Рішення № 63688917, 20.12.2016, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/6291/16-ц

2/264/2657/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"20" грудня 2016 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Харитонової Г. Л., при секретарі Родіній Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азовмаш» про стягнення заборгованої заробітної плати, середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Азовмаш» про стягнення заборгованої заробітної плати, середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, зазначивши, що вона перебувала у трудових відносинах із відповідачем. 19.09.2016 року позивачка була звільнена за власним бажанням за ст.38 КЗпП України. За період роботи їй була нарахована, але не сплачена у повному обсязі заробітна плата, у звязку з чим виникла заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 21030,06 грн. У звязку із не проведенням повного розрахунку в день звільнення на підставі ст. 117 КЗпП України просить стягнути середній заробіток за весь час затримки з 20.09.2016 року по 09.11.2016 року в сумі 5057,56грн. та за період з 09.11.2016 року по день ухвалення рішення із розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 136,69грн., а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1000,00грн.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не зявилися, від представника надійшла заява, про розгляд справи за їх відсутністю, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, не заперечували проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача ПАТ «Азовмаш» у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин,

про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду заперечення, в яких позов визнали частково, в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 21010,06грн. Щодо стягнення середнього заробітку зазначили, що позивач не звертався на адресу відповідача з вимогою про здійснення остаточного розрахунку, тому ПАТ «Азовмаш» не порушує строки розрахунку при звільненні. В задоволенні решти позовних вимог просили відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Основним законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обовязки, в рівній мірі кореспондується обовязок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Судом встановлено, що позивачка працювала у відповідача, 19.09.2016 року була звільнена на підставі ст.38 КЗпП України, що підтверджується записами в її трудовій книжці.

За період роботи позивача їй нараховувалась заробітна платня.

Згідно наданої відповідачем довідки №А/08-66 від 30.11.2016 року та наданого позивачкою розрахункового листка сума заборгованості перед ОСОБА_1 по заробітній платі складає 21010,06грн., що також не заперечується відповідачем.

Положеннями ст. 115 КЗпП України встановлено обовязок працедавця виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася, що підтверджується матеріалами справи, внаслідок цього існує заборгованість по заробітній платі з травня 2016 року по вересень 2016 року в розмірі 21010,06грн.

У відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» розяснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторони виник спір.

Представник відповідача наголошує на тому, що позивач не звертався на адресу відповідача з вимогою про здійснення остаточного розрахунку, тому ПАТ «Азовмаш» не порушує строки розрахунку при звільненні та відповідно позивачка має право на відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з моменту звернення до суду.

В той же час, відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» працівник зобовязаний звернутись до роботодавця з вимогою про розрахунок лише в тому розі, коли він не був на роботі в день звільнення.

Відповідачем не надано доказів відсутності позивачки на роботі в день звільнення.

За таких обставин з урахуванням положень ст.ст.116, 117 КЗпП України, позивачка має право на відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на наступний день після звільнення, тобто з 20.09.2016 року по день винесення рішення судом 20.12.2016 року, оскільки фактичного розрахунку до сьогоднішнього часу проведено не було.

При розрахунку сум середнього заробітку, суд виходить з наступного.

Порядок обчислення середньої заробітної плати закріплений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», за частиною 3 пункту 2 якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно ч.3 п. 3 вказаного Порядку в розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з проведеним розрахунком, представленим позивачем в розмір середньоденної заробітної плати складає 136,69грн., будь-яких заперечень, або доказів щодо розміру середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 відповідачем не надано, так саме як і не надано графіку її роботи.

Середньостатистична кількість робочих днів за період з 20.09.2016р. по 20.12.2016р. складає 65 днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 20.09.2016р. по 20.12.2016р. складає 8884,85грн. (65днів х 136,69грн.).

Законних підстав, передбачених статтею 117 КЗпП України, для зменшення сум середнього заробітку у суду не має, оскільки відсутній спір між сторонами про розмір заборгованості по заробітній платі перед позивачем.

За таких обставин та положень закону, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає задоволенню складає 8884,85грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення, законною підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних) та з урахування інших обставин.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином судом встановлено, що внаслідок не своєчасної виплати відповідачем позивачці заробітної плати, позивачці була спричинена моральна шкода, між тим, розмір визначений позивачкою у 1000,00 гривень є завищеним.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер порушення прав позивачки, істотність вимушених змін у її житті через тривалу невиплату заробітної плати та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав. Виходячи з розуміння загальнолюдських цінностей, жоден працівник не може залишатися байдужим до порушення роботодавцем його права на оплату праці, а тому суд погоджується з тим, що встановлені порушення трудових прав позивачки повязані з певними душевними стражданнями і вважає, що 400 грн. є достатньою і справедливою компенсацією завданої їй моральної шкоди.

Вимогами ч. 3 ст. 88 ЦК України передбачено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 551,20 гривень за вимоги майнового характеру та пропорційно задоволених вимог 220,48грн. (551,20*400/1000) за вимоги немайнового характеру, що разом складає 771,68 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218 , 224-226 ЦПК України, ст.ст. 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азовмаш» про стягнення заборгованої заробітної плати, середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовмаш», юридична адреса: м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, 1 (ЄДРПОУ: 30832888) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість по заробітній платі за період з травня 2016 року по вересень 2016 року в сумі 21010,06 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.2016р. по 20.12.2016р. в сумі 8884,85грн. з утриманням Публічним акціонерним товариством «Азовмаш» з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, а також на відшкодування моральної шкоди суми в розмірі 400,00грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовмаш», юридична адреса: м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, 1 (ЄДРПОУ: 30832888) на користь держави судовий збір у розмірі 771,68 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Іллічівським районним судом міста Маріуполя Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Г. Л. Харитонова