Ухвала суду № 63690724, 20.12.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/1147/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

20 грудня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Собослоя Г.Г., Фазикош Г.В.

за участю секретаря - Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, до якої приєдналася ОСОБА_2, на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 18 травня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2016 року ПАТ «Універсал Банк» (далі: Банк) звернулося в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 30.09.2008 між ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є Банк) та ОСОБА_2 був укладений генеральний договір про надання кредитних послуг (далі: кредитний договір) № BL9313, згідно умов якого позичальниця отримала кредит у формі кредитного ліміту у розмірі 30 000 доларів США та зобовязалася повернути отримані кошти і сплатити відсотки за їх користування не пізніше 01.09.2018 (зі змінами до кредитного договору за Додатковою угодою № 1 від 15.02.2010 кінцева дата погашення кредиту 01.02.2020, а.с. 50).

До цього кредитного договору в подальшому вносилися зміни на підставі додаткових угод № 1 від 15.02.2010, № 2 від 15.02.2010, № 3 від 27.05.2010, № 4 від 25.11.2010, № 5 від 09.09.2011, № 6 від 09.09.2011, № 7 від 14.11.2012, № 8 від 14.11.2012, № 9 від 18.10.2013, № 10 від 18.10.2013.

Для забезпечення виконання зобовязання за вказаним кредитним договором між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були укладені договори поруки від 14.11.2012 (розірвано додатковою угодою до такого договору від 18.10.2013) та 18.10.2013

Внаслідок неналежного виконання позичальником кредитних зобовязань, станом на 10.12.2015 його заборгованість перед ОСОБА_3 складала 3 773,29 дол. США, з яких: 370,14 дол. США прострочена заборгованість за кредитом; 2 998,66 дол. США сума дострокового стягнення кредиту; 366,21 дол. США відсотки; 38,28 дол. США підвищені відсотки.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 18.05.2016 позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг від 30.09.2008 № BL9313 у розмірі 3 773,29 дол. США (з яких: 370,14 дол. США прострочена заборгованість за кредитом; 2998,66 дол. США сума дострокового стягнення кредиту; 366,21 дол. США відсотки; 38,28 дол. США підвищені відсотки). Вирішено питання розподілу судових витрат.

На це рішення подала апеляційну скаргу ОСОБА_1, до якої приєдналася ОСОБА_2. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм матеріального і процесуального права, просять рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи та кредитну справу ОСОБА_2, що була надіслана ОСОБА_3 на виконання ухвали апеляційного суду, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 30.09.2008 між ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є Банк) та ОСОБА_2 був укладений генеральний договір про надання кредитних послуг № BL9313, згідно умов якого позичальниця отримала кредит у формі кредитного ліміту у розмірі 30 000 доларів США та зобовязалася повернути отримані кошти і сплатити відсотки за їх користування не пізніше 01.09.2018. Відповідно до змін до кредитного договору за Додатковою угодою № 1 від 15.02.2010 кінцева дата погашення кредиту 01.02.2020 (т. 1 а.с. 50).

До цього кредитного договору в подальшому вносилися зміни на підставі додаткових угод № 1 від 15.02.2010, № 2 від 15.02.2010, № 3 від 27.05.2010, № 4 від 25.11.2010, № 5 від 09.09.2011, № 6 від 09.09.2011, № 7 від 14.11.2012, № 8 від 14.11.2012, № 9 від 18.10.2013, № 10 від 18.10.2013 (т. 1 а.с. 45-54, 57-68, 71-80, 93-102).

Факт отримання позичальником кредитних коштів у сумі 21500,00 дол. США підтверджується заявами ОСОБА_2 на видачу траншу та меморіальними ордерами від 01.10.2008 на суму 2000,00 дол. США (а.с. 39, 40), від 02.10.2008 на суму 16000,00 дол. США (а.с. 41, 42) та від 08.10.2008 на суму 3500,00 дол. США (а.с. 43, 44).

При цьому 18.10.2013 Банк та ОСОБА_2 у додатковій угоді № 9 до кредитного договору від 30.09.2008 досягли домовленості, що на час укладення такої угоди фактична заборгованість позичальниці становить 21 087,24 дол. США, з яких 58,08 дол. США заборгованість за кредитом за минулі періоди; 501,36 дол. США - заборгованість за процентами за минулі періоди; 20412,13 дол. США строкова заборгованість за кредитом; 115,67 дол. США строкова заборгованість за процентами (т. 1 а.с. 93-100). Стосовно указаної угоди діє презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Для забезпечення виконання зобовязання за вказаним кредитним договором між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір поруки від 14.11.2012 (який розірвано додатковою угодою до такого договору від 18.10.2013), та договір поруки від 18.10.2013, згідно з яким остання поручилася за повне виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором, відповідальність поручителя і боржника є солідарною (а.с. 84-92, 103, 104-111).

За змістом ст.ст. 11, 509, 526, 611, 614, 623, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, цивільно-правові зобовязання виникають з договорів і повинні виконуватися належним чином; договір є обов'язковим для виконання сторонами; позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в по¬ рядку, що встановлені договором; в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що за¬ лишилась, та сплати процентів; особа відповідальна за порушення зобовязання, позичальник, який уклав і не виконує кредитний договір, повинен відшко¬дувати кредитору збитки в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини) (ч.1, 2 ст. 554 ЦК України).

Апелянт та її представник стверджували, що ОСОБА_3 не були зараховані всі платежі по кредиту. Так, в суді першої інстанції відповідачем було надано копію заяви на переказ 5000 доларів США (т. 1 а.с.153), а також під час апеляційного розгляду справи було подано копії кількох заяв на переказ готівки (т. 1 а.с. 227, 247, т. 2 а.с. 6-9). Проте, як вбачається із наданого ОСОБА_3 розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку Позичальника (т. 1 а.с. 162-163, 178-193), такі платежі ОСОБА_3 були зараховані. При цьому, надані заяви на переказ готівки, які датовані 14.04.2011 (т. 1 а.с. 227, т. 2, а.с. 9), 14.11.2012 (т. 1 а.с. 247), 01.10.2013 (т. 2 а.с.6),18.10.2013 (а.с. 7 т. 2), тобто до 18.10.2013 - не спростовують розміру заборгованості позичальниці, узгодженого у додатковій угоді № 9 від 18.10.2013. Переказ готівки за заявою від 29.10.2013 у сумі 22,00 дол. США (а.с. 8 т. 2) відображено у виписці по рахунку та враховано ОСОБА_3 при визначенні заборгованості (а.с. 190 т. 1).

Як вбачається з наданого ОСОБА_3 розрахунку заборгованості, позичальник свої зобовязання виконувала неналежним чином, а з квітня 2015 року не було здійснено жодного платежу на погашення кредиту, відсотків та підвищених відсотків (т. 1 а.с. 164-166). 03 вересня 2015 року Банк предявляв вимоги до відповідачів про дострокове повернення кредиту (т. 1 а.с. 116-121, 151, 152), які виконані не були.

Внаслідок неналежного виконання позичальником кредитних зобовязань, станом на 10.12.2015 його заборгованість перед ОСОБА_3 складала 3 773,29 дол. США, з яких: 370,14 дол. США прострочена заборгованість за кредитом; 2 998,66 дол. США сума дострокового стягнення кредиту; 366,21 дол. США відсотки; 38,28 дол. США підвищені відсотки.

Щодо доводу апеляційної скарги, що «остання, надана банком сума заборгованості, відрізняється від суми у позовній заяві», судова колегія зазначає, що до позовної заяви було додано розрахунок заборгованості станом на 10.12.2015 (т. 1 а.с.112-115), а під час розгляду справи судом першої інстанції було надано розрахунок заборгованості станом на 28.04.2016 (т. 1 а.с.164-165).

Заперечуючи правильність наданого ОСОБА_3 розрахунку заборгованості, сторона відповідачів водночас не надала свого розрахунку, який би спростовував борг за його елементами, періодом нарахування і т.ін.

На стадії апеляційного розгляду справи з метою перевірки доводів сторін та виходячи з положень ст. 10 ч. 4 ЦПК України, апеляційний суд неодноразово розяснював апелянту та його представнику обовязок довести свої заперечення, тобто - спростувати наданий ОСОБА_3 розрахунок. Спростування розрахунків, проведених кредитором, тобто, зясування обставин, що мають значення для справи, потребує спеціальних знань у галузі економічної діяльності банків, фінансово-кредитних операцій та бухгалтерського обліку, у звязку з чим належним і допустимим доказом щодо цих обставин є висновок експерта (ст. 66, ст. 143 ч. 1, ст. 147 ч.ч. 2-6, ст. 179 ч. 2, ст. 189 ЦПК України). Самі по собі міркування сторони в справі не є доказами, підлягають перевірці (підтвердженню) та можуть враховуватися у контексті встановленого на підставі доказів, у т.ч., за наслідками проведення судової експертизи.

Стороною відповідачів клопотання про призначення судової експертизи для зясування питань, що стосуються обороту коштів за кредитним договором та розрахунку боргу, не було заявлене. Таку позицію апелянт мотивувала тим, що проведення експертизи потребує значного часу, а також відсутністю коштів на оплату судової експертизи.

Враховуючи принципи змагальності цивільного процесу, свободи сторін у поданні доказів, у розпорядженні своїми процесуальними правами, слід дійти висновку, що обравши на свій розсуд лінію захисту від позову, відповідачі у передбачений цивільним процесуальним законом спосіб не спростували по суті розрахунку боргу, предявленого до стягнення, та не довели обґрунтованості своїх заперечень проти позову. На противагу належним документальним доказам, поданим позивачем, що ґрунтуються на чинному та обовязковому для виконання сторонами кредитному договорі (ст. 629 ЦК України), сторона відповідачів оперувала лише не підтвердженими належним чином власними міркуваннями, які в силу наведеного мають тільки характер недопустимих у доказуванні припущень.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо оспорення суми заборгованості по кредиту необґрунтованими.

Посилання скаржників на неврахування місцевим судом факту направлення вимог про дострокове повернення кредиту (т. 1 а.с. 116-121, 151, 152) не заслуговують на увагу та висновків суду щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідачів не спростовують, оскільки поручителем ОСОБА_1 відповідну вимогу отримано 15.09.2015, термін дострокового повернення кредиту настав у відповідності до такої вимоги на 31 день з моменту отримання (тобто 16.10.2015), а з позовом до поручителя ОСОБА_3 звернувся 24.02.2016 - у межах строку дії поруки.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_3 є правильним. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і судова колегія не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду. Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, до якої приєдналася ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 18 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча:

Судді: