Постанова № 63683359, 22.12.2016, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/7713/16-а

Провадження № 2а/712/356/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – Романенко В.А.

при секретарі – Таран А.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий оздоровчий спортивний табір «Добросвіт» до Черкаської міської ради, третя особа: Дитячо-юнацька спортивна школа «Дніпро-80» про скасування рішень органу місцевого самоврядування,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячий оздоровчий спортивний табір «Добросвіт» звернулося до суду з адміністративним позовом до Черкаської міської ради, третя особа: Дитячо-юнацька спортивна школа «Дніпро-80» про скасування рішень органу місцевого самоврядування, посилаючись на те, що рішенням Черкаської міської ради № 2-1828 від 19.11.2015 року надано Дитячо-юнацькій спортивній школі «Дніпро-80» дозвіл на розроблення проекту землеустрою що­до відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,8000 га в постійне користування по вул. Курортній, 4 під стадіон (п. 1 рішення).

В подальшому, рішенням Черкаської міської ради № 2-587 від 13.05.2016 року бу­ло внесено зміни до п. 1 рішення Черкаської міської ради № 2-1828 від 19.11.2015 року, та збільшено площу земельної ділянки з 0,8000 га. на 2,3000 га.

Вважають, що вказані рішення є неправомірними, порушують права та інте­реси позивача, а тому підлягають скасуванню, оскільки оспорювані рішення прийняті без врахування тих обставин, що на вказа­ній земельній ділянці, щодо якій ДЮСШ «Дніпро-80» надано дозвіл на розроблення прое­кту землеустрою, знаходиться нерухоме майно, що належить ТОВ «ДОСТ «Добросвіт», а отже вказані рішення також порушують право власності позивача щодо можливості в по­дальшому використовувати це майно, яке є невід’ємним від зазначеної земельної ділянки.

Просять суд визнати недійсним рішення Черкаської міської ради від 19.11.2015 року № 2-1828 «Про надання Дитячо-юнацькій спортивній шкоді «Дніпро-80» Черкаської міської ради дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Курортній, 4 та № 2-587 від 13.05.2016 року «Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 19.11.2015 року № 2-1828 «Про надання Дитячо-юнацькій спортивній шкоді «Дніпро-80» Черкаської міської ради дозволу на розроблення проекту землеуст­рою щодо відведення земельної ділянки по вул. Курортній, 4». Судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд в позові відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи та матеріали матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Разом з тим, у відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Черкаської міської ради № 2-1828 від 19.11.2015 року надано Дитячо-юнацькій спортивній школі «Дніпро-80» дозвіл на розроблення проекту землеустрою що­до відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,8000 га в постійне користування по вул. Курортній, 4 під стадіон (п. 1 рішення).

В подальшому, рішенням Черкаської міської ради № 2-587 від 13.05.2016 року бу­ло внесено зміни до п. 1 рішення Черкаської міської ради № 2-1828 від 19.11.2015 року, та збільшено площу земельної ділянки з 0,8000 га. на 2,3000 га.

Із поданих сторонами доказів, а саме: довідок Управління Держемагенства (Держгеокадастру) у Черкаському районі Черкаської області (за даними форми 6-зем), зокрема за № 1634/01-18 від 16.02.2015 року, № 20-28-0.4-2393/15-16 від 17.03.2016 року, № 20-28-0.4-4589/15-16 від 06.06.2016 року, викопіювань із плану міста від 14.01.2015 року, 26.02.2016 року, 22.04.2016 року, з показом місця розміщення земельної ділянки, а також витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку № 787 від 05.07.2012 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,8000 га., а згодом 2,3000 га., по вул. Курортній,4 в м. Черкаси, щодо якої приймалися оскаржувані рішення відповідачем, за даними державного земельного кадастру перебуває у користуванні землекористувача - ВАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури», за адресою: вул. Гоголя,1 в м. Черкаси, загальною площею 3,0 га., та місце розташування цих ділянок є тотожним. Дані обставини були визнані третьою особою, та не спростовані відповідачем.

Судом також встановлено, що рішенням Черкаської міської ради № 61 від 26.04.1988 року Черкаському заводу телеграфної апаратури було надано в користування земельну ділянку, площею 3,0 га. для облаштування стадіону з комплексом спортивних майданчиків в складі спортивної зони парку, передбаченому генеральним планом міста по вул. (XX Партз’їзду (Гоголя)- Курортній в м. Черкаси).

Як вбачається із витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 31.01.2006 року та матеріалів інвентаризаційної справи, за ВАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури», на підставі Наказу Фонду державного майна України № 14-АТ від 30.01.1996 року було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення, що становлять комплекс стадіону, який розташований по вул. Гоголя, 1 в м. Черкаси, та складається з: битовки (А1,а); 17,2 кв.м.; роздягальня (Б), роздягальня,( В-1) загальною площею 46,1 кв.м., вбиральня (Г), душова (Д), (свердловина №1); (огорожа №2-6); (замощення І), (футбольне поле ІІ), (тенісний корт ІІІ), (трибуна IV). Дане майно розміщене на земельній ділянці, площею 3,0 га., яка була надана ВАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» відповідно до рішення Черкаської міської ради № 61 від 26.04.1988 року.

Відповідно до даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно (витяг № 40670467 від 15.07.2015 року ) ТОВ «Дитячий оздоровчий спортивний табір «Добросвіт» з 14.07.2015 року є власником нежитлових приміщень, що становлять комплекс стадіону, який розташований по вул. Гоголя, 1 в м. Черкаси, та складається з: битовки з прибудовою (А1); 21,8 кв.м.; роздягальня (Б, В1), загальною площею 53,7 кв.м., (вбиральня (Г) загальною площею 10,6 кв.м., (душова (Д), загальною площею 5,3 кв.м., (свердловина №1); (огорожа №2-6); (замощення І), загальною площею 529,8 кв.м., (футбольне поле ІІ), загальною площею 7280 кв.м., (тенісний корт ІІІ), (трибуна IV). Право позивача на вказане майно посвідчується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 40670059 від 15.07.2015 року.

Статтею 120 Земельного Кодексу України врегульовано питання щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду. Зокрема, частиною 2 цієї статті визначено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічне за змістом положення міститься в ст. 377 Цивільного Кодексу України.

Також, відповідно до п. «е» ч. 1 статті 141 Земельного Кодексу України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці є підставою для припинення права користування земельною ділянкою попереднього власника.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Такої правової позиції зокрема притримався Верховний Суд України в Постанові від 12 жовтня 2016 року (справа № 6-2225/цс-16), висновки якого відповідно до ч. 2 ст. 360-7 ЦПК України мають враховуватись судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на зазначені положення Закону вбачається, що до позивача, з моменту набуття права власності на нерухоме майно (тобто з 14.07.2015 року), перейшло також право фактичного користування земельною ділянкою, площею 3,0 га. по вул. Гоголя, 1 в м. Черкаси, на якій розташований вищевказаний комплекс стадіону, та яка до цього часу перебувала в користуванні ВАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» відповідно до рішення Черкаської міської ради № 61 від 26.04.1988 року.

Відтак, прийняття оспорюваних рішень відповідачем, шляхом надання третій особі - Дитячо-юнацької спортивної школи «Дніпро-80» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки в постійне користування під стадіон, порушує права та інтереси позивача, як землекористувача цієї земельної ділянки та власника нерухомого майна, яке на ній розташоване.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного Кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Підстави та порядок припинення прав користування земельною ділянкою встановлені зокрема ст. 141-144 Земельного Кодексу України.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, та не спростовано відповідачем, право позивача на користування вказаною земельною ділянкою у встановленому законом порядку не припинялось, добровільної згоди на припинення такого права позивач не надавав, а отже прийняття оспорюваних рішень на користь третьої особи відбулося без вирішення питання щодо припинення права користування позивачем даною земельною ділянкою, що свідчить про порушення прав позивача, як землекористувача вказаної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 317, 319, 321 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Оспорювані рішення прийняті без врахування тих обставин, що на вказаній земельній ділянці, відносно якої ДЮСШ «Дніпро-80» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування, знаходиться також нерухоме майно, що належить позивачу - ТОВ «ДОСТ «Добросвіт», а отже вказані рішення також порушують право власності позивача на нерухоме майно, яке є невід’ємним від зазначеної земельної ділянки.

Як зазначив Верховний Суд України в п. 7 Постанови Пленуму № 7 від 16 квітня 2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

При розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У зв'язку із вищезазначеним, суд дійшов висновку про визнання недійсним рішення Черкаської міської ради від 19.11.2015 року № 2-1828 «Про надання Дитячо-юнацькій спортивній шкоді «Дніпро-80» Черкаської міської ради дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул.. Курортній, 4 та рішення Черкаської міської ради № 2-587 від 13.05.2016 року «Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 19.11.2015 року № 2-1828 «Про надання Дитячо-юнацькій спортивній шкоді «Дніпро-80» Черкаської міської ради дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Курортній, 4».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 14, 71, 69, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задоволити.

Визнати недійсним рішення Черкаської міської ради від 19.11.2015 року № 2-1828 «Про надання Дитячо-юнацькій спортивній школі «Дніпро – 80» Черкаської міської ради дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Курортній, 4 та № 2-587 від 13.05.2016 року «Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 19.11.2015 року № 2-1828 «Про надання Дитячо-юнацькій спортивній школі «Дніпро -80» Черкаської міської ради дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки по вул. Курортній, 4».

Постанова може бути оскаржена через суд першої інстанції до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови. 

Головуючий: