Рішення № 63681820, 21.12.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/9185/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3082/16Головуючий у 1-й інстанції Січиокно Т. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді : Гальонкіна С.А.,

суддів: Лобова О.А., Хіль Л.М.,

при секретарі: Гнатюк О.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою з доповненнями ОСОБА_2 академії статистики, обліку та аудиту в особі представника ОСОБА_3 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 академії статистки, обліку та аудиту до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

15 липня 2015 року позивач звернувся до місцевого суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 93121,35 грн.

15 жовтня 2015 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 203245 грн. 94 коп. в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_4 працювала на посаді директора, а потім заступника директора з навчальної та виховної роботи Полтавської філії ОСОБА_2 академії статистики, обліку та аудиту з 01 вересня 2006 року по 01 грудня 2014 року на підставі контракту. Між відповідачкою та ОСОБА_5, яка являється її матірю, було укладено трудовий договір до травня 2014 року. Однак, ОСОБА_5, перебуваючи у трудових відносинах із позивачем на роботу не зявлялася, фактично посадових обовязків методиста не виконувала, трудову книжку у відділ кадрів не надавала, але щомісячно, з відома та за вказівкою ОСОБА_4, їй нараховувалася та виплачувалася заробітна плата, розмір якої склав у 2011 році - 28797, 34 грн.; у 2012 році - 30591 грн. 54 коп.; за 2013 році - 24166 грн. 22 коп.; у 2014 році - 9566 грн. 25 коп., загальна сума нарахованої заробітної плати склала 93121, 35 грн. Дану заробітну плату в подальшому отримувала директор Філії ОСОБА_4, що засвідчувала своїм підписом у платіжних відомостях.

Окрім того, протягом багатьох років службовий автомобіль ОСОБА_6 969 -М д.н.з. ВНБ 27-32 використовувався у власних цілях родиною ОСОБА_4, однак обліковувався на балансі Філії. Будучи керівником Філії, ОСОБА_4 неправомірно з 2011 по 2014 роки укладала договори з окремими водіями про її перевезення до м.Києва та інших місць, чим спричинила позивачу збитки в розмірі 76738 грн.

Також, будучи відстороненою від виконання посадових обовязків керівника Філії на підставі наказу № 62 від 23.05.2014 року, в період часу із 23.05.2014 року по 20.06.2014 року відповідач незаконно укладала трудові договори, давала вказівку нараховувати та виплачувати заробітну плату працівникам, не маючи на те повноважень, чим спричинила відповідачу збитки на суму 33386 грн. Загальна сума спричиненої матеріальної шкоди відповідачу склала 203245, 94 грн. (93121, 35 грн. + 76738 грн. + 33386 грн.), яку позивач просив стягнути на свою користь.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13 жовтня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 академії статистики, обліку та аудиту до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, про відшкодування шкоди відмовлено.

Зобовязати Управління Державної Казначейської служби України у м. Полтава Полтавської області повернути позивачеві ОСОБА_2 академії статистики, обліку та аудиту з розрахункового рахунку 31216206700005, в банку ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019, надмірно сплачений судовий збір в сумі 550 (пятсот пятдесят) грн. 76 коп., на підставі платіжного доручення № 802 від 12.10.2015 року.

В апеляційній скарзі з доповненнями ОСОБА_2 академія статистики, обліку та аудиту в особі представника ОСОБА_3 просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування всіх фактичних обставин у справі, не надання належної оцінки наявним в матеріалам справи доказам.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги з доповненнями, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з підстав, визначених п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно зясованих обставин.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження предявлених позовних вимог щодо наявності в діях відповідача неправомірних дій, які перебувають в причинному звязку із завданням шкоди підприємству. Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що на день розгляду справи вирок суду, або інший документ, який би підтверджував вину ОСОБА_4 в незаконному нарахуванні заробітної плати працівникам, розтраті та незаконному заволодінні майном позивача відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, наказом ректора Державної академії статистики, обліку та аудиту № 28/4 від 01.09.2006 року ОСОБА_4 із 01.09.2006 року призначено на постійну посаду директора Полтавської філії ДАСОА з окладом згідно зі штатним розписом (а.с.7 т. 1).

Наказом № 46 від 10.04.2014 року ОСОБА_2 академії статистики, обліку та аудиту переведено ОСОБА_4, директора Полтавської філії НАСОА, на посаду заступника директора з навчально - виховної роботи з 10 квітня 2014 року. (а.с.154 т.1).

01.09.2006 року між ректором Державної академії статистики, обліку та аудиту ОСОБА_7 та ОСОБА_4, як особою, яка призначається на посаду директора Полтавської філії Державної академії статистики, обліку та аудиту Держкомстату України (в подальшому Філія), на термін із 01.09.2006 року по 31.08.2007 року укладено контракт з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності, за яким остання зобов'язалася безпосередньо і через адміністрацію ОСОБА_8 здійснювати поточне управління Філією, забезпечувати її прибуткову діяльність, ефективно використовувати і зберігати закріплене державне майно (а.с.8 т. 1).

Пунктом 4.1 Контракту обумовлено відповідальність працівника ОСОБА_4 у випадках невиконання чи неналежного виконання обовязків, передбачених контрактом, несе відповідальність згідно з законодавством та контрактом.

Згідно п. 2.8 Контракту, Академія делегувала Керівнику повноваження щодо повного господарського відання Філією, володіння, користування та розпорядження майном, закріпленим за філією, вчиняючи до неї будь - які дії, що не суперечать закону та цілям діяльності Філії; передавати майно в оренду, продавати його, при цьому керівник несе персональну відповідальність за законність таких своїх дій, належне оформлення юридичних документів та їх економічну доцільність.

Керівник укладає трудові договори з працівниками Філії відповідно до чинного законодавства. Права керівника Філії закріплено пунктом 2.7 Контракту.

Відповідно до додаткових угод № 4,5, 7 до Контракту від 01.09.2006 року, строк дії контракту від 01 вересня 2006 року із ОСОБА_4 продовжувався до 29.08.2014 року (а.с.12,13,14 т.1).

Згідно даних трудової книжки на імя ОСОБА_5, остання 25.06.1999 року згідно наказу № 72 від 25.06.1999 року прийнята на посаду штатного викладача Полтавського філіалу Інституту підготовки спеціалістів статистики та аудиту. (а.с.8 т. 2).

02.09.2002 року ОСОБА_5 переведена методистом Полтавського філіалу ІСОА згідно наказу № 78 від 02.09.2002 року, 01.10.2010 року переведена на контрактну форму трудового договору згідно наказу № 8 від 01.10.2010 року.

Згідно доповідної записки від 30.06.2014 року комісією у складі в.о. декана економічного факультету Філії ОСОБА_6, головного бухгалтера ОСОБА_9, бухгалтера ОСОБА_10 зафіксовано незявлення на роботу ОСОБА_5 із 02.06.2014 року по 30.06.2014 року, так як зі слів ОСОБА_4, яка є дочкою ОСОБА_5, остання перебувала на лікарняному. Лікарняний листок не надавався (а.с.16 т. 1).

Із доповідної записки від 29.09.2014 року в.о. декана економічного факультету Філії ОСОБА_6 вбачається, що в результаті проведення внутрішнього службового розслідування з окремих питань по нарахованій заробітній платі працівників філії з березня 2014 року по вересень 2014 року, призначеного наказом Філії № 38 від 14.11.2014 року, за 2011 - 2014 навчальний рік ОСОБА_5 аудиторних занять, виховної, методичної та наукової роботи на кафедрі та в деканаті не проводила, на робочому місці не зявлялася (а.с.18 т. 1).

Відповідно до доповідної записки від 03.01.2015 року на імя голови ліквідаційної комісії Філії ОСОБА_3 написаної в.о. директора Філії ОСОБА_9 вбачається, що замість ОСОБА_5 заробітну плату з 2011 року по 2014 рік отримувала її дочка ОСОБА_4, яка була директором Філії у вказаний період та давала бухгалтерії усні накази про виплату їй заробітної плати її матері (а.с. 19 т. 1).

Також до матеріалів справи надано акти про невихід на роботу ОСОБА_5 від30.06.2014р., від 29.08.2014р., табелі обліку використання робочого часу, розрахунок нарахованої ОСОБА_5 заробітної плати, платіжні відомості про виплату заробітної плати, журнали реєстрації відомостей успішності студентів.

Із наданих позивачем доказів вбачається, що під час проведеної перевірки 02.03.2015 року комісією у складі: голови комісії ОСОБА_3 - заступника проректора з науково - педагогічної роботи з філіями НАСОА; членів комісії: ОСОБА_11 - головного бухгалтера НАСОА; ОСОБА_9 - секретаря ліквідкомісії; ОСОБА_12 - інспектора по кадрах НАСОА - під час перевірки стану дотримання фінансової дисципліни у Філії з 2006 року по 31.12.2014 року було виявлено неправомірну виплату грошових коштів ОСОБА_5, які виплачувалися з відома директора, заступника директора з навчально - виховної роботи ОСОБА_4 ( перебувала на вищевказаних посадах з 2006 року по 2014 рік) та перебуває з ОСОБА_5 в родинних відносинах (дочка). Грошові кошти, які незаконно нараховувалися ОСОБА_5 отримувала особисто ОСОБА_4 за підробленим підписом. Сума незаконно виплачених коштів ОСОБА_5 з 2011 по 2014 р.р. становила 93121 грн. 35 коп. (а.с.93 т. 1).

Проведеною в суді першої інстанції почеркознавчою експертизою (а.с.194-220 т.2) встановлено, що у відомостях про отримання заробітної плати в графі «розписка про одержання» підпис від імені ОСОБА_5 виконано не ОСОБА_5, а ОСОБА_4.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що наявність встановленого даного факту не свідчить про те, що заробітна плата ОСОБА_5, яка була отримана її дочкою ОСОБА_4, нараховувалася безпідставно, оскільки ОСОБА_5 не виконувала своїх трудових обовязків та не виходила на роботу у період з 2011 по 2014 рік.

Допитані під час розгляду справи в суді першої інстанції свідки ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_14 надали суперечливі покази щодо періоду невиходу на роботу ОСОБА_15, яким судом першої інстанції вірно надана критична оцінка.

Колегія суддів вважає, що місцевим судом вірно звернуто увагу на те, що такі члени комісії як декан економічного факультету ОСОБА_6, бухгалтер ОСОБА_10, які протягом березня - квітня 2014 року брали участь у проведенні перевірок щодо діяльності бувшого директора Філії ОСОБА_4, протягом 2011 - 2014 року також працювали у Філії, а тому були обізнані із діяльністю установи, що підтверджено їхніми підписами у актах у проведенні інвентаризацій та з інших питань бухгалтерського обліку, однак будь - яких зауважень щодо діяльності директора та методиста ОСОБА_5,скарг не заявляли.

Також, правильно судом першої інстанції було визнано, як неналежний доказ в справі доповідні записки щодо невиходу на роботу ОСОБА_5 у період часу із 2011 по 2014 роки, оскільки вони спростовані іншими матеріалами справи та не підтверджують даного факту, так як доказів щодо невиходу останньої на роботу в даний період часу не надано. При цьому, позивач як належний доказ в період часу із 02.06.2014 року по 30.06.2014 року та 01.07.2014 року по 29.08.2014 року надав табелі робочого часу, де проставлено «пропуск» ОСОБА_5, внаслідок чого заробітна плата у вказаний період не нараховувалася та не виплачувалася.

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів проведення перевірки компетентними органами (державна інспекція України з питань праці) перевірки діяльності ОСОБА_4, як керівника установи, щодо дотримання трудового законодавства та встановлення відповідних порушень.

Надавши оцінку наявним в справі доказам в їх сукупності та встановленим фактичним обставинам у справі, колегія суддів погоджується в повній мірі з висновками місцевого суду про недоведеність позивачем факту незаконного нарахування та виплати ОСОБА_5 заробітної плати протягом 2011- 2014 років.

Наказами від 01.10.2009 року, 08.09.2010 року, 05.09.2011 року, 05.09.2012, 01.10.2014 року (а.с.73-88 т.1), які видавалися ОСОБА_4 проводилися інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей тощо Полтавської філії Державної академії статистики, обліку та аудиту. В інвентаризаційному опису основних засобів значиться автомобіль ЛУАЗ 969 М.

Наказом № 32 від 01.10.2014 року в.о. директора ОСОБА_16 «Про проведення річної інвентаризації» визначено провести інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, бланків сурової звітності, витрат на капітальний ремонт і витрат на майбутній період, витрат і доходів з навчальної роботи, розрахунків з дебіторами і кредиторами, підзвітними особами та інших розрахункових статей балансу. Дана інвентаризація проводилася комісією у складі: голови комісії ОСОБА_17 - заступника директора з адміністративно - господарської частини, членів комісії: ОСОБА_9 - в.о. головного бухгалтера, ОСОБА_6 - в.о. декана економічного факультету, ОСОБА_10 бухгалтер (а.с.89 т.1).

До матеріалів справи надано акт перевірки окремих питань діяльності Полтавської філії ОСОБА_2 академії статистики, обліку та аудиту, що перебувають у стані ліквідації від 01.04.2015 року, складений комісією у складі: голови комісії ОСОБА_3 - заступника проректора з науково - педагогічної роботи з філіями НАСОА; членів комісії: ОСОБА_11 - головного бухгалтера НАСОА; ОСОБА_9 - секретаря ліквідаційної комісії; ОСОБА_12 - інспектора по кадрах НАСОА (а.с. 92 т.1).

Під час проведеної перевірки наявності товарно-матеріальних цінностей та перевірки законності виплати грошових коштів керівництвом Філії комісією виявлено:

-відсутність службового автомобіля ОСОБА_11 969-М № ВНБ 27-32;

-незаконність укладення трудових договорів директором Філії НАСОА ОСОБА_4 з 2011 по 2014 роки на суму 76738, 59 грн.;

-порушення ОСОБА_4 чинного законодавства при нарахуванні та виплаті заробітної плати за укладення трудових договорів на перевезення на суму 33386 грн. з 23.05.2014 року по 19.06.2014 року.

Відповідно до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 31.07.2015 року, поданої на адресу Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_3, останнійпросить провести досудове розслідування за фактом безпідставної виплати директором Філії ОСОБА_4 заробітної плати своїй матері ОСОБА_5 у розмірі 93121, 35 грн. (а.с. 25 т.2).

Також, 01.10.2015 року ОСОБА_3 направлено до Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області заяву про вчинення кримінального правопорушення директором Філії ОСОБА_4 (а.с. 32 т. 2). Із поданої заяви вбачається, що 25.09.2014 року комісією під час обстеження гаража Полтавської філії НАСОА по провулку Бумажному виявлено відсутність автомобіля ОСОБА_11 969М, д.н.з. ВНБ 27-32. Автомобіль обліковується на балансі Полтавської філії НАСОА з 30.09.1984 року. Станом на 01.01.2015 року місце знаходження автомобіля невідоме.

За результатами проведеної перевірки по заяві від 02.10.2015 року співробітниками Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області ознак кримінального правопорушення не виявлено. Додатково повідомлено, що автомобіль ОСОБА_11 969 М, д.н.з. ВНБ 27-32 у 1996 році було перевезено колишнім директором Полтавської філії НАСОА до с.Івашки Полтавського району (а.с.70 т.2).

Згідно бази даних АІС «МРЕВ 2000» УДАІ Полтавської області за НАІС ДДАІ МВС України станом на 22.10.2010 року інформація щодо зареєстрованих транспортних засобів за Полтавською філією статистики, обліку та аудиту в Центрі ДАІ відсутня (а.с.69 тому 2).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції був допитаний в якості свідка ОСОБА_18, який пояснив, що з 1996 року бувшим директором Філії ОСОБА_19 для зберігання йому передано автомобільОСОБА_11 969 М, який постійно зберігався в с.Івашки Полтавського району. Автомобіль знаходився у непридатному для використання стані. На початку березня 2015 року до нього приїхав чоловік, який представився керівником Філії та якого він в подальшому опізнав під час допиту в суді як ОСОБА_3, та забрав у нього даний транспортний засіб.

Колегія суддів погоджується з критичними висновками суду першої інстанції доводів позивача в частині того, що директор Філії ОСОБА_4, маючи у розпорядженні службовий автомобіль, безпідставно укладала договори щодо надання послуг з перевезень та таким чином незаконно витрачала грошові кошти Філії, оскільки в суді було встановлено, що автомобіль ОСОБА_11 969 М є непридатним для використання та на нього взагалі відсутні дані про державну реєстрацію в органах МРЕВ.

Згідно трудових угод від 21.02.2011 року, 31.03.2011, 14.04.2011, 20.04.2011, 29.04.2011, 05.05.2011, 10.05.2011, 10.05.2011, 17.05.2011, укладених між директором Філії ОСОБА_4 та ОСОБА_20, останній зобовязався доставити директора Філії у зазначені в угодах пункти і привезти до м. Полтави автомобілем НОМЕР_1. На виконання даних угод між сторонами укладалися відповідні акти прийому роботи (а.с.120 - 128 т. 1).

Аналогічні трудові угоди та акти прийому роботи укладалися 06.06.2011 09.06.2011 01.07.2011 24.08.2011 21.07.2011 07.07.2011 20.10.2011 25.10.2011 02.11.2011, 14.03.2012,16.03.2012, 10.04.2012, 19.04.2012, 21.05.2012, 10.05.2012, 30.05.2012, 13.06.2012, 18.06.2012, 27.08.2012, 16.10.2012, 29.10.2012, 08.11.2012, 16.11.2012, 03.12.2012, 22.05.2013, 25.08.2013 , 04.09.2013, 16.10.2013, 22.11.2013, 03.12.2013, 16.04.2014, 13.05.2014, 23.05.2014 року, 26.05.2014 року, 27.05.2014 року, 18.06.2014, 25.06.2014, 23.06.2014, 20.06.2014 року між директором Філії ОСОБА_4 та ОСОБА_21, ОСОБА_22 (а.с. 129 -138, 155 - 158, 217 - 212 т.1).

Щодо твердження позивача про неправомірне укладання договорів з окремими водіями ОСОБА_4 не маючи на те повноважень в період з 2011 по 2014 роки, щодоперевезення до м.Києва та інших місць, а також незаконне укладання трудових договорів, нарахування та виплати заробітної плати працівникам в період з 23.05.2014 року по 20.06.2014 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність предявлення таких вимог, оскільки ОСОБА_4, укладаючи трудові договори діями в межах делегованих їй повноважень відповідно до умов трудового Контракту.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не надав доказів відносно яких саме працівників Філії було незаконно нараховано та виплачено заробітну плату за вказівкою ОСОБА_4 в період з 23.05.2014 року по 20.06.2014 року. Ці обставини також вірно оцінені місцевим судом.

Загальні правила щодо матеріальної відповідальності працівників визначаються главою ІХ КЗпП України, Положенням про матеріальну відповідальність робочих і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, затвердженим Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 липня 1976 року (далі Положення).

Зазначені норми матеріального права визначають як підстави й умови покладення матеріальної відповідальності на працівників ( ст.130 КЗпП України, розділ І Положення), так і розмір такої матеріальної відповідальності (ст.ст.132-135 КЗпП, розділи ІІ-ІV Положення).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За положеннями статті 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисною метою (частина друга статті 137 КЗпП).

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі фактори: чи укладено між сторонами трудовий договір, яка підстава покладення на працівника відповідальності за майнову шкоду, чи спричинена шкода діями працівника, в якому обсязі майнової шкоди несе відповідальність працівник за встановлених фактичних обставин, яка ступінь вини працівника за заподіяну шкоду (за виключенням прямої дійсної шкоди), за яких обставин заподіяна шкода, чи спричинена шкода з корисних мотивів та чи є підстави для зменшення розміру покриття шкоди залежно від майнового стану працівника.

Таким чином, трудові обов'язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.

Підставою для матеріальної відповідальності може бути винна у формі прямого умислу або необережності (халатність, недбалість). Дії працівника повинні призвести до негативних наслідків, тобто має бути пряма дійсна шкода, що підлягає відшкодуванню, і між діями та наслідками дій працівника наявний причинний зв'язок.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідач незаконно та безпідставно протягом 2011- 2014 років нараховувала заробітну плату методисту Філії ОСОБА_5 (своїй матері), яка фактично на роботу не ходила, трудові обов'язки не виконувала, а в подальшому сама під розпис у платіжних відомостях отримувала за неї ці кошти; неправомірно укладала договори з окремими водіями про її доставку до м.Києва та інших місць; будучи відстороненою від виконання посадових обовязків в період часу із 23.05.2014 року по 20.06.2014 року незаконно укладала трудові угоди та давала вказівку нараховувати та виплачувати заробітну плату працівникам.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що зазначені позивачем обставини можуть вказувати на явність ознак кримінального правопорушення в діях відповідача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що до позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної діями, які мають ознаки кримінально - карних діянь, повинні бути додані докази, які підтверджують вчинення працівником таких діянь у порядку кримінального судочинства.

Разом з тим, позивачем не надано доказів встановлення судовими інстанціями в інших справах, зокрема кримінальному провадженні, вини ОСОБА_4 в незаконному нарахуванні заробітної плати працівникам, розтраті та незаконному заволодінні майном.

Таким чином, вірно встановивши фактичні обставини у справі та провівши аналіз норм матеріального права в сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги доведені належними і допустимими доказами спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами, а тому не підлягають задоволенню. Апеляційна скарга не містять нових фактів чи засобів доказування, а в повній мірі повторює обґрунтування підстав заявленого позову, яким судом першої інстанції вірно надана оцінка.

Висновки місцевого суду зроблені на підставі повного, всебічного та обєктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка. Розгляд справи проведений з дотриманням принципузмагальності та диспозитивності. Оцінка доказів здійснена відповідно до норм ст. 212 ЦПК України.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

13 жовтня 2016 року представником ОСОБА_2 академії статистики, обліку та аудиту в наданих суду першої інстанції поясненнях заявлено клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору (а.с.2-6 т.3).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду щодо наявності підстав для повернення судового збору в розмірі 550,76 грн., який на думку позивача був надмірно сплачений при подачі позову до суду, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції не враховано, що ставка розміру судового збору, який підлягав сплаті при подачі збільшених позовних вимог, повинна братися відповідно до закону на момент подачі такої заяви, а не на момент подачі первісних позовних вимог.

Так, з позовною заявою про стягнення 93121,35 грн. позивач вперше звернувся 15.07.2015 року. Відповідно до п. 1.1. ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» № 3674-VI (в редакції чинній станом на 15.07.2015 року), розмір ставки судового збору становив 1% від ціни позову. Позивачем відповідно до норм Закону № 3674-VI, чинних на момент подачі позову, було сплачено 931,22 грн. (а.с.1т.1), тобто 1% від заявленої ціни позову.

В подальшому, 15 жовтня 2015 року до суду позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог (а.с.70-71т.1). Розмір збільшених позовних вимог становить 110124, 59 грн. Згідно норм чинного законодавства, сума доплати судового збору за збільшені позовні вимоги повинна обраховуватися відповідно до норм Закону № 3674-VI, чинних на момент предявлення збільшених позовних вимог.

Відповідно до п. 1.1. ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» № 3674-VI (в редакції змін, внесених законом № 484-VIII від 22.05.2015 року, який набрав чинності з 01.09.2015р.) за подачу позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою розмір ставки судового збору становить 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

З врахування збільшеного розміру позовних вимог, позивачем було додатково сплачено судовий збір в сумі 1652 грн. (платіжне доручення № 802 від 12.10.2015 року а.с.69т.1), що відповідає розміру ставки (1,5%), встановленої Законом № 3674-VI на момент подачі збільшених позовних вимог, тобто станом на 15.10.2015року.

Враховуючи загальний розмір позовних вимог, які були предметом розгляду в суді першої інстанції, позивачем відповідно до встановлених ЗУ «Про судовий збір» розміру ставок судового збору було вірно сплачено судовий збір в загальній сумі 2583,22 грн. (931,22+1652=2583,22).

Таким чином, клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору не підлягає задоволенню.

За обставин викладених вище, колегія суддів прийшла до висновку про зміну рішення суду в частині повернення надмірно сплаченого судового збору, виключивши вказівку про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п. 4, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу з доповненнями ОСОБА_2 академії статистики, обліку та аудиту в особі представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 жовтня 2016 року в частині повернення надмірно сплаченого судового збору змінити, виключивши вказівну про повернення надмірно сплаченого судового збору.

В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 жовтня 2016 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_1

Судді: (підпис) ОСОБА_23

(підпис) ОСОБА_24

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1