Рішення № 63686243, 19.08.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/783/16-ц

Провадження № 2/760/2307/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.

з участю секретарів - Кучерини Ю.С., Подобєда О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адіміністрації, третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

15.01.2016 позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що з 29.04.2010 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2, від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Спільне життя з ОСОБА_2 не склалось, з літа 2015 року відносини припинені, вони не ведуть спільного господарства, проживають окремо. Зазначає, що почуття взаємоповаги та любові між ними втрачено, примирення між ними не можливе і подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам. У зв'язку із цим, шлюб зареєстрований з відповідачем просить розірвати.

Крім того вказує, що їх спільний син є малолітнім, а тому перебуває у тісному психологічному зв'язку із нею. Вона офіційно працевлаштована, забезпечена житлом, спроможна забезпечити всі необхідні передумови для його духовного та фізичного розвитку. На даний час дитина проживає разом з відповідачем, відповідач перешкоджає їй спілкуватись з дитиною, належним чином про інтереси дитини не дбає. З цих підстав просить визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з нею за адресою: АДРЕСА_1.

Розмір аліментів на дитину просить визначити у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу).

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини визнав, проти розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з позивачем не заперечував. Щодо вимог про стягнення аліментів заперечував в частині розміру аліментів, що просить стягнути позивач.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації вирішення позову залишила на розсуд суду, згідно заяви просила розглядати справу у її відсутності.

Третя особа орган опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації подала висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_1 Вказаний висновок був підтриманий представником третьої особи під час розгляду справи в суді.

В судове засідання 19.08.2016 представники третіх осіб не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим суд знаходить можливим провести розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі з 29.04.2010, що вбачається з свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1, виданого 2.04.2010 Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї.

Від даного шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 виданого 19.05.2011 ВРАЦС Святошинського РУЮ у м. Києві.

Як зазначила ОСОБА_1 шлюбні відносини с ОСОБА_2 припинені, вони окремо проживають, не ведуть спільного господарства і подальше збереження сім'ї не можливе. В данній частині ОСОБА_2 позовні вимоги визнав.

Згідно ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Враховуючи обставини справи, доводи сторін, які вони підтвердили в судовому засіданні, те що тривалий час сторони разом не проживають і подальше спільне життя і збереження сім'ї не можливі, а також зважаючи на те, що в ході розгляду справи з 15.01.2016 позиції сторін не змінились, суд вважає необхідним позовні вимоги про розірвання шлюбу задовольнити.

Як видно з матеріалів справи, після припинення спільного проживання сторін малолітній ОСОБА_3 залишився проживати з батьком за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до актів обстеження умов проживання, складених працівниками служби у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації 21.01.2016 та 01.06.2016, за вказаною адресою житлово-побутові умови малолітнього незадовільні. Кімната занедбана, завалена мотлохом, в квартирі брудно, повноцінне харчування для дитини відсутнє, холодильник для зберігання продуктів відсутній, на підлозі лежали дроти підключені до розетки.

Як зазначено позивачем з червня 2016 року малолітній ОСОБА_3 проживає з нею за адресою її реєстрації, а саме: АДРЕСА_1.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 23.06.2016, складеного працівниками служби у справах дітей Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, за вказаною адресою створені задовільні умови для проживання та розвитку малолітнього, у дитини тимчасово (зі слів матері) відсутнє окреме спальне місце.

Як видно з мотивувальної частини висновку органу опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, відповідно до висновку психологічного обстеження малолітнього, наданого Міським центром дитини служби у справах дітей КМДА, з'ясовано, що психічний розвиток дитини не відповідає віковим нормам, простежуються мовні проблеми. З'ясовано, що ОСОБА_3 має високий рівень емоційної прихильності до батька. Разом з тим дитина висловлює позитивне ставлення до матері. Мати для нього є центром безпеки та комфорту, з батьком дитина спокійна та захищена від негараздів.

Згідно довідки від 17.03.2016 №02-15/95 представленої позивачем, слідує, що остання офіційно працевлаштована, отримує регулярний дохід.

Згідно наявних характеристик ОСОБА_1 характеризується позитивно.

У відповідності до положень ч. 1 та 2 ст. 157 СК питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

За змістом ст. 141 СК мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Згідно пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» роз'яснено, що суди, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають виходити із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Згідно висновку від 22.07.2016 року орган опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, керуючись принципом 6 Декларації прав дитини (1959 р.), статтями 19, 160, 161 Сімейного кодексу України та пунктом 72 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», виходячи з наявних матеріалів справи та інтересів малолітньої дитини, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір'ю, ОСОБА_1.

Враховуючи наведені вище обставини, суд аналізуючи в сукупності всі надані докази, враховуючи інтереси малолітньої дитини, дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 з матір'ю

В силу статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Водночас відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, батьки або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано.

Як зазначено вище, за наслідками розгляду справи в частині вимог щодо визначення місця проживання малолітнього сина сторін ОСОБА_3, суд дійшов висновку про доцільність визначити місце проживання дитини з матір'ю.

Виходячи з цього, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідачки аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4.

У разі вирішення спору судом, згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частина 2 ст. 182 СК України визначає, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не має місця постійного працевлаштування, у зв'язку з чим аліменти належить визначити в частині від його доходу.

При визначенні розміру аліментів суд у відповідності до ч. 1 ст. 182 СК України враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, відсутність у відповідача інших утриманців та приходить до про наявність законних підстав для задоволення вимог позивача про стягнення на її користь аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1102 грн. 40 коп.. судового збору, сплаченого відповідачем при зверненні до суду з вимогами про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини.

З урахуванням того, що відповідачка звільнена від сплати судового збору за подачу позову про стягнення аліментів, суд дійшов висновку про те, що з позивача відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп..

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402-III, ст.ст. 21, 105, 110, 112, 113, 141, 157, 161, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10-11, 57-60, 61, 88, 174, 208-209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 29 квітня 2010 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї (актовий запис № 754) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з матір`ю ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, щомісяця в розмірі 1/4 частини від усіх доходів відповідача, але не менше ніж 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.01.2016 і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1102 грн. 40 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп..

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя