Вирок № 63685527, 26.12.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11968/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.12.2016 Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Смик С.І.

при секретарях Табалі Я.В., Чорному В.В., Ковалевській М.І.,

з участю прокурорів Брагіної І.В., Парамонової О.Ю., Машкова О.О.,

Ткачука Д.В.,

потерпілого ОСОБА_2,

представника ОСОБА_14

захисників - адвокатів Губанова О.В., Луцика А.А., Геруса Ю.М.,

обвинуваченого ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця м. Донецька, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого інженером КП КОР «Управління споруд», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 перебуваючи у підпорядкуванні ОСОБА_2, який працював головним інженером комунального підприємства Київської обласної ради «Управління споруд», розташованому за адресою: м. Київ, пл. Л. Українки, 1, у трудових взаємовідносинах між останніми часто виникали конфлікти, ініціатором яких виступав ОСОБА_6, який неналежно виконував свої функціональні обов'язки. У зв'язку із чим, внаслідок чергового порушення трудової дисципліни, ОСОБА_2, як головним інженером комунального підприємства було надіслано доповідну записку керівництву щодо фактів порушень, які допускає ОСОБА_6 Вважаючи, що ОСОБА_2 ставиться до нього упереджено з питань службової діяльності, маючи особисту образу та переслідуючи мотив помсти, в нього виник прямий умисел направлений на організацію заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, шляхом доручення виконання цього злочину іншій особі, тобто вчинення його на замовлення.

Для досягнення та реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_6 почав підшукувати особу, яка б допомогла йому організувати вчинення вказаного кримінального правопорушення. З цією метою ОСОБА_6 звернувся до громадянина ОСОБА_7 з пропозицією знайти виконавця для вчинення вказаного злочину а саме, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та після вчинення вказаних протиправних дій ОСОБА_6 заплатить грошове винагородження в розмірі 4 000 доларів США.

Таким чином, ОСОБА_6 ініціював вчинення злочину стосовно ОСОБА_2, визначивши його як майбутню жертву злочину та забезпечивши фінансування дій, спрямованих на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та безпосередньо надав знаряддя вчинення злочину.

В період часу з 20 по 25 грудня 2013 року ОСОБА_6, при безпосередньому обговорені умов вчинення вказаного кримінального правопорушення, перебуваючи за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Київська, 119, передав ОСОБА_7 фотокартку ОСОБА_2, інформацію про його місце проживання, завдаток - грошову винагороду в сумі 8000 грн. та ємкість з кислотою. Оговоривши при цьому, що другу частину грошового винагородження в розмірі 3 000 доларів США, ОСОБА_7 отримає після того, як ОСОБА_6 впевниться в заподіяних тяжких тілесних ушкодженнях ОСОБА_2

На дану пропозицію ОСОБА_7 спочатку погодився, пояснивши, що знайде безпосереднього виконавця, який заподіє такі ушкодження, але в подальшому, усвідомивши злочинний умисел ОСОБА_6, направлений на вчинення тяжкого злочину, відмовився від участі у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та звернувся до ОСОБА_2, повідомивши йому про те, що відносно нього планують вчинити кримінальне правопорушення.

У зв'язку із заявою ОСОБА_2, до правоохоронних органів, щодо організації відносно нього вчинення тяжкого злочину, а саме: заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень, що в свою чергу підтверджувалося свідченнями ОСОБА_7, керівництвом УБОЗ ГУМВС України в м. Києві було прийняте рішення про виявлення і документування злочинних дій ОСОБА_6 з метою попередження вчинення тяжкого злочину. У зв'язку із цим, УБОЗ ГУМВС України в м. Києві, направлено вказані матеріали до СУ ГУМВС України в м. Києві, для їх внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та отримано згоду ОСОБА_7 на проведення за його участю негласних слідчих (розшукових) дій направлених на документування злочинних дій ОСОБА_6, спрямованих на організацію вчинення тяжкого злочину.

При цьому, в рамках досудового розслідування протиправних дій ОСОБА_6, ОСОБА_7 мав виконувати роль особи, яка здійснювала зв'язок між організатором (ОСОБА_6.) та безпосереднім виконавцем вчинення вказаного кримінального правопорушення, відносно ОСОБА_2

31.01.2014 року, приблизно о 12.05 год., ОСОБА_6, діючи згідно розробленого ним злочинного плану, направленого на вчинення тяжкого злочину, а саме: заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, перебуваючи біля зупинки громадського транспорту, розташованою на бульварі Л. Українки, поруч із домом № 28 в м. Києві, зустрівся з ОСОБА_7 якому підтвердив необхідність вчинення вказаного кримінального правопорушення та повідомив, що після вчинення вказаного злочину ОСОБА_7 повинен йому повідомити, що все виконано.

03.02.2014року, о 09.28 год., ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що роботу виконано, тобто що ОСОБА_2 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження. В свою чергу ОСОБА_6 відповів ОСОБА_7, що він із ним зустрінеться наступного дня, тобто 04.02.2014 року та розрахується за вчинення кримінального правопорушення, відносно ОСОБА_2 При цьому, ОСОБА_6, виконав усі дії, які вважав за необхідне для спричинення ОСОБА_2, тяжких тілесних ушкоджень.

04.02.2014 року о 12.00 год. ОСОБА_6 будучи упевненим в тому, що ОСОБА_7 виконав усі дії згідно розробленого ним плану вчинення вказаного кримінального правопорушення відносно ОСОБА_2, та заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження, зустрівся з ОСОБА_7, за адресою: м. Київ, бульвар Л. Українки, біля буд. № 24, де згідно раніше обумовлених домовленостей між ними, передав остатньому, грошову суму в розмірі 12 000 грн.

Таким чином, ОСОБА_6 здійснив усі дій, які вважав необхідними для вчинення кримінального правопорушення відносно ОСОБА_2 та безпосередньо довів до кінця свій злочинний намір, спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень на замовлення, однак злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_7 спільно з працівниками УБОЗ ГУМВС України в м. Києві здійснив дії направлені на виявлення, документування та затримання ОСОБА_6 за організацію вказаного кримінального правопорушення.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в скоєнному визнав частково та пояснив, що з 2011 року він працював інженером з техніки безпеки КП КОР «Управління споруд», з грудня 2013 року ОСОБА_2 був головним інженером та заступником директора КП КОР «Управління споруд» та він був у нього у підпорядкуванні приблизно з липня по серпень 2013 року. Спочатку у них були нормальні стосунки, однак потім вони погіршилися та стали виникати конфлікти на виробничому грунті та він довго носив образу на ОСОБА_2 В двадцятих числах грудня 2013 року, біля магазину «Велика Кишеня» в м. Обухів, він випадково зустрівся з ОСОБА_7. До цього у нього виник конфлікт з ОСОБА_2 та він, доведений до відчаю розповів про це ОСОБА_7 Вислухавши його ОСОБА_7запропонував йому покарати ОСОБА_2, сказав, що у нього є люди, які це зможуть зробити за певну суму, на що він погодився. Через декілька днів він знову зустрівся з ОСОБА_7 біля магазину «Велика Кишеня» в м. Обухів, який сказав, що потрібно 2500 доларів США та вони накажуть ОСОБА_2, а завдаток є 1000 доларів США. Яким чином вони повинні були це робити він не знав. Він погодився на пропозицію ОСОБА_7 та на наступний день, в тому ж місці передав ОСОБА_7 8 000 грн., що відповідало 1 тис. доларів США. До лютого 2014 року вони спілкувалися по телефону та 04.02.2014 року ОСОБА_7 зателефонував йому, запропонував зустрітися та повідомив що ОСОБА_2 наказали та потрібно залишок грошей. В той же день вони зустрілися на б-рі Л.Українки в м. Києві, ОСОБА_7 сказав, що ОСОБА_2 побили та облили кислотою та він передав останньому 12 000 грн., після чого був затриманий. Також ОСОБА_6 пояснив, що у ОСОБА_8, з яким він працює, в кінці грудня 2013 року бачив на столі склянку з рідиною, ортофосфорною кислотою, яка використовується ними при пайці радіодеталів. Він узяв цю скланку на сховав у себе на робочому столі, для того щоб передати ОСОБА_7 та налякати ОСОБА_2 В цей же день ввечері він зателефонував ОСОБА_7 та віддав йому вказану склянку. Це було відразу після передачі 8 000 грн. Також ОСОБА_6 пояснив, що передана ОСОБА_7 кислота в банці була слабкої концентрації та не шкідливою, а звідки узялася кислота, яка була передана на експертизу він не знає. Також обвинувачений ОСОБА_6 розкаявся у тому, що сталося та в тому, що він вчинив та вибачився перед потерпілим.

Суд вважає, що часткове визнання обвинувачним своєї вини в інкримінованому йому діяні, вказує на намагання останнього ухилитись від належної відповідальності за вчинене, а його показання в цій частині не підтверджені дослідженими та перевіреними судом доказами.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення повністю знайшла своє підтвердження доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, що в січні 2014 року до нього звернувся ОСОБА_7 та запропонував зустрітися. Зустрівшись з останнім на станції метро «Видубичи» в м. Києві в кафе магазину «Фуршет» ОСОБА_7 повідомив, що його замовив співробітник ОСОБА_6 та показав номер мобільного телефону ( НОМЕР_1), який належить ОСОБА_6 Також ОСОБА_7 показав фотокартку, зроблену на факсі, на якій на звороті було зазначено місце його проживання та повідомив, що ОСОБА_6 привіз йому кислоту та завдаток, гроші 8000 грн. За ці гроші потрібно знайти осіб чи особу, яка його поб»є та виллє на обличчя кислоту, щоб він не зміг ходити на роботу. Він зрозумів, що це дійсно так та запропонував ОСОБА_7 поїхати до міліції. На наступний день ОСОБА_7 приїхав до нього на роботу та вони поїхали до УБОЗу, де він написав заяву та вона була прийнята до розгляду. Після цього він деякий час перебував на лікарняному в реанімації за вказівкою працівників міліції. 04.02.2014 року ОСОБА_6 було затримано під час передачі останньої суми грошей ОСОБА_7 Також ОСОБА_2 пояснив, що дійсно приблизно за місяць до події із ОСОБА_6 виникли неприязні стосунки на грунті виробничих стосунків, вказав на наявність мотиву у ОСОБА_6 на вчинення відносно нього злочину - помста, так як останній знаходився у його підпорядкуванні та якому не подобались методи його управління.

Суд приймає покази потерпілого, оскільки останні є послідовними, не суперечать показам обвинуваченого та узгоджуються з показами свідків, допитаних в судовому засіданні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що в середині грудня 2013 року ОСОБА_9 познайомив його з ОСОБА_6 з приводу роботи. Приблизно через 2-3 дні йому зателефонував ОСОБА_6 та запропонував зустрітися, та вони зустрілися в м. Обухів. Мету зустрічі ОСОБА_6 йому не повідомив. Коли вони зустрілися, ОСОБА_6 сказав, що у нього є керівник, якого треба покарати, а саме побити, щоб останній не міг ходити на роботу. Він сказав, що переговорить з іншими людьми, оскільки сам цим не займається. Приблизно в двадцятих числах грудня 2013 року відбулася друга зустріч в тому ж місці, де він повідомив ОСОБА_6 про умови та визначив сумму 3500 доларів США за те, що ОСОБА_2 пошкодять здоров»я. ОСОБА_6 погодився на це, передав роздруковану фотокартку з номером телефону на звороті та завдаток в 8 000грн.. Приблизно через два дні йому знову зателефонував ОСОБА_6 та запропонував зустрітися. На тому ж місці він зустрівся з ОСОБА_6, який приніс та передав йому майонезну склянку, в якій була кислота, щоб облити ОСОБА_2, яку він узяв, поклав в автомобіль, а потім в гараж, оскільки він не мав наміру нічого робити та ні з ким не домовлявся про покарання ОСОБА_2, а мав намір лише заробити гроші. Після цього ОСОБА_6 неодноразово йому телефонував та просив прискорити виконання домовленості, оскільки предоплата ним вже була внесена. Приблизно 9-10 січня 2014 року, оскільки ОСОБА_6 знову телефонував та вимагав прискорити виконання домовленостей, він зателефонував ОСОБА_2, вони зустрілися біля Печерської РДА в м. Києві та він розповів останньому про замовлення, на що ОСОБА_2 запропонував звернутися в міліцію. Він погодився та вони звернулися в УБОЗ на вул. Горького в м. Києві, де він дав свідчення та у нього в гаражі було вилучено склянку з кислотою та фотокартку. Також свідок показав, що ОСОБА_6 просив побити ОСОБА_2 щоб він, як мінімум не міг вийти на роботу та вилити кислоту на лице ОСОБА_2, 12 000 грн. ОСОБА_6 йому передав під час останньої зустрічі, під час якої ОСОБА_6 був затриманий. Вказані гроші він передав працівникам міліції.

Допитаний додатково в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що під час другої зустрічі з ОСОБА_6, останній передав йому склянку ємкістю 250 мл та пояснив,що це сірчана кислота та треба вилити в обличчя ОСОБА_2, щоб був 100 відсотковий результат. Він сказав, що за обумовлену суму грошей це робити не будуть, поговорить з особами, які повинні це зробити, забрав склянку та завіз в гараж в м. Обухові кооператив «Лісний», де в його присутності склянка з вказаною кислотою була вилучена працівниками міліції. Що було в цій склянці він не перевіряв та її не відкривав.

Покази свідка ОСОБА_10 є послідовними, узгоджуються з показами, як самого обвинуваченого ОСОБА_6 так і потерпілого ОСОБА_2, а тому приймаються судом. Неточності щодо часу, місця та кількості зустрічей потерпілого ОСОБА_2 та ОСОБА_7, суд вважає не суттєвими та такими, що обумовлені спливом певного часу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що працював інженером в КП КОР «Управління споруд» з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , де протягом 4-х місяців його керівником був ОСОБА_2 У ОСОБА_6 та ОСОБА_2, на його погляд, були нормальні робочі стосунки. Про будь-які конфлікти поміж ними, а також поміж ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 він не знав. Приблизно взимку 2013 року до нього звернувся ОСОБА_6 з проханням надати допомогу здійснити відносно ОСОБА_2 фізичний вплив, але він відмовився. За що ОСОБА_6 хотів наказати ОСОБА_2 точно не знає, за якісь непорозуміння в роботі. Також свідок показав, що ОСОБА_7, з яким разом працювали на будівництві, знає з 2011 року та познайомив останнього з ОСОБА_6, як з будівельником.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що працював інженером - електриком в КП КОР «Управління споруд» з 1994 року по серпень 2014 року. Останніх два роки він працював у підпорядкуванні у ОСОБА_2 Також свідок показав, що спочатку у ОСОБА_6 та ОСОБА_2 були нормальні стосунки, однак згодом вони погіршилися з приводу робочих питань. Про наміри ОСОБА_6 щодо покарання ОСОБА_2 йому нічого не відомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що працював ст. інженером в КП КОР «Управління споруд» до 04.12.2014 року та був у підпорядкуванні ОСОБА_2 приблизно 2 роки. Про те, що на ОСОБА_2 хтось напав та про те, що він лежить у лікарні, йому стало відомо після затримання ОСОБА_6. Спочатку у ОСОБА_6 та ОСОБА_2 були нормальні стосунки, однак згодом вони погіршилися з приводу робочих питань. Також свідок пояснив, що у нього особисто була склянка з кислотою, яку він використовував для пайки та яка зберігалася в майонезній склянці, в шафі кабінету, до якого мав доступ також і ОСОБА_6 Назва кислоти, її концентрація, та які може спричинити наслідки йому невідома. Відсутність кислоти він виявив в грудні 2013 року та зрозумів, що її міг узяти ОСОБА_6

Додатково допитаний свідок ОСОБА_8 показав, що кислота, яку він використовував в роботі, зберігалася у майонезній склянці, 250 мл., заповнена була кислотою не більше ніж на 1/3 частину, закрита пластиковою кришкою фабричного виробництва. ОСОБА_6 цікавився у нього про кислоту та її дію, однак склянку у нього не просив та він її йому не давав.

Показання вказаних свідків приймаються судом, оскільки вони послідовні, узгоджуються поміж собою та повністю підтверджуються іншими доказами, які не спростовані та досліджені в судовому засіданні.

Будь-яких обставин щодо обмови обвинуваченого ОСОБА_6 вищевказаними свідками в судовому засіданні не встановлено.

Факт замовлення нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, факт передачі ОСОБА_10 за це грошей та факт передачі ОСОБА_7 склянки з кислотою для ушкодження ОСОБА_2 не заперечував у судовому засіданні і сам обвинувачений ОСОБА_6. Разом з тим посилання обвинуваченого на те, що він не знав, яким чином буде наказаний ОСОБА_2, що у нього не було наміру завдавати ОСОБА_2 тілесних ушкоджень та що вилучена кіслота не є тією кислотою, яку він передавав ОСОБА_7 спростовуються показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, іншими доказами дослідженними в судовому засіданні.

Наявність конфлікту між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, що передувало мотиву ОСОБА_6 на заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень підтверджено показами свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_9, а також не були заперечені самим обвинуваченим.

Вина обвинуваченого ОСОБА_6 підтверджується також письмовими доказами, дослідженними в судовому засіданні:

- даними протоколу прийняття заяви ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення від 13.01.2014 року про замовлення, у тому числі ОСОБА_6, чоловіку на ім'я ОСОБА_15 нанесення йому тяжких тілесних ушкоджень з метою подальшого позбавлення працездатності ( т.2, а.с. 12-14);

- даними протоколу впізнання від 18.01.2014 року, в ході якого свідок ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_6, як замовника вчинення кримінального правопорушення (т.2, а.с. 24-27);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 14.01.2014року, в ході якого ОСОБА_7 вказав на обставини замовлення йому ОСОБА_6 кримінального правопорушення (20-25 грудня 2013 року), надання фотокартки ОСОБА_2, як об»єкта кримінального правопорушення, на зворотній стороні якої була вказана адреса мешкання ОСОБА_2, а також на факт передання ОСОБА_6 при другій зустрічі баночки з кислотою і задатку за замовлене кримінальне правопоршення у розмірі 8000 грн. Сам ОСОБА_6 говорив, що це кислота і що треба, щоб виконавці замовлення облили нею ОСОБА_2, у тому числі і обличчя, щоб останній став непрацездатним. ОСОБА_7 під час слідчої дії вказав на місце зберігання фотокартки та баночки з кислотою - у гаражному приміщенні за адресою: м. Обухів, біля районної лікарні, гаражний кооператив «Лісовий», вул. Каштанова, 29а, під час якої було вилучено 2 клаптики бумаги з номером замовника - ОСОБА_6, фотокартки ОСОБА_2 з адресою останнього та баночку з кислотою, яку ОСОБА_7 передав ОСОБА_6. Вказану слідчу дію проведено із застосуванням технічних засобів - відеозапису, який долучено до протоколу ( т.2, а.с. 28-32);

- даними протоколу огляду речей від 24.03.2014 року, з якого вбачається, що предметом огляду був полімерний пакет синього кольору, в який поміщено ємність з кришкою, в якій згідно висновку експерта від 24.01.2014 року № 93-х, знаходиться 83% розчин сірчаної кислоти, об'ємом 0,05 л.( т.2,а.с.33);

- даними висновку судової хімічної експертизи № 93х від 24.01.2014року, відповідно до якого надана на дослідження прозора рідина світло-коричневого кольору є 83%-вим розчином сірчаної кислоти, яка віднесена до прекурсорів ( т.2, а.с. 39-42).

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_12 повністю підтвердив висновок судової хімічної експертизи та зазначив, що під час експертизи досліджувалися хімічні властивості наданої кислоти, та те, що вказана кислота не могла бути ортофосфорною кислотою.

В судовому засіданні оглянута склянка з кислотою та встановлено, що кислота перебуває у майонезній баночці, заповнена приблизно на 1/3 частину.

Згідно відповіді № 01/04/695 від 13.04.2016 року, отриманої з бюро СМЕ м. Києва, за підписом начальника бюро ОСОБА_13 щодо впливу сірчаної кислоти на організм людини при попаданні на відкриті участки тіла, результат можливий до настання смерті потерпілого ( т.3,а.с.100);

- даними постанови про визнання речовими доказами від 24.03.2016 року, згідно якої полімерний пакет, в який поміщено ємність з кришкою, в якій згідно висновку експерта від 24.01.2014 року № 93-х, знаходиться 83% розчин сірчаної кислоти, об»ємом 0,05 л.( т.2,а.с.43-44);

- даними протоколу про результати проведених у кримінальному провадженні НСРД від 31.01.2014 року, яким підтверджується факт розмови ОСОБА_7 з ОСОБА_6, під час якої останній вказує про пересування ОСОБА_2 та говорить про кислоту ( т.2,а.с.47).

- даними протоколу про результати НСРД (аудіо, відео контроль особи) від 04.02.2014 року, яким зафіксовано розмову ОСОБА_6 з ОСОБА_7, в ході якої ОСОБА_7 вказує про вчинення кримінального правопорушення відносно ОСОБА_2. ОСОБА_6 підтверджує, що йому відомо, що ОСОБА_2 дійсно лежить у лікарні та про факт передачі грошей за вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_7.( т.2, а.с. 49-50);

- даними протоколу огляду місця події від 04.02.2014 року, яким зафіксовано факт передачі ОСОБА_7 грошових коштів органу розслідування - 9 купюр по 500 грн., 2 купюри по 200 грн., 61 купюру по 100 грн., 20 купюр по 50 грн., всього 12000 грн., які ОСОБА_7 видав добровільно, та про що зафіксовано на відео диску, доданого до протоколу (т.2,а.с.54-55);

- даними протоколу огляду речей від 13.02.2014 року під час якого були оглянуті грошові кошти, вилучені під час огляду місця події ( т.2,а.с. 58-82);

- даними постанови про визнання речовими доказами, згідно якої визнано речовими доказами грошові кошти в розмірі 12 000 грн., які були добровільно видані ОСОБА_7 04.02.2014 року ( т.2,а.с.83-84).

Досліджені письмові докази зібрані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України, є належними та допустимими доказами, а тому приймаються судом.

Оцінюючи докази, досліджені та перевірені в судовому засіданні, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.121 КК України.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_6, які виразились у закінченому замаху на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень на замовлення, не закінчене з причин, що не залежать від його волі, суд кваліфікує за ч.2 ст.15 ч.2 ст.121 КК України.

При цьому, враховуючи встановлені судом обставини вчинення кримінального правопорушення, те, що ОСОБА_6 ініціював вчинення злочину стосовно ОСОБА_2, визначивши його як майбутню жертву злочину та забезпечивши фінансування дій, спрямованих на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та безпосередньо надав знаряддя вчинення злочину, фактично є організатором та замовником вчиненння кримінального прваопорушення відносно ОСОБА_2.

Замовник нанесення тяжких тілесних ушкоджень залежно від конкретних обставин справи повинен визнаватись або підбурювачем, або організатором злочину (якщо тільки він не є його співвиконавцем). Його дії належить кваліфікувати за відповідною частиною ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК.

Між тим, кваліфікуючи дії обвинуваченого за ч.2 ст.15 ч.2 ст.121 КК України, без кваліфікації за ч.3 ст. 27 КК України, суд враховує положення ст. 337 КПК України, виходячи зі змісту яких суд не вправі вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, якщо це погіршить становище особи.

При призначенні міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, те що воно відноситься до тяжких злочинів, характер діяння обвинуваченого, ступінь здійснення злочинного наміру, причини, внаслідок, яких злочин не було доведено до кінця, які не залежали від волі обвинуваченого, а також ставлення обвинуваченого до вчиненого та його особу, який позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, його вік та стан здоров»я.

У відповідності до ст. 66 КК України обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

У відповідності до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

За таких обставин суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, з урахуванням положення ч.3 ст. 68 КК України, оскільки зазначене покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, яке не можливе без ізоляції обвинуваченого від суспільства та попередження нових злочинів.

Враховуючи відсутність, визначених ст. 177 КПК України ризиків та підстав, зважаючи на належну процесуальну поведінку обвинуваченого протягом всього судового розгляду справи, суд не знаходить підстав для застосування запобіжного заходу до обвинуваченого до набрання вироком законної сили.

Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності зі ст. 100 КПК України.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись ст. 373, 374 КПК України , суд,

З А С У Д И В :

ОСОБА_6 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.121 КК України та призначити йому покарання, з урахуванням положення ч.3 ст. 68 КК України у виді 6 (шести) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законої сили - не застосовувати.

Строк покарання обвинуваченому обраховувати з моменту взяття під варту.

Речові докази по справі:

-полімерний пакет, в який поміщено ємність з кришкою в якій згідно висновку експерта від 24.01.2014 року № 93-х, знаходиться 83% розчин серчаної кислоти, об»ємом 0,05 л.та який зберігається при матеріалах кримінального провадження - знищити;

-грошові кошти в розмірі 12 000грн, які були добровільно видані ОСОБА_7 04.02.2014 року та які передані на зберігання до УФЗБО ГУ МВС України в м. Києві- звернути на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави вартість проведеної судово- хімічної експертизи № 93х від 24.01.2014 року в сумі 195грн.60коп.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва, через районний суд, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя