Суддя-доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

26 грудня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Данилової О.О., Козаченка В.І.,

із секретарем Шагай О.А.,

за участю позивачки ОСОБА_2,

представника позивачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 9 листопада 2016 року за позовом ОСОБА_2 до відділу Держгеокадастру в Братському районі Миколаївської області, Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області про визнання права на земельну частку в порядку спадкування та виділення її в натурі,-

В С Т А Н О В И Л А:

22 липня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Братської районної адміністрації Миколаївської області, Сергіївської сільської ради про визнання права на земельну частку в порядку спадкування та виділення її в натурі.

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2016 року змінено відповідача - Братську райдержадміністрацію - на належного відділ Держгеокадастру в Братському районі Миколаївській області.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, її батько ОСОБА_4 мешкав до 1996 року в с. Сергіївка, працював у КСП «ім. Крупської» Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області та був членом цього підприємства.

В подальшому батько переїхав до неї в м. Первомайськ на постійне місце проживання, а 20 квітня 2005 року останній помер.

У 1995 року відбувалося розпаювання земель КСП «ім. Крупської» та було видано державний акт на право колективної власності на землю серії МК № 010 від 16 листопада 1995 року. Незважаючи на те, що батько на той час мав право на земельну частку, однак при розпаюванні земель ОСОБА_4 не було внесено до списку пайовиків та не видано сертифікат на земельну частку і не виділено її в натурі.

Посилаючись на те, що після смерті батька вона фактично прийняла спадщину, а про своє право на пай дізналася лише в 2016 році ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай) КСП «ім. Крупської» Братського району Миколаївської області розміром 8, 61 умовних кадастрових гектарів в порядку спадкування після смерті її батька, ОСОБА_4 Зобовязати Держгеокадастр в Братському районі виділити їй в натурі (на місцевості) земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів КСП «ім. Крупської» Братського району Миколаївської області, із земель запасу розміром 8,61 умовних кадастрових гектарів.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 9 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги її позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що спадкодавець, за життя не набув права власності на спірну земельну частку (пай), не був включений до списку осіб, що додавався до державного акта на право колективної власності на землю, тому відсутні підстави для визнання за спадкодавцями права власності на вказану земельну частку (пай).

Такі висновки є обґрунтованими та відповідають матеріалам справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_4 помер 20 квітня 2005 року (а.с. 6).

За даними архівної довідки, наданої архівним сектором Братської районної державної адміністрації, згідно із протоколом № 3 рішення загальних зборів членів КСП «ім. Крупської» від 19 вересня 1985 року ОСОБА_4 прийнятий до членів колгоспу. Рішенням правління КСП «ім. Крупської» від 25 січня 1996 року ОСОБА_4 виключений з членів підприємства за власним бажанням (а.с.9-10).

Даними довідки відділу Держгеокадастру у Братському районі Миколаївської області встановлено, що 16 листопада 1995 року КПС «ім. Крупської» отримало Державний акт на право колективної власності на землю серія МК № 010. В додатку 1 до цього Державного акту прізвище ОСОБА_4 відсутнє (а.с. 8).

Відповідно до ч. 1 п. 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективні власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

За змістом ст. 25 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» та ст. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» право на земельну частку (пай) та право на земельну ділянку, яка виділена в натурі (на місцевості), можуть бути обєктом спадкування.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У розясненнях, що містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», зазначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта на право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта і в разу його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_4 за життя не був включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), що додавався до державного акта на право колективної власності на землю, розглянувши спір в межах заявлених вимог, дійшов обґрунтованого висновку про те, що він не набув право власності на земельну частку (пай), а тому у позивачки не виникло права на спадкування спірного майна земельного паю.

Із матеріалів справи та змісту судового рішення не вбачається, що районним судом при вирішенні спору було допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, що відповідно до ст. 309 є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а фактично зводяться до переоцінки доказів, тлумачення норм матеріального права та незгоди заявника з висновком суду.

За такого, апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Братського районного суду Миколаївської області від 9 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: О.О. Данилова

ОСОБА_5