Рішення № 63684670, 01.12.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/7955/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н. О.

при секретарі Іова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_1 про встановлення нікчемності правочину,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення нікчемності правочину посилаючись на те, що відповідач звернувся з позовом до банку про повернення коштів за договором банківського вкладу, укладеного між ПАТ КБ «Хрещатик» та ОСОБА_1 Позивач зазначає, що вказаний договір банківського вкладу «Оберіг» за № 645/2012-222 не укладався між сторонами та відсутній у банку. Рахунок, вказаний у примірнику договору, наданого відповідачем НОМЕР_2 не відкривався у банку. Зобов`язання за вказаним договором не обліковуються на балансі банку. Представник банку, що підписував оспорю ванний правочин, не був уповноважений на вказані дії. Тому просить суд визнати визнати договір банківського вкладу нікчемним.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач до суду не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, а тому по справі необхідно ухвалити заочне рішення, відповідно до ст. 224 ЦПК України через неявку відповідача в судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Хрещатик» та ОСОБА_1 було укладено договір 645/2012-222 банківського вкладу «Оберіг» в доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу (3 місяці) (а.с.6-8).

Відповідно до п. 1.1. Договору, банк приймає грошові кошти Вкладника, в подальшому «Вклад», на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1, в подальшому «Вкладний», що відкривається Банком на його ім`я, в сумі 100000 доларів США на термін з 06.07.2012 р. по 06.10.2012 р. Кошти, прийняття у післяопераційний час, святкові, неробочі або вихідні дні, зараховується на Вкладний рахунок на наступний робочий день. Термін Вкладу відраховується з дня зарахування коштів на Вкладний рахунок. Пунктом 1.2. Договору процентна ставка встановлена у розмірі 25% річних.

Виходячи з положень цивільного законодавства, кредитний договір є різновидом багатосторонніх правочинів.

Згідно вимог ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 1 ст. 1058 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

Відповідно до роз'яснення Міністерства юстиції України «Щодо форми правочинів» від 19 квітня 2011 року, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Стаття 208 ЦК України визначає правочини, які належить вчиняти у письмовій формі: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України, договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до ч. 2 ст. 1059 ЦК України, у разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Позивач посилається як на підставу нікчемності договору банківського вкладу на те, що: відповідач не має документу, який би підтверджував факт перерахунку грошей на депозитний рахунок, рахунок НОМЕР_3 в банку не заводився, представник банку ОСОБА_2, яка підписувала договір, не мала на те повноважень, однак зазначені обставини позивачем жодним чином не доведені, в матеріалах справи відсутні будь-які підтверджуючі докази окрім копії договору, чинність якого оскаржується.

У відповідності до положень ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.

Особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.

Слід зауважити, що позивач не скористався своїми процесуальними правами та не здійснив жодних дій, для підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норм, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

Обгрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильного витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставни, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 61 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав звільнення від доказування.

Позивач в судовому засіданні не надав суду жодного доказу на підтвердження своїх вимог, а тому позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 208, 1058, 1059 ЦК України, ст.ст. 10,11, 27, 58, 60, 88, 137, 208, 212-215, 218, 224, ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В позові Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_1 про встановлення нікчемності правочину відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його оголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Н. О. Яровенко