Ухвала суду № 63678411, 20.12.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/2960/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф. Провадження № 22-ц/773/1692/16 Категорія: 43 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Русинчука М.М., Осіпука В.В.,

з участю секретаря Лимаря Р.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 слідчого ізолятора ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про поновлення строку для предявлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4 слідчого ізолятора управління Державної Пенітенціарної служби України у Волинській області, ОСОБА_2, ОСОБА_8, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів Служба у справах дітей ОСОБА_4 міської ради про визнання рішення та ордеру недійсним, виселення з приміщення та вселення, за апеляційною скаргою представника боржника ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2016 року заяву задоволено.

Постановлено поновити ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 строк предявлення до виконання виконавчих листів, виданих Луцьким міськрайонним судом 27 травня 2016 року про зобовязання відповідача ОСОБА_4 слідчий ізолятор управління Державної пенітенціарної Служби України у Волинській області надати ОСОБА_2 з сімєю дружиною ОСОБА_8 та малолітньою дочкою ОСОБА_9 інше рівноцінне жиле приміщення тому, з якого їх виселено у справі № 161/2960/13-ц за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4 слідчого ізолятора управління Державної Пенітенціарної служби України у Волинській області, ОСОБА_2, ОСОБА_8, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів Служба у справах дітей ОСОБА_4 міської ради про визнання рішення та ордеру недійсним, виселення з приміщення та вселення.

В апеляційній скарзі представник боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, покликаючись на порушення та неправильне застосування норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви про поновлення строку для предявлення виконавчих листів до виконання відмовити.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення Луцького міськрайонного суду від 30.01.2015 року у справі №161/2960/13-ц за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4 слідчого ізолятора управління Державної Пенітенціарної служби України у Волинській області, ОСОБА_2, ОСОБА_8, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів Служба у справах дітей ОСОБА_4 міської ради про визнання рішення та ордеру недійсним, виселення з приміщення та вселення їх позов задоволено та ухвалено визнати недійсним рішення адміністрації ОСОБА_4 слідчого ізолятора управління Державної Пенітенціарної служби України у Волинській області про виділення житла сімї ОСОБА_2 та ордер від 30.07.2010 року на зайняття кімнати №6 по вул. Нестора Бурчака, 5 в місті Луцьку; виселити ОСОБА_2 з сімєю дружиною ОСОБА_8 та малолітньою дочкою ОСОБА_9 із займаного жилого приміщення кімнати № 6 по вул. Нестора Бурчака, 5 в місті Луцьку з наданням іншого жилого приміщення; вселити ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в жиле приміщення кімнату № 6 по вул. Нестора Бурчака, 5 в місті Луцьку.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 06 квітня 2015 року апеляційна скарга відповідача ОСОБА_4 слідчого ізолятора управління Державної Пенітенціарної служби України у Волинській області відхилена, абзац третій резолютивної частини рішення суду доповнено новим реченням слідуючого змісту: «Зобовязати відповідача ОСОБА_4 слідчий ізолятор управління Державної пенітенціарної Служби України у Волинській області надати ОСОБА_2 з сімєю дружиною ОСОБА_8 та малолітньою дочкою ОСОБА_9 інше рівноцінне жиле приміщення тому, з якого їх виселено». В решті рішення суду залишено без змін.

7 липня 2015 року Луцьким міськрайонним судом стягувачам ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 були видані виконавчі листи про виселення ОСОБА_2 з сімєю із спірного приміщення та вселення їх в кімнату № 6 по вул. Нестора Бурчака, 5 в місті Луцьку, які ними предявлені до виконання та на підставі яких державним виконавцем відповідного відділу ДВС відкрито виконавчі провадження.

За заявою представника стягувачів від 30 грудня 2015 року Луцьким міськрайонним судом 27 травня 2016 року їм були видані виконавчі листи щодо зобовязання відповідача ОСОБА_4 слідчий ізолятор управління Державної пенітенціарної Служби України у Волинській області надати ОСОБА_2 з сімєю дружиною ОСОБА_8 та малолітньою дочкою ОСОБА_9 інше рівноцінне жиле приміщення тому, з якого їх виселено. Стягувачами у зазначених виконавчих листах судом вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_8А.(а.с. 65 - 67).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути предявлені до виконання протягом одного року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 23 цього Закону стягувач, який пропустив строк предявлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку предявлення до суду, який видав виконавчий документ або до суду за місцем виконання.

Відповідно до ст. 371 ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для предявлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Метою ст. 371 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для предявлення виконавчого документу до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, встановивши, що за отриманням зазначених виконавчих листів позивачі у справі звернулися вчасно, такі листи видані їм судом з пропуском строку для предявлення виконавчого документа до виконання не з їх вини, а тому прийшов до правильного висновку, що пропущений строк підлягає поновленню та обґрунтовано задовольнив заяву стягувачів про поновлення строку для предявлення виконавчих листів до виконання.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд розглянув заяву осіб, які не являються стягувачами згідно виконавчих листів не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Згідно з ст. 368 ЦПК України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою, зокрема, осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

З огляду на зазначену норму закону, стягувачами за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, є особи, на користь яких воно ухвалено.

Оскільки в даному випадку рішення ухвалено на користь кількох позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та проти кількох відповідачів ОСОБА_4 слідчий ізолятор управління Державної Пенітенціарної служби України у Волинській області, ОСОБА_2, ОСОБА_8, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, суд мав право за заявою позивачів, які є стягувачами у даній справі, видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Той факт, що стягувачами у виконавчих листах, виданих Луцьким міськрайонним судом 27 травня 2016 року вказані ОСОБА_2, ОСОБА_8 не є підставою для відмови ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у задоволенні заяви про поновлення строку для предявлення виконавчого листа до виконання, оскільки процесуальний статус стягувача визначається відповідно до рішення суду, якими в даному випадку є позивачі по справі на користь, яких ухвалено рішення та за їх заявою і видані були виконавчі листи. Судом зазначено у виданих виконавчих листах стягувачами ОСОБА_2 та ОСОБА_8, оскільки саме ці виконавчі листи видано на виконання рішення суду в частині зобовязання відповідача - ОСОБА_4 слідчий ізолятор управління Державної пенітенціарної Служби України у Волинській області надати ОСОБА_2 з сімєю дружиною ОСОБА_8 та малолітньою дочкою ОСОБА_9 інше рівноцінне жиле приміщення тому, з якого їх виселено. Без виконання рішення суду в цій частині не можливо виконати рішення суду в частині вселення позивачів у спірне житло.

Крім того, боржник ОСОБА_2, відповідно до якого ухвалено рішення про виселення, не зацікавлений у виконанні цього рішення, тим більше у зверненні до суду з заявою про поновлення строку предявлення виконавчого листа до виконання.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обовязковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ст. 14 ЦПК України).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.

За таких обставин, оскільки судове рішення про виселення з наданням іншого житла та вселення не виконується, а тому законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення заяви стягувачів позивачів по справі ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про поновлення пропущенного строку для предявлення виконавчих листів до виконання, відповідно до ст. 371 ЦПК України, з метою реалізації законних прав та інтересів стягувачів.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника боржника ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді