Ухвала суду № 63686512, 17.12.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2016 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва Оксюта Т.Г., за участю секретаря судових засідань Горупа В.В., слідчого Довганя Р.Т., прокурора Данилюк К.О., підозрюваного ОСОБА_2, адвоката Ілляшенко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Києві клопотання слідчого СВ Солом'янського управління поліції у м. Києві лейтенанта поліції Довганя Романа Тарасовича, погодженого з прокурором Київської місцевої прокуратури №9 м. Києва Кубишкіною Софією Станіславівною, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Марково, Добровеличковського району, Кіровоградської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.12.2016 року за №12016100090014938,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Солом'янського управління поліції у м. Києві лейтенанта поліції Довгань Р.Т., за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури №9 м. Києва Кубишкіної С.С., звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.12.2016 року, приблизно о 15 год. 30 хв., перебуваючи на Північній платформі № 3 Приміського вокзалу станції Київ-Пасажирський, що за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1, ОСОБА_2 помітив раніше невідомого йому чоловіка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, який в цей час рухався по вказаній платформі, розмовляючи по мобільному телефону. В цей момент у ОСОБА_2 виник злочинний умисел направлений на відкрите заволодіння чужим майном, а саме мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_6.

Реалізуючи свій злочинний намір, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_2 попрямував по платформі за потерпілим та підійшовши до останнього впритул, штовхнув його своїм плечем в плече, від чого ОСОБА_6 зупинився та обернувся. Продовжуючи злочинні дії ОСОБА_2 вихопив з правої руки потерпілого ОСОБА_6 належний йому мобільний телефон марки «Леново А 319», в корпусі білого кольору з ІМЕІ: НОМЕР_1 та ІМЕІ 2: НОМЕР_2, вартістю 1200 гривень, в середині якого знаходились СІМ-картка оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 25 гривень, на рахунку грошових коштів не було та СІМ-картка оператора мобільного зв'язку «Водафон», вартістю 25 гривень, на рахунку були грошові кошти в сумі 30 гривень. Після чого, ОСОБА_2, утримуючи викрадене майно при собі з місця вчинення кримінального правопорушення зник.

Злочинними діями ОСОБА_2, потерпілому ОСОБА_6 було спричинено матеріальний збиток на загальну суму 1280 гривень.

Таким чином, ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 186 КК України.

15.12.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016100090014938, внесені відомості про кримінальне провадження за ч. 1 ст. 186 КК України.

16.12.2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 186 КК України.

В судовому засіданні слідчий Довгань Р.Т. підтримав клопотання, просив його задовольнити, мотивуючи, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України та відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, продовжити злочинну діяльність, тому просить застосувати до підозрюваної запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор підтримала дане клопотання з зазначених у ньому підстав.

В судовому засіданні підозрюваний заперечував проти обрання відносно нього міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив обрати відносно нього домашній арешт.

Крім того, підозрюваний в судовому засіданні повідомив, що він раніше судимий за ст. 187 КК України районним судом м. Харків.

Зазначені обставини підтвердили прокурор та слідчий.

Захисник підозрюваного заперечувала проти клопотання, просила обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.

Заслухавши слідчого, прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, прихожу до висновку, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Встановлено, що в провадженні СВ Солом'янського управління поліції у м. Києві знаходиться кримінальне провадження №12016100090014938, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.12.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.12.2016 року, приблизно о 15 год. 30 хв., перебуваючи на Північній платформі № 3 Приміського вокзалу станції Київ-Пасажирський, що за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1, ОСОБА_2 помітив раніше невідомого йому чоловіка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, який в цей час рухався по вказаній платформі, розмовляючи по мобільному телефону. В цей момент у ОСОБА_2 виник злочинний умисел направлений на відкрите заволодіння чужим майном, а саме мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_6.

Реалізуючи свій злочинний намір, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_2 попрямував по платформі за потерпілим та підійшовши до останнього впритул, штовхнув його своїм плечем в плече, від чого ОСОБА_6 зупинився та обернувся. Продовжуючи злочинні дії ОСОБА_2 вихопив з правої руки потерпілого ОСОБА_6 належний йому мобільний телефон марки «Леново А 319», в корпусі білого кольору з ІМЕІ: НОМЕР_1 та ІМЕІ 2: НОМЕР_2, вартістю 1200 гривень, в середині якого знаходились СІМ-картка оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 25 гривень, на рахунку грошових коштів не було та СІМ-картка оператора мобільного зв'язку «Водафон», вартістю 25 гривень, на рахунку були грошові кошти в сумі 30 гривень. Після чого, ОСОБА_2, утримуючи викрадене майно при собі з місця вчинення кримінального правопорушення зник.

Злочинними діями ОСОБА_2, потерпілому ОСОБА_6 було спричинено матеріальний збиток на загальну суму 1280 гривень.

Таким чином, ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 186 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

З положень ст. 183 КПК України випливає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу, зокрема він не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як вбачається з матеріалів клопотання необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 об'єктивно підозрюється, у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, а його вина підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, про вчинення відносно нього кримінального правопорушення; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6; протоколом огляду місця події від 15.12.2016 року за участю ОСОБА_2; протоколом допиту свідка ОСОБА_7; протокол допиту свідка ОСОБА_8; протоколом допиту свідка ОСОБА_9; протоколом допиту свідка ОСОБА_10; протоколом допита свідка ОСОБА_11; протоколом допита свідка ОСОБА_12; протоколом пред'явлення особи для впізнання, за участю потерпілого ОСОБА_6 від 15.12.2016; протоколом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_2 від 16.12.2016 року; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при визначенні запобіжного заходу (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Отже, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

Таким чином, обставини визначені п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, слідчий суддя визнає обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, у зв'язку з чим клопотання органу досудового розслідування підлягає задоволенню.

Доводи сторони захисту про можливість уникнення наявним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів слідчий суддя, враховуючи дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше судимий, наявність повідомлення про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, не приймає до уваги. Крім того, доводи захисника не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України), у зв'язку з чим, останні є надуманими та не відповідають конкретним обставинам справи на даному етапі її провадження.

На той факт, що підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду вказує те, що ОСОБА_2 відразу після вчинення злочину його покинув, окрім цього повідомлена підозра повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження, а санкція статті кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2 передбачає покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк від двох років, або арештом на строк від шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, тобто усвідомлюючи невідворотність покарання, яке пов'язане із позбавленням волі максимальним строком до 4 років за вчинення вказаного кримінального правопорушення, підозрюваний може переховуватися значний термін від правоохоронних органів та суду.

Про ту обставину, що підозрюваний може впливати на свідків, з метою зміни останньою показів в частині фактичних обставин, вказує те, що він вчинив умисне середньої тяжкості кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що підозрюваний ОСОБА_2 може погрожувати свідкам, а також здійснювати на них моральний тиск, з метою зміни їх свідчень у частині фактичних обставин.

Про те, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення вказує те, що підозрюваний ОСОБА_2 офіційно не працює та був раніше судимий.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого ч. 1 п. 1 та п. 5 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_2, покладається необхідність запобігання спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_2 офіційно не працює, не має джерела доходу, раніше судимий, може незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчиняючи на них тиск та схиляючи до надання ними показів на його користь, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя дійшов до висновку про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи, що злочин, у вчиненні якого він підозрюється вчинений без застосуванням насильства чи погрози його застосування, не спричинив загибель людини, запобіжний захід у вигляді застави йому раніше не обирався, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

Враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_2, розмір завданої злочином шкоди, а також те, що він раніше не притягався до кримінальної відповідальності, офіційно не працює, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 5 розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки:

- прибувати до слідчого із встановленою ним періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває.

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 193-194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Марково, Добровеличковського району, Кіровоградської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого, запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з 18 год. 00 хвилин 15 грудня 2016 року.

Дата закінчення дії ухвали про обрання відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у виді тримання під вартою - 18 година 00 хвилин 12 лютого 2017 року.

Розмір застави визначити у межах 5 мінімальних заробітних плат в сумі 6850 грн. (шість тисяч вісімсот п'ятдесят гривень) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва: - Банк УДК м. Києва, МФО 820019, депозитний рахунок 37319001004186, отримувач Солом'янський районний суд міста Києва, Код ЄДРПОУ 02896762, та надати документ, що це підтверджує, до Солом'янського районного суду міста Києва.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Солом'янського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Київську місцеву прокуратуру №9 м. Києва.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя Оксюта Т.Г.