Вирок № 63688221, 22.12.2016, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/10200/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Брежнева О.А.,

за участю секретаря Котинської А.О.,

прокурора Виниченко Р.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050150003247 від 21.10.2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Артемівська, Донецької області, громадянина України, освіта середньотехнічна, не одруженого, не працюючого, інваліда 3 групи, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 21 жовтня 2015 року приблизно о 07-30 годині, у світлий час доби, керуючи технічно ісправним автомобілем марки ГАЗ - 3110 СПГ, реєстраційний номер НОМЕР_1, маючи посвідчення на право керування транспортним засобом, з категорією «В, С», рухався по 1-му провулку Пушкіна в м. Артемівську, Донецької області, з боку вул. Польової у напрямку вул. Космонавтів, зі швидкістю 30 км/год, та наближаючись до тролейбусу марки «ЗіУ» №152, який стояв поблизу опори ЛЕП №2096 у правого краю проїжджої частини, в попутному йому напрямку, діючи необережно, із злочинною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не виконавши вимоги: п. 19.3 правил дорожнього руху України, згідно якому «У разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію». Будучи осліпленим промінцем сонцю не зупинився та не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, продовжив свій рух зі швидкістю приблизно 30 км/год, внаслідок чого скоїв наїзд на водія вищевказаного тролейбусу марки «ЗіУ» №152 ОСОБА_3, який знаходився в районі задньої лівої частини даного тролейбусу, здійснюючи його ремонт, та в результаті наїзду ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, а саме: «забита рама тім'яної області, струс головного мозку, закритий перелом остистого відростка 7-го шийного хребця і перелом 2-го ребра зліва», які вимагають для одужання термін понад 21 день, та відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, які знаходяться в прямому-причинному зв'язку з подією, яка трапилась.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений винним себе не визнав та пояснив, що дійсно 21 жовтня 2015 року трапилось ДТП за його участю, тролейбус він бачив, але знака, який позначає ремонтні роботи водієм тролейбусу встановлено не було, як це вимагають правила дорожнього руху, у який це було час він не пам'ятає, він їхав по новому мосту у м. Артемівську, водій тролейбусу був позаду тролейбусу, він у цей час чіпляв токоприйомники, він почав його об'їжджати тролейбус, йому сонце засвітило очі, водія він збив збоку, так як водій тролейбусу у цей час вийшов на проїжджу частину і з правої сторони йому вискочив водій тролейбусу, він їхав приблизно 30 км/год.. Через те що йому сонце засвітило очі він повинен був включити аварійку та зупинитися, а він почав гальмувати і трапився удар. Він бачив, що тролейбус був несправний. Позов прокурора в сумі 1410,84 грн. в інтересах лікарні визнає в повному обсязі. Позов потерпілого про стягнення матеріальної шкоди у сумі 7884,55 грн. та моральної шкоди у сумі 30000 грн. не визнає, бо на його підтвердження не надано належних доказів.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий пояснив, що він працює водієм тролейбусу, 21 жовтня 2015 року на залізничному мості у нього впали штанги на тролейбусі, яким він керував, тому зупинка була вимушена, після чого він зробив усе по інструкції, виставив дорожній знак, вийшов з тролейбусу став ставити штанги і отримав удар у спину, впав, був удар у спину автомобілем, яким керував обвинувачений. Обвинувачений його збив своїм автомобілем, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження, його забрала швидка і у лікарні він проходив лікування. Обвинувачений ніякої матеріальної допомоги йому на лікування не надавав, у лікарні його не відвідував. Заявлений позов про стягнення матеріальної шкоди у сумі 7884,55 грн. та моральної шкоди у сумі 30000 грн. підтримує.

Обґрунтовуючи позовні вимоги потерпілий та його представник надали суду копії квитанцій на медичні документи, посилаючись на те, що вказані кошти витрачені потерпілим на лікування.

Обвинувачений і його захисник проти заявленого позову заперечували, посилаючись на його бездоказаність, бо потерпілим не надані ніякі докази, що він має потребу у ліках, які зазначені у квитанціях та використав їх.

На підтвердження вини у скоєні інкримінованого злочину стороною обвинувачення було надано:

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з участю обвинуваченого від 21 жовтня 2015 року зі схемою та фото таблицею до протоколу огляду місця ДТП, згідно з яким було оглянуто місце ДТП, оглянуті транспортні засоби, зафіксовано положення транспортних засобів на місці події, та зафіксовано, що сліди гальмування відсутні, також на фото таблиці мається зображення дорожнього знаку, який розташований перед тролейбусом на відстані достатній для видимості водіям транспортних засобів, які рухаються у попутному напрямку і об'їжджаючим вказаний транспортний засіб.

-Висновок судової авто технічної експертизи від 27 жовтня 2015 року, згідно якого обвинувачений керував технічно виправним транспортним засобом. Технічні пошкодження на передній частині його автомобіля найбільш імовірні від контакту з тілом людини.

-Висновком судової авто технічної експертизи №3270 від 27 жовтня 2015 року, згідно з якої експерт розполагаючи обставинами про виконання обвинуваченим об'їзду транспортного засобу та тим, що на цей час він був засліплений сонцем, але продовжив рух та скоїв наїзд на водія ОСОБА_3, прийшов до висновку, що такі дії обвинуваченого порушують вимоги п. 19.3 Правил дорожнього руху України, який передбачає, що при настанні такої ситуації водій повинен зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію, і це знаходиться у прямому-причинному зв'язку з наїздом на потерпілого.

-Допитана у якості свідка ОСОБА_5 суду пояснила, що вона їхала пасажиром у тролейбусі під керуванням потерпілого і знаходилась у задній частині салону тролейбусу. Тролейбус зупинився із-за несправності на мосту, і водій тролейбусу почав проводити ремонтні роботи. Вона бачила як з лівої сторони тролейбусу не гальмуючи на швидкості, на її думку дуже великій проїхало таксі під керуванням обвинуваченого, після чого у повітрі бачила у червоній тужурці тіло водія тролейбусу, який був збитий автомобілем обвинуваченого, і тіло збитого потерпілого знаходилось на передній частині тролейбусу.

-Висновок експерта №461-М від 23 жовтня 2015 року, згідно якого зазначені у медичних документах забита рана тім'яної області, струс головного мозку, закритий перелом остистого відростка 7-го шийного хребця і перелом 2-го ребра зліва у ОСОБА_3 утворилися від контакту з тупими твердими предметами, можливо в строк і при обставинах зазначених в постанові, і. які вимагають для одужання термін понад 21 день, відносяться до ушкоджень середньої тяжкості.

Сторона захисту надані обвинуваченням докази критикувала, не наводячи їх недопустимості, пояснюючи, що вони не спростовують доводи обвинуваченого про його невинуватість.

Аналізуючи доводи учасників процесу, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 діючи необережно зі злочинною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча будучи повинним і має можливість їх передбачити, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження і його діяння знаходяться у прямому-причинному зв'язку наступившими наслідками, і він винен у скоєні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України.

Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений не винен у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, а у ній винен сам потерпілий суд розцінює як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході судового слідства, були спростовані наведеними доказами сторони обвинувачення.

Вирішуючи питання про призначення покарання відносно обвинуваченого, суд враховує цілі покарання, тяжкість злочину, його наслідки, обставини скоєння злочину. Обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність обвинуваченого відсутні, відносно особи обвинуваченого суд враховує, що він не працює, має постійне місце проживання, є інвалідом 3 групи, характеризується за місцем проживання посередньо, і приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливо без ізоляції від суспільства і з урахуванням обставин правопорушення що найбільш правильним, справедливим, та корисним буде призначення покарання у вигляді штрафу у розмірі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить у грошовому еквіваленті 5100 (п'ять тисяч сто) грн. без позбавленням права керувати транспортними засобами, що на думку суду дасть йому можливість працювати та відшкодовувати завдану злочином шкоду.

Крім того суд вважає за необхідне задовольнити цивільний позов прокурора в інтересах центральної лікарні м. Артемівська, про стягнення з обвинуваченого витрат на лікування потерпілого в сумі 1410,84 гривень, оскільки вина обвинуваченого повністю доведена під час судового розгляду справи.

Цивільний позов потерпілого про стягнення матеріальної шкоди у сумі 7884,55 грн. та моральної шкоди у сумі 30000 грн. суд вважає за необхідне залишити без розгляду у кримінальному провадженні, бо він суттєво потребує витребуванню та наданню доказів на його підтвердження з приводу призначення та вживання потерпілим кількості ліків, на які він посилається, і які справедливо оспарюються стороною захисту.

Речовий доказ: автомобіль марки ГАЗ 3110 СПГ, реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_1, необхідно залишити за належністю у останнього, відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину передбаченому ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі триста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить у грошовому еквіваленті 5100 (п'ять тисяч сто) грн. без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Артемівська, Донецької області, на користь центральної районної лікарні у м. Артемівську (м. Бахмут, вул. Сибірцева, 15, р/р 35412031002151, банк: УДКУ в Донецькій області УДК м. Артемівськ, МФО 834016, ОКПО 01990217 на КЕКВ 1132) витрати понесені на лікування потерпілого в розмірі 1410 (одна тисяча чотириста десять) грн.. 84 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_1 у кримінальному провадженні - залишити без розгляду.

Речові докази, а саме: автомобіль марки ГАЗ 3110 СПГ, реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_1, необхідно залишити за належністю у останнього, після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно, після його проголошення вручити обвинувачену та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: