Рішення № 63678415, 22.12.2016, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

№ 274/2624/16-ц

провадження № 2/0274/113/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2016 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Замеги О.В., при секретарі Павлюк - Жук А.В., за участю позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представників третіх осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, треті особи: ОСБЖБ "Приморський", орган опіки та піклування Бердичівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення його в квартиру АДРЕСА_1, та просить зобов»язати відповідачів надати ключі від вхідної двері спірної квартири, та не чинити перешкоди в користуванні даною квартирою.

Мотивуючи тим, що на підставі рішень Бердичівського міськрайонного суду від 10 грудня 2013 року та апеляційного суду Житомирської області від 30 січня 2013 року він являється власником ? частини квартири АДРЕСА_2. Власниками іншої частини квартири є відповідачі у справі. Минуло більше одного року, як він офіційно став власником вказаної частини квартири, однак до цього часу не може скористатися своїми правами як власника, так як відповідачі не допускають його до квартири. З цього приводу він звертався до правоохоронних органів, на що отримав відповідь про відсутність в діях відповідачів ознак кримінального правопорушення і пропозицію звернутися до суду, оскільки в даному випадку вбачаються цивільно-правові відносини. А тому він змушений звернутися з даним позовом до суду.

У відкритому судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві.

У відкритому судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2, і її представник ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали, та вважають їх безпідставними, так як позивач повинен звернутися до суду з позовом про встановлення порядку користування даною квартирою, а не про вселення. Крім того відповідачка зазначила, що вселити позивача в дану квартиру не можливо, оскільки вона там проживає з двома малолітніми дітьми і вселення в квартиру чужих людей порушить їх права.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи в його відсутності суду не надав.

Представник третьої особи - ОСБЖБ "Приморський" ОСОБА_4 у відкритому судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила.

Представник органу опіки та піклування Бердичівської міської ради ОСОБА_5 у відкритому судовому засіданні проти задоволення позовних вимоги заперечила.

Заслухавши пояснення свідків, зясувавши обставини справи, на засадах змагальності, як того вимагає ст. 10 ЦПК України та у відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності з ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального Кодексу України(далі ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 20 Цивільного Кодексу України(далі ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно зі ст.ст. 10, 60 Цивільного процесуального Кодексу України(далі ЦПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності зі ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущений строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не допускаються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Судом встановлено, що рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10.12.2013 року, та апеляційного суду Житомирської області від 30 січня 2014 року, які набрали законної сили, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_6, Бердичівського міськвиконкому Житомирської області, треті особи: Бердичівське міжміське бюро технічної інвентарізації, ОСБЖБ " Приморський", про визнання частково недійсним договору купівлі - продажу квартири, права власності на 1/2 частку квартири в порядку спадкування та витребування майна, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенні, в тому числі і визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3(а.с. 6-14).

Позивач набув права власності на частину квартири на підставі вищевказаних рішень судів, та зареєстрував своє право в установленому законодавством порядку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності(а.с.15).

Власниками іншої частки спірної квартири є ОСОБА_2 та ОСОБА_6, даний факт сторони не оспорюють.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В силу ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені права користування, та розпорядження своїм майном.

Крім того, у п. 33 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз'яснено, що, відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Позивач, як власник квартири намагався вселитися у вказану квартиру, однак доступу до квартири він не має, а відповідачі у добровільному порядку відмовляється усунути ці обставини та передати йому ключі від вказаної квартири, чим порушують права та законні інтереси позивача володіти та користуватися цим майном.

В судовому засіданні відповідачка визнала, що перебуває з позивачем в неприязних стосунках, а тому перешкоджає позивачу в користуванні даною квартирою, і не бажає його вселення.

Факт неприязних стосунків між сторонами, та перешкоджання позивачу в користуванні спірною квартирою підтвердили в судовому засіданні і свідки: ОСОБА_8, та ОСОБА_1.

Крім того даний факт підтверджується і зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: повідомленням Бердичівського МВ УМВС в Житомирській області про результати розгляду заяви ОСОБА_1 щодо неправомірних дій ОСОБА_2 від 09.02.2015 року, та довідкою голови кооперативу ОСБЖБ № 240 від 18 лютого 2015 року(а.с. 4, 5).

Що стосується доводів відповідачки та її представника ОСОБА_3, що вселення позивача не можливе, оскільки у вищевказаній квартирі крім відповідачки також проживають її малолітні діти, і це порушить їх права, то суд вважає, що дані обставини, не є підставами для відмови в позові з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 156 ЖК України, члени сімї власника житлового будинку( квартири), які проживають разом з ним у будинку( квартирі), що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку( квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку( квартири) член його сімї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сімї.

Згідно з ч. 2. ст. 64 ЖК України до членів сімї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки.

Дані діти є членами сім"ї власників(відповідачів), а не власниками даного житла, і тому можуть користуватися спірним житлом з дозволу власників, і жодним чином вселення іншого власника в житло не порушить їх майнових прав.

Доводи відповідачки і її представника, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивач на ставить вимогу про встановлення порядку користування даною квартирою, на думку суду, також не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимоги.

Відповідно до частини 1 стаття 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до частини другої даної статті, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

А тому суд вважає, що позивач сам обирає спосіб захисту свої порушених прав. Встановлення порядку користування спірною квартирою є окремим предметом позову, і не пов"язане з розглядом даного позову, а отже не може бути підставою для відмови у задоволенні вищевказаних позовних вимог.

На думку суду, дані обставини не можуть бути підставою для позбавлення власника права у користуванні та розпорядженні своїм майном, а тому позовні вимоги позивача про вселення його в квартиру АДРЕСА_4, та зобов"язання відповідачів не перешкоджати у користуванні даною квартирою підлягають задоволенню.

Також, на думку суду, підлягаю задоволенню і позовна вимога про зобов"язання відповідачів надати ключі від вхідної двері спірної квартири, оскільки вона є похідною від позовної вимоги про вселення в квартиру.

На підставі ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 243.60 грн., оскільки їх понесення підтверджено документально(а.с. 2).

Керуючись ст.ст. 317, 321, 383, 391 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру № 70, яка розташована у житловому будинку № 12 по провулку Котляревського в м. Бердичеві Житомирської області.

Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_6 надати ОСОБА_1 ключі від вхідної двері квартири № 70, яка розташована у житловому будинку № 12 по провулку Котляревського в м. Бердичеві Житомирської області, та не чинити перешкоди в користуванні ОСОБА_1 квартирою № 70, яка розташована у житловому будинку № 12 по провулку Котляревського в м. Бердичеві Житомирської області.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 121.80 грн., з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його оголошення. Особам, які брали участь у справі, але не були присутнім у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подавати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: