Рішення № 63694823, 22.12.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

22.12.2016

Справа №489/1887/15-ц

н/п 2/489/39/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого - судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «ОСОБА_2 залізниця» (далі - ДП «ОСОБА_2 залізниця»), публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», за участю третьої особи без самостійних вимог - приватне акціонерне товариство «Український страховий дім» (далі - ПАТ «УСД») про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПАТ «УСК» з вимогами про відшкодування шкоди.

Ухвалою суду від 13 січня 2015 р. до участі в справі в якості співвідповідача залучене ДП «ОСОБА_2 залізниця» (а.с.52).

Ухвалами суду від 24 березня 2015 р. позовні вимоги ОСОБА_3 до ДП «ОСОБА_2 залізниця» розєднані і виділені в самостійне провадження і того ж дня позовні вимоги до ПАТ «УСД» залишені без розгляду (а.с.1, 64).

У квітні 2015 р. ОСОБА_1 письмовою заявою змінила підставу позову та зменшила позовні вимоги (т. 1 а.с. 68 72).

В обґрунтування цих вимог зазначила, що 09 липня 2012 р. отримала травму внаслідок нещасного випадку перебуваючи пасажиром на пасажирському поїзді сполученням «ОСОБА_2 - Київ», володільцем якого є ДП «ОСОБА_2 залізниця» і через це перенесла 11 липня 2012 р. та 23 жовтня 2013 р. хірургічні операції. Строк її непрацездатності згідно довідки з лікарні складає період з 09 липня 2012 р. по 16 травня 2014 р., а втрата загальної працездатності у відповідності до висновку судово - медичної експертизи становить 30%.

Просила стягнути на свою користь з відповідача: 1) за період повної втрати працездатності з 09 липня 2012 р. по 16 травня 2014 р. - 27161,40 грн. відшкодування шкоди завданої каліцтвом на підставі ч. 2 ст. 1195 ЦК України, що складається з суми мінімальної заробітної плати; 2) за період з 17 травня 2014 р. по 21 квітня 2015 р. з дня встановлення їй 3-ї групи інвалідності - відшкодування втраченого заробітку в сумі 4078,30 грн., що є добутком множення мінімальної заробітної плати на 30% втрати загальної працездатності; 3) з 22 квітня 2015 р. і довічно по 365,40 грн., які є еквівалентом 30% втрати нею працездатності починаючи; 4) відшкодування додаткових витрат на придбання ліків 18477,14 грн.; 5) придбання рекомендованого їй санаторно курортного лікування 15900 грн. та придбання квитків для проїзду на лікування на 2 осіб (неї та супроводжуючого) в сумі 1473 грн., 6) за аналогією закону 6211,80 грн. одноразової виплати у звязку зі стійкою втратою професійної працездатності згідно ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

У жовтні 2016 р. позовні вимоги, з урахуванням виправлень, були збільшенні та змінені шляхом викладення прохальної частини позову в новій редакції (т. 2 а.с.4-6,27) про стягнення:

27161,40 грн. відшкодування шкоди завданої калітцом;

10958,56 грн. за період з 09 квітня 2014 р. (дата висновку судової експертизи про втрати 30% загальної працездатності) по 17 серпня 2016 р. (дата висновку судової комісійної судово медичної експертизи, яким встановлено 40% втрату загальної працездатності) з сум щомісячних платежів відшкодування шкоди завданої каліцтвом, які визначені із 30% втрати загальної працездатності;

1894,64 грн. за період з 18 серпня 2016 р. по 21 листопада 2016 р. з сум щомісячних платежів відшкодування шкоди завданої каліцтвом, які визначені із 40% втрати загальної працездатності;

18477,14 грн. додаткових витрат повязаних з придбанням ліків;

1473 грн. витрат на придбання квитків до місця лікування та в зворотному напрямку;

6211,80 грн. одноразова виплата в звязку з стійкою втратою професійної працездатності

з 22 листопада 2016 р. і довічно сум відшкодування шкоди завданої каліцтвом в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати з урахуванням поетапного її підвищення довічно.

Ухвалою суду від 21 листопада 2016 р. до участі в справі співвідповідачем залучене ПАТ «Українська залізниця».

В судовому засіданні позивачка з представником позовні вимоги підтримали.

Представник відповідачів проти задоволення позову заперечував, в судове засідання не зявився, причини не явки представника юридичної особи у звязку із зайнятістю в іншому судовому процесі, суд не визнає поважними, оскільки відповідачі мають в своєму розпорядженні штат юристів. В запереченнях проти позову представник ДП «ОСОБА_2 залізниця» (т. 1 а.с. 55) послався на обовязок страховика відшкодувати завдану позивачці шкоду.

Третя особа ПАТ «УСД» свого представника та відзиву в судове засідання не направила.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

ОСОБА_4 про нещасний випадок із застрахованим пасажиром 09 липня 2012 р. ОСОБА_1, яка була пасажиром пасажирського поїзду №122ШД сполученням «ОСОБА_2 Київ» (квиток ТФ №723348), під час спуску з верхньої полиці оступилася і впала, через що травмувала праву руку. В ОСОБА_4 також зазначено, що пасажир предявник ОСОБА_4 є застрахованим від нещасного випадку на транспорті відповідно до постанови КМ України від 14 серпня 1996 р. №959. Даний ОСОБА_4 складений 11 березня 2013 р. ЛВЧД - 13 ОСОБА_2 залізниці за письмовою вимогою ОСОБА_1 від 11 березня 2013 р. (т. 1 а.с.44).

Відповідно до копії квитка ТФ №723348 страховиком пасажира виступало ПАТ «УСД» (т. 1 а.с.31).

ОСОБА_4 копії договору доручення від 29 грудня 2011 р. ПАТ «УСД» (Страховик) та ДП «ОСОБА_2 залізниця» (Страховий агент) домовилася, що Страховик доручає, а Страховий агент приймає на себе зобовязання по виконанню функції страхового посередника щодо укладання договорів страхування та одержання страховий платежів по обовязковому особистому страхуванню пасажирів, які користуються послугами страхового агента на умовах та в порядку визначених Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, що затверджено постановою КМ України №959 від 14 серпня 1996 р. (далі - Положення №959). Предметом страхування за договором страхування є майнові інтереси, повязані з життям, здоровя та працездатністю застрахованих осіб, якими є пасажири ДП «ОСОБА_2 залізниця», які користуються послугами залізничного транспорту на маршрутах, зокрема, міжміського сполучення з моменту оголошення посадки в поїзд до моменту завершення поїздки. Розмір страхової суми для кожного застрахованого пасажира становить 6000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Страховий платіж утримується Страховим агентом з пасажирів в певному проценті від вартості квитка. Страховим випадком визнається: загибель або смерть (100% страхової суми), одержання травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні інвалідності (90% страхової суми - інвалідність 1 групи, 75% - інвалідність 2 групи, 50% - інвалідність 3 групи), тимчасова втрата застрахованою особою працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті (0,2% страхової суми за кожну добу, але не більш 50% страхової суми). Для одержання страхового відшкодування застрахована особа подає: заяву, акт про нещасний випадок, документ, що посвідчує особу, а крім того: у разі втрати застрахованою особою працездатності нотаріально засвідчену копію довідки МСЕК про ступінь втрати працездатності а у разі тимчасової втрати працездатності копію листа непрацездатності. Договір набирає чинності з 01 січня 2012 р. і діє до 31 грудня 2012 р. (т. 1 а.с. 49-51).

ОСОБА_4 копії довідки Київської міської лікарні №12 від 25 липня 2012 р. та виписки з історії хвороби, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 09 липня 2012 р. по 25 липня 2012 р. під час якого їй було проведено операцію по металоостеосинтезу правого плеча (т. 1 а.с.11-13).

У відповідності до довідки Миколаївської міської лікарні №3 від 19 березня 2013 р. ОСОБА_1 встановлений діагноз: фрагментарний перелам правої плечової кістки зі зміщенням уламків. Металоостеосинтез стадія консолідації 2 ст., контрактура правого плечового суглобу, порушення функцій руху 2 ст. Строк непрацездатності з 09 липня 2012 р. по 19 березня 2013 р. (т. 1 а.с.14).

Відповідно до виписки з історії хвороби Миколаївської міської лікарні №3 від 21 травня 2014 р. ОСОБА_1 з 20 березня 2013 р. по 16 травня 2014 р. перебувала на амбулаторному лікуванні в цій лікувальній установі, крім того, 21 жовтня 2013 р. в Київській міській лікарні №12 перенесла операцію по видаленню з плеча металевої пластини з плеча і по 12 листопада 2013 р. перебувала на стаціонарному лікуванні (т. 1 а.с.187).

ОСОБА_4 довідки Миколаївської міської лікарні №3 від 16 травня 2014 р. період непрацездатності ОСОБА_1 становив з 09 липня 2012 р. по 16 травня 2014 р. (т. 1 а.с.20-21).

Кримінальне провадження за заявою ОСОБА_1 про підтвердження факту даного нещасного випадку було закрито постановою слідчого Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області від 07 квітня 2014 р. (т. 1 а.с.181).

Призначеною у кримінальному провадженні судовою медичною експертизою від 09 квітня 2014 р. було встановлено, що тілесні ушкодження наявні у ОСОБА_1 могли утворитися за обставин падіння з полиці поїзду 09 липня 2012 р., відносяться до ступеню середньої тяжкості, процент втрати працездатності складає 30% (різко виражене обмеження рухів в плечовому суглобі) (т. 1 а.с.156-157).

ОСОБА_4 копії листа ПАТ «УСД» ОСОБА_1 звернулася 19 березня 2013 р. із заявою про виплату страхового відшкодування у звязку із отримання травми , яка була отримана нею 09 липня 2012 р. у поїзді сполученням «ОСОБА_2 Київ». На підставі Положення №959 за період тимчасової втрати працездатності страхова компанія здійснила на користь позивачці страхові виплати в сумі 51000 грн. виходячи з 0,2% від страхової суми 102000 грн. ПАТ «УСД» відмовило позивачці у подальшій виплати страхової премії на оплату ліків, посилаючись на те, що відповідальність страховика обмежується обмежується 51000 грн. страхового ліміту (т. 1 а.с.43,45,46).

ОСОБА_4 відкритої інформації з ЄДРПОУ ПАТ «УСД» не перебуває у процесі припинення, згідно інформації з сайту МТСБУ ПАТ «УСД» у 2014 р. втратило статус члена МТСБУ, відсутнє за місцезнаходженням. Ухвалу суду від 15 січня 2016 р. про витребування розрахунку страхового відшкодування ПАТ «УСД» не виконало.

Вирішуючи спір суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Тому отриману ОСОБА_1 травму в поїзді 09 липня 2012 р. належить визнати такою, що отримана від джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу).

ДП «ОСОБА_2 залізниця» згідно придбаного квитка ТФ №723348 та договору доручення від 29 грудня 2011 р. був перевізником позивачки (ч. 2 ст. 910 ЦК).

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України підставою для відшкодування особою майнової шкоди є склад цивільного правопорушення, а саме: а) протиправна поведінка; б) шкода; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; г) вина особи, яка завдавала шкоди.

Підставою звільнення особи від відповідальності в деліктних правовідносинах є відсутність будь-якої складової цивільного правопорушення.

Статтею 928 ЦК України передбачається, що відповідальність перевізника за шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю пасажира, визначається відповідно до глави 82 цього Кодексу, якщо договором або законом не встановлена відповідальність перевізника без вини.

У відповідності до п. 7 постанови Пленуму ВССУ від 01 березня 2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених ч. 1 ст. 1195 ЦК.

ОСОБА_4 зі ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті належить до обов'язкового страхування згідно з п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування».

Положенням №959 визначається порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, у т.ч. пасажирів залізничного транспорту під час поїздки тощо.

ОСОБА_4 цього Положення застрахованими вважаються пасажири з моменту оголошення посадки в поїзд до моменту завершення поїздки.

Страховий платіж за обов'язковим особистим страхуванням від нещасних випадків на транспорті утримується з пасажира перевізником (субєктом господарювання, який надає послуги з перевезення), який діє від імені страховика за винагороду на підставі договору доручення на лініях залізничного транспорту.

Кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс, який може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. Документом, що підтверджує страхування пасажирів під час здійснення регулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом, є квиток.

Розмір страхової суми для кожного застрахованого становить 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Страховими випадками є: а) загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті; б) одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності; в) тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Якщо випадки, зазначені у підпунктах "а", "б", "в" цього пункту, сталися внаслідок неправомірних або навмисних дій застрахованого, вони не вважаються страховими і страхова сума при цьому не виплачується.

Страховики виплачують страхові суми:

а) у разі загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті сім'ї загиблого або його спадкоємцю у розмірі 100 відсотків страхової суми;

б) у разі одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності:

I групи - 90 відсотків страхової суми;

II групи - 75 відсотків страхової суми;

III групи - 50 відсотків страхової суми;

в) у разі тимчасової втрати застрахованим працездатності за кожну добу - 0,2 відсотка страхової суми, але не більше 50 відсотків страхової суми.

У разі смерті або встановлення інвалідності застрахованому після тимчасової втрати працездатності та отримання ним страхового відшкодування потерпілому або його спадкоємцеві виплачується різниця між максимальною страховою сумою, передбаченою підпунктами "а" і "б" цього пункту, та вже отриманим відшкодуванням.

Перевізник на кожний нещасний випадок, що стався із застрахованим на транспорті, повинен, зокрема, скласти акт про нещасний випадок із пасажирами галузевого зразка.

Страхова виплата застрахованому здійснюється страховиком на підставі заяви застрахованого про її виплату; акта про нещасний випадок; листа непрацездатності (для працюючої особи) або довідки закладу охорони здоров'я, що засвідчив тимчасову непрацездатність громадян (для непрацюючої особи), або довідки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності.

Страхова сума виплачується незалежно від виплат по державному соціальному страхуванню, соціальному забезпеченню та в порядку відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення ст. 509 ЦК України та з урахуванням приписів ст.ст. 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

ОСОБА_4 правової позиції Верховного Суду 20 січня 2015 р. у справі №6-2808цс15 (підлягає застосуванню до правовідносин в даній справі, оскільки висловлена щодо правовідносин обов'язкового страхування, хоча й за іншим його видом), якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Таким чином, отримання ОСОБА_1 травми внаслідок нещасного випадку породило як договірні, так і деліктні правовідносини. Перші - на підставі договору обовязкового страхування із ПАТ «УСД», другі з відповідачем в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Договірні правовідносини ОСОБА_1 із ПАТ «УСД» припинилися внаслідок виконання страховиком своїх зобовязань щодо виплати протягом червня липня 2013 р. 51000 грн., що є крайньою межею компенсації страховиком періоду втрати застрахованим працездатності, не враховуючи отримання ОСОБА_5 пізніше статусу інваліда 3 групи, який не пов'язаний з отриманням нею травми через вказаний нещасний випадок та має таку ж межу компенсації (50% від страхової суми).

Як передбачено ч. 1 статтею 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (ч. 2 ст. 1195 ЦК України).

Системний аналіз чч. 2, 3 ст. 1195 ЦК України дає підстави для висновку, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати без урахування пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів (ухвала ВСУ від 13 липня 2011 р. у справі №6-24317св10).

Позивачка помилково ототожнює відшкодування згідно ст. 1195 ЦК України до втраченого заробітку, при тому, що на момент отримання каліцтва і після вона не працювала, але це не впливає на вирішення позову по суті.

ОСОБА_1 на час отримання травми не працювала, з 2000 р. є пенсіонером на пільговій підставі за віком (т. 1 а.с.42, 135).

ОСОБА_4 листів Миколаївської міжрайонної МСЕК №2 від 23 жовтня 2015 р., 10 листопада 2015 р. ОСОБА_1 вперше була визнана інвалідом 3 групи за загальним захворюванням під час освідчення у лютому 1998 р. терміном на 1 рік, подальше освідчення припинила. Вдруге була визнана інвалідом 3-ї групи безстроково 16 травні 2014 р., інвалідизуючою ознакою є патологія дихальної системи (астма), а наслідки отриманої у липні 2012 р. травми зрослого переламу правої плечової кістки, контрактури правого плечового суглобу визнані такими, що не є інвалідизуючими. Будь яких документів, що слугували б підставою для визначення відсотків втрати працездатності ОСОБА_1М, до МСЕК не надавалися. Була направлена на МСЕК ЛКК міської лікарні №3 саме з підстав наслідків отримано травми (т. 1 а.с. 19, 97, 145-170).

ОСОБА_4 висновку комісійної судово медичної експертизи від 17 серпня 2016 р. тілесне ушкодження у вигляді закритого фрагментарного переламу правої плечової кістки зі зміщенням уламків у ОСОБА_1 призвело за собою втрату загальної працездатності. На період проведення експертизи у ОСОБА_1 має місце стійке порушення функції правоого плечового суглобу без позитивних змін, яке відповідає різко вираженому порушенню функції суглобу (згідно з таблицею відсотків загальної втрати працездатності в результаті різних травм відповідає 40% втрати загальної працездатності). Таким чином, дане тілесне ушкодження відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, яке викликало стійку втрату загальної працездатності не менш ніж на одну третину (т. 1 а.с.245-249).

Належним відповідачем в справі є ПАТ «Українська залізниця», оскільки згідно п. 2 ч. 1 ст. 1, ч. 6, 7 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», додатку ч. 2 до постанови КМ України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25 червня 2014 р. № 200 є правонаступником усіх прав та обовязків ДП «ОСОБА_2 залізниця» (згідно відкритих даних ЄДРПОУ ДП «ОСОБА_2 залізниця» перебуває в стані припинення на час розгляду справи).

У відповідності до п. 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМ України від 3 грудня 2009 р. № 1317 підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту. Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені. Інваліди III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

ОСОБА_4 п. 1.14, 2.2. Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від 05 вересня 2011 р. № 561 якщо комісія не прийняла рішення про продовження строку тимчасової непрацездатності, листок непрацездатності закривається датою проведення огляду, але не пізніше дати встановлення особі групи інвалідності. Висновок про нездатність до трудової діяльності готується лише у разі згоди інваліда (крім випадків, коли інваліда визнано недієздатним).

Тому день присвоєння інвалідності ОСОБА_1 до строку тимчасової непрацездатності на 16 травня 2016 р. не зараховується. Позивачка на час встановленні їй статусу інваліда 3 групи та на теперішній час не працює.

Відтак, у період з 09 липня 2012 р. по 15 травня 2014 р. (з дня травми до дня присвоєння інвалідності 3-ї групи) позивачка згідно довідки Миколаївської міської лікарні №3 від 16 травня 2014 р. була непрацездатна і розмір відшкодування шкоди завданої каліцтвом слід вираховувати з мінімальної заробітної плати. Розрахунок такий:

з 09 липня 2012 р. по 30 вересня 2012 р. - 1102,00 грн. (1102 грн./31 день (липень) х 23 дня = 817,61 грн.) + (1102 грн. х 2 місяця = 2204грн.). Розмір відшкодування 3021,61 грн.

з 01 жовтня 2012 р. по 30 листопада 2012 р. - 1118,00 грн. (1118 грн. х 2 місяці). Розмір відшкодування 2236 грн.

з 01 грудня 2012 р. по 31 грудня 2012 р. - 1134,00 грн. (1134 грн. х 1 місяць). Розмір відшкодування 1134 грн.

з 01 січня 2013 р. по 30 листопада 2013 р. - 1147,00 грн. (1147 грн. х 11 місяців). Розмір відшкодування 12617 грн.

з 01 грудня 2013 р. по 15 травня 2014 р. - 1218,00 грн. (1218 грн. х 5 місяців =6090 грн.) + (1218 грн. /31 днів (травень) х 15 днів=589,35 грн.). Розмір відшкодування 6679,35 грн.

Загальна сума 25687,96 грн.

Однак ПАТ «УСД» відшкодувало 51000 грн. позивачці, що нею не заперечується, за період тимчасової непрацездатності виходячи з 0,2% суми страхового відшкодування (102000 грн. х 0,2%=204 грн.) за добу непрацездатності на суму 51000 грн., тож страховим відшкодуванням покритий період непрацездатності 250 днів з 09 липня 2012 р. по 15 березня 2013 р. (51000 грн./204 грн.=250 днів). Тому цей період відраховується з суми відшкодування 25687,96 грн. і сума до стягнення за період непрацездатності з 16 березня 2012 р. по 15 травня 2014 р. складає 16447,35 грн. (25687,96 грн. 3021,61 грн. 2236 грн. 1134 грн. 2849 грн. (з 01 січня по 15 березня 2013 р.).

У заяві позивачки від 12 жовтня 2016 р. з новою редакцією позовних вимог, окрім періоду відшкодування з 09 липня 2012 р. по 16 травня 2014 р., додатково до стягнення заявлений період відшкодування з 09 квітня 2014 р. по 21 листопада 2016 р. (з дня визначення 30% втрати загальної працездатності експертизою у кримінальному провадження від 09 квітня 2014 р. по дату призначеної судової медичної експертизи) на суму 12853,20 грн. (в прохальній частині початок розрахунку помилково зазначений з 17 травня 2014 р.).

Суд зазначає, що період з 09 квітня 2014 р. по 15 травня 2014 р. відшкодування шкоди виходячи з 30% мінімальної заробітної плати поглинається відшкодуванням шкоди за час непрацездатності ОСОБА_1 виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що вже вирішено вище, бо подвійного відшкодування шкоди завданої каліцтвом закон не передбачає.

Період з 16 травня 2014 р. по 17 серпня 2016 р. , в межах заявлених вимог, підлягає відшкодуванню виходячи з розміру 30% мінімальної заробітної плати, а з 18 серпня по 21 листопада 2016 р. виходячи з 40% втрати мінімальної заробітної плати, оскільки у висновку експертизи від 17 серпня 2016 р., чітко встановлений відсоток (40%) втрати працездатності, а зазначення в ньому нижчої межі стійкої втрати загальної працездатності не менше 1/3 частини, утруднень для використання конкретного відсотку у суді не викликає, оскільки така межа є лише критерієм тяжкого тілесного ушкодження згідно п. 2.1., 2.1.6. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 р. № 6, як й кваліфіковано травму ОСОБА_1. ОСОБА_4 цих Правил стійкою (постійною) втратою загальної працездатності належить розуміти таку необоротну втрату функції, котра повністю не відновлюється.

Розрахунок такий:

з 16 травня 2014 р. по 31 серпня 2015 р. 1218 грн. (365,40 грн.х15 місяців=5481 грн.) (365,40/31 (травень)х16=188,59 грн.). Розмір відшкодування 5669,59 грн.

з 01 вересня 2015 р. по 30 квітня 2016 р. - 1378,00 грн. (413,40 грн. х 7 місяців=2893,80 грн.) Розмір відшкодування 2893,80 грн.

з 01 травня 2016 р. по 17 серпня 2016 р. - 1450 грн. (435 грн. х 3 місяці = 1305 грн.) +(435 грн. /31 день (серпень) х 17днів = 238,55 грн.). Розмір відшкодування 1543,55 грн.

з 18 серпня 2016 р. по 21 листопада 2016 р. - 1450,00 грн. (580 грн. х 3 місяці = 1740 грн.) + (580 грн. /31 день (серпень) х 4 дні = 74,84 грн.). Розмір відшкодування 1814,84 грн.

Підсумок 11921,78 грн.

ОСОБА_4 з ч. 1 ст. 1202 ЦК України, відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки наперед.

Відповідно до ч. 2 ст. 1202 ЦК України стягнення додаткових витрат, передбачених ч. 1 ст. 1195 цього Кодексу, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).

Розмір відшкодування шкоди визначається ст. 1195 ЦК України з розміру мінімальної заробітної плати, а не прирівнюється до неї.

Тож, не зважаючи на вимогу позивачки визначити їй щомісячний розмір відшкодування шкоди в розмірі 40% мінімальної заробітної плати та довічно, щомісячна довічна сума відшкодування повинна бути визначена у твердій сумі 640 грн. з 22 листопада 2016 р. від розміру мінімальної заробітної плати на час вирішення спору (1600 грн. х 40%= 640 грн.). При цьому встановлюючи щомісячне відшкодування довічно суд бере до уваги описову мотивувальну частину висновку експертизи, де зазначається про стійке порушення функцій без позитивної динаміки та відсутність доказів про обмеження в часі такого фізичного стану позивачки внаслідок каліцтва.

На підставі ст. 1195 ЦК України з ПАТ «Українська залізниця» слід стягнутим вартість 18477,14 грн. ліків, комплектів протезування тощо, витрачених нею у звязку з лікуванням отриманого каліцтва з 2012 р., що підтверджується копіями відповідних квитанції та чеків.

При стягненні додаткових витрат на придбання путівки на санаторно-курортне лікування суд повинен зазначити в рішення, що присудженні суми підлягають перерахуванню відповідній організації, яка має надати ці послуги (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Але актом МСЕК про встановленні у 2014 р. позивачці інвалідності, а також у програмі реабілітації інваліда, наданої лікарсько консультаційною комісією до МСЕК виписки з медичної карти та первинної програми реабілітації не зазначено про рекомендоване санітарно курортне лікування позивачки (медичний заклад, його профіль) у звязку з отриманим каліцтвом (т. 1 а.с. 146-163).

Тому в частині стягнення на користь позивачки 15900 грн. витрат на санаторно курортне лікування, які позивачка, як нею визнано реально не понесла позов задоволенню не підлягає.

Не підлягає задоволенню також й вимоги про компенсацію вартості квитків 1473 грн. на позивачку на рейс на якому вона отримала травму та на якому поверталася з м. Києва до м. Миколаєва, оскільки це не є поїздкою до місця лікування. Не підтверджена медичним направленням необхідність проходити лікування в м. Києві, у звязку з чим витрати понесені позивачкою на поїздки з супроводжуючим відносяться на її рахунок.

Одноразова виплата в розмірі 6211,80 грн. у звязку з стійкою втратою професійної працездатності згідно ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» присуджена позивачці бути не може, оскільки ПАТ «Українська залізниця» не є відповідачем за такою вимогою.

Отже позов підлягає частково.

ОСОБА_4 ст. 88 ЦПК України судові витрати слід покласти на ПАТ «Українська залізниця».

Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на відшкодування шкоди завданої каліцтвом за період з 09 липня 2012 р. по 21 листопада 2016 р. - 28369,13 грн., витрати понесені на лікування 18477,14 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» щомісячно по 640 грн. відшкодування шкоди завданої каліцтвом довічно.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір 551,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в тому ж порядку і в той самий строк, який обраховується з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д.Г. Губницький