Ухвала суду № 63678356, 26.12.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/9004/16-ц Провадження №22-ц/773/1886/16 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Категорія:39 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

26 грудня 2016 року місто Луцьк

Суддя Апеляційного суду Волинської області Данилюк В.А. розглянувши заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про зменшення судового збору у справі за апеляційною скаргою позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними та визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суд Волинської області від 06 грудня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними та визнання права власності на спадкове майно відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.

Разом з апеляційною скаргою позивачами було подано клопотання про зменшення судового збору за подачу апеляційної скарги.

В клопотанні позивачі просять зменшити сплату судового збору з 7625 грн. 42 коп. до 2819 грн. 04 коп., посилаються на неплатоспроможність та важке фінансове становище у звязку тим, що вони є людьми похилого віку, пенсіонери, позивач ОСОБА_1 є ветераном війни, єдиним джерелом їхнього доходу є пенсія у розмірі 1514 грн. 34 коп. та 1304 грн. 70 коп., що підтверджується довідками управління по нарахуванню пенсій ОСОБА_4 обєднаного УПФУ.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У звязку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Відповідно до ч. 1., ч. 3. ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, повязаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Враховуючи вказані обставини, а також положення ч. 2 ст.8 ЗУ «Про судовий збір» вважаю, що клопотання про зменшення судового збору підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 297 ЦПК України, ст.8 ЗУ «Про судовий збір»,-

У Х В А Л И Л А:

Клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2 про зменшення сплати судового збору задовольнити.

Зменшити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплату судового збору за апеляційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2016 року з 7625 грн. 42 коп. до 2819 грн. 04 коп.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя