Вирок № 63683901, 22.12.2016, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/987/15-к

Провадження №: 1-кп/752/212/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Рудика І.В.,

при секретарі - Трегубової А.В.,

з участю прокурора - Алєксєєвої М.С.,

потерпілого - ОСОБА_1,

захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5

обвинувачених - ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12014100010010987 відносно

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, освіта не повна загальна середня, який не працює, неодруженого, раніше судимого, а саме:

- вироком Печерського районного суду м. Києва від 10.09.1998 року, за ст. 86-1, ч. 2 ст. 140, 42, 44 КК України (в редакції 1960 року) на строк 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- вироком Печерського районного суду м. Києва від 29.04.2004 року, за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 186, 70 КК України на строк 4 роки позбавлення волі;

- вироком Печерського районного суду м. Києва від 24.02.2012 року, за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 357, 70 КК України на строк 4 роки позбавлення волі;

Звільнений 06.05.2014 року по відбуттю строку покарання.

зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Києва, громадянина України, освіта не повна загальна середня, який не працює, неодруженого, раніше судимого, а саме:

- вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 16.07.2003 року, за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 70 КК України на строк 6 років позбавлення волі, постановою Богунського районного суду м. Житомира від 21.01.2009 року звільнений на підставі Закону України про Амністію від 12.12.2008 року.

- вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 18.06.2012 року, за ч. 1 ст. 185КК України до покарання у вигляді штрафу 850 грн.

зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Києва, громадянина України, освіта не повна загальна середня, який не працює, неодруженого, раніше судимого, а саме:

- постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.03.2004 року, застосовано примусовий захід виховного характеру у вигляді передачі під нагляд матері ОСОБА_10 строком на 1 рік 6 місяців;

- вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 04.05.2006 року, за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України (в редакції 1960 року) на строк 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 104, 76 КК України звільнений від відбування покарання з встановленням іспитового строку 2 роки;

- вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 03.12.2007 року, за ч. 2 ст. 296, ст. 70 КК України на строк 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

- вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 17.07.2014 року, за ч. 3 ст. 185 КК України на строк 4 роки позбавлення волі;

зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, проживаючого за адресою АДРЕСА_4.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця с. Пришивальня, Фастівського р-ну., Київської обл., громадянина України, освіта загальна середня, який не працює, неодруженого, раніше судимого, а саме:

- вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 07.08.2003 року, за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 70 КК України (в редакції 1960 року) на строк 3 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 104, 76 КК України звільнений від відбування покарання з встановленням іспитового строку 2 роки;

- вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 16.04.2004 року, за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України (в редакції 1960 року) на строк 4 роки позбавлення волі.

- вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 08.12.2008 року, за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 358, ст. 70, 71 КК України на строк 3 роки 5 місяців позбавлення волі;

- вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 16.12.2013 року, за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України на строк 1 рік позбавлення волі;

Звільнений 21.10.2014 року по відбуттю строку покарання.

зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5., проживаючого за адресою АДРЕСА_6.

обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, -

встановив:

27.11.2014, приблизно о 22.00 год., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прибули до підсобного приміщення, яке розташовано у будинку АДРЕСА_7, в якому проживав ОСОБА_1 та неповнолітня ОСОБА_11 Після чого діючи відповідно до попередньої домовленості почали стукати та вимагати негайно впустити їх всередину під приводом отримання боргу від ОСОБА_12, який нібито проживав в цьому приміщенні. Бажаючи розібратися у ситуації, яка склалася, ОСОБА_1 відчинив вхідні двері та вийшов з підсобного приміщення до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Після цього, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 застосувавши фізичну силу відштовхнули ОСОБА_1 від вхідних дверей, який намагався не впустити їх до свого помешкання, в якому на той момент знаходилася ОСОБА_11, та потім за ними до цього приміщення зайшов і ОСОБА_1 бажаючи захистити ОСОБА_11 В подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу діючи відповідно до заздалегідь розподілених ролей, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 силоміць вивели ОСОБА_1 з підсобного приміщення на вулицю та з метою подолання його волі до опору нанесли ОСОБА_1 декілька ударів руками та ногами по тулубу та голові, а також ОСОБА_7 розпилив в обличчя ОСОБА_1 з газового балончика, який мав при собі, речовину дратівливої дії, застосувавши таким чином до ОСОБА_1 насильство, яке не є небезпечним для його життя та здоров'я. В цей час ОСОБА_8, діючи відповідно до попередньо розподілених ролей, спостерігав за ОСОБА_11 не даючи їй можливості викликати працівників міліції та покликати на допомогу, а ОСОБА_6 в свою чергу забрав з приміщення чуже майно, яке належить ОСОБА_1, а саме: мобільний телефон «Хуавей», вартістю 1260 грн. в якому було встановлено картку пам'яті об'ємом 2 GB, вартістю 80 грн., та сім-картку мобільного оператора «МТС», вартістю 10 грн., а також ноутбук «Асер», вартістю 4000 грн. Після цього ОСОБА_8 забрав з приміщення зарядний пристрій до мобільного телефону «Хуавей». Після чого ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з вище вказаним викраденим майном з місці вчинення злочину зникли завдавши своїми злочинними діями потерпілому ОСОБА_1 шкоди на загальну суму 5350 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав та пояснив, що 27.11.2014 року, він разом з ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прогулювались поруч із будинком АДРЕСА_7, згадав, що йому винний кошти ОСОБА_12 та направився до підсобного приміщення де ОСОБА_12 проживав. Прийшовши до підсобного приміщення тричі постукав у двері, через деякий час, двері відчинив ОСОБА_1, та у якого той поцікавився де ОСОБА_12 та попросив показати приміщення, для того щоб пересвідчитись, що в ньому дійсно немає ОСОБА_12 Коли зайшов у приміщення, потерпілий дав йому номер телефона ОСОБА_12, ОСОБА_6 подзвонив йому і ОСОБА_12 сказав йому, що у приміщенні знаходяться два ноутбуки, які належать ОСОБА_12 та те, що ОСОБА_6 може їх забрати. Після цього, ОСОБА_6 забрав ноутбук та мобільний телефон. Повідомив, що ноутбук віддали йому добровільно, нікому не погрожував та ні на кого не кричав, телефон який забрав поклав собі у кишеню, а ноутбук дівчина ОСОБА_1 поклала у пакет. Після чого вийшов із приміщення відав пакет із ноутбуком ОСОБА_7 та разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пішли додому. На підтвердження своїх слів надав до суду оригінал боргової розписки від особи на ім'я ОСОБА_12 Одночасно, обвинувачений просив його суворо не карати, щиро розкаявся.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в інкримінованого йому злочину визнав та пояснив, що він разом ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_16 прогулювались по місту та ОСОБА_6 згадав, що йому дехто винний кошти запропонував піти забрати їх. Прийшовши до підсобного приміщення будинку, який знаходився по АДРЕСА_7, двері добровільно відкрив ОСОБА_1, він був на підпитку та почав з ними грубо поводитись, вони вийшли на вулицю, почалась штовханина, під час боротьби разом із ОСОБА_9 наніс декілька ударів по тілу ОСОБА_1 та розпилив перцовий балончик, після чого ОСОБА_1 відпустив ОСОБА_9 Повідомив, що речей із квартири не забирав, а пакет із ноутбуком йому дав ОСОБА_6, тому що почував себе погано та не міг його нести, після чого вони направились у сторону ст. м. Либідська. У вчиненому розкаюється просить його суворо не карати.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав та пояснив, що разом із друзями гуляв по місту, під час розмови ОСОБА_6 повідомив, що недалеко проживає його знайомий ОСОБА_12 який винен йому гроші. Прийшовши до підсобного приміщення у будинку АДРЕСА_7 постукали у двері, через деякий час двері відчинив ОСОБА_1, добровільно пустив їх, та вони почали запитувати де гроші, які винний ОСОБА_12 Коли зайшли у приміщення, для того, щоб пересвідчитись, що ОСОБА_12, в приміщенні немає. В середені побачили дівчину ОСОБА_1, після чого ОСОБА_1 почав себе агресивно вести, та у нього із ОСОБА_7 виник конфлікт та вони вийшли на вулицю розібратись та він їх розборонив, після чого ОСОБА_6 із ОСОБА_8 вийшли та вони попрямували додому. Повідомив, що мобільного телефону не бачив, у вчиненому кається, належні висновки для себе зробив.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину в інкримінованого йому злочину визнав та пояснив, що 27.11.2014 року гуляв по місту із ОСОБА_6 через деякий час познайомився із ОСОБА_17, ОСОБА_9 та ОСОБА_16 Під час розмови ОСОБА_6 повідомив, що йому винний кошти його знайомий, який недалеко проживав. Прийшовши до підсобного приміщення будинку АДРЕСА_7, ОСОБА_6 постукав у двері, через декілька хвилин двері відкрив ОСОБА_1 та вони зайшли у середину. Одночасно, повідомив, що їх із приміщення ніхто не виганяв, він сидів на дивані разом із дівчиною ОСОБА_1. Бачив як ОСОБА_6 взяв ноутбук, після чого вони вийшли. ОСОБА_6 віддав ноутбук ОСОБА_7, а мобільний телефон йому, після чого вони розійшлись та пішли додому. Повідомив, що кається у вчиненому та зробив для себе належні висновки.

Не дивлячись на визнання вини обвинуваченими їх винуватість підтверджується іншими доказами, а саме:

Показами потерпілого ОСОБА_1, допитаного у режимі відеоконференцзв'язку, який пояснив суду, що події які відбувались 27.11.2014 року раніше він пам'ятав краще, та повідомив, що 27.11.2014 року о 22:00, почув стук у двері, невідомі йому люди кричали, щоб відчинили двері, відкривши двері побачив раніше йому невідомих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 яким пояснив, що ОСОБА_12 за даною адресою не проживає, відштовхнувши від дверей вони зайшли у приміщення та дивились чи немає там ОСОБА_12, просив їх покинути приміщення оскільки у ньому перебувала його дівчина, після чого дав ОСОБА_6 номер телефону ОСОБА_12 та ОСОБА_6 почав йому дзвонити. Також ОСОБА_1 повідомив, що ОСОБА_6 наказав щоб його вивели з приміщення, після чого ОСОБА_9 та ОСОБА_7 вивели його по під руки на вулицю, при спробі зайти назад у приміщення хтось із них наніс удар в район ребер, почали бити та розпилили газовий балончик. Одночасно, потерпілий підтвердив, що раніше спільно проживав в цьому ж приміщенні с особою на ім'я ОСОБА_12 Також повідомив, що обвинувачений ОСОБА_8 вибачився перед ним та відшкодував заподіну шкоду. Крім того, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 зазначив, що будь-яких претензій, в тому числі матеріального характеру, до обвинувачених не має, стосовно міри покарання поклався на розсуд суду.

Суд враховує, що показання потерпілого були послідовними, логічними, переконливими, не мають ніяких істотних суперечностей, які б давали підстави для сумнівів. Останнім були достатньо детально описані обставини по справі, які співвідносяться з показами обвинувачених. Підстав обмовляти обвинувачених у нього не має, оскільки він раніше не мав ніяких конфліктних ситуацій з обвинуваченими та взагалі їх не знав.

Крім того, показання потерпілого ОСОБА_1 та обвинувачених узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема, з:

Показаннями свідка ОСОБА_18 допитаної у режимі відеоконференцзв'язку, яка пояснила суду, що близько 22-00 год. точної дати не пам'ятає, оскільки пройшло багато часу, знаходилась у підсобному приміщенні разом зі своїм хлопцем ОСОБА_1, як у металеві двері приміщення почали сильно бити. ОСОБА_1 відчинив двері та почав виясняти питання з ОСОБА_6 про борг, суму боргу не називали, Потім ОСОБА_6 взяв номер телефону ОСОБА_12 та вийшов із ОСОБА_1, в приміщені залишилась із ОСОБА_8, після чого ОСОБА_6 повернувся та вимагав повернути борг, забрав ноутбук та мобільний телефон ОСОБА_1, подякував, після чого разом із ОСОБА_8 вийшли із приміщення. Також свідок ОСОБА_18 повідомила, що ОСОБА_8 перебуваючи разом із нею в приміщенні тиску на неї не чинив та нічим не погрожував, діалогу с обвинуваченими не вела, лише спостерігала за тим, що відбувається в приміщенні, подій які відбувались на вулиці не бачила, оскільки з приміщення не виходила. Коли ОСОБА_1 повернувся всередину, у нього були подразнені очі від газового балончику, після чого викликали міліцію.

Одночасно, судом не беруться до уваги покази свідка ОСОБА_16, яка пояснила, що добре не пам'ятає подій які стались 27.11.2014 року. Повідомила що зустріла знайомого ОСОБА_9 який був із друзями, та не пам'ятає чи заходили вони кудись. Вказані покази суд вважає не належними, оскільки вони жодним чином не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

На думку суду, покази, надані потерпілим та свідком ОСОБА_18 в судовому засіданні в повному обсязі доводять вину обвинувачених при обставинах викладених в обвинувальному акті.

Крім наданих показань, судом були безпосередньо досліджені й докази, зібрані в ході досудового розслідування, що доводять вину обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм злочину. Так, вина останніх підтверджується наступними доказами :

- протоколом огляду місця події від 27.11.2014 року та фото таблицею до нього (т. 4, а.с. 105 - 112), у якому зафіксовано огляд ОСОБА_8, ОСОБА_16, (ОСОБА_19.) ОСОБА_9 та ОСОБА_6 в м. Києві на перехресті вул. Ізюмської та вул. Кіровоградської, в ході проведення чого, у куртці в яку був одягнутий ОСОБА_8 були виявлені та вилучені з правої зовнішньої кишені мобільний телефон марки «Huawei» білого кольору IMEI НОМЕР_1 та IMEI-2 НОМЕР_2 з зарядним пристроєм до нього, який належить ОСОБА_20, з лівої кишені куртки був виявлений та вилучений мобільний телефон «Samsung» IMEI: НОМЕР_3, IMEI 2: НОМЕР_4 з двома сім картками.

- постановою про уточнення анкетних даних від 05.12.2014 року, ( т. 4, а.с. 113) якою уточнено анкетні дані, всі протоколи та інші документи складені відносно ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_15 вважати складеними у відношенні ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_16

- протоколом огляду місця події від 28.11.2014 року та фото таблицею до нього (т. 4, а.с. 114 - 120), у якому об'єктом огляду являється службове приміщення на першому поверсі буд. АДРЕСА_7 яке має вигляд прямокутної форми 3х2.5 м. вхід до якого здійснюється через металеві двері. Виявлений та вилучений металевий аерозольний балончик, який знаходиться з права від входу у приміщення.

- протоколом огляду місця події від 28.11.2014 року та фото таблицею до нього (т. 4, а.с. 114 - 120), у якому об'єктом огляду являється службове приміщення на першому поверсі буд. АДРЕСА_7 яке має вигляд прямокутної форми 3*2.5 м. вхід до якого здійснюється через металеві двері. Виявлений та вилучений металевий аерозольний балончик, який знаходиться з права від входу у приміщення.

- висновком експерта № 17358/17577/14-34 від 06.01.2015 р., з ілюстративною таблицею (т. 4, а.с. 122 - 126) відповідно до якого на вилученому під час огляду місця події 28.11.2014 р. за адресою: АДРЕСА_7 аерозольному балончику та змивах з обличчя ОСОБА_1 міститься морфолід пеларгонова кислота.

- протоколом огляду місця події від 28.11.2014 року та фото таблицею до нього (т. 4, а.с. 127 - 132), у якому об'єктом огляду являється між поверхнева площа між першим та другим поверхом, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_8, відповідно до якого, біля ОСОБА_7 серед інших речей на підлозі було виявлено пакет у якому знаходився ноутбук марки «Acer» сірого кольору Aspire - 5749, LXRR70100614315F8D7600 який належить ОСОБА_1

- копією гарантійного талону на ноутбук «Асер» (т. 4, а.с. 139 - 140);

- висновком експерта № 3317 від 01.12.2014 р. (т. 4, а.с. 141 - 142) відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено садно - в поперековій ділянці зліва, синець - по задній поверхні лівого ліктьового суглобу, вказані пошкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Всі докази суд визнає допустимими та належними і бере до уваги. Крім того, судом не вбачається недопустимості окремих доказів, про що вказували захисники.

Інші надані прокурором та захисниками процесуальні документи, супровідні листи, ухвали судів суд визнає неналежними доказами, оскільки вони жодним чином не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачених, потерпілого, свідків та дослідивши документи які характеризують особи обвинувачених та матеріали кримінального провадження, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 повністю доводиться.

Одночасно, суд вважає за необхідне кваліфікувати дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Дії ОСОБА_7 кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб.

Дії ОСОБА_8 кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Дії ОСОБА_9 кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Таке рішення суд обґрунтовує наступним.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. У постанові також зазначено, що, вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки, суди повинні з'ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме у неї виник умисел на заволодіння майном.

Залежно від того, які фактичні ознаки складу суспільно небезпечного діяння будуть установлені, як ці ознаки будуть співвідноситися з ознаками складу злочину, що містяться у кримінально-правовій нормі, та від того, як вони трактуються й застосовуються на практиці, можна виділити фізичний і юридичний (психологічний) критерії розуміння поняття «проникнення». Характерними рисами першого є: а) факт входження чи потрапляння у приміщення; б) спосіб, місце, час та обставини (існуючий режим доступу до майна, яке там знаходилось), за яких відбулося входження чи потрапляння у приміщення. Характерними рисами другого є: а) незаконність входження у приміщення (за відсутності в особи права перебувати там, де знаходиться майно, на заволодіння яким спрямовані її дії); б) мета, яку переслідує особа, що вчиняє таке входження, усвідомлення характеру (перебігу) вчинюваного нею суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного проникнення (входження чи потрапляння) у приміщення, передбачення наслідків свого діяння.

Факт входження, потрапляння у приміщення чи поява у ньому іншим способом у поєднанні з іншими зовнішніми поведінковими проявами дають можливість визначити об'єктивну сторону суспільно небезпечного діяння. Із хронології та послідовності цих дій можна з'ясувати, зокрема, чи існували і які саме обмеження в доступі до майна, а також визначити, що, встановлюючи у певний спосіб безперешкодний (вільний) режим доступу до майна, його власник чи володілець не обмежує в цьому нікого, серед них, по суті, й особу, яка входить туди з умислом заволодіти чужим майном і використовує такий доступ як зручні, сприятливі умови для скоєння злочину.

Зовнішній прояв діяння розкриває внутрішній (психічний) процес діяння, окреслює суб'єктивне ставлення особи до вчинюваних нею дій, які в сукупності з іншими обставинами визначають кримінально-правовий зміст суспільно небезпечного діяння.

Ключовим у вирішенні питання про наявність чи відсутність ознаки проникнення є встановлення того, з якою метою особа ввійшла (потрапила) у приміщення. Адже у тому разі, коли особа під впливом свого корисливого мотиву утвердилася в намірі заволодіти чужим майном, вона обирає механізм злочинної поведінки, який включає в себе етапи, зокрема мотивації злочину, цілепокладання, планування посягання, вибір шляхів досягнення цілі, прогнозування ризиків та можливих наслідків тощо. Через сукупність таких дій і суб'єктивне ставлення до них особи, яка їх вчинила, відбувається візуалізація останньої (позиціонування самої себе), тобто проявляються процеси діяння, які недоступні для безпосереднього спостереження.

Відповідно до показів обвинувачених, які співвідносяться із показами потерпілого та згідно встановлених судом обставин, обвинувачені прибули до приміщення з метою отримання боргу від ОСОБА_12 Факт проживання в цьому приміщенні ОСОБА_12 було підтверджено, зокрема показами самого потерпілого. Крім того, умисел на відкрите викрадення чужого майна з'явився після телефонної розмови ОСОБА_6 з ОСОБА_12, телефонний номер якого дав потерпілий, в той час, як обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вже мали вільний доступ до приміщення, перебуваючи всередині. А тому суд, вважає за необхідне виключити із обвинувачення таку кваліфікуючу ознаку, як проникнення до житла, з метою відкритого викрадення чужого майна.

При призначенні ОСОБА_6 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до тяжкого злочину, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, який на обліку нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, характеризується посередньо.

Згідно зі ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_6, є його щире каяття у вчинені правопорушення.

Згідно зі ст. 67 КК України обставиною, що обтяжують покарання ОСОБА_6, є рецидив злочинів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 необхідно призначити покарання з урахуванням вимог ст. 68, КК України у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

При призначенні ОСОБА_7 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до тяжкого злочину, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, який на обліку нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації, характеризується з місця проживання посередньо.

Згідно зі ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_7, є його щире каяття у вчинені правопорушення.

Згідно зі ст. 67 КК України обставиною, що обтяжують покарання ОСОБА_7, не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 необхідно призначити покарання з урахуванням вимог ст. 68, КК України у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

При призначенні ОСОБА_9 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до тяжкого злочину, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, який на обліку нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації, не одруженого, характеризується посередньо.

Згідно зі ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_9, є його щире каяття у вчинені правопорушення.

Згідно зі ст. 67 КК України обставиною, що обтяжують покарання ОСОБА_9, є рецидив злочинів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_9 необхідно призначити покарання з урахуванням вимог ст. 68, КК України у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

При призначенні ОСОБА_8 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до тяжкого злочину, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, який на обліку нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, не одруженого, характеризується посередньо.

Згідно зі ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_8, є його щире каяття у вчинені правопорушення.

Згідно зі ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_8, є рецидив злочинів.

Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_8 не відбув покарання, призначене вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 17.07.2014 року, яким його засуджено за вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України призначити остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини за попереднім вироком

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_8 необхідно призначити покарання з урахуванням вимог ст. 68, 71 КК України у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

Підстав для звільнення обвинувачених від покарання з випробуванням суд не знаходить.

На думку суду, призначене обвинуваченим покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України є необхідним та достатнім для їх виправлення і запобігання вчинення нових злочинів.

З огляду на те, що у строк попереднього ув'язнення включається строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду та тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_6 та ОСОБА_9, яким після затримання 27.11.2014 року, а ОСОБА_7 та ОСОБА_8 після затримання 28.11.2014 року ухвалами суду було обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та в подальшому продовжено і на момент прийняття рішення судом запобіжні заходи продовжуть діяти, зарахування строку попереднього ув'язнення, починаючи з 27.11.2014 року та 28.11.2014 року відповідно, по 21.12.2016 року, враховуючи необхідність засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадити з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, згідно ч. 5 ст. 72 КК України.

Долю речових доказів та процесуальних витрат необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100, ст. 124 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, строк покарання ОСОБА_6 рахувати з 22.12.2016 року, зарахувавши у строк покарання попереднє ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, починаючи з 27.11.2014 року (день затримання), по 21.12.2016 року, включно.

Враховуючи те, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання, ОСОБА_6 є таким, що фактично відбув призначене судом основне покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний ОСОБА_6 на досудовому розслідуванні та продовжений судом, скасувати, негайно звільнивши останнього з під варти в залі судового засідання.

Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, строк покарання ОСОБА_7 рахувати з 22.12.2016 року, зарахувавши у строк покарання попереднє ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, починаючи з 28.11.2014 року (день затримання), по 21.12.2016 року, включно.

Враховуючи те, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання, ОСОБА_7 є таким, що фактично відбув призначене судом основне покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний ОСОБА_7 на досудовому розслідуванні та продовжений судом, скасувати, негайно звільнивши останнього з під варти в залі судового засідання.

Визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, строк покарання ОСОБА_9 рахувати з 22.12.2016 року, зарахувавши у строк покарання попереднє ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, починаючи з 27.11.2014 року (день затримання), по 21.12.2016 року, включно.

Враховуючи те, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання, ОСОБА_9 є таким, що фактично відбув призначене судом основне покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний ОСОБА_9 на досудовому розслідуванні та продовжений судом, скасувати, негайно звільнивши останнього з під варти в залі судового засідання.

Визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 17.07.2014 року, яким ОСОБА_8 засуджено за вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, визначити остаточне покарання, у виді 4 (чотирьох) років 1 місяця позбавлення волі.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, строк покарання ОСОБА_8 рахувати з 22.12.2016 року, зарахувавши у строк покарання попереднє ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, починаючи з 28.11.2014 року (день затримання), по 21.12.2016 року, включно.

Враховуючи те, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання, ОСОБА_8 є таким, що фактично відбув призначене судом основне покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний ОСОБА_8 на досудовому розслідуванні та продовжений судом, скасувати, негайно звільнивши останнього з під варти в залі судового засідання.

Речові докази: мобільний телефон «Нокіа 1280», IMEI НОМЕР_5 з сім карткою мобільного оператора «Лайф» - повернути у власність ОСОБА_9

мобільний телефон «Samsung», IMEI: 1 НОМЕР_3, IMEI: 2 НОМЕР_4 з двома сім картками мобільного оператора «Лайф» - повернути у власність ОСОБА_8

мобільний телефон «Huawei», IMEI 1: НОМЕР_1, IMEI 2: НОМЕР_4 з карткою пам'яті об'ємом 2 Gb та зарядним пристроєм до нього, ноутбук «Acer Aspire 5749» sn LXRR70100614315F8D7600 які знаходяться у потерпілого на відповідальному зберіганні залишити ОСОБА_20 за належністю.

Телефон Нокіа Х 2 IMEI НОМЕР_6 вилучений у ОСОБА_16 повернути останній за належністю.

Аерозольний балончик, який запаковано до поліетиленового пакету та опечатано печаткою «КНІСЕ», а також марлевий тампон зі змивами обличчя ОСОБА_1, який запаковано до поліетиленового пакету та опечатано печаткою «КНІСЕ» який передано на зберігання до камери Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві - зберігати при матеріалах кримінального провадження за належністю.

Стягнути з засуджених у рівних долях судові витрати:

- вартість проведеної судової криміналістичної експертизи спеціальних хімічних речовин № 17358/17577/14-34 від 06.01.2015 року на суму 2360 грн.;

- вартість проведеної судової криміналістичної експертизи холодної зброї № 1157 від. 12.12.2014 року на суму 393,12 грн.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з дня проголошення.

Суддя І. Рудик