Постанова № 6369467, 12.12.2008, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2- а-183 -2008

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2008 р. Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Гусинського М.О.,

при секретарі Моїсеєвої О.І..,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача УТСЗН Слов’янської міськради ОСОБА_2,

розглянув адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Слов’янської міської ради, третя особа Головне управління державного казначейства у Донецькій області, про визнання відмови у сплаті недоплаченої одноразової допомоги до 5 травня за 2007 та 2008 роки як інваліду війни ІІІ групи незаконною, зобов’язання провести перерахунок грошової допомоги інвалідам війни до 5 травня за 2007 рік та 2008 рік, стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2007 та 2008 роки у сумі 6455 грн. 42 коп., -

В С Т А Н О В И В:

17.11.2008р. до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 праці і соціального захисту населення Слов’янської міської ради, третя особа Головне управління державного казначейства у Донецькій області, про визнання відмови у сплаті недоплаченої одноразової допомоги до 5 травня за 2007 та 2008 роки як інваліду війни ІІІ групи незаконною, зобов’язання провести перерахунок грошової допомоги інвалідам війни до 5 травня за 2007 рік та 2008 рік, стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2007 та 2008 роки у сумі 6455 грн. 42 коп., посилаючись на те, що він є інвалідом війни ІІІ групи і відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” йому щорічно, до 5 травня, повинна надаватися одноразова грошова допомога в розмірі семі мінімальних пенсій за віком. На думку позивача мінімальна пенсія за віком складала у 2007 році – 410,06 грн., у 2008 році - 605 грн. У 2007 та 2008 році була виплачена відповідно у сумах 300 грн. та 350 грн. Недоплата допомоги на думку позивача склала: у 2007 році 3570,42 грн.(з розрахунку 410,06х7-300), у 2008 році – 3885 грн. (з розрахунку 605х7-350). Такими діями відповідача порушені його конституційні права. Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року стаття 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнана такою, що не відповідає Конституції України. Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року також визнані неконституційними окремі положення Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік”, які обмежували розміри виплат зазначеної грошової допомоги.

Просив визнати дії відповідача ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Слов’янської міської ради неправомірними в частині виплати одноразової щорічної допомоги як інваліду війни ІІІ групи; зобов’язати провести перерахунок грошової допомоги інвалідам війни до 5 травня за 2007 та 2008 рік та стягнути на його користь 6455,42 грн. недоотриманої грошової допомоги інвалідам війни до 5 травня з відповідача – ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Слов’янської міської ради.

У судовому засідання позивач ОСОБА_1 дав пояснення, які співпадають із викладеним у позові, на задоволені позовних вимог саме в такому вигляді, як викладено в позові наполягав, від уточнення позовних вимог відмовився, пояснивши також про те, що він до відповідача УПТСЗН із заявою про здійснення перерахунку допомоги як за 2007 рік, так і за 2008 рік не звертався, про наявність у нього права отримувати зазначену допомогу в більшому, ніж фактично виплачено, розмірі дізнався безпосередньо перед зверненням до суду.

Представник відповідача ОСОБА_2, у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі та пояснила, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПСЗН як інвалід війни ІІІ групи. Згідно ст.29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” ОСОБА_1 було виплачено щорічну разову допомогу у розмірі 300 грн., а у 2008 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183 „Про розміри державної грошової допомоги…”- у сумі 350 грн. Дія статті Закону „Про статус ветеранів війни...”, на яку посилається ОСОБА_1, на 2007 та 2008 роки було зупинено. Списки на виплату допомоги формуються у м. Донецьку з урахуванням бюджетного законодавства та передаються в управління м. Слов’янська на виплату. Вважає, що посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України є безпідставним, оскільки допомога була перерахована (виплачена) позивачеві у квітні 2007 року та квітні 2008 року, її розмір було встановлено з врахуванням діючого на той час законодавства, а дія рішення Конституційного Суду України набирає законної сили з моменту його прийняття. Рішеннями Конституційних судів, на які посилається позивач, не було встановлено жодного порядку виплати та перерахунку вже виплаченої допомоги. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв’язку із їх безпідставністю, а стосовно вимог про стягнення допомоги за 2007 рік - також і в зв’язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Представник третьої особи Головного управління державного казначейства у Донецькій області у судове не з’явився, але надіслав заяву про неможливість з’явитися до суду у зв’язку із зайнятістю, просила суд розглянути справу за її відсутності та у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши докази по справі вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

Згідно посвідчення, виданого ОСОБА_3 соціального захисту населення, ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни (а.с.6).

Відповідно до ч. ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох семі мінімальних пенсій за віком.

Згідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 р. № 94 „Про порядок надання пільг, передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" витрати державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій (далі — організації), пов’язані з наданням пільг, передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, покриваються місцевими фінансовими органами на підставі розрахунків, поданих організаціями, шляхом перерахування коштів на їх рахунки в установах банків.

Таким чином, на підставі ч. 5 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у 2007 та 2008 роках відповідачем УПСЗН Слов’янської міської ради необхідно було виплатити позивачу ОСОБА_1 разову щорічну грошову допомогу до 5 травня у розмірі семі мінімальних пенсій за віком як інваліду війни ІІІ групи.

Станом на 01.04.2007 року розмір мінімальної пенсії за віком складав 410,06 грн., а станом на 01.04.2008 року - 481 грн.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-V (ст. 29) дію частини п’ятої статті 13 було зупинено на 2007 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, розмір такої допомоги інвалідам війни ІІІ групи був визначений у сумі 300 грн.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” від 28 грудня 2007 року № 107- VІ дію частини п’ятої статті 13 було зупинено на 2008 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, було зазначено, що розмір цієї допомоги встановлює Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183 „Про розміри державної грошової допомоги…”- у сумі 350 грн. розмір такої допомоги був встановлений для виплати інвалідам війни ІІІ групи у сумі 350 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" - статті 29, за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" здійснюється у таких розмірах: учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 55 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у пункті 3 зазначено, що аргументація побудована на одній з правових позицій, яку Конституційний Суд України виклав у Рішенні від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у справі про Закон України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії) — про особливий статус закону про Державний бюджет України (далі — закон про Держбюджет), що випливає з положень статей 95, 97 Конституції України (далі — Рішення N 6-рп/2007). Таке дозоване використання правової позиції Конституційного Суду України є помилковим.

У Рішенні N 6-рп/2007 і в попередніх рішеннях при розгляді питань щодо конституційності окремих положень закону про Держбюджет Конституційний Суд України закладав висхідний принцип - рівень соціальної забезпеченості, який раніше був встановлений для громадян України, не може бути обмеженим. Саме тому в Рішенні N 6-рп/2007 Конституційний Суд України зробив особливий наголос на положеннях Основного Закону держави, що стосуються гарантій соціальних прав людини, яку в Україні визнано найвищою соціальною цінністю суспільства (підпункти 3.1, 3.2 пункту 3, абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини).

Рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Вирішуючи питання про дію вищевказаних Рішень Конституційного Суду України в часі, суд вважає, що хоча Рішення Конституційного Суду України набуває законної сили з часу його прийняття, але дія Закону України, визнаного у встановленому порядку не конституційним, припиняється з часу його прийняття.

Таким чином, зупинення дії ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” Законами України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік" є неконституційним, у зв’язку з чим ОСОБА_1 у 2007 та 2008 роках повинна була бути виплачена щорічна разова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, що становило на момент виплати допомоги відповідно за 2007 рік – 2570,42 грн. із розрахунку 410,06 х 7 -300 = 2770,42 грн. та за 2008 рік у сумі 3017 грн. із розрахунку 481,0 х7 -350 = 3017,0 грн.

Позивачем у розрахунку допомоги за 2008 рік у зв’язку із зазначенням іншого розміру мінімальної пенсії за віком станом на 01.04.2008 року - 605,00 грн. замість 481,00 грн. зроблено математичну помилку, у зв’язку із чим суд приходить до висновку про те, що розмір зазначеної недоплаченої допомоги складає за 2008 рік 3017 грн. 00 коп., а не 3885 грн. 00 коп.

Стосовно стягнення допомоги за 2007 рік суд приходить до висновку про необґрунтованість зазначених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення у цій частині з наступного:

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано річний термін, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбаченні ст. 100 КАС України, згідно до якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 було опубліковане 27.07.2007 року у „Офіційному Віснику України”.

Допомога в сумі 300 грн. була виплачена відповідачем позивачеві 18.04.2007 року.

Позивач безпосередньо до УПТСЗН Слов’янської міської ради із заявою про вирішення спору в досудовому порядку не звертався, до Слов’янського міськрайонного суду звернувся із зазначеним позовом 17 листопада 2008 року, при цьому питання про поновлення строку на звернення із зазначеним позовом до адміністративного суду або визнанням причини його пропуску поважною не ставилося.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на відмовленні позивачеві у задоволені позову в частині вимог стосовно стягнення недорахованої державної допомоги за 2007 рік у зв’язку із пропуском позивачем строку для звернення до адміністративного суду.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в частині як визнання дій відповідача УПТСЗН Слов’янської міської ради неправомірними стосовно виплати одноразової щорічної допомоги як інваліду війни ІІІ групи в меншому розмірі, так і стягнення недоплаченої допомоги до 5 травня за 2007 рік у сумі 2570,42 грн. у зв’язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Стосовно позовної вимоги зобов’язати провести перерахунок грошової допомоги інвалідам війни до 5 травня 2007 року та 2008 року суд приходить до висновку про те, що зазначена вимога не конкретизована, в ній відсутні прізвища, ім’я та по-батькові особи, відносно якої потрібно зобов’язати здійснити зазначений перерахунок, не зазначена група інвалідності осіб, яким, на думку позивача потрібно зробити перерахунок, у зв’язку з чим позивач не вправі звертатися до суду із вимогами, що стосуються захисту прав та інтересів інших інвалідів війни поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших інвалідів, відповідно до чого у задоволені позовних вимог у цій частині позову необхідно відмовити у зв’язку з її безпідставністю та необґрунтованістю.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 КАС України звільнити УПТСЗН Слов’янської міської ради від сплати судових витрат на користь держави.

Відповідно до викладеного суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання дій ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Слов’янської міської ради у виплаті ОСОБА_1 одноразової допомоги до 5 травня як інваліду війни ІІІ групи за 2008 рік у розмірі тільки 350 грн. неправомірними та стягнення з ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Слов’янської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену одноразову щорічну допомогу інваліду війни ІІІ групи за 2008 рік в сумі 3017 грн. 00 коп., а в задоволені позовних вимог в іншій частині потрібно відмовити у зв’язку з їх безпідставністю та недоведеністю..

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2- 5, 17, 88, 99, 100, 158-163 КАС України, ч.5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року №3551-ХII, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп; Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 р. № 94 „Про порядок надання пільг, передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183 „Про розміри державної грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Слов’янської міської ради, третя особа Головне управління державного казначейства у Донецькій області, про визнання відмови у сплаті недоплаченої одноразової допомоги до 5 травня за 2007 та 2008 роки як інваліду війни ІІІ групи незаконною, зобов’язання провести перерахунок грошової допомоги інвалідам війни до 5 травня за 2007 рік та 2008 рік, стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2007 та 2008 роки у сумі 6455 грн. 42 коп. задовольнити частково.

Визнати дії ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Слов’янської міської ради у виплаті ОСОБА_1 одноразової допомоги до 5 травня як інваліду війни ІІІ групи за 2008 рік у розмірі 350 грн. неправомірними.

Стягнути з ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Слов’янської міської ради, код ЄДРПО 25954290, р/р 35214010001531, КЕКВ 1341, КФК 2501150 „Щорічна разова допомога ветеранам війни до Дня Перемоги”, МФО 834016 в УДК в м. Слов’янську та Слов’янському районі Донецької області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: м. Слов’янськ, вул. Воровського, буд. 8, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, недоплачену одноразову щорічну допомогу інваліду війни ІІІ групи за 2008 рік в сумі 3017 грн. 00 коп. (Три тисячі сімнадцять гривен 00 копійок) .

У задоволені позовних вимог в іншій частині відмовити у зв’язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного Адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 15 грудня 2008 року.

Суддя Слов’янського міськрайонного суду М. О. Гусинський