Ухвала суду № 63694207, 19.12.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/5626/16-к Головуючий у 1 інстанції: Лялюк Є.Д.

Провадження № 11-сс/783/769/16 Доповідач: Стельмах І. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Стельмаха І.О.,

суддів Гуцала І.П., Маліновської-Микич О.В.,

з участю секретаря Василевської В.Ю.,

прокурора Мотрука Н.В.,

захисника ОСОБА_1,

підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2016 року про продовження строку тримання під вартою,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2016 року задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою та продовжено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, без місця реєстрації,

строк тримання під вартою, на 60 днів, до 21 січня 2017 року включно.

Органом досудового слідства ОСОБА_2 підозрюєтьсяу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, п.1, п.5, п.11, п.12 ч.2 ст. 115 КК України.

23 листопада 2016 року старший слідчий СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_2

В обґрунтування доводів клопотання старший слідчий покликався на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 27, п.1, п.5, п.11, п.12 ч.2 ст. 115 КК України, що підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, однак не проведено усі можливі слідчі (розшукові) і процесуальні дії, спрямовані на отримання та перевірку отриманих доказів, а тому завершити досудове розслідування у двохмісячний строк (до 26 листопада 2016 року) немає можливості, ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися.

Приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2, слідчий суддя виходив з того, що клопотання старшого слідчого відповідає вимогам ст. 199 КПК України, строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 завершується 25 листопада 2016 року, зазначені в ухвалі слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики не зменшились і ОСОБА_2, перебуваючи на свободі, усвідомивши можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватися від слідства та суду, до затримання переховувався, однак, завдяки слідчим (розшуковим) діям, проведеним працівниками поліції, був знайдений і затриманий. Під час здійснення злочинної діяльності мав у розпорядженні різні документи, предмети (речі) і грошові кошти, в тому числі, засоби звязку, за допомогою яких він контактував із виконавцями вбивства та іншими особами, які, можливо, також становлять інтерес для досудового розслідування, а на даний час вказані документи, предмети (речі) і грошові кошти не вилучені в повному обсязі, а тому є підстави вважати, що, перебуваючи на свободі, підозрюваний зможе їх знищити, спотворити, переховати, передати іншим особам чи використати для продовження злочинної діяльності. ОСОБА_2, будучи особою, яка підозрюється у вчиненні дій, повязаних із заподіянням смерті, перебуваючи на свободі, з метою уникнення кримінального покарання, може незаконно впливати на інших підозрюваних, свідків та інших осіб, повязаних з досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, в тому числі, погрожуючи їхньому життю та здоровю. Враховуючи, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 27, п. 1, п.5, п.11, п.12 ч.2 ст.115 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічнепозбавлення волі, який спричинив загибель людей, осіб на утриманні він не має, перешкод за станом здоровя та віку підозрюваного на утриманні під вартою не встановлено, не застосовування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не забезпечить належної його поведінки та не надасть можливості уникнути вказаних ризиків, а тому менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, що унеможливлює застосування до підозрюваного ОСОБА_2 більш мякого запобіжного заходу.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою змінити ОСОБА_2 запобіжний захід на домашній арешт.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник покликається на те, що слідчий суддя, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, не надав належної оцінки доводам сторони захисту щодо необґрунтованості підозри; в судовому засіданні слідчий суддя необґрунтовано відхилив клопотання захисту про дослідження матеріалів клопотання від 08 листопада 2016 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2, в тому числі витребування в сторони обвинувачення та дослідження в судовому засіданні даних оглядів місця події від 29 серпня 2016 року та протоколів допитів підозрюваних ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, на які слідчий та прокурор посилаються як на докази у вказаному клопотанні, чим слідчим суддею було грубо порушено вимоги ст. 23 КПК України, яка передбачає дослідження доказів безпосередньо судом. До матеріалів клопотання було додано протокол допиту свідка ОСОБА_9, який був проведений після вручення ОСОБА_2 повідомлення про підозру, в якому показання свідка повністю збігаються зі змістом раніше складеного повідомлення про підозру, фактично дублюючи його, а тому це викликає сумнів в його обєктивності та достовірності. Крім того, показання свідка жодним чином не вказують на причетність ОСОБА_2 до подій 29 серпня 2016 року. В судовому засіданні не досліджувався відеозапис допиту підозрюваного ОСОБА_6, незважаючи на відповідне клопотання захисту, а отже суд не міг надати відповідної оцінки доказу, на який було покликання і долучений з метою обґрунтування підозри. Таким чином долучені до клопотання матеріали є недостатніми для підтвердження обґрунтованості оголошеної ОСОБА_10 підозри. Жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України в діях ОСОБА_2 встановлено не було. Наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду не має, від явки до слідчого не ухилявся, був затриманий без попереднього виклику до слідчого за місцем проживання у м. Києві. По справі проведені всі необхідні обшуки як у м. Львові так і за місцем проживання ОСОБА_2 у м. Києві. Всі речі та документи, які могли представляти інтерес для досудового слідства, були виявлені та вилучені, а тому знищити, сховати або спотворити їх не може. Жодного факту впливу на потерпілого, свідків, експерта чи спеціаліста слідчий та прокурор в суді не надавали, доказів такого немає. На протязі тримавлого часу ОСОБА_2 не мав конфліктів з законом, проживав у Києві, перебував у цивільному шлюбі, працював менеджером в ТзОВ «Р.Е.Й.В.». Захист вважає необґрунтованими та недоведеними доводи суду про те, що застосування більш мякого запобіжного буде недостатнім для запобігання наведеним в ухвалі ризикам. В судовому засіданні прокурор не надав доказів відповідних дій підозрюваного та взагалі не посилався на наявність відповідних фактів, посилання ж слідчого та прокурора на наявність відповідних ризиків за своїм характером є припущенням і не може бути взято до уваги при продовженні строку тримання під вартою. Слідчий та прокурор не навели доводів та доказів необхідності застосування виняткового запобіжного заходу підозрюваному у вигляді тримання під вартою, не обґрунтували неможливості обрання більш мяких запобіжних заходів, які забезпечили б реалізацію мети кримінального провадження. Примус при запобіжному заході у вигляді тримання під вартою за недоведеністю вчинення ОСОБА_2 ймовірного злочину не може містити ознак покарання щодо підозрюваного, а є лише забезпеченням явки ОСОБА_2 до слідчого, слідчого судді, суді, його належної процесуальної поведінки. Фактично на сьогоднішній час триває покарання у вигляді тривалого тримання ОСОБА_2 під вартою. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не може бути виправданням тривалих періодів застосування запобіжного заходу, тобто сама лише тяжкість злочину не є підставою для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 і повинна враховуватись разом з іншими обставинами. Таким чином, оголошена органами досудового розслідування ОСОБА_2 підозра складена без належного обґрунтування так як і подано необґрунтоване клопотання про продовження строку тримання під вартою. Матеріали клопотання не можуть слугувати підставою для обрання найбільш судового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскаржувана ухвала має ознаки шаблону, без належного обґрунтування і наведення мотивів прийнятого рішення про застосування найсуворішого запобіжного заходу.

Заслухавши доповідь судді, думку підозрюваного та його захисника на підтримку апеляційної скарги, прокурора про залишення судового рішення без зміни, а апеляційної скарги без задоволення, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи й перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

29 серпня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016140000000814 внесені відомості щодо ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, п. 1, п.5, п.11, п.12 ч.2 ст. 115 КК України.

28 вересня 2016 року відповідно до ст. 278 КПК України ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, п.п.1, 5, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду Львівської області від 29 вересня 2016 року щодо ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід тримання під вартою без визначення розміру застави та визначено строк дії ухвали до 25 листопада 2016 року включно.

Постановою від 16 листопада 2016 року першого заступника прокурора Львівської області Подубинського Б.В. у кримінальному провадженні № 12016140000000814 строк досудового розслідування продовжено до чотирьох місяців, тобто до 26 січня 2017 року.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2016 року ОСОБА_2 продовжено строк тримання під вартою до 21 січня 2016 року.

Ухвала слідчого судді про продовження ОСОБА_2 строку тримання під вартою постановлена з дотриманням вимог ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Слідчий суддя дійшов обгрунтованого й правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_2 строку тримання під вартою, врахувавши при цьому наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

На підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів слідчий суддя оцінив у сукупності та навів у своєму рішенні обставини, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.

Правових підстав для зміни підозрюваному запобіжного заходу на домашній арешт (як про це просить апелянт) колегія суддів не вбачає і вважає, що продовження ОСОБА_2 строку тримання під вартою здійснене з дотриманням вимог закону та з врахуванням конкретних обставин кримінального провадження.

Доводи сторони захисту про незаконність та необгрунтованість судового рішення,недоведеність передбачених ст. 177 КПК України ризиків та відсутність обставин, які б свідчили про обґрунтованість підозри і про те, що заявлені ризики не зменшилися,неврахування судом особи підозрюваного і те, що клопотання про продовження строку тримання під вартою є необґрунтованим колегія суддів визнає безпідставними й до уваги не бере.

ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 27, п. 1, п.5, п.11, п.12 ч.2 ст. 115 КК України, й в матеріалах кримінального провадження містяться дані, які дають підстави підозрювати ОСОБА_2 у вчиненні такого злочину.

Прокурором доведено, що заявлені ризики не зменшились та існують обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Необхідність проведеннязначного обсягу слідчих дій, зважаючи на особливу складність кримінального провадження, значну кількість підозрюваних, перешкоджає завершенню досудового розслідування до 25 листопада 2016 року.

Твердження сторони захисту про міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання в м. Києві, перебування у цивільному шлюбі, наявність місця роботи, не спростовують викладених в ухвалі висновків слідчого судді. Обґрунтована підозра ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, п.1, п.5, п.11, п.12 ч.2 ст. 115 КК України не дають переконання у тому, що зазначені соціальні фактори можуть мати стримуючу дію.

При розгляді клопотання слідчий суддя з'ясував усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу, в тому числі дані про особу підозрюваного, його сімейний стан, соціальні звязки.

Констатація слідчим суддею на стадії досудового розслідування обґрунтованості підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (певних суспільно небезпечних діянь) не може розцінюватись як порушення принципу презумпції невинуватості.

Викладені в ухвалі висновки слідчого судді не суперечать правовим позиціям, висловленим у рішеннях Європейського суду з прав людини, на які покликається апелянт.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги й підстав для скасування ухвали слідчого судді про продовженнястроку тримання під вартою ОСОБА_2 без визначення розміру заставине вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2016 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

С у д д і :

І.О. ОСОБА_11 ОСОБА_12 Маліновська-Микич