Постанова № 63677432, 22.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/27320/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна про визнання неправомірною та скасування постанови,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 вересня 2016 року в задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна про визнання неправомірною та скасування постановивідмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права, та задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що державним виконавцем помилково не прийнято виконавчий документ та порушено строки направлення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 23 листопада 2015 року було подано на примусове виконання виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О.В., зареєстрований в реєстрі за №2107, за наслідком розгляду якого головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденком В.В. винесено постанову від 26 листопада 2015 року ВП№49481808 про відмову у відкритті виконавчого провадження, якою встановлено, що документ, пред'явлений стягувачем, не є виконавчим написом у розумінні Закону України «Про виконавче провадження». Виходячи з назви документа «-чий напис», даний документ не підлягає виконанню, оскільки не являється виконавчим документом. Посилання стягувача на допис «виконав», зроблений чорнильною ручкою на спеціальному бланку, не може слугувати підставою вважати назву поданого документа як «виконавчий напис». Згідно п.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі неподання виконавчого документа, зазначеного у ст.17 цього Закону. Керуючись ст.ст.21, 23, п.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання -чий напис №2107, виданого 20 квітня 2015 року приватним нотаріусом Верповською О.В.

Вказану постанову від 26 листопада 2015 року ВП№49481808 про відмову у відкритті виконавчого провадження направлено на адресу позивача 02 грудня 2015 року, що підтверджується копією конверта з відбитком штемпеля ВПЗ з відповідною датою.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що державним виконавцем цілком правомірно та обґрунтовано відмовлено позивачу у відкритті виконавчого провадження, внаслідок чого позовні вимоги в частині скасування постанови задоволенню не підлягають, а порушення строків направлення виконавцем кореспонденції, в рамках спірних правовідносин, жодним чином не порушують прав позивача, адже на даний час виконавче провадження відкрито.

За наслідками перегляду судового рішення в порядку апеляційного провадження колегія суддів приходить до наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.2 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 17 вказаного Закону визначені виконавчі документи за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Згідно наведеної статті примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі написи нотаріусів (п.4 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження»).

Пунктом 1 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у виконавчому документі зазначаються, назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали.

Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у відповідності до підпунктів 5.1, 5.2 п.5 «Викладення виконавчого напису» глави 16 «Вчинення виконавчих написів» виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.

З аналізу наведених норм вбачається, що «виконавчий напис» вчинюється саме на документі, що встановлює заборгованість та у випадку, якщо він не вміщується на такому документі, він може бути продовжений на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.

З матеріалів справи вбачається, що на останній сторінці договору застави від 14 вересня 2011 року, яким встановлено заборгованість, починається виконавчий напис «виконав-» та продовжується на спеціальному бланку нотаріальних документів «-чий напис».

Вказаний виконавчий напис вчинений у відповідності до норм чинного законодавства та відповідає вимогам Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Оскільки виконавчий напис вчинюється саме на документі, що встановлює заборгованість, та може бути продовжений на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів, відповідач дійшов помилкового висновку, що виконавчий напис має бути викладений окремим виконавчим документом.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується подання позивачем належного виконавчого документа, передбаченого ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», а саме виконавчий напис нотаріуса, колегія суддів доходить висновку, що постанова від 26 листопада 2015 року ВП№49481808 про відмову у відкритті виконавчого на підставі п.2 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» винесена головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденком В.В. необґрунтовано, за відсутності встановлених законодавством підстав, є такою, що порушує права та інтереси позивача, а отже є протиправною та підлягає скасування.

Щодо вимог позивача стосовно неправомірної бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо несвоєчасного направлення на адресу позивача постанови ВП 49481808 від 26 листопада 2015 року колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова ВП 49481808 винесена державним виконавцем 26 листопада 2015 року та була направлена на адресу позивача 02 грудня 2015 року, тобто з пропуском встановленого ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» строку.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання неправомірною бездіяльності відповідача з огляду на встановлення судом несвоєчасного з порушенням ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» направлення на адресу позивача постанови ВП 49481808 від 26 листопада 2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження.

При цьому, наявність відкритого в подальшому виконавчого провадження за вказаним виконавчим документом не звільняє відповідача від обов'язку діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 вересня 2016 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 вересня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» - задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову ВП 49481808 від 26 листопада 2015 року Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка Віталія Володимировича про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Визнати неправомірною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо несвоєчасного направлення на адресу Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» постанови ВП 49481808 від 26 листопада 2015 року Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка Віталія Володимировича про відмову у відкритті виконавчого провадження

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 26 грудня 2016 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Мельничук В.П.