Ухвала суду № 63677405, 22.12.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року справа №812/288/15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Челахової О.О., за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі № 812/288/15 за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання наказу протиправним та його скасування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 13.05.2015 року звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що наказом Міністра внутрішніх справ України № 2601 о/с від 17.12.2014 року його звільнено з органів внутрішніх справ на підставі ч. 3 ст. 4 Закону України «Про очищення влади» та п. 62 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року № 114.

Позивач вважає, що звільнення не відповідає вимогам закону та порушує його конституційне право на працю, а тому просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ Міністра внутрішніх справ України № 2601 о/с від 17 грудня 2014 року про його звільнення з органів внутрішніх справ на підставі ч. 3 ст. 4 Закону України «Про очищення влади» та п. 62 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114; поновити його на посаді начальника ГУ УМВС України в Луганській області в резерві МВС України.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі № 812/288/15 заяву представника позивача про залишення без розгляду позову в частині вимоги про поновлення на роботі задоволено. Адміністративний позов ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України в частині поновлення на роботі залишено без розгляду. Ухвала сторонами не оскаржена та набрала законної сили (том 1 а.с. 230).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі № 812/288/15 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 2601 о/с від 17 грудня 2014 року про звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ на підставі ч. 3 ст. 4 Закону України «Про очищення влади» та п. 62 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114.

Зобовязано Міністерство внутрішніх справ України розглянути питання про подальше проходження служби ОСОБА_4 та прийняти відповідне рішення.

Встановлено строк для подання Міністерством внутрішніх справ України до суду звіту про виконання постанови суду в частині прийняття рішення за результатами розгляду питання про подальше проходження служби ОСОБА_4 тривалістю один календарний місяць з дня набрання постановою суду законної сили.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позову ОСОБА_4 у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням процесуальних та матеріальних норм права.

Апелянт посилається на ст. ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а тому адміністративний позов ОСОБА_4 мав бути залишений без розгляду.

Крім того, апелянт посилається на норми Закону України «Про очищення влади» та зазначає, що ОСОБА_4 перебував у розпорядженні Міністерства внутрішніх справ України, а тому останній повинен був подати заяву на проведення люстраційної перевірки у строк передбачений для співробітників апарату Міністерства внутрішніх справ України. У той же час протягом листопада та 1-3 грудня 2014 року ОСОБА_4 не подав заяви на проведення люстраційної перевірки, а тому останній був звільнений з органів внутрішніх справ України відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про очищення влади».

Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судами обох інстанцій встановлено, що позивач з 1985 року проходив службу в органах внутрішніх справ, з березня 2014 року до 30 квітня 2014 займав посаду начальника Головного управління МВС України у Луганській області, мав спеціальне звання генерал-лейтенанта міліції, що підтверджується його послужним списком Н-879847 (том 1 а.с. 124-129).

Наказом МВС України від 30.04.2014 року № 747 о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено за п. 45 «в» (за особистим проханням) позивача з посади начальника ГУМВС України у Луганській області з зарахуванням в розпорядження МВС України за посадою начальника Головного управління МВС України у Луганській області на термін до двох місяців (том 1 а.с. 60).

З відповіді Департаменту ПООНД МВС України від 01.09.2016 року № 22/1/1-2469 вбачається, що наказом МВС України від 30.04.2014 року № 748 о/с начальником ГУМВС України у Луганській області було призначено генерал-лейтенанта міліції ОСОБА_5 (том 1 а.с. 192-193).

З довідки УФЗБО ГУМВС України у Луганській області від 27.09.2016 року № 1397/11/22-2016 вбачається, що грошове забезпечення ОСОБА_4 за час його перебування в розпорядженні МВС нараховувалося ГУВМС лише протягом перших двох місяців за травень та за червень 2014 року (том 1 а.с. 220).

14.11.2014 року МВС України видано наказ № 1229 «Про організацію виконання вимог Закону України «Про очищення влади».

Пунктом 1 Наказу запроваджено провести в Міністерстві внутрішніх справ України перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», стосовно наступних осіб:

1) першого заступника Міністра внутрішніх справ, заступника Міністра внутрішніх справ - керівника апарату, заступника Міністра внутрішніх справ - начальника Головного слідчого управління, заступника Міністра внутрішніх справ з питань європейської інтеграції та заступників Міністра внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, інших посадових (службових) осіб апарату Міністерства в період з 17 листопада 2014 року до З1 січня 2015 року;

2) керівників територіальних органів МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, науково-дослідних установ та вищих навчальних закладів МВС України. Казенного науково-виробничого обєднання «Форт» та інших державних підприємств, що належать до сфери управління МВС України, у період з березня до травня 2015 року;

3) осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у підпунктах 1-2 цього пункту, - постійно.

Відповідно до пункту 6 зазначеного наказу керівники структурних підрозділів апарату Міністерства, ГУМВС, УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, науково-дослідних установ та вищих навчальних закладів МВС несуть персональну відповідальність за організацію виконання заходів, передбачених цим наказом.

Пунктом 7 Наказу визначено вимоги наказу довести до відома всього особового складу під особистий підпис, контроль за виконання вказаного наказу міністр залишив за собою (том 1 а.с.65-67).

На сайті Міністерства внутрішніх справ України 18.11.2014 року розміщено інформацію про те, що у МВС стартував процес виконання Закону України «Про очищення влади», Міністр внутрішніх справ підписав відповідний наказ (том 1 а.с. 64).

Доказів повідомлення позивача про наявність вказаного наказу про проведення перевірки та необхідність в установлені Законом строки подати відповідну заяву, судам обох інстанцій не надано за їх відсутністю.

Наказом МВС України від 17.12.2014 року № 2601 о/с «По особовому складу» згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року № 1682-VІІ та пунктом 62 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (із поставленням на військовий облік) генерал-лейтенанта міліції ОСОБА_4 (Н-879847), який перебуває в розпорядженні Міністерства внутрішніх справ України за посадою начальника Головного управління МВС України у Луганській області (том 1 а.с. 63).

25.12.2014 року позивач звернувся до Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_6 з рапортом, в якому просив внести зміни до наказу МВС України від 17.12.2014 року № 2601 о/с в частині звільнення його згідно з частиною третьою ст. 4 Закону України «Про очищення влади» як особу, яка не надала вчасно заяву про згоду на здійснення заходів з очищення влади, та звільнити його за пунктом 64 «с» в запас (за віком) Положення № 114, оскільки він у період з 17 по 26 листопада 2014 року знаходився у відпустці та заяву про проведення перевірки у відповідності до вимог Закону України «Про очищення влади» не надав з незалежних від нього обставин (том 1 а.с. 27).

Позитивного рішення за результатами розгляду зазначеного рапорту Міністерством внутрішніх справ України не прийнято, що підтверджується листом Департаменту кадрового забезпечення МВС України від 07.01.2015 року № 6/1/1-532 (том 1 а.с. 134).

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог правомірним, та зазначає, що судом повно встановлено обставини справи і вірно застосовано норми матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Спірним питанням даної справи є правомірність звільнення ОСОБА_4 на підставі частини 3 статті 4 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року № 1682-VІІ та пунктом 62 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» (далі Закон № 1682-VII) очищення влади (люстрація) це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Посади, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації), визначені ст. 2 Закону України «Про очищення влади».

Відповідно до ст. 2 Закону № 1682-VII заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо:

6) начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту;

11) осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пунктах 1-10 цієї частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1682-VII, визначено, що особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява).

Частиною 3 ст. 4 Закону № 1682-VII визначено, що неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач обєктивно не міг звернутися до відповідного органу з зазначеною заявою, оскільки його не було повідомлено про початок проведення такої перевірки щодо нього окремо, а наказ про призначення такої перевірки в органах МВС не передбачає строків її проведення стосовно осіб, що не займають певних посад в структурах МВС (тобто тих, хто знаходиться поза штатом), та не визначає відповідальних осіб за здійснення відносно них організаційних заходів щодо проведення перевірки, в тому числі щодо належного повідомлення цих осіб про її початок.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається.

У відповіді Департаменту ПООНД МВС України від 01.09.2016 року № 22/1/1-2469, наданої Департаменту юридичного забезпечення МВС України, зазначено, що ОСОБА_4, як особа, яка з 30.04.2014 року перебуває в розпорядженні МВС за посадою начальника ГУМВС України у Луганській області, повинен не пізніше 26.11.2014 року подати Міністру внутрішніх справ власноручно написану заяву, у якій повідомити про те, що до нього не застосовуються заборони, визначені ч. 3 або 4 ст. 1 Закону України «Про очищення влади», та про згоду на проходження перевірки і оприлюднення відомостей щодо нього відповідно до наведеного Закону (том 1 а.с.192).

Сторонами не заперечувався той факт, що така заява позивачем не подавалась.

Крім того, з даної відповіді Департаменту ПООНД МВС України від 01.09.2016 року № 22/1/1-2469 вбачається, що відповідно до статті 76 Закону України «Про вибори народних депутатів України» наказом МВС від 30.09.2014 року № 1971 о/с ОСОБА_4 надавалася неоплачувана відпустка з 25.09.2014 року по 24.10.2014 року на 30 календарних днів на період передвиборної агітації. Вказане підтверджується послужним списком позивача (том 1 а.с. 124-129, 192).

Наказом МВС України від 05.11.2014 року № 2311 о/с «По особовому складу» надано чергову відпустку за 2014 рік генерал-лейтенантові міліції ОСОБА_4, який перебуває в розпорядженні МВС України за посадою начальника Головного управління МВС України у Луганській області, з 03 листопада до 10 грудня 2014 року, на 38 календарних днів з виїздом до Федеративної Республіки Німеччини на підставі рапорту ОСОБА_4 від 30.10.2014 року (том 1 а.с. 61, 62).

В матеріалах справи наявний лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 25.07.2016 вих. № 0.64-15678/0/15-16, з якого вбачається, що позивач у період з 01.10.2014 року по 31.12.2014 року двічі перетинав державний кордон України 19.11.2014 року авіамаршрутом 4431 Київ-Шарм-Ель-Шейх, та 26.11.2014 року авіамаршрутом 4432 ОСОБА_7 (том 1 а.с. 154).

Наведене підтверджується копією паспорту ОСОБА_4 для виїзду за кордон та його нотаріально завіреним перекладом (том 1 а.с. 155-164, 165-166).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що поїздка за кордон для позивача була повязана з необхідністю повторної операції в Німеччині. Однак, потім позивач змінив свій намір і протягом відпустки виїхав до Єгипту для проходження курсу реабілітації після операції, що була йому зроблена в вересні.

Крім того, в матеріалах справи наявна медична документація позивача, а саме копія свідоцтва про хворобу № 24, копія цитологічного висновку № 1463, довідка Центру реабілітації та лікування болю, що розташований у місті Дюссельдорф, Німеччина, про те, що ОСОБА_4 з 02.09. по 11.09.2014 року знаходився на оперативному лікуванні та реабілітації в ОСОБА_1, довідка б/н Луганської обласної клінічної лікарні Департаменту охорони здоровя Луганської обласної державної адміністрації, виписка з історії хвороби № 1520, довідки від 27.06.2014 року № 100, від 24.09.2014 року № 122, видані Луганською обласною клінічною лікарнею, про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС (том 1 а.с. 96, 97, 98, 167, 168-170, 173, 174, 175).

Отже, наведене свідчить про те, що позивач з 03.11.2014 року по 10.12.2014 року перебував у відпустці, з них з 19.11.2014 року по 26.11.2014 року перебував за кордоном.

Крім того, як правильно було визначено судом першої інстанції, позивач відповідно до вимог п.п.1-2 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114, належить до осіб вищого начальницького складу МВС України за спеціальним званням генерал-лейтенанта міліції. На час прийняття рішення про проведення люстраційної перевірки перебував на службі в системі органів МВС, однак, протягом часу з 30.04.2014 року по 17.12.2014 року жодних посад не займав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач як особа, що не займала жодної посади в органах МВС, на час початку відповідної перевірки не мала обовязку щодо подання такої заяви не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону № 1682-VII, то відсутні підстави для застосування наслідків неподання такої заяви, передбачені ч. 3 ст. 4 вказаного Закону.

Крім того, судом встановлено та не спростовано сторонами, що позивач не звертався до будь-яких посадових осіб МВС, в розпорядженні якого він перебував, з рапортом (заявою тощо) про його призначення на будь-яку посаду, в тому числі й на посади, що передбачені пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону. А тому відсутні підстави вважати позивача особою, яка на час видання наказу МВС від 14.11.2014 № 1229 «Про організацію виконання вимог Закону України «Про очищення влади» претендувала на зайняття вказаних посад та мала звернутися з заявою відповідно до вимог ч.1 ст.6 Закону № 1682-VII.

Щодо застосування вимог ст. 99 КАС України, колегія суддів відзначає, що це питання було вирішено судом першої інстанції при попередньому розгляді справи і ухвала від 26.05.2016 року набрала законної сили.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з дотриманням принципів, передбачених ч. 3 ст. 2 КАС України.

Частиною 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 122-1, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі № 812/288/15 без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 26 грудня 2016 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

ОСОБА_8