Рішення № 63695364, 23.12.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/6157/15-ц 23.12.2016 23.12.2016

Провадження №22-ц/784/2753/16

Справа №489/6157/15-ц

Провадження № 22-ц/784/2753/16 Головуючий першої інстанції: Тихонова Н.С.

Категорія: 5 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 грудня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Андрієнко Л.Д.

за участю: позивачки ОСОБА_2, її представників ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідачки ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_5 про виділ частини житлового будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_5про виділ частки житлового будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала, що їй та відповідачам на праві спільної часткової власності належить житловий будинок № 1 по пров. Карла Маркса в м. Миколаєві з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд ( по 1/3 частині кожному).

Вказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 553 кв.м.

Порядок користування будинком та земельною ділянкою не визначено, добровільно дійти згоди щодо користування спільним майном сторони не можуть.

Посилаючись на вищевикладене, позивачка просить суд виділити із спільної часткової власності її частку майна, а саме - домоволодіння з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами та визначити порядок користування земельною ділянкою по пров. Карла Маркса, 1 в м. Миколаєві відповідно до належної їй 1/3 частки.

В судовому засіданніпозивачка та її представники підтримали заявлені вимоги і просили виділити позивачці частку житлового будинку з господарськими спорудами та визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до варіанту № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи, стягнути з відповідачів судові витрати.

Відповідачі ОСОБА_7,ОСОБА_5 та її представник в судовому засіданні просили суд здійснити реальний розподіл домоволодіння та визначити порядок користування земельною ділянкою згідно Варіанту № ІІІ Висновку судової будівельно-технічної експертизи, посилаючись на порядок користування житловим будинком, який склався.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2016 р. позов ОСОБА_2 задоволено.

Постановлено виділити у власність ОСОБА_2 1/3 частку житлового будинку № 1 по пров. Карла Маркса (Святительський) в м. Миколаєві згосподарськими та побутовими будівлями і спорудами відповідно до варіанту № 2 судової будівельно-технічної експертизи № 125-036 від 29 червня 2016 р., графічно відображеному в додатку № 2 до експертизи, а саме:

У житловому будинку літ. А-1:

2-3 житлова, пл. 15,8 кв.м.,

всього площею 15,8 кв.м.

З надвірних узаконених господарських будов:

літ. Г - гараж, пл. 25,8 кв.м.,

1/3 частина літ. «Б» - літня кухня, пл.. 8,6 кв.м.,

1/3 частина № І замощення,

1/3 частина № 3, 4, 5, 7 огорожа,

1/3 частина № 6 вод. колонка.

Зобов`язано ОСОБА_2 для ізоляції частки житлового будинку, що виділяється, за власний рахунок провести роботи по переобладнанню, а саме: закласти дверний отвір з прим 2-3 в прим. 2-4; влаштувати перегородку в приміщенні літньої кухні літ. «Б».

Визначено порядок користування земельною ділянкою площею 553,00 кв.м., що розташована за адресою: м. Миколаїв, пров. Карла Маркса (Святительський), № 1.

Виділено в користування ОСОБА_2окрему ізольовану частину земельної ділянки з існуючим вїздомз боку пров. ОСОБА_8 (Святительського) через металеві ворота.

Виділено в користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 167,46 кв.м., зокрема:

-під будівлями 55,68 кв.м.,

-під двором 111,78 кв.м.

Лінія роздільної межі проходить:

- від лівої бокової межі вздовж фасадної границі довжиною 12,7 м.;

- поворот вверх до зовнішньої стіни житлового будинку довжиною 5,2 м.;

- далі по внутрішній розподільчій межі житлового будинку, орієнтованій на ліву бічну стіну;

- поворот вверх вздовж зовнішньої лівої стіни житлового будинку довжиною 1,8 м.;

- поворот вліво довжиною 1,0 м.;

- поворот вверх довжиною 1,9 м.;

-поворот вправо до зовнішньої стіни споруди літньої кухні літ. «Б» довжиною 4,0 м.;

- далі по внутрішній розподільчій границі літньої кухні літ. «Б»;

- поворот вниз вздовж правої бокової границі довжиною 13,63 кв.м.

Графічно порядок користування земельною ділянкою відображений у додатку № 5 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 125-036 від 29 червня 2016 р.

Зобов`язано ОСОБА_2 для ізоляції земельної ділянки, що виділяється, облаштувати для інших власників (ОСОБА_7, ОСОБА_5І.), за власний рахунок, окремий вїзд з установкою воріт у фасадній частині з боку пров. ОСОБА_8 (Святительський) в правій бічній частині шириною не менш 3,0м.

Стягнуто з відповідачів на користь позивачів: сплачений судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп., вартість експертизи в розмірі 3 600 грн. 00 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 2 500 грн. 00 коп., всього 6343 грн. 60 коп., по 3171 грн.80 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 вказує на неповне зясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду вимогам закону та порушення її прав внаслідок поділу будинку і просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідачки ОСОБА_5, її представника, позивачки ОСОБА_2, її представників, відповідача ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 26 жовтня 2010 р. державним нотаріусом Другої Миколаївської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 перейшло право власності на 1/3 частку кожному житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами № 1 по пров. Карла Маркса (тепер пров. Святительській) в м. Миколаєві.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК Українивласність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Отже, буд. № 1 по пров. Карла Маркса (тепер пров. Святительській) в м. Миколаєві належить сторонам на праві спільної часткової власності.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов ОСОБА_2 в частині виділу в натурі належної їй частки домоволодіння, суд вважав, що для цього є передбачені законом підстави.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки судом не взято до уваги наступне.

Частиною 1 ст. 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Пленум Верховного Суду України у п. 7 Постанови від 4 жовтня 1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» розяснив, що у спорах про поділ житлового будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може зменшити або збільшити розмір частки, яка підлягає виділу за умови сплати грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий обєкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння обєкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію обєктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток обєктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі Інструкція).

Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ обєкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні обєкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному обєкту поштової адреси.

Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції передбачено, що не підлягають поділу обєкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) обєкти нерухомого майна. Питання щодо поділу обєктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами 1, 2 ст. 376 ЦК України.

Ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 цього Кодексу не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не є обєктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) обєкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) обєкти нерухомого майна.

Саме такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 04 грудня 2013 р. у справі № 6-130цс13 та від 30 вересня 2015 р. у справі № 6-286цс15, яка в силу положень ст. 360-7 ЦПК України є обовязком для застосування судами України.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво обєкта нерухомого майна за наявності будь-якої із зазначених умов.

Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, спричиняє визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на обєкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

Слід зазначити, що в розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений обєкт, а й обєкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого обєкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій обєкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі обєкти нерухомого майна, які зведені після одержання акта приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акта приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними (пункт 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 5 вересня 2003 року № 146 (далі Методичні рекомендації).

Поняття реконструкції обєкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм України В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, відповідно до якого реконструкція це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Отже, норма частини першої статті 376 ЦК України застосовується й до випадків самочинної реконструкції обєкта нерухомості, у результаті якої він набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо) (розділ 3.4 Методичних рекомендацій).

При цьому за змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Як розяснено в п. 11 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 р. «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», відповідно до пункту 4 статті 26, статті 27 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» № 3038-VI (далі Закон № 3038-VI) право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог необхідної містобудівельної документації, отриманої забудовником до початку виконання будівельних робіт, зокрема: вихідних даних, технічних умов, будівельного паспорта, розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт.

При цьому відповідно до статті 32 Закону № 3038-VI віднесення будівництва до категорії складності обєктів будівництва здійснюється проектною організацією і замовником; від зазначеної категорії залежить склад дозвільної документації (статті 26?31 зазначеного Закону), необхідної для початку будівництва.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 26 Закону № 3038-VI право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво обєктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідни х даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадка х, передбачених ст. 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатаці ю закінчених будівництвом обєктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 466 затверджено Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, відповідно до якого підготовчі роботи (до яких, зокрема, відносять й роботи з підготовки земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майданчика та знесення будівель і споруд) можуть виконуватися замовником після подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт до органу державного архітектурно-будівельного контролю, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень; реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання підготовчих робіт у разі винесення інженерних мереж та видалення земельних насаджень; будівельні роботи (роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту) замовник може розпочати після подання повідомлення про початок будівельних робіт щодо обєктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку обєктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт; реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт щодо обєктів І-ІІІ категорії складності; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт щодо обєктів IV і V категорії складності.

З матеріалів справи та дослідженої судом інвентарної справи № 11597 (аркуш інвентарної справи 198-200) по пров. Карла Маркса,1 в м. Миколаєва вбачається, що до складу спірного жилого будинку та надвірних споруд входять самовільно переобладнані та самовільно побудовані споруди: нежитлова прибудова до житлового будинку літ. а2 (2015 року забудови) площею забудови 13,9 кв.м та відкрита веранда літ. а4 2012 р. забудови площею забудови 1,6 кв.м, внаслідок чого у житловому будинку літ. А загальна площа становить 79,1, тоді як згідно із витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно і свідоцтва про право на спадщину за законом загальна площа будинку становить 68,3 кв.м.

Згідно наявних у матеріалах справи доказів отримання співвласниками передбаченої законодавством дозвільної документації на здійснення вказаних добудов та введення їх в експлуатацію не проводилось.

Таким чином, спірний житловий будинок внаслідок проведення самовільної добудови є самочинним, що є перешкодою для вирішення питання про його поділ до усунення даних порушень законодавства, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 про виділ часток з обєкту нерухомого майна не підлягають задоволенню.

Суд на викладені положення закону та підзаконних актів уваги не звернув, не дав оцінки обставинам щодо наявності самочинно проведеного будівництва і тому помилково вважав, що є підстави для задоволення позову.

Не можна погодитись й з висновком суду про задоволення позовних вимог щодо визначення порядку користування земельною ділянкою.

Згідно рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради народних депутатів № 175 від 20 лютого 1954 р. та № 280 від 26 квітня 1985 р. власникам житлового будинку виділена у користування для будівництва та обслуговування будинку земельна ділянка загальною площею 553 кв.м.

Враховуючи положення ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, із виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда; на земельну ділянку, що перевищує ці розміри (зокрема ту, яка необхідна для їх обслуговування), право власності виникає на загальних підставах та у порядку, визначених чинним законодавством.

За правилами ст.ст. 88, 120 ЗК України землекористувач має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення. У володіння і користування виділяється земельна ділянка, яка відповідає належній частці землекористувача у житловому будинку на час виникнення спільної часткової власності.

Таким чином, у випадку спільної часткової власності на житловий будинок для зясування, яку саме відокремлену частину земельної ділянки можливо передати кожному співвласнику визначальним є виділення кожному власнику у власність або користування конкретних житлових та нежитлових приміщень або хоча б відсутність спору щодо цього питання.

До теперішнього часу житловий будинок № 1 по пров. Карла Маркса в м. Миколаєві належить ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_5на праві спільної часткової власності, поділу в натурі між співвласниками не було, позивачка ОСОБА_2 у спірному будинку не проживає, будинком та господарськими спорудами не користується, оскільки між сторонами існує спір щодо визначення порядку користування житловим будинком та іншими спорудами, в тому числі через наявність самочинного будівництва.

З урахуванням наведених норм закону та конкретних обставин справи, а саме наявності між сторонами спору щодо порядку користування житловими та нежитловими приміщеннями колегія суддів вважає, що вирішення позову про визначення порядку користування земельної ділянки є передчасним, оскільки призведе до фактичного поділу й розташованих на спірній земельній ділянці житлового будинку та інших споруд без вирішення такого позову у встановленому порядку (зокрема, без зясування наявності технічної можливості такого поділу), в тому числі й до розподілу самочинно зведених споруд, юридична доля яких є невизначеною.

За такого колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визначення порядку користування земельною ділянкою задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене рішення суду в силу п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України необхідно скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_5 про виділ частини житлового будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.Б. Кушнірова

ОСОБА_10