Рішення № 63681311, 22.12.2016, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/3133/16-ц

Провадження № 2/553/1109/2016

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22.12.2016м. Полтава

Ленінський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого - судді Чистик І.О.,

при секретарі Павленко І.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розірвання договору найму, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що їм на праві спільної сумісної власності належить двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1. За договором від 01.11.2002 року позивачі в добровільному порядку розділили цю квартиру, при цьому в користуванні ОСОБА_1 перебуває кімната площею 11,5 кв.м., а в користуванні ОСОБА_4 кімната площею 16,3 кв.м. 04.05.2007 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 укладений договір найму № 15, згідно якого вона надала йому для проживання житлову кімнату площею 11,5 кв.м, якою він користувався з нею. На підставі цього договору відповідач був зареєстрований як квартирант. 24.12.2008 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 одружились. 21.01.2016 року рішенням суду шлюб між ними розірваний. Ще до офіційного розірвання шлюбу, 03.12.2015 року ОСОБА_3, забравши всі свої речі, повернув ОСОБА_1 ключі від квартири та переїхав на інше постійне місце проживання. Позивачі пропонували відповідачеві добровільно знятись з реєстрації, але він не бажає виписатись добровільно з їх квартири. Зняти його з реєстраційного обліку без добровільної згоди позивачі не можуть, що порушує їх право на вільне розпорядження, володіння та користування спільною власністю. З квартири відповідач забрав всі свої особисті речі, за комунальні послуги грошей не сплачує, не приймає участі в утриманні житла. Вважали, що з наведених підстав відповідач втратив право користування житловим приміщенням. Крім того, в позовній заяві позивачі послались на те, що 03.06.2016 року відповідачу було вручено попередження про розірвання договору найму житлового приміщення. Оскільки відповідач не проживає в квартирі позивачів більше шести місяців, за час проживання постійно порушував громадський порядок та морально-етичні норми поведінки в сімї, у звязку з чим позивачі неодноразово звертались до правоохоронних органів, відповідач зловживав спиртними напоями, вчиняв сварки, через що притягувався до адміністративної відповідальності, просили суд задовольнити позов, визнати відповідача таким, що втратив право на користування житловою площею, та розірвати договір найму.

В судове засідання позивач ОСОБА_4 не зявилась, про час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, подала до суду заяву з проханням про проведення судового розгляду без її участі. У звязку з цим суд вважає можливим розглянути справу у її відсутність.

Відповідач ОСОБА_3, будучи неодноразово належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, в судове засідання не зявився, подав до суду заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позову, оскільки він добровільно знявся з реєстрації в квартирі позивачів та розглянути справу без його участі. У звязку з цим, враховуючи думку присутніх учасників судового розгляду, суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовну заяву підтримали з викладених в ній підстав. Крім того пояснили суду, що через неналежну поведінку відповідача ОСОБА_3, сварки та бійки, які він вчиняв за місцем проживання, позивачі більше пятдесяти разів звертались до правоохоронних органів. У звязку із розірванням шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільне користування кімнатою площею 11,5 кв.м є неможливим, кімната необхідна позивачам для власного використання. Крім того, під час проживання ОСОБА_3 систематично порушував громадський порядок, зловживав спиртними напоями, вчиняв бійки та сварки з позивачами. Пояснили, що наданій відповідачем ксерокопії паспорту з відміткою про те, що він знявся з реєстрації з квартири позивачів, вони не довіряють оскільки ксерокопія не завірена. На запитання суду про направлення відповідного запиту з метою перевірки достовірності наданих відповідачем відомостей, пояснили що не мають клопотань з цього приводу та наполягають на задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням та розірванні договору найму. Крім того, позивач ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь понесені судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, проаналізувавши надані докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2, належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, копіями Витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_1 (ОСОБА_5, Козюпи) ОСОБА_6, а також копією свідоцтва про шлюб та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_4 (Челманкіної, Козюпи) ОСОБА_7 (а.с. 5-10, 14-15).

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Ст. 158 ЖК України визначено, що наймач користується жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку (квартири) і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється. Договір повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на який він укладається, визначати права і обов'язки наймодавця і наймача та інші умови найму. Вимоги до форми договору найму житла визначені і в ст. 811 ЦК України.

Суд встановив, що відповідач ОСОБА_3 вселився та був зареєстрований у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договору найму № 15 від 04.05.2007 року, укладеного між ним та співвласником квартири ОСОБА_1, що підтверджується копією відповідного договору (а.с. 17).

24.12.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

Згідно позовної заяви 21.01.2016 року рішенням суду шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірваний. Оскільки вказаний факт визнається сторонами, він не підлягає доказуванню відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України.

Позивачем ОСОБА_1 надані суду ксерокопії акту від 3.12.2015 року про те, що в цей день ОСОБА_3 через працівника поліції передав ключі від замків на вхідних дверях квартири, копія попередження ОСОБА_3 від 03.06.2016 року про розірвання договору найму житлового приміщення № 15 від 04.05.2007 року, складеного в цей день акту про отримання відповідачем ОСОБА_3 вказаного попередження.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_8 підтвердила факт вручення відповідачу ОСОБА_3 03.06.2016 року в її присутності попередження про розірвання договору найму жилої площі в квартирі ОСОБА_1 та ОСОБА_4, пояснивши, що він отримав вказане попередження, але не розписався про його отримання. Крім того підтвердила той факт, що відповідач не проживає в квартирі позивачів приблизно з листопада 2015 року, його особистих речей в квартирі немає, він їх добровільно забрав. Під час сумісного проживання з ОСОБА_1 він її бив, зловживав спиртними напоями, допускав образливі висловлювання та дії в бік позивачки.

Відповідно до ч.3 ст. 825 ЦК України договір найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сімї.

Суд визнає обґрунтованими твердження позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 після розірвання шлюбу перестав бути членом родини позивача, що з огляду на позицію позивача унеможливлює їх спільне проживання в одній кімнаті, у звязку з чим суд вважає виникли обєктивні підстави за яких житлова кімната площею 11,5 кв.м., розташована в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2, необхідна для окремого проживання самого наймодавця та членів його сімї.

Ст. 155 ЖК України визначено, що жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї, інших осіб.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_3 в наданій суду письмовій заяві не відобразив свою позицію стосовно позовної вимоги про розірвання договору найму житлової кімнати № 15 від 04.05.2007 року (а.с. 17),що був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на невизначений строк, суд вважає що вказаний договір не припинив свою дію, незважаючи на зняття відповідача з реєстрації в спірній квартирі, у звязку з чим суд визнає позовні вимоги в частині розірвання договору найму такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, суд виходить з наступного.

Згідно ксерокопії довідки КП «ЖЕО №2» від 25.05.2016 року в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2, станом на 25.05.2016 року були зареєстровані власник ОСОБА_1 та квартирант ОСОБА_3 (а.с. 16).

В той же час 21.12.2016 року через канцелярію суду відповідачем надана суду ксерокопія паспорту з відміткою виконавчого комітету Полтавської міської ради про те, що 20.12.2016 року він знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2. Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 наданий відповідачем доказ оспорювали, оскільки відповідачем надана незавірена ксерокопія паспорту та вказані відомості можуть бути підробленими. В той же час на неодноразову пропозицію суду пояснили, що вони не бажають заявляти клопотання про перевірку достовірності наданих відповідачем відомостей, при цьому наполягають на задоволенні позовної вимоги про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловою площею, що підтверджується технічним записом судового засідання.

Враховуючи положення ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України про те, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а також неодноразове попередження судом відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України про наслідки не вчинення відповідних процесуальних дій: незаявлення позивачем клопотання про перевірку достовірності наданих відповідачем відомостей шляхом направлення запиту до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, суд вважає, що позивачі не довели перед судом переконливість свої тверджень щодо наявності підстав для визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, з огляду на його добровільне зняття з реєстрації 20.12.2016 року в підтвердження чого відповідачем надана ксерокопія паспорту.

З наведених підстав суд визнає позовні вимоги в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у звязку з відсутністю на час розгляду справи спору між сторонами в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В звязку із частковим задоволенням позову суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору за подання позову до суду пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 551 гривня 20 коп.

Крім того, з урахуванням вимог ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», наданого представником позивача розрахунку, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 витрати на надання правової допомоги відповідно до наданого розрахунку в частині 1-3 пунктів розрахунку (9 годин), проте, враховуючи за 4 пунктом розрахунку, фактичний час здійснення представництва в суді згідно журналів судових засідань (2,633 год.): 11,633 години Х 1378 гривень Х 40% = 6412 гривень, що пропорційно до розміру задоволених позовних вимог складає: 6412 гривень (100%)/2(50%)=3206 гривень 50 коп. (50%).

На підставі викладеного, ст.ст. 383, 391, 825 ЦК України, ст.ст. 150, 155, 158 ЖК України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 99, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розірвання договору найму задовольнити частково.

Договір найму житлової кімнати площею 11,5 кв.м в квартирі АДРЕСА_3 № 15 від 04.05.2007 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 розірвати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 551 гривень 20 коп. судового збору, сплаченого при подачі позову до суду.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 - витрати на надання правової допомоги в розмірі 3206 гривень 05 коп.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_9