Ухвала суду № 63679454, 28.11.2016, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/9262/16-ц

Провадження №2-з/359/58/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у скла-ді:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Гомолі О.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

за участю відповідача ОСОБА_2,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за придбання будівельних матеріалів та ремонт житлового будинку,

встановив:

В листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною заявою та обґрунто-вує її тим, що вона предявила позов про стягнення з ОСОБА_2 компенсації за прид-бання будівельних матеріалів та ремонт житлового будинку в розмірі 50000 гривень. Від-повідач є власником земельної ділянки площею 0,0778 га з кадастровим номером 3220 884403:02:010:0021 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлово-го будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по вул. Пушкіна, 1а в с. Лебедин Бориспільського району. ОСОБА_2 має намір відчужити його земельну ділянку. Ця обставина зробить неможливим виконання рішення суду про задоволення позову. Тому ОСОБА_1 просить суд накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0778 га з кадастровим номером 3220884403:02:010:0021 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по вул. Пушкіна, 1а в с. Лебедин Бориспільського району.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримує заяву та просить суд задовольнити її.

ОСОБА_2 заперечує проти задоволення заяви. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що на земельній ділянці розташовується житловий будинок, в якому він прагне проживати. Ця обставина свідчить про те, що ОСОБА_2 не має намір продавати земельну ділянку. Тому він просить суд відмовити у задоволенні заяви.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши письмовий доказ, приєднаний до заяви, суд дійшов до таких висновків.

Встановлено, що ОСОБА_1 предявила позов про стягнення з ОСОБА_2 компен-сації за придбання будівельних матеріалів та ремонт житлового будинку в розмірі 50000 гривень (а.с.6-7).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.3) вбача-ється, що відповідач є власником земельної ділянки площею 0,0778 га з кадастровим номером 3220884403:02:010:0021 з цільовим призначенням для будівництва і обслугову-вання житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по вул. Пуш-кіна, 1а в с. Лебедин Бориспільського району.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пере-свідчитись, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення вико-нання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Встановлено, що ОСОБА_1не надала жодного доказу на підтвердження того, що відповідач вживає заходи, спрямовані на відчуження його земельної ділянки: веде перед-договірну діяльність, укладає попередні договори або просто розшукує потенційних покупців, розміщуючи обяви та реклами в засобах масової інформації тощо. Ця обстави-на свідчить про те, що позивач не довів реальну загрозу невиконання чи утруднення вико-нання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім того, земельна ділянка не є предметом спору. Ця обставина свідчить про те, що вид забезпечення позову, запропонований ОСОБА_1, не відповідає змісту позовних ви-мог.

З огляду на це суд вважає, що підстави для накладення арешту на земельну ділянку відповідача відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Безумовно, забезпечення цивільного судочинства становить суспільний інтерес. Од-нак безпідставне накладення арешту на земельну ділянку відповідача призведе до свавіль-ного та невиправданого втручання в право ОСОБА_2 на мирне володіння його майном. Це буде свідчити про пряме порушення ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд вважає, що запобігання цього порушення є додатковою підставою для відмови в задоволенні заяви.

Керуючись п.1 ч.1, ч.2 ст.208, ч.4 ст.209, ст.210 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмови-ти.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд протягом 5 днів з дня її оголошення.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду ОСОБА_3