Ухвала суду № 63689011, 21.12.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/13211/15-ц

Провадження № 2/263/1901/2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 рокуЖовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Папаценко П.І., при секретарі Масюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Державної казначейської служби України, Прокуратури Донецької області, ОСОБА_2 управління Національної поліції у Донецькій областіпро відшкодування майнової шкоди, спричиненої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду у кримінальному провадженні за ч.1 ст.204 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

4.11.2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, уточненим під час судового розгляду, до Державної казначейської служби України, Прокуратури Донецької області, ОСОБА_2 управління Національної поліції у Донецькій області, посилаючись на те, що ВПМ ДПІ в Кіровському районі м. Донецька 13.02.2008 року проведено огляд приміщення ПП «Візантія» за адресою: м.Донецьк, Кіровський район, вул.Островського, б. 20, у ході якого виявлено 251 пляшку горілки, 15 пляшок вина, 3 пляшки шампанського, 58пляшок слабоалкогольних напоїв, 229 пачок сигарет. За фактом незаконної реалізації ПП «Візантія» лікеро-горілчаних виробів, що становлять загрозу для життя і здоровя людей, прокуратурою Кіровського району м.Донецька 28.03.2008 року порушено кримінальну справу №05-38789 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.204 КК України. Розслідування у кримінальній справі проводила старший слідчий СВ Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_3 28.07.2008 року відносно неї було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, 7.08.2008 року предявлено обвинувачення за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.204 КК України, а 11.09.2008 року кримінальну справу спрямовано до Кіровського районного суду м.Донецька з обвинувальним актом. Під час розгляду кримінальної справи зясувалися обставини, що заява громадянки ОСОБА_4 від 30.12.2007 року, яку остання начебто подала до ДПІ Кіровського району м. Донецька щодо порушень правил торгівлі тютюновими та лікеро-горілчаними виробами в магазині по вул. Островського, 20 в м. Донецьку, та яка стала підставою для обшуку належного позивачу приміщення магазину та подальшого порушення кримінальної справи, була сфальсифікована. 7 травня 2010 року по даному факту старшим прокурором Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 була порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 358 КК України. У ході судового розгляду справи судом обвинувачення відносно ОСОБА_1 змінено з ч.3 на ч.1 ст.204 КК України. Вироком Кіровського районного суду м.Донецька від 17.04.2012 року ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України та призначено покарання у вигляді 17000 грн. штрафу з конфіскацією лікеро-горілчаних виробів у кількості 155 пляшок горілки. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28.09.2012 року вирок Кіровського районного суду м.Донецька від 17.04.2012 року скасовано, справу спрямовано прокурору для організації додаткового розслідування. 4.12.2012 року розпочато кримінальне провадження №12012050880000381 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України. Постановою старшого прокурора прокуратури Кіровського району м.Донецька від 10.12.2012 року підслідність вказаного кримінального провадження визначено за СУ ДПС у Донецькій області. Постановою старшого слідчого СУ ДПС у Донецькій області від22.02.2013 року зазначене кримінальне провадження закрито у звязку з відсутністю ознак кримінального правопорушення. До теперішнього часу усі належні їй та вилучені лікеро-горілчані вироби, слабоалкогольні напої та сигарети не повернуті. Вона намагалась отримати вилучене у неї майно, оглянути його, у звязку з чим зверталась до керівництва ГУМВС України в Донецькій області та Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області з запитами та скаргами, однак їй так і не був наданий доступ до вилученого у неї майна, що підтверджує ту обставину, що дане майно зникло.

Вона просила на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду», ст. 1176 ЦК України відшкодувати за рахунок коштів державного бюджету завдану їй незаконними діями органів дізнання, досудового слідства і суду, матеріальну шкоду в розмірі 31088,74 грн., яка складається з:

- вартості майна у вигляді лікеро-горілчаних та тютюнових виробів на суму 18 783,53грн.;

- збитків повязаних з вартістю невідбутної поїздки до країни Ізраїль у сумі 1185,87 грн., 41,53 грн. та 217,81 грн. на загальну суму 1445,21 грн.;

- оплачених витрат на юридичну допомогу під час досудового слідства, яка складає 3400 грн.;

- вартості 2 знищених, під час обшуку, замків на суму 85 грн.;

- суми сплачених нею 25.01.2012 року штрафів в розмірі 7300 грн., які були накладені на неї на підставі незаконних протоколів про адміністративні правопорушення №49 та 50 від 13 лютого 2008 року, винесених державним податковим ревізором відділу оперативного контролю ДПІ у Кіровському районі м.Донецька ОСОБА_6 під час проведення незаконної перевірки, нібито за фактом порушень ст.164 та ч.1 ст.155 КУпАП, яких насправді не було, що підтвердилось під час проведення досудового слідства за її звинуваченням, та суми сплаченої комісії банку за сплату суми штрафів у розмірі 75 грн.;

Крім того нею понесені витрати на: довідку про вартість лікеро-горілчаних та тютюнових виробів у розмірі 22,75 грн. (17,75 грн.+ 5 грн.- комісія банку); поштові витрати на звернення з позовом до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у розмірі 31,13 грн.; та поштові витрати на звернення з позовом до Жовтневого районного суду м.Маріуполя у розмірі 22,68 грн., на загальну суму 75,56 грн.

Отже загальна сума складає 31165,30 грн. (31088,74 грн.+ 75,56)

Також вважала за необхідне компенсувати їй, наведеними діями, завдану моральну шкоду, яка становить 573080 грн.

Крім того зазначила, що з подібним позовом 14.06.2013 року, вона звернулась безпосередньо до Кіровського районного суду м.Донецька, але діяльність суду була зупинена через бойові дії, внаслідок чого вона звернулась до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.

Під час розгляду справи Кіровським районним судом м.Донецька нею були понесені судові витрати на проведення експертизи у справі на предмет визначення вартості вилучених у неї 13.02.2008 року лікеро-горілчаних та тютюнових виробів, за проведення експертизи нею 18.06.2014 року було сплачено 1476 грн., про що свідчить квитанція №79 від 18.06.2014 року, однак надати суду висновок експертизи вона не має можливості через бойові дії, на теперішній час їй невідомо, чи проводилась зазначена експертиза взагалі. Вказані судові витрати за ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 13.04.2016 року провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 31165,30 грн. було закрито на підставі ст. 205 ч.1 п.1 ЦПК України, оскільки визначення розміру матеріальної відшкодованої шкоди, належить до компетенції інших органів, а не суду.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 13.04.2016 року позовні вимоги ОСОБА_1до Державної казначейської служби України, Прокуратури Донецької області, ОСОБА_2 управління Національної поліції у Донецькій областіпро відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду задоволені частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 73723 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Судові витрати віднесені на рахунок держави.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області від 1.06.2016 року ухвалу Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 13.04.2016 року про закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 31165,30 грн. скасовано, справу в указаній частині направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З висновком наведеним в ухвалі Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 13.04.2016 року колегії суддів не погодилась виходячи з наступного.

Майнові втрати ОСОБА_1 у вигляді: вартості лікеро-горілчаних та тютюнових виробів на суму 18 783,53грн.; витрат на поїздку в Ізраїль у сумі 1445,21 грн.; вартості 2 знищених, під час обшуку, замків на суму 85 грн., не є такими, що зазначені в п.п.1,3,4 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», тому висновок суду про те, що питання про їх відшкодування та визначення розміру є компетенцією органу, який проводив слідчі дії та закрив кримінальне провадження, не відповідає положенням ст.12 зазначеного Закону.

Також , саме судом повинно бути вирішене питання про відшкодування витрат: 22 грн. 75 коп., які позивач витратила на довідку про вартість лікеро-горілчаних та тютюнових виробів для підтвердження розміру майнової шкоди; 31 грн. 13 коп. - поштові витрати на звернення з цим позовом до Красноармійського міськрайсуду Донецької області та 22 грн. 68 коп. - поштові витрати на звернення до Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області.

Не зясовані обставини щодо відшкодування штрафу у розмірі 7300 грн., незаконно накладеного на позивача на підставі протоколів про вчинення правопорушень, передбачених ст..164 та ч.1 ст.155 КУпАП та штрафних санкцій на ПП «Візантія».

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області від 1.06.2016 року змінено рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 13.04.2016 року про стягнення 73723 грн. на користь ОСОБА_1, резолютивна частина рішення викладена в такій редакції: стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 73723 грн. Це ж рішення в частині відмови в задоволені вимоги ОСОБА_1 про відшкодування витрат на проведення експертизи в розмірі 1476 грн. скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судом доводи позивача з цього приводу не перевірені.

Під час судового розгляду вказаної цивільної справи позивач ОСОБА_1 надала суду уточнюючу позовну заяву, крім зазначеного просила суд відшкодувати завдану матеріальну шкоду в розмірі 5 грн., що складають поштові витрати на звернення до Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 12.11.2015 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася, надала суду заяву про підтримку позовних вимог та про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_2 управління Національної поліції у Донецькій області позов не визнала, заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на наступне. На думку представника на теперішній час за спірними правовими відносинами існують два провадження, одне відкрите в Кіровському районному суді м.Донецька, де в процесі судового розгляду була призначена експертиза витрати на проведення якої склали 1476 грн., друге в Жовтневому районному суді м.Маріуполя. Крім того в матеріалах справи не міститься документів на підтвердження неможливості повернення лікеро-горілчаних та тютюнових виробів через їх втрату або знищення. Позивачем недотриманий досудовий порядок звернення за відшкодуванням шкоди, тому звернення позивача до суду з приводу відшкодування вартості лікеро-горілчаних та тютюнових виробів у розмірі 18783,53 грн. та оплачених витрат на правову допомогу у розмірі 3400 грн. є передчасним і не підлягає задоволенню. Вважає, що позивачем не доведені обставини незаконних дій органу досудового розслідування чи суду, за якими позивачу слід відшкодувати шкоду у вартості нездійсненої поїздки до Ізраїлю в сумі 1445,21 грн. та вартості, знищенних від час обшуку замків, вартістю 85 грн. Щодо суми адміністративних штрафів, сплачених позивачем в сумі 7300 грн. та банківської комісії за сплату штрафів в розмірі 75 грн., вважає що право на відшкодування такої шкоди передбачено Законом тільки у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення, доказів такого закриття позивачем не надано. Вважає також, що законом не передбачено відшкодування вартості отриманих довідок з органів статистики в сумі 17,75 грн., комісії банку за сплату зазначеної суми у розмірі 5 грн. та поштових витрат, зроблених у добровільному порядку в рамках іншого провадження. На підставі наведеного вважає, що провадження в частині позовних вимог про стягнення вартості лікеро-горілчаних та тютюнових виробів у розмірі 18783,53 грн. та оплачених витрат на правову допомогу у розмірі 3400 грн. сляд закрити, у задоволені решти позовних вимог відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_7 Донецької області в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала проти його задоволення, вважає, що провадження стосовно позовних вимог про відшкодування вартості лікеро-горілчаних та тютюнових виробів у розмірі 18783,53 грн. слід закрити, так як це питання не вирішується в порядку цивільного законодавства, його слід вирішити у порядку кримінального судочинства, за вимогами ст.ст.100,171-174 КПК України. Крім того позивачкою не доведена неможливість їх повернення. Позовні вимоги щодо відшкодування 85 грн. - вартості знищених замків, здійснених витрат на поїздку до Ізраїлю у розмірі 14445,21 грн., вартості довідки органу статистики у розмірі 17,75 грн., комісійних банку, вартості поштових відправлень не підлягають задоволенню, оскільки ці витрати не повязані з діями відповідачів. Позовна вимога щодо стягнення сплаченого штрафу у розмірі 7300 грн. у справах про адміністративні правопорушення та 75 грн. комісії банку не підлягає задоволенню, оскільки позивач не надала постанов за якими її притягнуто до адміністративної відповідальності та закрито такі справи. Що стосується штрафних санкцій накладених ДПІ у Кіровському районі м.Донецька від 22.02.2008 року до ПП «Візантія» в сумі 6800 грн. та 500 грн. зазначає, що їх стягнення не передбачено законом, крім того органи прокуратури, національної поліції, казначейства не є належними відповідачами за цими вимогами, оскільки вони не уповноважені та не накладали на ОСОБА_1 спірні стягнення. Провадження відносно позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу у кримінальній справі у розмірі 3400 грн. слід закрити, так як таке стягнення можливе на підставі п.4 ч.1 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Щодо стягнення поштових витрат вважає, що в їх стягненні слід відмовити, оскільки за ст.79 ЦПК України вони не відносяться до судових витрат. Стягнення витрат на проведення експертизи в сумі 1476 грн. не підлягає задоволенню, оскільки ці витрати мали місце в іншому провадженні, крім того позивач не впевнена, що за вказаною оплатою була проведена експертиза, у даному випадку позивач може предявити позов до експертної установи.

Представник відповідача Державної казначейської служби України, належним чином повідомлений про час, місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, погодився з запереченнями, наданими представником ОСОБА_7 Донецької області та заперечував проти вимоги позивачки щодо зобовязання Державну казначейську службу України вчинити певні дії, а саме зобов'язати відшкодувати (здійснити безспірне списання коштів державного бюджету України) їй вказану шкоду, оскільки ці вимоги є передчасними.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має правов порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР зі змінами та доповненнями (далі Закон України № 266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій,що обмежують права громадян; 2)незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3)незаконного проведення оперативно-розшукових заходів,передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно ст.2 Закону України № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових - заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.

Згідно ст.3 Закону України № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Частинами першою та другою статті 12 Закону України № 266/94-ВР розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Згідно ст.7 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі - Положення) відповідно до ст.3 Закону відшкодуванню громадянинові підлягають: 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Частиною 3 пункту 10 Положення передбачено що відповідно до п. 4 ст.3 Закону громадянинові підлягають також поверненню суми, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об'єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а такожвнесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у звязку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.

За пунктами 6, 11, 12 Положення, у разі закриття кримінальної справи за відсутністю події кримінального порушення слідчий зобов'язаний роз'яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди. А саме, для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 (суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги) ст.3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися: 1) при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів; 2) при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до Суду, який розглядав справу по першій інстанції; 3) при скасуванні постанови районного (міського) суду(судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт і закритті справи - в районний (міський) суд (до судді), який розглядав справу про адміністративне правопорушення.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. При цьому визначення розміру шкоди, внаслідок сплати особою за надання юридичної допомоги, віднесено до компетенції цих органів, а не суду.

У місячний термін з дня звернення громадянина один з органів, перелічених в п.11 Положення, залежно від того, хто з них здійснював слідчі дії або розглянув справу, виносить передбачену частиною 1 ст.12 Закону постанову (ухвалу).

Згідно з частиною 2 ст.12 Закону в разі незгоди з винесеною постановою про відшкодування шкоди громадянин може оскаржити її до суду в порядку, встановленому для розгляду скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

У даній справі, позивач просить відшкодувати шкоду, а саме витрати понесені на оплату наданої їй юридичної допомоги по кримінальній справі.

Ураховуючи закриття кримінального провадження органом досудового розслідування, розмір відшкодування ОСОБА_1 майнової шкоди, пов'язаної з витратами за надання юридичної допомоги по кримінальній справі, має визначатися таким органом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не зверталась до органу, який проводив досудове розслідування з заявою про відшкодування шкоди і постанова з цього приводу не виносилась.

За п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Встановивши, що визначення розміру сум, виплачених на користь установи (адвоката), яка надавала юридичну допомогу, унаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду віднесено до компетенції цих органів, а не суду, суд за таких обставин вважає, що справа в частині вимог про відшкодування витрат за надання юридичної допомоги по кримінальній справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та підлягає закриттю в цій частині.

Керуючись, ст.ст. 205 ч.1 п.1, 206 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1до Державної казначейської служби України, Прокуратури Донецької області, ОСОБА_2 управління Національної поліції у Донецькій областіпро відшкодування майнової шкоди, спричиненої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду у кримінальному провадженні за ч.1 ст.204 КК України - закрити в частині позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди у звязку з наданням ОСОБА_1 юридичної допомоги у розмірі 3400 грн.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м.Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Папаценко П.І.