Рішення № 63691797, 21.12.2016, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6768/16-ц 2/335/1545/2016

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2016 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Герченової А.І.,

представника позивача (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду № 2 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 РОЗВИТКУ» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 РОЗВИТКУ» про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «ОСОБА_3 РОЗВИТКУ» (далі ПАТ «ВБР», позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі відповідач-1), ОСОБА_5 (далі відповідач-2) про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що між ПАТ «ВБР» та відповідачем-1 було укладено кредитний договірвід 04.12.2013 № IKCASHSHG.200740.001, згідно з яким відповідачу-1 було надано кредит у розмірі 11000,00 гривень зі строком користування кредитними коштами до 03.12.2016 зі сплатою 0,001 % річних, комісії за надання фінансового інструменту 1000 грн. у день укладання договору, та комісії за надання кредитних ресурсів 4,00% від суми кредиту за договором щомісяця. Також, 04.12.2013 між позивачем та відповідачем-2 на забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором укладено договір поруки № PX029031.200744.001, яким передбачено солідарну відповідальність відповідачів у разі невиконання зобовязань за кредитним договором. Оскільки відповідач-1 не виконувала свої зобовязання належним чином, за кредитним договором утворилась заборгованість станом на 08.06.2016 у розмірі 35096,71 гривень, яка складається з: 2103,74 гривень поточна заборгованість за кредитом; 6870,90 гривень прострочена заборгованість за кредитом; 2365,27 гривень прострочена заборгованість за процентами по кредиту; 440,00 гривень поточна заборгованість за комісією по кредиту; 7920,00 гривень прострочена заборгованість за комісією по кредиту; 15396,80 гривень заборгованість за штрафами/пенею. Позивач надіслав відповідачам повідомлення з вимогою дострокового погашення заборгованості по кредиту, але вимоги залишилися не виконаними. З наведених підстав просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 35096,71 гривень та судові витрати (арк. справи 12).

ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ «ВБР» про визнання кредитного договору недійсним, в обґрунтування якого вказала, що вищевказаний кредитний договір укладено із порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», постанови НБУ № 168 від 10.05.2007, оскільки договір встановлює винагороду за надання кредиту, тобто за дії, що банк вчиняє на власну користь; суми платежів за розрахунковий період, що містяться у Графіку погашення кредитів не відповідають арифметичним нормам та є не можливим прорахувати вартість споживчого кредиту; договір містить несправедливі умови; банк не надав споживачу повну інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, натомість надав недостовірну інформацію, яка ввела споживача в оману щодо істотних умов договору. Просила визнати недійсним кредитний договір від 04.12.2013 № IKCASHSHG.200740.001 та застосувати реституцію як наслідок недійсності кредитного договору (арк. справи 114115).

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом), будучі присутнім у судовому засіданні 21.12.2016 в режимі відеоконференції, підтримав позовні вимоги ПАТ «ВБР» та просив їх задовольнити. Проти задоволення зустрічного позову заперечував, оскільки сторони є вільними в укладанні договору, умови кредитного договору були узгоджені міс сторонами. Вимоги Постанови НБУ № 168 від 10.05.2007, на які посилається відповідач-1, не порушені, оскільки процентна ставка за договором встановлена 0,001%, тобто банк не отримував винагороду. Про закриття філії банку у м. Запоріжжі повідомлялось на офіційному сайті банку а також у офіційних друкованих виданнях. Офіс у м. Києві не закривався, і відповідачі мали змогу звернутися безпосередньо до нього з метою погашення боргу.

Представник відповідачів (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні заперечувала проти задоволення первісного позову, а зустрічний позов просила задовольнити з тих підстав, що ПАТ «ВБР» у кредитному договорі встановив несправедливі умови, про припинення діяльності відповідачів не повідомив, не зазначив, яким чином здійснювати сплату за кредитним договором та на які реквізити, вимогу про дострокове погашення кредиту належним чином не надіслав, інформація на сайті зявилась лише 20.01.2016. Вказала, що відсотки значно перевищують тіло кредиту, а також до тіла кредиту включено винагороду банку у розмірі 1000 гривень. Також ПАТ «ВБР» не враховано, що відповідач ОСОБА_5 є учасником бойових дій, а тому протиправно нарахував пеню та штрафи за договором.

Відповідач-1 у судове засідання не зявилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином судовими повістками та через представника. Враховуючи, що у судовому засіданні брав участь її представник суд вважав за можливе розглянути справу за її відсутності.

Відповідач-2, будучі присутнім у судовому засіданні від 19.10.2016, пояснив суду, що дійсно між позивачем та його дружиною було укладено кредитний договір 04.12.2013, вони здійснили часткове погашення кредиту 7000 гривень. З 15.02.2016 банк почав процедуру ліквідації, відділення у м. Запоріжжі закрили, про що його не було попереджене. Жодних листів від банку він не отримував. У 2014 році йому дзвонили з банку за телефоном, і він повідомив, що проходить військову службу на території АТО. Не оплачували кредит у звязку з важким фінансовим становищем, а також не знали, куди слід платити кошти. Просив повністю відмовити позивачу у позовних вимогах про стягнення пені та 1000 гривень комісії, на яку банк нараховував відсотки. В подальшому в судові засідання не зявлявся, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином судовими повістками та через представника. За таких обставин суд вважав за можливе закінчити розгляд справи за його відсутності з урахуванням того, що в судовому засіданні брав участь його представник.

Суд, заслухавши учасників процесу, які прибули у судове засідання, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, встановив наступне.

04.12.2013 між ПАТ «ОСОБА_3 РОЗВИТКУ» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № IKCASHSHG.200740.001, згідно з яким позичальнику надано кредит на споживчі потреби у розмірі 10000 гривень та на оплату винагороди банку за надання фінансового інструменту у розмірі 1000 гривень, а всього 11000 гривень. Відповідно до п. 1.3 договору термін користування кредитом встановлено до 03.12.2016. Умовами п. 1.4 договору встановлено процентну ставку за користування кредитом 0,001% річних, а умовами п. 1.6 договору сплату комісії за надання кредитних ресурсів у розмірі 4% від суми кредиту по договору щомісяця в період сплати (арк. справи 1618).

Додатком до договору кредиту є Таблиця визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки та Графік погашення кредиту (арк. справи 1920).

ОСОБА_5 як чоловік ОСОБА_4 надав згоду на укладання кредитного договору (арк. справи 19).

Також, 04.12.2013 між ПАТ «ОСОБА_3 РОЗВИТКУ», ОСОБА_5, ОСОБА_4 на забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором укладено договір поруки № PX029031.200744.001, яким передбачено солідарну відповідальність відповідачів у разі невиконання зобовязань за кредитним договором (арк. справи 21).

Згіднозі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналізуючи умови договору кредиту, суд дійшов висновку, що вони не можуть вважатися несправедливими та такими, що обумовлюють його недійсність, оскільки сторони при укладанні договору досягли домовленості щодо всіх його істотних умов.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підписавши кредитний договір відповідач-1 погодилася із його умовами. Також відповідачеві-1 було надано інформацію про сукупну вартість споживчого кредиту та реальну процентну ставку, що свідчить Таблиця, яка є додатком № 1 до кредитного договору.

Порушень вимог Закону України «Про захист прав споживачів» в частині порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору, в судовому засіданні свого підтвердження відповідними доказами не знайшло.

Також на переконання суду представником відповідача не було доведено порушення вимог Постанови НБУ № 168 від 10.05.2007, оскільки процентна ставка за договором встановлена 0,001%, а підвищена процентна ставка 36% встановлювалась за неналежне виконання його умов щодо простроченої заборгованості.

В цей же час, відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 13, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

У судовому засіданні представником відповідачів не доведено не дотримання вказаних вимог у момент вчиненні правочину, а також не обґрунтовано такі посилання належними та допустимими доказами. Фактично підставою позову про визнання кредитного договору недійсним є непогодження відповідача-1 з його умовами, що саме по собі, без належного доказового обґрунтування, не може бути підставою недійсності договору.

Відтак, підстав для визнання кредитного договору недійсним суд не вбачає.

Згіднозі ст. 526 ЦК України зобовязання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згіднозі ст. 611 ЦК України при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силувимог ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Пунктами 3.1.9, 3.1.13 кредитного договору передбачено, що ОСОБА_3 має право достроково стягнути кредит, проценти і комісії в порядку, передбаченому п.п. 2.10, 2.11, 3.1.5, 3.1.6 при настанні умов, передбачених п. 3.1.11, а також стягнути кредит до настання дати, передбаченої п. 1.3 договору (зокрема, у разі порушення позичальником зобовязань, передбачених умовами договору).

Відповідно до ч. 2ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Згідно з розясненнями, наведеними у пункті 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей1050,1054 ЦК Україниі виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Оскільки кредитним договором встановлено повернення кредиту частинами згідно із графіком, що є додатком до цього договору, відповідач-1 прострочив повернення чергової частини платежу за кредитом та в подальшому кредит не сплачував, 17.02.2015 банком було направлено відповідачам рекомендованими листами вимоги №№ р.11/97, р.11/98, р.11/99 про усунення порушень виконання зобовязань за кредитним договором, в якій просив достроково погасити кредит, відсотки та сплатити пеню (арк. справи 2831). Проте, вимоги банку залишилися невиконаними та були повернуті поштою з відмітками «за закінченням терміну зберігання», що обумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник ОСОБА_5 отримала грошові кошти за кредитним договором у розмірі 11000 гривень, підтвердженням чого є заява на видачу готівки № 316559 від 04.12.2013, меморіальний ордер № 32817090 від 04.12.2013 (арк. справи 22), однак, нею було порушено умови кредитного договору у звязку з неналежним виконанням грошових зобовязань із щомісячної сплати кредиту та відсотків, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 08.06.2016 становить 35096,71 гривень, яка складається з: 2103,74 гривень поточна заборгованість за кредитом; 6870,90 гривень прострочена заборгованість за кредитом; 2365,27 гривень прострочена заборгованість за процентами по кредиту; 440,00 гривень поточна заборгованість за комісією по кредиту; 7920,00 гривень прострочена заборгованість за комісією по кредиту; 15396,80 гривень заборгованість за штрафами/пенею, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості (арк. справи 515).

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та таким, що відповідає умовам кредитного договору, зокрема, розділу 6 кредитного договору, яким передбачено відповідальність за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом у вигляді 36% річних від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення, пеня 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення (п.п. 6.1, 6.3 договору).

В цей же час, представником відповідача та відповідачами всупереч принципу змагальності цивільного процесу не доведено належними та допустимими доказами те, що позивачем не вірно розраховано розмір заборгованості, так само як і не надано будь-яких спростувань наданого позивачем розрахунку суми позову.

Відповідно до ч. 1ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У звязку із порушенням відповідачем-1 умов кредитного договору позивачем нараховано пеню за несвоєчасну сплату кредиту, комісії та процентів на загальну суму 15396,80 гривень.

Статтею 549 ЦК Українивстановлено, що неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У даному випадку розмір пені 15396,80 гривень значно перевищує розмір заборгованості за кредитом (як поточної 2103,74 грн., так і простроченої 6870,90 грн.). Також з матеріалів справи випливає, що відповідач ОСОБА_5, поручитель за кредитним договором та чоловік ОСОБА_5, є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії УБД № 147352 від 05.11.2015, брав участь у проведенні заходів антитерористичної операції, страждає рядом захворювань, що підтверджується медичними довідками. Також відповідачі виховують дитину, ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. справи 8591). Зазначені обставини є такими, що мають істотне значення для неможливість виконання відповідачами зобовязань за кредитним та забезпечувальним договором.

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідачів, до 3000 гривень, що буде відповідати засадам розумності та справедливості, та забезпечить можливість її реальної сплати.

У відповідності зі ст. 543 ЦК України, при солідарному обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від всіх боржників разом, так і від будь-кого із них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний в повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку в повному обсязі одним з боржників припиняє обов'язок інших солідарних боржників перед кредитором.

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання їм свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, при порушенні боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлена додаткова (субсидіарна) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тім же обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, що спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відтак, з відповідачів солідарно підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 699,91 грн. (з урахуванням зменшення судом розміру пені).

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого ПАТ «ВБР» позову та наявність підстав для його часткового задоволення. Часткове задоволення первинного позову виключає у даному випадку повністю задоволення зустрічного позову відповідача ОСОБА_4

Відповідно до статті 88 ЦПК України з відповідачів солідарно на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, що документально підтверджені, а саме у розмірі 1358,00 гривень (арк. справи 3), та зі сплати вартості публікації оголошення у газеті «Урядовий курєр» у розмірі 420,00 гривень (арк. справи 5758).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61,88,208, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 РОЗВИТКУ» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, на користь публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 РОЗВИТКУ» (ЄДРПОУ 36470620) заборгованість за кредитним договором від 4 грудня 2013 р. № IKCASHSHG.200740.001 у розмірі 22699 (двадцять дві тисячі шістсот девяносто девять) гривень 91 копійка, у тому числі: 2103 (дві тисячі сто три) гривні 74 копійки поточна заборгованість за кредитом; 6870 (шість тисяч вісімсот сімдесят) гривень 90 копійок прострочена заборгованість за кредитом; 2365 (дві тисячі триста шістдесят пять) гривень 27 копійок прострочена заборгованість за процентами по кредиту; 440 (чотириста сорок) гривень 00 копійок поточна заборгованість за комісією по кредиту; 7920 (сім тисяч девятсот двадцять) гривень 00 копійок прострочена заборгованість за комісією по кредиту; 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок заборгованість за пенею.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, на користь публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 РОЗВИТКУ» (ЄДРПОУ 36470620) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок, та зі сплати вартості публікації оголошення в газеті у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 00 копійок.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити.

Апеляційна скаргана рішення судуможе бути поданапротягом десяти днів з дня проголошеннярішення до Апеляційного судуЗапорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 грудня 2016 р.

Повний текст рішення виготовлено 26 грудня 2016 р.

Суддя А.В. Шалагінова