Рішення № 63684578, 23.11.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/17695/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Дудник В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» про стягнення страхового відшкодування та штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с.160-161), просить суд: стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» на його користь невиплачене страхове відшкодування - 246298,17 гривень, пеню за прострочення сплати страхового відшкодування - 131475,99 гривень, інфляційні збитки - 97097,73 гривень, 3 % річних від простроченої суми - 9048,93 гривень, а всього 483920,81 гривень; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» на його користь понесені документально підтверджені судові витрати: судовий збір в сумі 4839,21 гривень; витрати на оплату судової автотоварознавчої експертизи в сумі 1500,00 гривень; витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги, підтвердження розміру, порядку та факту сплати яких буде надане при судовому розгляді справи.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08 жовтня 2014 року між ним та ПрАТ «СК «Альфа Страхування» було укладено договір № 046.0813073.170 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу. Згідно п. 1.1 частини II договору № 046.0813073.170 від 08 жовтня 2014 року, предметом цього Договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом - автомобілем Lexus LX 470, д.н.з. НОМЕР_3. Згідно п. 7.1 частини І, пп. 2.1.1 «а», п. 3.1 частини II договору № 046.0813073.170 від 08 жовтня 2014 року, страхові ризики за договором визначаються відповідно до обраної Програми страхування та можуть включати пошкодження та/або знищення чи втрату визначеного ТЗ та/або ДО внаслідок «ДТП» - дорожньо-транспортної пригоди, (ДТП - дорожньо-транспортна пригода., що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки). Страховий випадок - передбачена Договором подія (ризик, визначений обраною страхувальником Програмою страхування та зазначений в Частині І Договору), що відбулася в період дії Договору, з настанням якої виникає обов'язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику/Вигодонабувачу на умовах Договору. 27 грудня 2014 року сталася подія, що є страховим випадком, а саме - ДТП. Близько 04 год. 00 хв. гр. ОСОБА_4 в м. Умань по вул. Жовтневої Революції, 11/2, керуючи моїм автомобілем Lexus LX 470, д.н.з. НОМЕР_3, здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen LT 32, д.н.з. НОМЕР_4, що рухався у попутному напрямку попереду. В результаті ДТП було пошкоджено його застрахований ТЗ Lexus LX 470, д.н.з. НОМЕР_3. Постановою Уманського міськрайсуду від 05 березня 2015 року у адміністративній справі № 705/1104/15-п (провадження № 3/705/253/15) гр. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом застосування адміністративного стягнення - штрафу 340,00 гривень. Внаслідок ДТП його автомобіль було істотно пошкоджено. Автомобіль отримав пошкодження, які зафіксовані у протоколі огляду ТЗ від 22 січня 2015 року та відображені на фотографіях у фото таблиці фіксації аварійних пошкоджень КТЗ, що є додатком до звіту № 22/01-239 від 17 квітня 2015 року про оцінку автомобіля, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 Вартість відновлювального ремонту його пошкодженого автомобіля визначена згідно звіту № 22/01-239 від 17 квітня 2015 року про оцінку автомобіля, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5, та становить 166447,88 гривень з урахуванням фізичного зносу, або ж 368416,77 гривень без урахування коефіцієнта фізичного зносу. Ним в строки та в порядку, визначеному страховим договором № 046.0813073.170 від 08 жовтня 2014 року, було повідомлено ПрАТ «СК «Альфа Страхування» про настання страхового випадку. Згідно п. 12.1.1 договору № 046.0813073.170 від 08 жовтня 2014 року, страхувальник в межах договору має право одержати страхове відшкодування при настанні страхового випадку в порядку та на умовах, передбачених Договором. Згідно п. 12.2.10 договору, страхувальник в межах договору зобов'язаний при настанні події, що має ознаки страхового випадку, діяти відповідно до умов розділу 13 Параграфу 1 Частини II Договору. Згідно п. 13.1.10 договору, страхувальник повинен надати страховику (його представнику) впродовж трьох робочих днів ТЗ та обладнання, що постраждали внаслідок страхового випадку у світлий час доби для огляду, не проводячи робіт щодо зміни його/їхнього стану, крім заходів, необхідних для транспортування, рятування чи запобігання надзвичайних ситуацій, зменшення розміру збитків, доцільних з точки зору безпеки. Ним було повністю виконано зазначені положення договору № 046.0813073.170 від 08 жовтня 2014 року. Пошкоджений ТЗ було надано для огляду представнику ПрАТ «СК «Альфа Страхування» суб'єкту оціночної діяльності ОСОБА_5, який оглянув і зафіксував усі наявні на ньому пошкодження, після чого ним складено звіт про оцінку автомобіля. Листом № 3908.206.1.4.01-0260.01 ПрАТ «СК «Альфа Страхування» повідомило його про необхідність надання ним, для проведення виплати, страхового відшкодування та належного опрацювання справи, наступних документів: довідка ДАІ (скорочена форма); заява про виплату страхового відшкодування з реквізитами СТО, де буде проводитися ремонт ТЗ, за підписом страхувальника; копія посвідчення водія ОСОБА_4; рахунок відновлювального ремонту. На виконання вимог страховика ним було надано зазначені документи, зокрема надано Рахунок СТО № 8 від 17 березня 2015 року ПрАТ «Умань - Сервіс», Калькуляцію ПрАТ «Умань - Сервіс» до замовлення-наряду № УС0005 від 17 березня 2015 року та Видаткову накладну до замовлення-наряду на суму 222155,00 гривень. В подальшому він отримав лист ПрАТ «СК «Альфа Страхування» № 078/03 від 18 березня 2015 року, в якому страховик повідомив, що по його страховій справі № 3908.206.14.01 строк прийняття рішення продовжено до 60-ти робочих днів з дати отримання останнього документа. Зокрема, в листі зазначено: «У зв'язку з необхідністю, ПрАТ «СК «Альфа Страхування» повідомляє Вас, що компанією продовжено строк прийняття рішення, по справі № 3908.206.14.01 до 60-ти робочих днів з дати отримання, останнього документа.». Відповідно до п.п. 15.1, 15.2 страхового договору № 046.0813073.170 від 08 жовтня 2014 року, після одержання всіх необхідних документів рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком у термін до 10-ти (десяти) робочих днів з дати отримання останнього документа. Протягом 5-ти (п'яти) робочих днів з дати прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страхувальнику відсилається відповідне повідомлення з обґрунтуванням причин такої відмови. У випадках, коли надані документи суперечать один одному або не дають можливості однозначно з'ясувати обставини, причини, характер, розмір збитку, особу, винну в настанні події - строк прийняття рішення може бути подовжений до 60-ти шістдесяти) робочих днів з дати отримання останнього документа для з'ясування обставин події, що має ознаки страхового випадку, про що Страховик письмово повідомляє страхувальника/вигодонабувача. Отже згідно з п.п. 15.1, 15.2 договору № 046.0813073.170 від 08.10.2014 року, після отримання від страхувальника всіх необхідних документів щодо страхового випадку страховик зобов'язаний прийняти рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті протягом не більше ніж 10 робочих днів з дати отримання останнього документа, однак має право (якщо надані документи суперечать один одному або не дають можливості однозначно з'ясувати обставини, причини, характер, розмір збитку, особу, винну в настанні події) продовжити цей строк до 60 робочих днів. Таким чином листом № 078/03 від 18 березня 2015 року ПрАТ «СК «Альфа Страхування», підтвердивши, що ним надані в повному обсязі всі необхідні документи по страховому випадку, повідомило його про те, що страховик прийняв рішення про подовження строку прийняття рішення до 60-ти робочих днів з дати отримання останнього документа. В подальшому, наприкінці липня 2015 року ним було отримано лист відповідача № 0187.06/1 від 22 червня 2015 року, в якому відповідач ПрАТ «СК «Альфа Страхування» повідомив його про відмову у виплаті страхового відшкодування. З огляду на зміст отриманого ним листа № 0187.06/1 від 22 червня 2015 року, відмова у виплаті страхового відшкодування мотивована відповідачем ПрАТ «СК «Альфа Страхування» тим, що, на думку страховика, водій його ТЗ гр. ОСОБА_4 після ДТП залишив місце ДТП, чим порушив п. 2.10 ПДР, вчинивши відповідне адміністративне правопорушення, та цими діями перешкодив працівникам ДАІ провести його огляд на предмет наявності ознак сп'яніння, тобто гр. ОСОБА_4 ухилився від огляду працівниками ДАІ на предмет сп'яніння, і це є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Так, в листі відповідача № 0187.06/1 від 22 червня 2015 року щодо причин відмови у виплаті страхового відшкодування зазначено: «Відповідно до листа КП «Уманська міська лікарня» за № 328 від 28 травня 2015 року на запит страхової компанії встановлено, що по самозверненню забір крові гр. ОСОБА_4 проводився 27 грудня 2014 року о 04 год. 00 хв., медична допомога не надавалася. Вказана інформація свідчить про те, що гр. ОСОБА_4 в час скоєння ДТП о 04 год. 00 хв. перебував в КП «Уманська міська лікарня» з метою самозвернення по забору своєї крові. Медичну допомогу ОСОБА_4 не отримував, як він пояснював, тому фактично без поважних причин останній залишив місце скоєння ДТП, чим. порушив п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху. Невиконання пп. 13.1.3 «а» частини II договору мало наслідком введення в оману компетентних органів і страховика щодо особи, яка керувала автомобілем. Lexus LX 470, д.н.з. НОМЕР_3, під час ДТП 27 грудня 2014 року, що дало змогу уникнути водію ОСОБА_4 процедурного проведення, компетентними органами огляду водія транспортного засобу з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду.» Вважає, що відмова відповідача у виплаті йому страхового відшкодування є безпідставною та необґрунтованою, грубо порушує норми чинного законодавства, положення договору страхування № 046.0813073.170 від 08 жовтня 2014 року, а також його майнові права та законні інтереси.

Одразу після ДТП гр. ОСОБА_4 дійсно самостійно прибув до КП «Уманська міська лікарня», де звернувся до відповідного лікаря для проведення його освідування на предмет виявлення ознак сп'яніння, а також з того приводу, що внаслідок ДТП відчув різкий головний біль. Однак це не означає, що ОСОБА_4 залишив місце ДТП, порушивши при цьому п. 2.10 «а», як про це стверджує відповідач. ОСОБА_4, у свою чергу, жодним чином не переховувався від співробітників ДАІ, не заперечував своєї участі у ДТП та не перешкоджав компетентним органам (співробітникам ДАІ та суду) у встановленні обставин і причин ДТП. Крім того, відповідач, зазначаючи про порушення водієм ОСОБА_4 п. 2.10 «а» ПДР, явно вийшов за межі, своєї компетенції, заявивши про свої власні умовиводи щодо такого порушення, як про доведений факт. Отже факт порушення п. 2.10 «а» ПДР і, відповідно, залишення місця ДТП може бути зафіксовано виключно компетентними органами Державтоінспекції МВС та в подальшому встановлено виключно судом. Відповідач як страховик не мав жодної компетенції щодо встановлення такого факту, як і щодо того, щоб робити висновки, чи залишив водій місце ДТП, чи не залишив його і відповідно чи порушено водієм п. 2.10 «а» ПДР. У свою чергу працівниками ВДАІ Уманського MB УМВС України в Черкаській області не було встановлено порушення гр. ОСОБА_4 п. 2.10 «а» ПДР. Відповідного протоколу не складалося. Не зафіксовано такого порушення і в постанові Уманського міськрайсуду від 05 березня 2015 року у адміністративній справі № 705/1104/15-п (провадження № 3/705/253/15), згідно з якою ОСОБА_4 притягнуто до адмінвідповідальності. Отже висновки відповідача про залишення водієм його ТЗ гр. ОСОБА_4 місця ДТП і порушення ним п. 2.10 «а» ПДР зроблені довільно, є виключно власною суб'єктивною упередженою позицією страховика, що не підтверджена ані фактично, ані законодавчо. Щодо тверджень страховика про те, що водій його ТЗ ОСОБА_4, як вважає страховик, ввів в оману компетентні органи і страховика щодо особи, яка керувала автомобілем Lexus LX 470, д.н.з. НОМЕР_3, під час ДТП 27 грудня 2014 року, то ці твердження відповідача не підтверджуються обставинами справи та не відповідають дійсності. Особа, винна в настанні події, обставини події, причини ДТП чітко визначені в наявних у страховика постанові Уманського міськрайсуду від 05 березня 2015 року у адміністративній справі № 705/1104/ 15-п (провадження № 3/705/253/15), копії посвідчення водія ОСОБА_4 Гр. ОСОБА_4 не заперечував того, що в момент ДТП 27 грудня 2014 року його ТЗ Lexus LX 470, д.н.з. НОМЕР_3, перебував під його керуванням. Факт керування його автомобілем саме гр. ОСОБА_4 підтверджується потерпілим в ДТП, власником ТЗ Volkswagen LT 32, д.н.з. НОМЕР_4, ОСОБА_6 Згідно постанови Уманського міськрайсуду від 05 березня 2015 року встановлено, що винність водія ОСОБА_4 підтверджується даними протоколу серії АБ2 № 597745 від 16 лютого 2015 року про адміністративне правопорушення. Отже твердження відповідача про те, що його начебто було введено в оману щодо особи, яка керувала його автомобілем Lexus LX 470, д.н.з. НОМЕР_3, під час ДТП, є надуманими та не відповідають дійсності. Щодо тверджень страховика про те, що водій його ТЗ Lexus LX 470, д.н.з. НОМЕР_3, гр. ОСОБА_4, ухилився від «процедурного проведення компетентними органами огляду водія транспортного засобу з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння», ці твердження також не можуть бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Як зазначено вище та не заперечується відповідачем, згідно листа КП «Уманська міська лікарня» за № 328 від 28 травня 2015 року на запит страхової компанії встановлено, що по самозверненню забір крові гр. ОСОБА_4 проводився 27 грудня 2014 року о 04 год. 00 хв. За результатами забору крові та освідування гр. ОСОБА_4 було встановлено, що він у стані сп'яніння не перебуває, що підтверджено Висновком № 0337 від 27 грудня 2014 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння. Згідно Висновку № 0337 від 27 грудня 2014 року КП «Уманська міська лікарня» чітко встановлено, що ознак сп'яніння не виявлено. Отже твердження відповідача про наявність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування в даному випадку є довільними, не підтверджуються обставинами справи та суперечать чинному законодавству і положенням договору страхування № 046.0813073.170 від 08.10.2014 року. В даному випадку під час ДТП водій ОСОБА_4 у стані сп'яніння не перебував, отже це ДТП є саме страховим випадком та визнається таким згідно умов страхового договору № 046.0813073.170. В даному випадку залишення місця ДТП водієм ОСОБА_4 не встановлено ані компетентними органами ДАІ, ані судом. Порушення водієм п. 2.10 «а.» ПДР не встановлено. Страховик не має повноважень і компетенції щодо самостійного (без висновків компетентних органів) встановлення порушень особами вимог ПДР. Ніякої омани компетентних органів щодо особи, яка перебувала в момент ДТП за кермом мого автомобіля Lexus LX 470, д.н.з. НОМЕР_3, немає. Особа, винна в ДТП (гр. ОСОБА_4), встановлена відповідно до законодавства та визначена постановою суду і відповідним протоколом про адмінправопорушення. В порядку, визначеному чинним законодавством, встановлено, що в момент ДТП водій ОСОБА_4 був тверезим, ознак його сп'яніння не виявлено, що підтверджується відповідним висновком КП «Уманська міська лікарня».

Згідно висновку № 37 від 24 березня 2016 року судової автотоварознавчої експертизи, середня ринкова ціна автомобіля Lexus LX 470, д.н.з. НОМЕР_3, в ціпах па дату його пошкодження пі час дорожньо-транспортної пригоди 27 грудня 2014 року, становить 595907,00 гривень, а ціна нового такого автомобіля становить 12749 16,00 гривень. Таким чином, виходячи з розрахунків, здійснених судовим експертом автотоварознавцем, ринкова вартість ТЗ Lexus LX 470, д.н.з. НОМЕР_3, на момент ДТП (середня ринкова ціна до пошкодження) становить 59 5907,00 гривень а ціна нового Такого ТЗ становить 1274916,00 гривень. Страхове відшкодування в такому випадку становить: СВ = 368416,77 гривень (сума вартості відновлювального ремонту) * 400000,00 гривень (страхова сума) / 595907,00 грн. - 1000,00 грн. (франшиза) = 246298,17 гривень. Отже страховик ПрАТ «СК «Альфа Страхування» повинен був виплатити страхове відшкодування в розмірі: 246298,17 гривень. Однак страхове відшкодування до цього часу відповідачем не сплачено.

Виплата страхового відшкодування, за виключенням випадку за ризиком НЗ, здійснюється протягом 7-ми робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату. Лист ПрАТ «СК «Альфа Страхування» № 078/03 про подовження строку прийняття рішення датований 18 березня 2015 року, що свідчить про дату прийняття страховиком рішення про подовження строку прийняття рішення - 18 березня 2015 року. Цим листом відповідач підтвердив, що позивачем були надані всі необхідні документи, і він продовжує строк на прийняття рішення до 60 робочих днів з дати отримання останнього документа. За таких умов рішення про виплату страхового відшкодування повинно було бути прийняте не пізніше 17 червня 2015 року (через 60 робочих днів з дати прийняття рішення про продовження строку). Отже відповідач ПрАТ «СК «Альфа Страхування» повинен був виплатити страхове відшкодування не пізніше, ніж 26 червня 2015 року (7 робочих днів з моменту, коли повинно було бути прийняте рішення згідно договору).

Внаслідок того, що відповідач ПрАТ «СК «Альфа Страхування» вчасно (26 червня 2015 року) не сплатив страхове відшкодування у повному обсязі 246298,17 гривень, то з 27 червня 2015 року це зобов'язання набуло статусу простроченого. Таким чином загалом прострочення у виплаті страхового відшкодування становить - 447 днів. Згідно п. 20.1 договору страхування № 046.0813073.170, за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діяла на момент прострочення платежу, за кожен день прострочення цього платежу. Пеня становить - 131475,99 гривень. Інфляційні збитки становить - 97097,73 гривень. 3% річних становлять - 9048,93 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, заяві про збільшення розміру позовних вимог, письмових поясненнях щодо обставин справи та необґрунтованості заперечень відповідача, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав викладених у запереченнях та поясненнях на позовну заяву, письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 жовтня 2014 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0813073.170 (а.с.13-23).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 1.1. Розділу 1 договору, предметом цього договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним цим договором (Частина І або Додаток до договору) наземним транспортним засобом, у тому числі причепом до нього, та всіма видами транспортних засобів спеціального призначення, та додатковим обладнанням, встановленим на ньому - страхування транспортного засобу (КАСКО).

Так, за умовами договору предметом останнього є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом - Lexus LX 470, д.н.з. НОМЕР_3.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль Lexus LX 470, д.н.з. НОМЕР_3 належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.11).

27 грудня 2014 року близько 04 години 00 хвилин в м. Умань по вул. Жовтневої Революції, 11/2 між автомобілем Lexus LX 470, д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4 та Volkswagen LT32, д.н.з. НОМЕР_4 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 березня 2015 року, ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340 гривень (а.с.24).

За нормою частини третьої ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. Розділу 3 договору добровільного страхування, страховий випадок - передбачена договором подія (ризик, визначений обраною страхувальником програмою страхування та зазначений в Частині І договору), що відбулася в період дії договору, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику/вигодонабувачу на умовах договору. Страховик в межах страхової суми компенсує збитки, що виникли внаслідок страхового випадку та пов'язані з компенсацією за втрату або за відновлювальний ремонт ТЗ/ДО, шляхом виплати страхового відшкодування відповідно до умов договору.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

В подальшому, позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до листа-відповіді відповідача від 16 січня 2015 року, позивача було повідомлено про те, що для проведення виплати страхового відшкодування та для належного опрацювання останньому необхідно надати ряд документів (а.с.39).

Згідно листа-відповіді відповідача від 18 березня 2015 року, позивача було повідомлено про те, що страховою компанією подовжено строк прийняття рішення до 60-ти робочих днів з дати отримання останнього документа (а.с.40).

Відповідно до листа-відповіді ПрАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» від 22 червня 2015 року, позивачу було повідомлено про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування з підстав невиконання п.п. 13.1.3-а частини ІІ договору, що дало змогу уникнути водію ОСОБА_4 процедурного проведення компетентними органами, огляду водія транспортного засобу з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду (а.с.41).

Так, відповідно до п.п. 13.1.3-а п. 13.1. Розділу 13 договору, при виникненні події, що може бути кваліфікована як страховий випадок, у зв'язку з якою страхувальник/вигодо набувач звертається до страховика з вимогою про виплату страхового відшкодування, страхувальник/вигодо набувач або його довірені особи/водій зобов'язані: при настанні ДТП виконати всі необхідні дії, передбачені чинними Правилами дорожнього руху, наприклад: негайно зупинити ТЗ і залишатися на місці ДТП.

Відповідно до п.п. 13.3.3. п. 13.3. Розділу 13 договору добровільного страхування, виключенням із страхових випадків визнаються події, що відбулися безпосередньо внаслідок: подання страхувальником/вигодонабувачем свідомо неправдивих відомостей про предмет страхування або про факт настання страхового випадку та/або обставини настання страхового випадку, у т.ч. надання відомостей про пошкодження, що відбулися в різний час і за різних обставин, як про один страховий випадок.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи. У разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Згідно п.п. 16.1.7., 16.1.9. п. 16.1 Розділу 16 договору, підставою для відмови страховика у здійсненні, страхового відшкодування, є випадки, передбачені чинним законодавством України, Правилами страхування, які діють на момент укладення договору, та цим договором, а також: відмова страхувальника/вигодонабувача та/або його довірених осіб/водія від огляду та аналізу на наявність алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; невиконання страхувальником обов'язків, передбачених п.п. 12.2.2.-12.2.6., 12.2.8.-12.2.12., 13.1.1., 13.1.3., 13.1.4., 13.1.9., 13.1.10.-13.1.12. Параграфом 1 Частини ІІ договору.

З матеріалів справи вбачається, що 14 січня 2016 року відносно ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення відповідно до якого, 27 грудня 2014 року о 04 годині 00 хвилин по вул. Жовтневої Революції, 11/2 в м. Умані, ОСОБА_4, будучи причетним до ДТП, залишив місце пригоди, не повідомив в орган міліції, не дочекався прибуття працівників міліції, чим порушив п.п. а, д 2.10. ПДР.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 березня 2016 року, справу про адміністративне правопорушення за ст. 122-4 КУпАП щодо ОСОБА_4 було закрито в зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (а.с.133-134).

В той же час, постановою Апеляційного суду Черкаської області від 04 серпня 2016 року, постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 березня 2016 року відносно ОСОБА_4 було скасовано і провадження по ній закрито за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27 грудня 2014 року, складеного Уманською міською лікарнею, у гр. ОСОБА_4 в результаті обстеження ознак сп'яніння не виявлено (а.с.42).

Згідно акту хіміко-токсикологічних досліджень № 452, складеного Комунальним закладом «Черкаський обласний наркологічний диспансер», згідно направлення від 27 грудня 2015 року було проведено дослідження крові гр. ОСОБА_4 та встановлено, що в крові виявлено етилового спирту в концентрації 0,0 проміле (а.с.76).

Таким чином, з викладених фактів вбачається, що провадження по факту залишення місця ДТП ОСОБА_4 було закрито з підстав відсутності в діях ОСОБА_4 події та складу адміністративного правопорушення, а висновком та актом проведеного хіміко-токсикологічного дослідження не виявлено ознак сп'яніння у гр. ОСОБА_4, що свідчить про відсутність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування позивачу.

Частиною четвертою цієї статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Крім того, преюдиційність поширюється не тільки на осіб, що брали участь у справі, а й на особу, щодо якої відповідними рішеннями встановлено певні обставини, незалежно від того, чи брала вона участь у справі.

Згідно Звіту № 22/01-239 про оцінку автомобіля Lexus LX 470, д.н.з. НОМЕР_3 від 17 квітня 2015 року, складеного Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_5, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Lexus LX 470, д.н.з. НОМЕР_3, в результаті його пошкодження при ДТП, станом на 06 квітня 2015 року складає 166447,88 гривень (а.с.25-29).

Відповідно до висновку експерта № 37 судової автотоварознавчої експертизи від 24 березня 2016 року, складеного судовим експертом автотоварознавцем, оцінювачем СПД ОСОБА_7, середня ринкова ціна автомобіля Lexus LX 470, д.н.з. НОМЕР_3, 2007 року випуску, об'ємом бензинового двигуна 4664 см. куб. на дату дорожньо-транспортної пригоди 27 грудня 2014 року складає: 595907 гривень 00 копійок. Приведена ціна нового автомобіля Lexus LX 470, д.н.з. НОМЕР_3, в цінах на дату його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди 27 грудня 2014 року складає: 1274916 гривень (а.с.117-120).

Згідно п.п. 15.5.12. п. 15.5. Розділу 15 договору, розрахунок при частковому пошкодженні ТЗ: якщо відношення страхової суми до ринкової вартості на дату настання страхового випадку більше, ніж 90%, то розмір страхового відшкодування визначається як: СВ (страхове відшкодування) = Свр (сума вартості відновлювального ремонту) * СС (страхова сума) /РВ (ринкова вартість) -Ф (розмір франшизи).

Відповідно до договору добровільного страхування, страхова сума (КАСКО) складає 400 000,00 гривень, розмір франшизи встановлено як безумовна (а.с. 13).

Таким чином, сума страхового відшкодування становить 246 298,17 гривень (368416,77 гривень (сума вартості відновлювального ремонту згідно звіту) * 400 000,00 гривень (страхова сума за договором) / 595907,00 гривень (ринкова вартість транспортного засобу на момент ДТП) - 1000,000 гривень (розмір франшизи)).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний: при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до п.п. 20.1. Розділу 20 договору добровільного страхування, за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діяла на момент прострочення платежу, за кожен день прострочення цього платежу.

Згідно п. 15.1. Розділу 15 договору добровільного страхування, після одержання всіх необхідних документів рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком у термін до 10-ти робочих днів з дати отримання останнього документа. Протягом 5-ти робочих днів з дати прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страхувальнику відсилається відповідне повідомлення з обґрунтуванням причин такої відмови.

Відповідно до п. 15.2. Розділу 15 договору добровільного страхування, у випадках, коли надані документи суперечать один одному або не дають можливості однозначно з'ясувати обставини, причини, характер, розмір збитку, особу, винну в настанні події - строк прийняття рішення може бути подовжений до 60-ти робочих днів з дати отримання останнього документа для з'ясування обставин події, що має ознаки страхового випадку, про що страховик письмово повідомляє страхувальника/вигодонабувача.

Згідно п. 15.4. Розділу 15 договору добровільного страхування, виплата страхового відшкодування, за виключенням випадку за ризиком НЗ, здійснюється протягом 7-ми робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату.

Як встановлено судом та підтверджується листом відповідача від 18 березня 2015 року, останнім було подовжено строк прийняття рішення про сплату страхового відшкодування до 60-ти робочих днів з дати отримання останнього документа, у зв'язку з чим рішення про виплату страхового відшкодування повинно бути прийняте не пізніше 17 червня 2015 року, а виплата страхового відшкодування здійснена не пізніше 26 червня 2015 року відповідно. В той же час, виплата страхового відшкодування здійснена не була, загальний термін прострочення становить 447 днів. При цьому, облікова ставка НБУ за період з 27 червня 2015 року по 27 серпня 2015 року становить 30,00, кількість днів прострочення - 62, за період з 28 серпня 2015 року по 24 вересня 2015 року - 27,00, кількість днів прострочення - 28, за період з 25 вересня 2015 року по 21 квітня 2016 року - 22,00, кількість днів прострочення - 210, за період з 22 квітня 2016 року по 26 травня 2016 року - 19,00, кількість днів прострочення - 35, з 27 травня 2016 року по 23 червня 2016 року - 18,00, кількість днів прострочення - 28, з 24 червня 2016 року по 28 липня 2016 року - 16,50, кількість днів прострочення - 35, з 29 липня 2016 року по 15 вересня 2016 року - 15,50, кількість днів прострочення - 49.

Таким чином, розмір пені за період з 27 червня 2015 року по 27 серпня 2015 року становить 25102,17 гривень (246298,17 гривень (загальна сума боргу) * 0,6 (подвійна ставка НБУ): 365 * 62 (кількість днів прострочення у періоді)), за період з 28 серпня 2015 року по 24 вересня 2015 року становить 10202,82 гривень (246298,17 гривень (загальна сума боргу) * 0,54 (подвійна ставка НБУ): 365 * 28 (кількість днів прострочення у періоді)), за період з 25 вересня 2015 року по 21 квітня 2016 року становить 62 350,55 гривень (246298,17 гривень (загальна сума боргу) * 0,44 (подвійна ставка НБУ): 365 * 210 (кількість днів прострочення у періоді)), за період з 22 квітня 2016 року по 26 травня 2016 року становить 8974,70 гривень (246298,17 гривень (загальна сума боргу) * 0,38 (подвійна ставка НБУ): 365 * 35 (кількість днів прострочення у періоді)), за період з 27 травня 2016 року по 23 червня 2016 року становить 6801,88 гривень (246298,17 гривень (загальна сума боргу) * 0,38 (подвійна ставка НБУ): 365 * 35 (кількість днів прострочення у періоді)), за період з 24 червня 2016 року по 28 липня 2016 року становить 7793,82 гривень (246298,17 гривень (загальна сума боргу) * 0,33 (подвійна ставка НБУ): 365 * 35 (кількість днів прострочення у періоді)), за період з 29 липня 2016 року по 15 вересня 2015 року становить 10250,05 гривень (246298,17 гривень (загальна сума боргу) * 0,31 (подвійна ставка НБУ): 365 * 49 (кількість днів прострочення у періоді)).

Як роз'яснено в п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК).

Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).

Відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а також боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з огляду на вищевикладене вбачається, що в розрізі даного спору позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Так, за період з 27 червня 2015 року по 30 червня 2015 року індекс інфляції становить 1,004, за період з 01 липня 2015 року по 31 липня 2015 року - 0,990, за період з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року - 0,992, за період з 01 вересня 2015 року по 30 вересня 2015 року - 1,023, за період з 01 жовтня 2015 року по 31 жовтня 2015 року - 0,987, за період з 01 листопада 2015 року по 30 листопада 2015 року - 1,020, за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року - 1,007, за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2016 року - 1,009, з 01 лютого 2016 року по 29 лютого 2016 року - 0,996, з 01 березня 2016 року по 31 березня 2016 року - 1,010, з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року - 1,350, з 01 травня 2016 року по 31 травня 2016 року - 1,001, з 01 червня 2016 року по 30 червня 2016 року - 0,998, з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року - 0,999, з 01 серпня 2016 року по 31 серпня 2016 року - 0,997. З огляду на викладене, сума боргу з урахуванням індексу інфляції становить 343395,90 гривень, а інфляційні збитки - 97097, 73 гривень.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума 3% річних за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 9048,93 гривень (246298,17 гривень (сума боргу) * 3% : 365 * 447 (кількість днів прострочення)).

Згідно статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статті 214 Цивільного процесуального кодексу України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.ст. 79, 84, 88 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

В силу ст.ст. 56 та 84 Цивільного процесуального кодексу України ці витрати мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допускаються до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в розгляді справи.

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача в судових засіданнях здійснював адвокат Шуклін Г.В. на підставі довіреності від 28 серпня 2015 року та договору № 095-15/08ф-пд/цс (е) про надання правової допомоги у цивільній справі від 21 серпня 2015 року (а.с.62).

Згідно п. 1.1. Розділу 1 вказаного договору, в порядку та на умовах, визначених даним договором, виконавець зобов'язується за завданням замовника надати замовнику, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити правову допомогу, що визначена сторонами в п. 1.2. даного договору.

Так, в підтвердження наданих правових послуг стороною позивача було надано суду відповідні акти приймання-передачі наданої правової допомоги у цивільній справі від 31 серпня 2015 року, 12 листопада 2015 року, 26 листопада 2015 року, 17 грудня 2015 року, 28 січня 2016 року, 20 квітня 2016 року, 23 травня 2016 року, 16 червня 2016 року, 18 липня 2016 року, 15 вересня 2016 року, 04 жовтня 2016 року, 08 листопада 2016 року та квитанції про сплату коштів на рахунок адвоката.

Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до наданого розрахунку витрат на правову допомогу, адвокатом визначено наступні процесуальні дії, вчинені останнім на підставі договору про надання правової допомоги у цивільній справі: складення позовної заяви (31 серпня 2015 року) - 339,00 гривень, граничний розмір суми компенсації при цьому становить 1120,56 гривень (де мінімальна заробітна плата становить 1218,00 гривень, 40% від мінімальної заробітної плати (погодинна ставка) - 487,20 гривень, 40% від мінімальної заробітної плати (похвилинна ставка) - 8,12); участь 12 листопада 2015 року з проведенням повного судового засідання та слуханням справи з оголошенням перерви у судовому засіданні до 26 листопада 2015 року 12 годин 45 хвилин; складення пояснення щодо обставин справи та заперечень відповідача проти позову; участь в засіданні суду першої інстанції з проведенням повного судового засідання та слуханням справи з призначенням у справі судової автотоварознавчої експертизи та зупиненням провадження у справі на час проведення експертизи; участь в засіданні суду першої інстанції з проведенням повного судового засідання та слуханням справи з оголошенням перерви у судовому засіданні до 23 листопада 2016 року 15 годин 00 хвилин.

В той же час, як вбачається з журналу судового засідання від 12 листопада 2015 року (а.с.57-58) тривалість судового засідання становить з 10 годин 45 хвилин до 11 годин 22 хвилин, тобто загальна тривалість становить 37 хвилин, при цьому граничний розмір суми компенсації - 211,29 гривень, 40% від мінімальної заробітної плати - 340,03 гривень. Згідно журналу судового засідання від 28 січня 2016 року (а.с.113-114), тривалість судового засідання становить з 11 годин 00 хвилин до 11 годин 23 хвилин, тобто загальна тривалість становить 23 хвилин, при цьому граничний розмір суми компенсації - 211,37 гривень. Відповідно до журналу судового засідання від 08 листопада 2016 року тривалість судового засідання становить з 11 годин 36 хвилин до 12 годин 28 хвилин, тобто загальна тривалість становить 52 хвилини, при цьому граничний розмір суми компенсації - 435,00 гривень.

Щодо інших розрахованих витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

Так, як вбачається з наданого розрахунку витрат на правову допомогу, позивачем було сплачено відповідні кошти за виїзд до міста Києва адвоката для участі у судовому засіданні з питань, пов'язаних із наданням правової допомоги та прибуття в суд для участі у відповідних судових засіданнях. В той же час, вказані витрати не підлягають відшкодуванню позивачу, оскільки будь-яких підтверджуючих відомостей про те, що адвокатом здійснювався виїзд до м. Києва для участі в судових засіданнях, тривалість такого переїзду, стороною позивача суду надано не було. Також, відшкодуванню не підлягають витрати позивача на складення адвокатом клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи та складення заяви про зміну (збільшення) розміру позовних вимог, клопотання про відкладення розгляду справи, пояснення щодо обставин справи та заперечення відповідача проти позову, клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки дати складання відповідних документів, зазначені у розрахунку витрат на правову допомогу, не співпадають з датами поданих до суду відповідних заяв та клопотань.

Крім того, не підлягають відшкодування витрати на участь в засіданні суду першої інстанції з проведенням повного судового засідання та слуханням справи з призначенням у справі судової автотоварознавчої експертизи та зупиненням провадження у справі на час проведення експертизи, витрати за участь в засіданні суду першої інстанції з відкладенням судового розгляду справи на 04 жовтня 2016 року на 12 годин 45 хвилин без слухання справи у зв'язку неявкою в судове засідання представників відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування», участь в засіданні суду першої інстанції з відкладенням судового розгляду справи на 18 липня 2016 року на 11 годин 30 хвилин без слухання справи у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування», оскільки вказані журнали судових засідань не містять хвилинної тривалості судових засідань, а 16 червня 2016 року секретарем судового засідання було складено довідку про неявку сторін в судове засідання 16 червня 2016 року, на підставі чого засідання було відкладено на 18 липня 2016 року на 11 годину 30 хвилин (а.с.129-130, 151, 168).

Таким чином, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу на загальну суму 2700,97 гривень (складання позовної заяви - 339, 00 грн., участь адвоката у судовому засіданні 12.11.2015р. - 211,29 грн., складання пояснення щодо обставин справ та заперечень відповідача проти позову від 17.12.2015р. - 725,75 грн., участь адвоката у судовому засіданні 28.01.2016р. - 211, 37 грн., участь адвоката у судовому засіданні 08.11.2016р. - 435,00 грн.).

Крім того, позивачем також були понесені витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 1500,00 гривень, що підтверджується квитанцією № ПН44773 від 30 березня 2016 року та підлягає до відшкодуванню на користь позивача (а.с.163).

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» про стягнення страхового відшкодування та штрафних санкцій.

В порядку ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 839,21 гривень.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 8, 9, 16, 20, 25 Закону України «Про страхування», ст. ст. 22, 625 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, ст. ст. 10, 11, 56, 58, 60, 61, 79, 84, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» про стягнення страхового відшкодування та штрафних санкцій - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 246 298 гривень 17 копійок, пеню за прострочення сплати страхового відшкодування в розмірі 131 475 гривень 99 копійок, інфляційні збитки в сумі 97 097 гривень 73 копійки, 3% річних від простроченої суми 9 048 гривень 93 копійки, судовий збір в сумі 4 839 гривень 21 копійка, витрати з оплати судової авто товарознавчої експертизи в сумі 1 500 гривень, витрати з оплати правової допомоги в сумі 2 700 гривень 97 копійок, а всього 492 961 (чотириста дев`яносто дві тисячі дев`ятсот шістдесят одну) гривню.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: